Читайте также:
|
Коло питань, які за законом можуть бути вирішені в стадії виконання судового рішення, доволі широке і немає їх чіткого і повного законодавчого визначення та класифікації. У Розділі 8 КПК України окремі статті містять перелік цих питань.
Перелік інших питань, що лише в загальних рисах зазначені в п. 14 ст. 537 КПК України, наведено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов’язаних із виконанням вироків" від 21 грудня 1990 року № 11[1], до них, зокрема, віднесені: питання, які виникають при виконанні вироків внаслідок їх недоліків (про застосування акту амністії, якщо його застосування є обов’язковим і суд при постановленні вироку не обговорював цього питання; про звільнення з-під варти особи, засудженої до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, якщо підсудний був під вартою і суд не вирішив питання про зміну запобіжного заходу; про скасування запобіжного заходу, якщо при виправданні підсудного чи засудженні його зі звільненням від покарання суд у вироку не вказав про його скасування; про зарахування попереднього ув’язнення в строк відбуття покарання, якщо таке зарахування не проведене судом або допущено неточність при його обчисленні; про скасування заходів із забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при винесенні виправдувального вироку чи відмові в позові або незастосуванні конфіскації вироком ці заходи не скасовані; про виключення з акта опису майна, на яке за законом не допускається звернення стягнення, якщо у вироку не вирішене питання про це майно; про долю речових доказів, якщо її не вирішено вироком суду; про визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань; про оплату праці захисника; про долю неповнолітніх дітей засудженого, які залишилися без догляду, і передачу їх для піклування установам, родичам або іншим особам, якщо у вироку нема такого рішення; про уточнення посади чи виду діяльності, якщо при визначенні покарання (основного або додаткового) у вигляді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю допущено неточні, неконкретні формулювання; про призначення громадського вихователя неповнолітньому в разі застосування до нього міри покарання, не пов’язаної з позбавленням волі; про усунення неточностей, допущених у вироку при написанні прізвища, імені, по батькові чи інших біографічних даних засудженого, а також описок та арифметичних помилок, коли вони очевидні і виправлення їх не стосується суті вироку і не тягне погіршення становища засудженого.
Згідно з п. 6 зазначеної вище Постанови в стадії виконання вироку вирішуються питання, що виникли після винесення вироку в процесі його виконання, зокрема про невиконання вироку в частині конфіскації майна, якщо актом амністії або помилування засуджений повністю звільнений від покарання і якщо до дня видання акту амністії або помилування вирок у частині конфіскації не був виконаний; при звільненні в порядку помилування одного з солідарних боржників від відшкодування шкоди суд вправі обговорити питання про розмір стягнення з солідарних боржників, що залишилися; за поданням судового виконавця або прокурора вирішити питання про звернення конфіскації на додатково виявлене майно засудженого, яке придбане до винесення вироку і за законом підлягає конфіскації, а також на майно, яке було придбане хоча б і після винесення вироку, але на гроші чи за рахунок майна, які підлягають конфіскації за вироком, у випадках, коли не закінчився строк давності виконання вироку.
Як видно, коло зазначених вище питань є доволі розрізненим і потребує певної класифікації, спроба якої неодноразово проводилася в теорії кримінального процесу. Положеннями Постанови від 21 грудня 1990 року №11 закріплено поділ питань на ті, що виникають внаслідок недоліків вироку, і ті, що виникають у разі зміни обставин при виконанні вироку. Однак цей розподіл стосується лише тих питань, які можна назвати "незрозумілості та сумніви", що ж до питань звільнення від покарання, заміни одного покарання іншим, то їх класифікації в цьому джерелі не наведено. У науковій літературі існує декілька класифікацій, і єдиної думки з цього питання немає.
Так, Є. О. Матвієнко та В. М. Бібіло пропонують усі питання, у тому числі і незрозумілості та сумніви, об’єднати в шість основних груп, а саме, питання, які викликані: відстроченням виконання покарань; зміною покарання та умов його відбування; звільненням від відбування покарання за підставами, що виникли в процесі виконання вироку; наявністю інших невиконаних вироків; наявністю всілякого роду сумнівів та незрозумілостей, які виникають при виконанні вироку; відбуттям покарання. У своїх попередніх працях Є. О. Матвієнко виділяв п’ять основних груп, і лише пізніше групу питань, яка в першому варіанті мала назву "інші питання процесуального характеру, що виникають у ході виконання вироку". Автор у спільній з В. М. Бібіло праці розділив усі питання, які вирішуються судом у стадії виконання вироку, на дві групи: "питання, пов’язані з наявністю інших невиконаних вироків" та "питання, пов’язані з відбуттям покарання". Але в дослідженні науковців відсутнє обґрунтування такого виділення, що викликає деякі сумніви, адже в запропонованій класифікації чітко не простежується критерій поділу питань, тим більше її деталізації.
В. В. Ніколюк запропонував наступний поділ питань, які вирішує суд в стадії виконання вироку: "питання, пов’язані з відкладенням виконання покарання; питання, пов’язані зі зміною виду покарання; питання, пов’язані зі зміною умов відбування покарання; питання, пов’язані із звільненням від відбування покарання". Як бачимо, автор бере за критерій вплив на процес виконання лише покарання, а не всіх приписів вироку, як обвинувального, так і виправдувального, а також не враховує сумнівів та незрозумілостей, що законом віднесені до компетенції суду саме на стадії виконання вироку.
У науці існує ще одна класифікація питань, що виникають та вирішуються в стадії виконання вироку, запропонована І. М. Рижковим, який поділяє всі питання на такі, що "стосуються усунення прогалин у вироку, усунення сумнівів та незрозумілостей; питання, пов’язані з обставинами, які перешкоджають виконанню вироку; питання, пов’язані з обставинами, які в силу ряду причин тягнуть за собою зміну вироку у встановленому в законі порядку". Подібний поділ питань, на наш погляд, не дозволяє включити до предмету стадії питання про дострокове зняття судимості, а також інші питання, які не мають характеристики названих груп. Викликає сумнів вказана автором здатність питань змінювати вирок, про що йдеться в класифікації.
За наступною класифікацією, яка розроблена В. Т. Нором, питання в стадії виконання вироку можна поділити на такі, що виникають у процесі звернення вироку до виконання; такі, що вирішуються судом у процесі фактичного виконання вироку; питання, що вирішуються після фактичного відбуття засудженим покарання. Ця класифікація є спрощеною і дозволяє виділити певний критерій – момент вирішення питання, а також ділити компетенцію суду за КПК України. Схожою в головних елементах є класифікація Т. М. Добровольської, яка пропонує ділити питання на такі, що виникають при зверненні вироку до виконання (відстрочка виконання вироку; питання, пов’язані з недоліками вироку, пов’язані зі зміною обставин), та питання, які виникають в процесі відбування покарання (пов’язані зі процесом відбування покарання та пов’язані із звільненням від подальшого відбування покарання, призначеного вироком).
Доволі практичною є класифікація, наведена в Проекті КПК України від 13.12.2007 р. Так, всі питання, які можуть вирішуватися в стадії виконання вироку, авторами розділені на три групи, залежно від того суду, який має їх вирішувати, і які розділені відповідно в три статті проекту Кодексу. Так, згідно з ст. 598 суд, який звертав вирок до виконання, вирішує такі питання, пов’язані з виконанням вироку: 1) про відстрочку виконання вироку, відстрочку сплати штрафу; 2) про застосування кримінального закону, який має зворотну силу; 3) про всякого роду сумніви і суперечки, що виникають при виконанні вироку.
Стаття 599 проекту КПК України від 13.12.2007 р. визначає питання, що вирішуються судом за місцем відбуття покарання: 1) про умовно-дострокове звільнення засуджених від відбування покарання; 2) про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким; 3) про звільнення від відбування покарання осіб, які досягли пенсійного віку, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 4) про звільнення від покарання за хворобою; 5) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 6) про виконання вироку суду іноземної держави.
Стаття 600 проекту КПК України від 13.12.2007 р. визначає питання, що вирішуються судом за місцем проживання особи: 1) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання на підставі ст. 83 КК України; 2) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком, чи повне звільнення його від покарання; 3) про направлення до місця відбування покарання засуджених до обмеження волі; 4) про заміну штрафу. Така класифікація заслуговує на увагу, але, являючи собою приклад поділу питань за ознакою території, вона не відображає сутності питань, не враховує особливостей процесуального порядку їх вирішення, правової природи та значення можливих рішень тощо.
Проект КПК України від 11.09.2008 р. у ст. 562 "Питання, які вирішуються судом під час виконання вироків" закріплює наступні положення: "1. Під час виконання вироків відповідний суд, який постановив вирок або в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, має право вирішувати такі питання: 1) про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; 2) про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким; 3) про звільнення від відбування покарання осіб, які досягли пенсійного віку, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 4) про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років; 5) про скасування звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; 6) про звільнення від покарання за хворобою; 7) про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення; 8) про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком, чи повне звільнення його від покарання; 9) про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням; 10) про направлення до місця відбування покарання засуджених до обмеження волі; 11) про заміну штрафу; 12) про застосування покарання при наявності декількох вироків; 13) про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією ж особою, за який вона не була засуджена.
Після відбування покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі суд має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням (ст. 563 Проекту КПК України від 11.09.2008 р.).
Вирішення всіх питань, які виникають після набрання вироком або іншим рішенням суду законної сили, є головним завданням суду на стадії виконання вироку, оскільки таким чином діяльність суду впливає на існування певного виду правовідносин – кримінально-виконавчих. Саме через правове застосування суд здатний вплинути на хід здійснення карного та виховного впливу на засудженого, або повної реабілітації виправданого. Логічним висновком з цього є те, що при вирішенні питань, які вимагають застосування норм права, необхідно здійснювати доказування окремих фактів.
Науковець Харченко І.О. пропонує наступну класифікацію:Виходячи з аналізу, пропонуємо наступну класифікацію питань, що виникають і вирішуються судом на стадії виконання вироку:
1. Питання, вирішення яких випливає зі змісту винесеного у справі вироку: а) сумніви та суперечності,, які виникають внаслідок недоліків вироку; б) застосування закону, який звільняє від покарання чи пом’якшує покарання; в) застосування покарання за наявності декількох вироків.
2. Питання, які в своєму вирішенні потребують доказування окремих обставин: а) питання, пов’язані з невиконанням або особливостями виконання конфіскації майна (пункт 6 Постанови від 21 грудня 1990 року №11); б) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням (ст. 537 КПК України); в)звільнення від відбування покарання вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років; г) звільнення від покарання через хворобу (ст. 537 КПК України); д) звільнення від покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку е)скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням ж) скасування звільнення від відбування покарання вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років; з)заміна штрафу покаранням у виді громадських робіт, виправних робіт штрафом, обмеженням чи позбавленням волі, обмеження чи позбавлення волі службовим обмеженням, позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні; і) застосування судом примусового лікування до засуджених, які є алкоголіками чи наркоманами, і його припинення; к) питання дострокового зняття судимості; л) питання встановлення та припинення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі.
Така класифікація, на думку науковця, дозволяє охопити всі питання, які виникають в стадії виконання вироку і вирішуються судом. Якщо розглянути в загальних рисах кожну групу, то побачимо, що дійсно до першої з них віднесені питання, які суд може вирішувати, лише спираючись на обставини вже вирішеної кримінальної справи. Як слушно свого часу зауважила Т. М. Добровольська, вирішення питань в стадії виконання вироку не повинно являти собою доведення яких-небудь фактів, а має відбуватися на основі вже доведених раніше та встановлених фактів.
В КПК України 2012 року, законодавець умовно поділяє всі питання, які можуть вирішуватись в даній стадії за критерієм місцярозташування судового органу, що вирішуватиме конкретне питання.
1) місцевий суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні ) частини першої статті 537 КПК України;
2) місцевий суд, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13 частини першої статті 537 КПК України;
3) місцевий суд, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9 частини першої статті 537 КПК України;
4) суд, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 1, 10 (в частині клопотання про заміну покарання відповідно до частини п’ятої статті 53 Кримінального кодексу України), 12 (у разі якщо вирішення питання необхідне в зв’язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює), 14 частини першої статті 537, статті 538 КПК України.
[1] Далі – Постанова від 21 грудня 1990 року № 11.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 137 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |