Читайте также:
|
Марксистське вчення, яке вважало реальною основою буття суспільства його матеріальне життя, у ХХ ст. пережило кілька трансформацій. Спробу практичної реалізації теоретичного потенціалу марксизму здійснили в Росії партія більшовиків. В.І.Ленін (1870-1924) в філософії розглядав проблеми матеріалістичної діалектики, гносеології, теорії соціалістичної революції, держави. Подальший розвиток ідей марксизму в СРСР пов'язаний з формуванням єдиної ідеології. Але і в цих умовах філософи працювали над питаннями методології науки, людини, свідомості, ідеального, цінностей, культури. У Західній Європі наявним став розкол класичного марксизму з ревізіонізмом, який трасформувався у соціал-демократичний рух.
Кінець ХІХ-початок ХХ ст. знаменували перегляд всіх раціональних принципів, які володіли філософськими умами впродовж декількох століть. Процеси глобалізації, науково-технічні успіхи, прорив в системі комунікацій підготували зміну і філософських поглядів, позицій, світогляду в цілому. Виникає новий тип філософії - ірраціональний.
В зв'язку з цим змінюється і відношення філософів нового покоління до раціоналістичної науки, з'являються критичні погляди на обмеженність пізнавальних можливостей розуму, песимістичні роздуми щодо майбутнього культури і людства. Загострюються протиріччя між прихильниками науки (сцієнтистами) і її противниками (антисцієнтистами).
Релігійна філософія у ХХ ст. вирішувала проблеми гармонізації віри і знання, знаходження місця релігії у системі наукового світосприйняття. Історія має гуманний зміст і сучасне суспільство повинне орієнтуватися на релігійно-моральні ідеали.
Термін "посмодерн" (post - після) використовується для означення як специфіки культури другої половини ХХ ст., так і сучасної філософської думки. До цього напряму відносяться Ж.Лакан (1901-1981), Ж.Дерріда (1930-2004), Ж.Батай (1987-1962), Ж.Делез (1925-1995), М.Фуко (1926-1984), Р.Барт (1915-1980), Р.Рорті (род.1931).
Філософи-постмодерністи відмовились від розуміння абсолютності буття. Вони розглядають об'єктивну сутність як ілюзію, отримання знання як нескінчений перегляд словнику, людське пізнання не як відображення світу, а як інтерпретацію його. Тобто постмодернізм відображає світогляд, вільний від будь-яких інтелектуальних обмежень. Стиль філософствування стає алегоричним, метафоричним, близьким до літературного. Філософи цього напряму критикують всю систему раціоналістичної філософії, вважаючи її обмеженою та застарілою.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 84 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |