Читайте также:
|
Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановлюючи ухвалу про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові.
У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
1. Вирішення судом у кримінальному провадженні питання про відшкодування (компенсацію) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням чи суспільно небезпечним діянням, якщо цивільного позову не було заявлено, законом не передбачено.
2. У разі, якщо предметом судового розгляду кримінальної справи разом з висунутим обвинуваченому обвинуваченням чи суспільно небезпечним діянням неповнолітньої (малолітньої) особи або суспільно небезпечним діянням неосудної (обмежено осудної) особи був цивільний позов, суд в нарадчій кімнаті при ухваленні рішення по суті справи повинен також вирішити питання, чи підлягає задоволенню цивільний позов і якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку (п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК).
Доведеність на судовому розгляді підстав цивільного позову зобов’язує суд при ухваленні рішення задовільнити цивільний позов у розмірі, підтвердженому в судовому розгляді доказами і відмовити в ньому в тій його частині, яка доказами не доведена. В мотивувальній частині суд повинен обґрунтувати прийняте ним рішення посиланнями на докази, а також на мотиви неприйняття ним окремих доказів.
3. При задоволенні цивільного позову повністю чи частково в резолютивній частині рішення суд зобов’язаний вказати, з якого цивільного відповідача, а якщо цивільним відповідачем є підсудний, з якого підсудного відшкодовується майнова та/або компенсується моральна шкода, на користь якого цивільного позивача, у якому розмірі та у якому порядку.
4. Якщо суд задовільняє цивільний позов щодо кількох обвинувачених – цивільних відповідачів, у вироку має бути зазначено, в якій формі на них покладається цивільна відповідальність – часткова чи солідарна.
5. Шкода, завдана потерпілому спільним діянням кількох осіб, відшкодовується цими особами, за загальним правилом, в солідарному порядку. Коли ж є заява про те потерпілого, суд може визначити їх відповідальність у частках, відповідно до ступеня їхньої вини (участі у завданні шкоди) (ст. 1190 ЦК).
Неприпустимим є покладення солідарної відповідальності на осіб, яких притягнено до кримінальної відповідальності в одній справі, проте за кримінальні правопорушення, не пов’язані спільним умислом.
6. У випадках, коли шкоду завдано спільними діями обвинуваченого та іншої особи, кримінальне провадження щодо якої було закрите з підстав, передбачених пп. 4, 6 ч. 1, пп. 1, 2 ч. 2 ст. 284 КПК, суд стягує завдану шкоду в повному обсязі з обвинуваченого і роз’яснює цивільному позивачу його право пред’явити позов в порядку цивільного судочинства до особи, кримінальне провадження щодо якої було закрито, про відшкодування шкоди в солідарному порядку.
7. Якщо внаслідок кримінального правопорушення (суспільно небезпечного діяння) під час кримінального провадження настала смерть потерпілого – цивільного позивача, суд стягує шкоду за цивільним позовом на користь близьких родичів чи членів сім’ї такої особи (ч. 6 ст. 55 КПК).
8. У справах про застосування примусових заходів виховного характеру суд стягує з фізичних та юридичних осіб – цивільних відповідачів, відповідальних за шкоду, завдану суспільно небезпечним діянням неповнолітнього у віці від одинадцяти років до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність (малолітньої особи), завдану ним шкоду, якщо вони не доведуть, що шкода завдана не з їх вини (чч. 1, 2, 3 ст. 1178 ЦК).
9. У справах про застосування примусових заходів медичного характеру шкода, завдана неосудною або обмежено осудною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними, за загальним правилом, не відшкодовується. Але з урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може, постановлюючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру, стягнути з неї шкоду частково або в повному обсязі.
Якщо ж зазначена особа, яка завдала шкоди, сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними, в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо, шкода, завдана нею, відшкодовується на загальних підставах (ч. 1 ст. 1186 ЦК).
10. При ухваленні виправдувального вироку суд відмовляє в задоволенні позову якщо: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК); 2) не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 3) не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим (пп. 1, 2 ч. 1 ст. 373 КПК).
Положення кримінального процесуального закону про те, що у разі виправдання обвинуваченого за його непричетності до вчинення кримінального правопорушення суд залишає позов без розгляду (ч. 3 ст. 129 КПК) поясненню не піддається. Скоріше всього відбулася плутанина між положеннями права кримінального процесуального та цивільного процесуального, бо згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК підставою звільнення від доказування в цивільному судочинстві є вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, щодо цивільно-правових наслідків дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.
11. Суд залишає позов без розгляду у разі виправдання обвинуваченого з підстав: 1) за відсутності (встановлення відсутності) в його діянні складу кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК); 2) якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК); 3) якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник і від нього не надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач не визнав чи не повністю визнав пред’явлений позов (ч. 1 ст. 326 КПК).
В усіх наведених випадках за цивільним позивачем залишається право пред’явлення позову в порядку цивільного судочинства.
12. Якщо суд залишив без розгляду позов, пред’явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред’явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.
Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців (ч. 2 ст. 265 ЦК).
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 87 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |