Читайте также:
|
Економічна політика — це система економічних цілей та засобів (інструментів), які забезпечують вирішення стратегічних (довгострокових) і тактичних завдань розвитку економічної системи країни, втілених у державних (урядових) програмах.
Основні завдання, що постають перед урядами держав.
1. Розробка законів, норм і правил володіння власністю та функціонування ринків.
2. Здійснення державних (урядових) закупівель економічних благ з метою забезпечення ними підприємницького та до- могосподарського секторів, а також виробництво державним сектором суспільних благ з подальшим їх продажем чи передачею в частково оплачуване чи безоплатне користування (споживання).
3. Здійснення трансфертних виплат: на соціальне страхування, на випадок безробіття, виплати субсидій, субвенцій, допомог.
4. Справляння податків. Сума затрат на державні закупівлі речових товарів і послуг та виплату трансфертів становить затрати держави.
5. Прямий вплив уряду на розподіл ресурсів. Уряд значною мірою може впливати на структуру виробництва, маніпулюючи податками і затратами, рекомендуючи "що" виробляти. Шляхом регламентування норм права уряд впливає на те, "як" виробляти. За допомогою податків і трансфертних виплат уряд впливає на вирішення проблеми "для кого" виробляти.
6. Опосередкований вплив уряду на розподіл ресурсів здійснюється через податки і субсидії. Збільшуючи податки на певні групи товарів, уряд обмежує обсяги їх виробництва, а субсидуючи — стимулює їх зростання.
7. На уряд покладається вирішальна роль у розв'язанні проблем довкілля.
8. Національна безпека держави забезпечується виключно урядовим фінансуванням.
9. Захист конкурентного середовища.
10. Урегулювання проблем, пов'язаних з порушенням дії ринкових сил тощо.
Уряд використовує для впливу на економіку прямі та непрямі методи.
Прямі методи впливу ще називають адміністративними, а непрямі — економічними. Адміністративні та економічні методи використовують відповідно прямі й непрямі засоби впливу.
Прямі методи урядового впливу базуються на владно-розпорядчих відносинах і проявляються у формі адміністративного впливу на поведінку, функціонування і результативність економічних суб'єктів, обмежуючи певною мірою їх економічну свободу.
До прямих методів належать:
— дозволи на здійснення ліцензійних видів діяльності; реєстрацію та ін.;
— регламентація діяльності економічних суб'єктів і запровадження законів, інструкцій, нормативів тощо;
— заборони здійснювати певні види економічної діяльності, а також дій чи бездіяльності;
— застосування покарань та заохочень (стимулів);
— різноманітні форми цільового фінансування: державні інвестиції; надання субсидій підприємницькому сектору та сектору домогосподарств та ін.;
— прямий вплив на експорт: зняття мита, пільги на кредитування експорту та ін.;
— державне замовлення.
Непрямі методи — це система правових і економічних інструментів, за допомогою яких держава впливає на поведінку економічних суб'єктів, а також на функціонування і результати економіки, не обмежуючи економічної свободи суб'єктів господарювання.
Економічні (непрямі) методи ґрунтуються на економічному інтересі та використовують інструменти фіскальної, монетарної, зовнішньоекономічної, соціальної, цінової, антициклічної та антиінфляційної політики.
Рис. Інструменти економічної політики
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 252 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |