Читайте также:
|
Традиційно, право на особисту недоторканність розглядається, як юридично забезпечена можливість громадянина без перешкоджень розпоряджатися собою на свій розсуд і припиняти будь-які протиправні дії, що обмежують його свободу. Так М.М. Малеїна включає у зміст особистої недоторканності і правомочності, пов’язані з використанням і розпорядженням своїми органами, тканинами, організмом у цілому (право на трансплантацію органів та тканин, право на донорство). Зовсім іншу точку зору висловлює Красавчикова Л.О., вважаючи, що ці правовідносини більш пов’язані з правом на охорону здоров’я, тому що з приводу останнього вони і виникають. Видається, що позиція Малеїном М.М. заслуговує на увагу, особливо у зв’язку з розвитком сучасних трансплантаційних технологій. Заслуговує на увагу позиція М. Хавронюка, який під правом на особисту недоторканність розуміє право особи на захист від будь-якого посягання з боку будь-кого і охоплює право на тілесну, статеву та психологічну недоторканність.
Розглядаючи особисті немайнові права, які забезпечують фізичне існування особи, О. Пунда пропонує у зміст права на особисту недоторканність, яке передусім, передбачає недоторканність фізичну або тілесну, включити право на мнемонічну недоторканність. Це обумовлено необхідністю захисту особи від впливу медичних препаратів або гіпнотичного впливу, спрямованого на одержання інформації про певні спогади, які інтересують їх отримувача.
Правовому регулюванню особистих немайнових прав присвячена глава 20 ЦК України, де закріплене поняття особистих немайнових прав та їх зміст. Ст. 289 ЦК України безпосередньо закріплює право на особисту недоторканність і відносить його до прав, які забезпечують природне існування фізичної особи. Фізична особа не може бути піддана катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню. Фізичне покарання батьками (усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, вихователями) малолітніх дітей та підопічних не допускається. Слід зазначити, що жорстока та аморальна поведінка фізичної особи щодо іншої особи, яка є в безпорадному стані, також може бути підставою для кримінальної та цивільно-правової відповідальності.
Користуючись за життя правом на особисту недоторканність, фізична особа не позбавлена права на повагу до її пам’яті після настання фізіологічної смерті. Так ч. 4 ст. 289 ЦК України закріплює можливість фізичної особи розпорядитися щодо передачі після її смерті органів та інших анатомічних матеріалів її тіла науковим, медичним або іншим навчальним закладам.
Отже, складовою частиною права на особисту недоторканність, безумовно, є право на фізичну недоторканність. Що стосується права на статеву недоторканність, то необхідно зауважити, що у цивільному законодавстві воно реалізується як можливість особи вимагати компенсації шкоди, завданої порушенням статевої недоторканності. Проте така можливість є реальною тільки у випадках, коли особу, що скоїла певні протизаконні дії, було притягнуто до кримінальної відповідальності. Але міжнародне співтовариство вже зробило деякі кроки щодо встановлення додаткових гарантій реалізації права на статеву недоторканність. Так, Рекомендація Європейського співтовариства 1991 р. про захист гідності жінок і чоловіків на роботі, а також її додаток – Кодекс заходів проти сексуальних домагань стали актами, яких повинні дотримуватися держави – члени Європейського співтовариства. Вони зобов’язані один раз на 3 роки надсилати до керівних органів Європейського співтовариства доповіді про виконання рекомендацій, що містяться в Кодексі. Національні суди в країнах Європейського співтовариства орієнтуються на цей Кодекс у випадках розгляду скарг щодо сексуальних домагань. Вважається, що норми Кодексу слід застосовувати як у державних, так і в приватних підприємствах. І все ж переважає думка, що рекомендації мають факультативний, необов’язковий характер, а тому не можуть бути правовими джерелами для регулювання певних суспільних відносин. Проте, на наш погляд, саме в такому напрямку повинно розвиватися й національне законодавство окремих держав, у тому числі й законодавство України. Слід відмітити, що в Україні 22 лютого 2000 року прийнятий Закон України “Про психіатричну допомогу”, який визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою, виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина. Таким чином, можна погодитися з визначенням права на психічну недоторканність як сукупності правомочностей по забезпеченню благополуччя психічного здоров’я людини і можливості особи вимагати компенсації завданої шкоди у разі порушення цього права.
Отже, аналізуючи вищевикладене можна зробити висновок, що при визначенні змісту права на особисту недоторканність немає єдиного підходу щодо змісту цього права. Як цивільно-правова категорія право на особисту недоторканність знаходиться на стадії свого становлення і з точки зору законодавчого закріплення потребує його розмежування з позиції трьох його складових частин: як право на тілесну (фізичну), статеву і психічну недоторканність. Подальше дослідження цього права повинно відповідати конституційним положенням, міжнародним стандартам і відповідати державній правовій політиці у галузі прав і свобод людини.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 148 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |