Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Глава 9. Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов

Стаття 127. Відшкодування (компенсація) шкоди потерпілому

Підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

1. Коментована стаття у розвиток передбаченого п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК права потерпілого як фізичної особи, якій кримінальним правопорушенням завдано моральну, фізичну або майнову шкоду, так і юридичної особи, якій кримінальним правопорушенням завдано матеріальну шкоду, встановлює способи (шляхи) її відшкодування (компенсації). Таких способів передбачено три. Кожен з них має свої, дещо відмінні підстави, умови та форми реалізації, може використовуватися окремо, а усі вони послідовно в тому розумінні, що кожен наступний спосіб застосовується тоді, коли не було реалізовано або не було можливості реалізувати попередній.

2. Перший з них є добровільним, а тому в закінченому вигляді і в самій загальній формі урегульований однією нормою закону та зводиться до права підозрюваного і обвинуваченого, а також будь-якої іншої фізичної чи юридичної особи, за умови згоди на це, відповідно, підозрюваного або обвинуваченого, на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати чи компенсувати потерпілому (а також територіальній громаді і державі) завдану кримінальним правопорушенням шкоду (ч. 1 ст. 127 КПК). Згода підозрюваного (обвинуваченого) на відшкодування завданої його діянням шкоди, як така, що має правове значення, має бути в тій чи іншій формі зафіксована в матеріалах справи.

3. Щодо кола фізичних осіб, які мають право на відшкодування (компенсацію) завданої підозрюваним чи обвинуваченим шкоди, закон не містить жодних обмежень і не ставить це в залежність від їх відношення до підозрюваного (обвинуваченого) тощо, аби вони були дієздатними (ст.ст. 30–32 ЦК).

Дієздатність такої фізичної особи тут потрібна тому, що заподіяна кримінальним правопорушенням шкода одночасно з кримінальними правовими відносинами формує й цивільні правові, у яких винний є стороною-боржником. Для його заміни даною фізичною особою вона й має бути дієздатною.

Дещо інша ситуація з юридичними особами. Хоча коментована норма процесуального закону не містить жодних обмежень й щодо них, відшкодовувати шкоду за підозрюваного (обвинуваченого) в кримінальній справі не вправі юридичні особи публічного права (ст. 81 ЦК), а також юридичні особи державної та комунальної власності, ті, що фінансуються з місцевого, державного бюджету і бюджету Автономної Республіки Крим, у статутному капіталі яких є частка державної, комунальної власності або яка належить державному, комунальному суб’єкту господарювання.

4. Згоди потерпілого на відшкодування (компенсацію) в добровільному порядку завданої йому шкоди не вимагається.

Закон для даного випадку не регулює також ні розміру добровільного відшкодування (компенсації) шкоди (частково, в повному чи більшому обсязі від фактично завданої), ні способу (в грошовому, натуральному вигляді, шляхом компенсації витрат, наприклад, на лікування тощо). Вони залежать від характеру спричиненої шкоди (моральна, фізична чи майнова) та, окрім того, можуть узгоджуватися з потерпілим. Але в усіх випадках факт добровільного відшкодування (компенсації) шкоди, її розмір, спосіб та інші необхідні обставини, оскільки окрім цивільного правового значення вони мають одночасно й кримінально-правове як такі, що впливають на пом’якшення покарання (п. 2 ч. 1 ст. 66, ст.ст. 69, 69¹ КК), можуть бути підставами звільнення від кримінальної відповідальності (ст.ст. 45, 46 КК) тощо, в їх юридично значимих ознаках мають бути документально відображені в матеріалах кримінальної справи.

5. Пункт 2 ст.127 КПК передбачає другий, найбільш поширений на практиці спосіб відшкодування (компенсації) потерпілому шкоди – шляхом стягнення судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

І потерпілий – фізична особа, і потерпілий – юридична особа вправі скористатися цим шляхом в усіх випадках завдання їм шкоди, тобто як кримінальним правопорушенням (злочином чи кримінальним проступком), так і іншим суспільно небезпечним діянням (діянням, вчиненим особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, неосудною чи обмежено осудною особою). Для цього вони мають пред’явити цивільний позов з конкретних підстав, на умовах і в порядку, передбаченому ст. 128 КПК.

6. Третій спосіб полягає у компенсації потерпілому шкоди державою за рахунок Державного бюджету України (ч. 3 ст. 127 КПК). Його застосування передбачене лише щодо потерпілих фізичних осіб, стосовно відшкодування тільки майнової шкоди, завданої їх майну внаслідок злочину, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною (ст. 1177 ЦК). Інші умови, а також порядок компенсації потерпілому у такий спосіб шкоди, чого вимагає припис ч. 2 ст. 1177 ЦК, поки-що законом не урегульовано, а тому він ще не застосовується.