Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Вступ (ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА)

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ВИЩА ШКОЛА ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до виконання курсового роботи з нормативної навчальної дисципліни

циклу природничо-наукової та загальноекономічної підготовки

ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ

для студентів денної форми навчання

У методичних рекомендаціях викладено тематику курсових робіт, умови вибору варіанта для виконання курсової роботи, загальні вимоги до змісту курсової роботи.

ЗМІСТ

ІНСТРУКЦІЯ З ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Вступ (ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА)

Корінні соціально-економічні перетворення, що відбуваються у нашому суспільстві, здійснення переходу до ринкових форм господарювання викликають настійну потребу отримання фахівцями глибоких економічних знань, формування у них логіки нового економічного мислення, адекватного уяві переходу країни до ринкових відносин, формування навиків грамотно аналізувати реальні економічні процеси і приймати обґрунтовані рішення з приводу економічних проблем, пов’язаних з їх майбутньою практичною діяльністю. Певну допомогу у вивченні економічних процесів покликана надати навчальна дисципліна – політична економія.

Навчальними планами вищих навчальних закладів передбачається написання студентами курсових робіт з політичної економії, які є важливою ланкою у виробленні в студентів навичок самостійного вивчення науки, у глибокому засвоєнні положень, висновків, законів, придбанні досвіду самостійного одержання й нагромадження знань, що необхідно майбутньому дипломованому фахівцю в його трудовій діяльності.

Глибокі зміни в різних сферах життя суспільства є рисою сучасного етапу в його розвитку. Таке положення не може не відбитися на політичній економії та економічній освіті, що дає необхідні базисні навички для професійної діяльності. Сучасна економічна криза України і серйозна дискредитація марксизму вимагають розробки нових підходів і концепцій, нової методології політичної економії (як невід'ємної частини економічної теорії).

Неспроможність сформованих в економічній науці поглядів і уявлень про світ, криза сучасної економічної думки – це загальносвітова тенденція, що відзначається багатьма видатними розумами не тільки України, але і Заходу. Так, Дж. Гелбрейт відзначав, що “економіка, залишаючись у вузьких рамках мікро- і макроаналізу, не перестає бути наукою, складовою ланкою економічної думки”. Це вкрай необхідно брати до уваги студентові, що приступає до написання курсової роботи. Із самого початку він повинен усвідомити, що буде потрібно серйозна розумова діяльність у процесі самостійного вивчення й осмислення економічної літератури.

У пропонованих методичних вказівках використовується багаторічний досвід роботи зі студентами кафедри економічної теорії. На жаль, ще не завжди великі зусилля викладацького складу дають бажаний результат. Студент, письмово розкриваючи тему, допускає іноді помилки, від яких хотілося б застерегти. У цих цілях представляється доцільним і необхідним пройти зі студентами весь шлях від вибору теми курсової роботи до осмисленого використаних при вивченні курсу політичної економії, висловлених у рецензії зауважень викладача. Практика показує, що студент має потребу в таких порадах.

Студент, який ознайомився з цими методичними вказівками, може більш конкретно представити вимоги до курсової роботи як з погляду змісту, так і її оформлення, оцінки й порядку захисту. Використання пропонованих методичних порад допоможе студентам не тільки успішно виконати курсову роботу на обрану тему, але і підготуватися до іспиту, осмислити глибокі і життєво важливі теоретичні положення політичної економії. Ця робота надзвичайно важка. Один із відомих фахівців з історії економічної думки А. Хейльброннер відзначав, що “багато які політекономічні категорії і поняття жадають від читача витривалості верблюда й терпіння святого”.

1.1 Значення курсової роботи у вивчені політичної економії

Курсова робота є однією з форм підготовки фахівців вищої кваліфікації. Її написання має велике значення:

– по-перше, вона залучає студентів до самостійної творчої роботи з економічною літературою, привчає знаходити в ній основні положення, що відносяться до обраної проблеми, підбирати, обробляти й аналізувати конкретний матеріал, складати таблиці й діаграми і на їхній основі робити правильні висновки;

– по-друге, студент звикає чітко, послідовно й економічно грамотно викладати свої думки при аналізі теоретичних проблем і учиться творчо застосовувати політичну економію, зв'язувати її з практикою;

– по-третє, робота закріплює й поглиблює знання студентів з політичної економії;

– по-четверте, прищеплює навички роботи на комп'ютері, або друкарській машинці.

Курсова робота – це перша проба пера, підготовча ступінь до написання дипломної роботи. Вона привчає студента до науково-дослідної роботи і сприяє придбанню досвіду й навичок виконання її. Курсова робота є також підсумком самостійного вивчення студентом однієї з найважливіших проблем політичної економії.

Для того щоб підготувати курсову роботу, що відповідає пропонованим вимогам, студент повинен використовувати не тільки отримані теоретичні знання з політичної економії, але і фактичні дані, що характеризують діяльність усіх господарчих суб'єктів, у тому числі і фінансово-кредитних установ.

Курсова робота виконується відповідно до навчального плану студентами денного й заочного відділень. Вона є обов'язковою формою звіту студента перед кафедрою.

Студенти виконують курсову роботу під керівництвом викладача. Виконана робота здається для перевірки. Після позитивної оцінки її викладачем вона повинна бути захищена.

Якщо робота відповідає пропонованим вимогам, викладач оцінює її позитивно й у писемній формі у виді рецензії сповіщає про це студента. Незадовільно виконана робота підлягає переробці відповідно до зауважень викладача, що містяться в рецензії.

Повторно виконана робота здається разом з першим варіантом курсової роботи й рецензією на неї.

До здачі екзамену з політичної економії допускаються лише ті студенти, що мають позитивні оцінки з курсових робот.

Курсова робота студенту не повертається й зберігається на кафедрі економічної теорії.

1.2 Структура й зміст курсової роботи

Курсові і дипломні роботи відносяться до категорії учбово-наукової документації. Вони повинні оформлятися відповідно до вимог Державного стандарту України (ДСТУ 3008-95), затвердженого й введеного в дію наказом Держстандарту України № 58 від 23 лютого 1995 р.; гармонізованого з міжнародними стандартами ISO 5966:1982 "Documentation-Presentation of scientific and technical reports" або до вимог оформлення наукових праць, що висуваються Вищою Атестаційною Комісією України.

Відповідно до цього курсова робота з політичної економії повинна складатися з наступних структурних частин:

– вступ;

– основної частини;

– висновки.

Вступна частина містить наступні структурні елементи:

– обкладинка;

– титульний лист;

– зміст;

– перелік умовних позначок, символів, одиниць, скорочень і термінів.

Курсова робота повинна мати чітко оформлений титульний лист, грамотно написаний текст відповідно до змісту роботи, бути прошитою і мати тверду обкладинку.

Титульний лист оформлюється за установленою формою, запропонованою в додатку до дійсної методичної розробки, і є першою сторінкою роботи. Титульний лист повинний містити дані, що розміщають у наступній послідовності: ідентифікатори курсової роботи, повне найменування роботи, підпису і прізвища студента – виконавця й викладача – консультанта, рік підготовки курсової роботи. Крім того, титульний лист може містити інформацію про зв'язки роботи з іншими роботами, зведення про доповіді або назву конференції, де була представлена робота.

Реферат, призначений для ознайомлення з курсовою роботою. Він повинний бути коротким і інформативної. Міститься за титульним листом. У ньому вказується:

– зведення про обсяг курсової роботи; кількості її частин, кількості таблиць, додатків, кількості джерел по переліку посилань (списку використаних джерел);

– текст реферату;

– перелік ключових слів.

Текст реферату повинен відображати інформацію про роботу в такій послідовності:

– об'єкт дослідження;

– ціль роботи;

– методи дослідження;

– результати роботи та їхня новизна;

– основні техніко-економічні характеристики й показники, що містяться в роботі;

– висновки (резюме).

Обсяг реферату. Реферат необхідно виконати обсягом не більш 500 слів, бажано, щоб він умістився на одній сторінці формату А4.

Ключові слова, істотні для розкриття суті роботи, поміщають після тексту реферату. Перелік ключових слів включає від 5 до 15 слів (словосполучень), написаних (надрукованих) прописними літерами в називному відмінку в рядок через коми.

Зміст роботи міститься безпосередньо після реферату, починаючи з нової сторінки. Воно являє собою розгорнутий план роботи і включає всі розділи і підрозділи роботи, починаючи з переліку умовних позначок, із указівкою початкового номера сторінки кожного розділу й підрозділу.

Усі використані в роботі малоросповсюджені умовні позначки, символи, одиниці, скорочення й терміни пояснюються на новій сторінці. Ліворуч за абеткою приводять умовні позначки, символи, одиниці і т.д., а праворуч – їхню детальну розшифровку.

У вступі коротко (на 3 – 5 сторінках) розкривають:

– актуальність теми;

– надають аналітичний огляд літературних джерел, що висвітлюють методи й результати досліджень різних авторів з цієї теми; перелік прізвищ вчених, що займаються цією темою, у тому числі вітчизняних і закордонних, з вказівкою їх найбільш значущих праць з досліджуваної теми;

– надають оцінку сучасного стану проблеми, визначають при цьому практично вирішені задачі, вади знань, які існують у цій предметній області, світові тенденції вирішення поставлених задач;

– суть наукової проблеми, парадокси, протиріччя, що підлягають розгляду в цій курсовій роботі. Студенту варто звернути увагу на цей етап роботи, тому що правильна постановка проблеми значною мірою визначає успіх наукового дослідження;

– ціль роботи, що обумовлена науковою проблемою;

– задачі дослідження, що представляють приватні елементи основної мети, проблеми роботи. Як правило, задачі визначають структурні елементи основної частини роботи (розділи, підрозділи, пункти);

– взаємозв'язок даної теми з іншими проблемами курсу політичної економії;

– вказують методи дослідження.

Вступ повинен починатися з окремої сторінки.

Суть роботи викладають, розділяючи матеріали на розділи й підрозділи, кожний з який повинний містити закінчену інформацію. Обсяг цієї частини курсової роботи 35 – 40 сторінок стандартного листа.

Суть курсової роботи являє собою викладення основних положень (відомості) з теми, що розкривають її сутність як об'єкта розгляду й аналізу. Вона повинна містити теоретичні основи досліджуваної проблеми (перший розділ присвячується дослідженню теоретико-методологічних аспектів теми), принципів функціонування, характеристик і властивостей предмета дослідження, механізмів взаємодії, функціональних залежностей, взаємозв'язків явищ і категорій та ін.

Основна частина передбачає висвітлення сутності питань, що складають основний зміст теми. Таких питань може бути виділено 3 – 4.

Викладення повинне будуватися на вивченні фактичного матеріалу, містити аналіз статистичної інформації, що характеризує сучасний стан економічної дійсності. При дослідженні економічних закономірностей, явищ, процесів необхідно звернути увагу на соціально-економічні наслідки цих процесів, запропонувати практичні напрямки діяльності органів державного й регіонального керування щодо запобігання негативних результатів економічного явища.

Висновок (висновки) розміщують безпосередньо після викладу питань теми на новій сторінці. У висновках на 3 – 5 сторінках надається оцінка отриманих результатів дослідження, на основі яких можуть бути розроблені рекомендації.

Рекомендації повинні носити конкретний характер. Можливо визначити подальші розробки, які автор вважає за необхідне провести надалі. При цьому основну увагу приділяють пропозиціям з ефективного використання результатів дослідження.

Текст висновків і рекомендацій може бути розділений на пункти.

Перелік джерел, на які посилається студент у роботі, повинен приводитися наприкінці тексту роботи, починаючи з нової сторінки, а у відповідних місцях роботи повинні бути посилання.

Бібліографічні описи в переліку посилань приводять у порядку, у якому вони вперше згадувалися в тексті. Порядкові номери описів у переліку є номерами посилань у тексті (номерні посилання). Бібліографічні описи посилань на монографії, навчальні посібники, брошури приводять відповідно до діючого стандартами щодо бібліотечної та видавничої справи (див. додаток до дійсної методичної розробки).

У додатках розміщають матеріал, що не може бути розміщений у роботі через великий обсяг або носить допоміжний характер. До них можуть включатися вихідні дані для аналізу й розрахунків, додаткові ілюстрації (фотографії, таблиці, математичні докази, формули, програми, інструкції, методики, договори тощо). Крім того, тут може розташовуватися додатковий перелік джерел, на котрий не було посилань у тексті, але які можуть викликати інтерес у зв'язку зі змістом курсової роботи.

1.3 Основні вимоги

Кожен студент, що виконує курсову роботу, повинен знати вимоги, що пред'являються до письмових робіт з політичної економії.

Основна увага студент повинен приділити всебічному й глибокому теоретичному висвітленню досліджуваної проблеми як у цілому, так і окремих її частин.

Написання курсової роботи необхідно починати з постановки і виклади змісту основного питання кожного розділу. Розкриття змісту повинне бути доказовим, а не декларативним, науково аргументовано й роз'яснено. Теоретичні положення й висновки повинні ґрунтуватися на конкретних матеріалах реальної дійсності. Причому факти і приклади повинні бути не випадковими, а типовими. Для того щоб мати правильні уявлення про ті чи інші економічні явища і закони, бажано розглядати їх в історично-генетичному аспекті. Але цю вимогу не слід розуміти як необхідність всебічного опису історії виникнення й форм прояву даних економічних явищ та законів. Дуже важливо, щоб матеріал курсової роботи викладався логічно послідовно й чітко.

Тому при написанні курсової роботи для повного й правильного розкриття змісту обраної теми студенту необхідно:

– вивчити наукові праці з цієї проблеми українських, російських і зарубіжних вчених;

– знати постанови уряду, рішення сесій Верховної Ради й укази Президента України щодо економічних проблем;

– ознайомитися зі статистичними даними, що публікуються в періодичній пресі і статистичних збірниках;

– вивчити статті з обраної теми, що публікуються в спеціалізованих журналах «Економіка України», «Регіональна економіка», «Економіст», «Фінанси України», «Вопросы экономики», «Российский экономический журнал», «Финансы», «Мировая экономика и международные отношения», «Вестник Московского университета», «Экономист» та ін.

Особливістю поточного періоду є те, що розвинутого, нормально функціонуючого ринку поки в нас немає. Перехід до ринкової економіки знаходиться в динаміці. Отже, виникає потреба звернутися до наявного у світі досвіду. Але хотілося б застерегти студентів, що вивчають досвід закордонних країн, від абсолютизування чи бездумного копіювання останнього.

Практика ставить проблеми й питання, до яких теорія не завжди готова. Звідси за багатьма проблемами політичної економії (економічної теорії) фахівці мають різні точки зору, і по них ведуться дискусії, що знаходять висвітлення в літературі. У курсовій роботі студент на підставі вивченої економічної літератури повинен висвітити наявні в літературі точки зору з досліджуваної проблеми і надати їм критичного аналізу, при цьому визначити свою точку зору щодо спірного питання, аргументувати її. Це надає роботі полемічного, творчого характеру.

Одним із найважливіших вимог, пропонованих до студентів, що пишуть курсові роботи, є самостійне і творче їхнє виконання. На жаль, деякі студенти замість самостійної й сумлінної роботи над обраною темою займаються механічним списуванням текстів з опублікованих, часто застарілих статей, брошур і книг. Різновидом такого роду недоліку є зловживання цитатами, що іноді з'єднуються окремими фразами чи союзами й утворюють часто велику частину тексту письмової роботи. Таке виконання курсової роботи неприпустимо, тому що приводить до того, що в роботі з'являються неправильні положення і застарілі матеріали, що не відбивають дійсної картини економічного розвитку країни. Подібні роботи не приносять студентам користі й оцінюються незадовільно.

Теоретично грамотно викласти матеріал у письмовій формі – це новий важливий етап у виконанні курсової роботи, наступна ступінь формування знань, їхньої систематизації і свідомого засвоєння. Після опанування прийомів самостійного одержання інформації, студент повинен організувати самоконтроль знань – логічно, послідовно у письмовій формі розкрити питання плану обраної теми. Самостійний, творчий характер викладення виражається в тім, що студент кожне питання плану висвітлює за продуманою їм схемою, правильно використовує й коментує цитати, не перевантажуючи ними текст, не допускає сторонніх, уривчастих положень, логічно між собою не зв'язаних, приводить самостійно обраний фактичний матеріал для ілюстрації найважливіших положень теми, погоджує аналізовані теоретичні положення з практичною дійсністю.

Курсова робота повинна бути написана доброю літературною мовою. Мова, стиль викладу, уміння будувати короткі пропозиції, виражати свої думки в зрозумілій, доступній формі, що не допускає різночитань, відіграють велику роль. Слід дотримуватися однаковості в застосуванні термінів, умовних позначок і скорочень слів, мір ваги й довжини. Інші скорочення не допускаються. Як показує практика, частина курсових робіт оцінюється незадовільно, тому що в них виявляються серйозні літературні погрішності, які нерідко приводять до перекручування змісту питань і значних помилок. Щоб уникнути стилістичних і інших помилок, рекомендується використовувати сучасні видання словників В. Даля, С. Ожегова, іноземні словники, політико-економічні й філософські енциклопедії.

1.4 Порядок виконання курсової роботи

Виконання курсової роботи доцільно розчленувати на 6 етапів:

– вибір теми;

– підбір і вивчення літератури;

– складання плану роботи;

– збори й обробка фактичного й статистичного матеріалу;

– написання курсової роботи;

– захист курсової роботи.

Тема курсової роботи студентом вибирається самостійно з числа тих, котрі рекомендуються кафедрою економічної теорії. В окремих випадках студенту надається право запропонувати тему, яка не включена до списку кафедри. Від правильного вибору теми часто залежить не тільки якість письмової робіт, але і взагалі можливість її виконання. Вибір теми з числа рекомендованих кафедрою економічної теорії рятує студента від розпливчастого, чи, навпаки, надзвичайно вузького висвітлення того чи іншого кола питань, від імовірності виконати курсову роботу взагалі не за курсом політичної економії, а за іншими, спорідненими йому навчальними дисциплінами.

Кафедра економічної теорії складає тематику за таким розрахунком, щоб теми курсових робіт в основному не збігалися за темами навчальної літератури і націлювали студента на самостійну розробку методології й змісту проблеми.

Тему курсової роботи варто вибирати з тих розділів політичної економії, що є найбільш складними для розуміння чи викликають у студента науковий інтерес. Написання роботи за такими темами допоможе студентам більш глибоко розібратися в складних і важких проблемах курсу, ліквідувати ваги, поглибити знання з цікавлячою їх науковою проблемою і написати курсову роботу творчо, висловивши свої думки.

Доцільно вибирати таку тему курсової роботи, яка була б пов'язана з виробничою роботою студента та близькою до профілю майбутньої спеціальності. Виконання тем, пов'язаних із практичною роботою студента, має ряд переваг. З одного боку, це полегшує виконання роботи, тому що автор зможе для підтвердження теоретичних положень широко використовувати фактичний матеріал своєї установи чи підприємства, де він працював до надходження в навчальний заклад чи працює в цій час. Це дозволить підвищити якість курсової роботи. З іншого боку, на основі конкретних даних студент зможе зробити корисні висновки і сформулювати пропозиції, упровадження яких поліпшить роботу підприємства чи установи, відповідно підвищить їхні економічні показники.

Можна рекомендувати студенту вибирати тему з тих розділів курсу політичної економії, що вже вивчені, тому що отримані знання допоможуть йому краще уявити зміст і основні питання теми, що обирається, та з найбільшим успіхом написати всю письмову роботу.

При виборі необхідно враховувати, що в одній навчальній групі може писати роботу на ту саму тему тільки один студент.

Після вибору теми потрібно самостійно на підставі каталогу скласти список необхідної літератури, підібрати її та ознайомитися з нею. Починати цю роботу необхідно з дослідження переліку літератури, рекомендованої кафедрою економічної теорії в робочій програмі даного курсу й планах семінарських занять за відповідними темами. При складанні бібліографічного списку рекомендується користуватися бібліографічними каталогами, тематичними бібліографіями, переліками статей, опублікованих в економічних журналах за рік, в останньому номері того чи іншого журналу. При цьому головна задача студента – з величезної маси української, російської і зарубіжної економічної літератури відібрати тільки ті книги, журнали й статті, у яких висвітлюються питання, що відносяться до обраної теми курсової роботи.

Бібліографічні каталоги маються в кожній бібліотеці. Вони поділяються на систематичні, предметні й алфавітні. Рекомендується більш користуватися систематичними каталогами, тому що в них картки з назвами книг і статей розташовані по галузях знань. У систематичному каталозі виділений спеціальний розділ «Загальна економічна теорія (політична економія)», у якому картки підібрані звичайно, по темах курсу. Студент при доборі літератури повинен знайти в систематичному каталозі зазначений розділ, а в ньому – тему, що відповідає його курсовій роботі, і виписати на картки потрібні йому книги й статті.

Вивчення періодичної літератури варто починати з робіт, які опубліковані в останні роки і найбільш повно розкривають питання курсової роботи, а потім уже переходити і до більш ранніх видань. Така послідовність вивчення літератури обумовлена не тільки глибоким реформуванням усіх сторін нашого життя в останнє десятиліття, але і тим, що економічна наука – наука творча, вона, як і будь-яка інша наука, не може стояти на місці, постійно розвивається й збагачується новими теоретичними положеннями, висновками, концепціями.

При вивченні літератури можна рекомендувати робити виписки з книг і статей основних положень, теоретичних висновків, визначень, доказів, статистичних даних тощо. Записи краще робити не в загальному зошиті, а на окремих листках. Зміст записів на кожнім листі повинно відносити тільки до одного питання роботи, із якого зроблені виписки. Листки записів варто згрупувати за питаннями теми і розташувати таким чином, щоб вийшло послідовне висвітлення досліджуваних питань. Добре складені виписки допоможуть студенту краще засвоїти зміст проблеми.

Після підбору й вивчення літератури студент повинен скласти ретельно продуманий план курсової роботи, що покликаний сприяти більш повному розкриттю основних її питань. План – це основа роботи, і від того, як він складений, буде залежати рівень усієї письмової роботи. План роботи тісно пов'язаний з її структурою. Але якщо надана структура роботи, що складається зі вступу, основної частини й висновків, то завдання студента полягає в тому, щоб визначити 3 – 4 питання (розділу) основної її частини, дотримуючись їхнього взаємозв'язку і послідовності викладення (див. додат. В).

Складений план роботи повинен бути узгоджений з викладачем політичної економії (економічної теорії), що консультує студента.

Для написання курсової роботи потрібні як літературні джерела, так і фактичні матеріали, на основі яких можна зробити обґрунтовані висновки про процеси, що відбуваються, і явищах в економічному житті суспільства, про закономірності розвитку. До збору фактичного матеріалу варто підходити уважно. Виписувати потрібно тільки ті дані, що мають пряме відношення до теми, і не всі, а найбільш важливі, типові й порівнянні, що допомагають розкриттю питань теми. Джерелами одержання статистичних і фактичних даних можуть бути урядові постанови і рішення, Укази Президента України, статистичні збірники і довідники, журнали й газети, додатки до них, різні інформаційні бюлетені з економічних питань; книги, брошури, статті, звітні дані підприємств і установ та ін.

Після того як підібрана й вивчена література, складений план, підібраний і відповідним чином оброблений конкретний (фактичний) матеріал, можна приступати до написання курсової роботи. Це дуже трудомісткий і відповідальний етап, тому що тут студент повинен виявити уміння самостійно мислити, аналізувати показники, робити узагальнення, висновки і конкретні пропозиції щодо практики господарювання. На цьому етапі можна конкретизувати план роботи, розбивати вузлові питання на пункти й підпункти.

При використанні фактичного матеріалу необхідно дотримуватися відомих правил, а саме:

– дані варто приводити до абсолютних (млн. грн., т, м, шт.) чи відносних (%) показників і при їхніх порівняннях обов'язково в однакових вимірах;

– для доказу визначеної закономірності, тенденції потрібно привести не одну, а ряд цифр, щоб розкрити сутність економічного процесу. Так, говорячи про зростання інфляції, потрібно привести дані з її зростання у відсотках за кілька місяців, а краще за декілька років;

– для наочності цифрові дані можуть бути зведені в таблиці, діаграми й графіки, тобто піддані обробці. Це залежить від самих матеріалів і змісту того питання, яке вони ілюструють.

Слід, однак, пам'ятати, що використання фактичного матеріалу в курсовій роботі не повинне приводити до перевантаження її великою кількістю цифр. Необхідно прагнути до того, щоб даних було небагато, але новітніх, типових, виразних і переконливих.

1.5 Оформлення курсової роботи

Курсова робота повинна бути відповідним чином оформлена.

Текст курсової роботи пишеться чітко від руки чи друкується на машинці через 1,5 інтервал, при машинному способі на комп'ютері – з розрахунку 40 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення й висотою літер і цифр не менш 1,8 мм. Граматичні й стилістичні помилки виключаються.

Текст роботи варто друкувати, дотримуючи наступних розмірів полів: верхнє й нижнє – по 20 мм, праве – не менш 10 мм, ліве – 30 мм (або праве та ліве – по 20 мм).

Структурні елементи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «РЕКОМЕНДАЦІЇ», «ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ (ПОСИЛАНЬ)», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ОДИНИЦЬ» не нумерують, а їх найменування служать заголовками структурних елементів.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Заголовки структурних елементів роботи і розділів варто розташовувати в середині рядка і друкувати прописними літерами без крапки наприкінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів необхідно починати з абзацного відступу, не підкреслюючи, без крапки наприкінці. Переноси слів у заголовках не допускаються. Абзацний відступ, повинний бути однаковим по всьому тексту роботи і рівним 5 знакам. Відстань між заголовками і наступним і попереднім текстом повинне бути не менш 2-х рядків (3-х інтервалів).

Нумерація сторінок роботи. Сторінки роботи варто нумерувати арабськими цифрами, дотримуючи наскрізної нумерації по всьому тексту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки наприкінці. Титульний лист включають у загальну нумерацію сторінок. Номер сторінки на ньому не проставляють. Ілюстрації й таблиці, розташовані на окремих аркушах, включають у загальну нумерацію сторінок.

Нумерація розділів і підрозділів роботи. Розділи (глави) і підрозділи (параграфи) варто нумерувати арабськими цифрами. Розділи роботи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті роботи і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 і т.д. Номер підрозділів (параграфів) складається з номера розділу (глави) і порядкового номера підрозділу (параграфа), розділених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять: 1.1, 1.2 і т.д. Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного підрозділу.

Ілюстрації (креслення, малюнки, графіки, схеми, діаграми) варто розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вони вперше згадуються чи на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути надані посилання в тексті. Якщо ілюстрації створені не автором курсовий, необхідно в посиланнях указувати джерело інформації. Ілюстрації повинні мати назву, яку необхідно поміщати під ілюстрацією. При необхідності нижче поміщають текст, який коментує рисунок. Ілюстрація позначається словом «Рис.» і проставляється його номер, який складається з номеру розділу (глави) та порядкового номера рисунка в межах розділу, розділених крапкою, наприклад: «Рис. 1.1», що разом із назвою ілюстрації поміщають після пояснюючих даних, наприклад, Рис. 1.1. Схема розміщення – перший рисунок першого розділу. Якщо в курсовий тільки одна ілюстрація, її нумерують відповідно до загальних правил.

Таблицю, що містить цифровий матеріал, який характеризує один чи кілька показників за визначений період, варто розміщати після тексту, у якому вона вперше згадується чи на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті курсової роботи. Таблиці варто нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що приводяться в додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, які розділяться крапкою, наприклад: Таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу. Над заголовком таблиці пишуть «Таблиця» та її порядковий номер у розділі. Кожна таблиця повинна мати заголовок, який відображає її зміст. Назву (малими літерами з першої великої) розміщують над таблицею. Назва повинна бути короткою і відбивати зміст таблиці. При розподілі таблиці на частини допускається її голівку чи бокові графи заміняти відповідно номерами граф і рядків (арабськими цифрами), нумеруючи їх і в першій частині таблиці. Назва і номер таблиці вказують над першою частиною таблиці, а над перенесеною частиною пишуть: Продовження таблиці з указівкою її номера.

Заголовки граф таблиці пишуться з великої букви, а підзаголовки з малих, якщо вони складають одно речення із заголовками граф. Заголовки й підзаголовки граф таблиці вказують в однині.

Дані таблиці повинні мати одиниці виміру, які вказуються поруч із показниками чи виділяються в окремий стовпчик. При однаковій розмірності всіх показників, що містяться в таблиці, одиниці виміру можуть виноситися в заголовок таблиці через кому чи вказуватися праворуч від таблиці. Якщо за окремими показниками відсутні дані, то в таблиці ставиться прочерк, дробові числа варто вказувати з однаковою кількістю знаків після коми.

При використанні перерахувань у тексті роботи перед ними ставлять двокрапку, а перед кожною позицією перерахування варто ставити малу літеру алфавіту з дужкою, чи, не нумеруючи, – дефіс (перший рівень деталізації). При подальшій деталізації перерахування варто використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Перерахування першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, а другого – із відступом щодо перерахувань першого рівня.

Примітки поміщають при необхідності пояснення змісту тексту, чи таблиці й ілюстрації. Вони розташовуються безпосередньо після тексту, до яких вони відносяться. Слово «Примітка» друкують із прописної букви з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова «Примітка» ставлять крапку і з прописної літери в тім же рядку дають текст примітки. Одну примітку не нумерують. Кілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітки» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з прописної літери дають текст примітки.

Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) із дужкою. Нумерація виносок – окрема для кожної сторінки. Знаки виноски ставлять безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого дається пояснення, і перед текстом пояснення. Текст виноски поміщають під таблицею чи текстом наприкінці сторінки і відокремлюють від таблиці чи тексту лінією 30 – 40 мм, проведеною в лівій частині сторінки. Текст виноски починають з абзацу і друкують із мінімальним міжрядковим інтервалом.

Формули і рівняння розташовують безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, посеред сторінки, виділяючи її зверху та знизу інтервалом і нумеруючи порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули чи рівняння, що складається з номера розділу (глави) і порядкового номера формули в ньому, розподілених крапкою, вказують у дужках на рівні формули (рівняння) у крайньому правому положенні на рядку. Пояснення значень символів і коефіцієнтів, що входять до формули, варто приводити безпосередньо під нею в тій послідовності, у якій вони дані у формулі (рівнянні). Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки, потім дають перелік інших пояснень, відокремлюючи їх крапкою з комою. Перенос рівнянь і формул допускається тільки на знаках виконуючих операцій, причому знак операції на початку наступної рядка повторюється. Формули, що виходять одна з іншої і не розподілені текстом, відокремлюються комами.

Посилання. Усі цитати, цифри, схеми, графіки, формули, запозичені з літератури, повинні забезпечуватися посиланнями на джерело. Такі посилання в тексті роботи варто вказувати порядковим номером за переліком посилань, відокремленим квадратними дужками, наприклад, «... у роботах [15 – 18]...» чи з вказівкою сторінок [15, с. 34]. Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання повинне відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера. При посиланнях на розділи, підрозділи, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння чи додатки вказують їхні номера, наприклад: (див. табл. 4.5), за формулою (2.1),..у додатку Д.

Додатки варто оформляти як продовження роботи на її наступних сторінках, розташовуючи додатки згідно з появою посилань на них у тексті курсової роботи.

Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки і мати змістовний заголовок, написаний нагорі малими літерами з першої великої симетрично щодо тексту сторінки. Посеред рядка над заголовком із першої прописної літери пишеться слово «Додаток» і прописна буква, що позначає додаток. Додаток варто позначати послідовно прописними літерами українського алфавіту, за винятком Є, З, I, Ї, Й, П, Р, О, Ч, Ь. Один додаток позначається як додаток А.

Додатки повинні мати загальну з роботою наскрізну нумерацію сторінок. Формули, таблиці, рисунки, що містяться в додатку, варто нумерувати в межах кожного додатка, наприклад, формула В. 3, що означає третю формулу додатка В.

Після написання й оформлення роботи студент повинен підписати її, поставити дату і здати на кафедру економічної теорії.

1.6 Робота з рецензією й підготовка до захисту курсової роботи

Написана студентом курсова робота здається на кафедру економічної теорії в зазначений термін для резензування. Це необхідна умова для того, щоб відповідно до рецензії організувати переробку теми і підготуватися до захисту курсової роботи. Студент захищає курсову роботу до іспиту перед викладачем-рецензентом. Без захисту курсової роботи студент до іспиту не допускається. Перевірка курсових робіт здійснюється протягом 14 днів з моменту їхньої здачі.

Остаточна здача роботи повинна бути не пізніше ніж за два тижня до захисту, терміни якого встановлюються розпорядженням деканату відповідно до навчальних планів і графіків.

Головне призначення рецензії – забезпечити допомогу студентові в самостійній роботі над курсом політичної економії, надати конкретні методичні поради з усунення недоліків, з подальшого поглиблення знань. Студенту варто уважно прочитати рецензію, щоб подивитися на свою роботу критичним поглядом фахівця, обміркувати всі зауваження до змісту й оформленню роботи, стилю, грамотності викладення, ознайомитися із записами на полях роботи.

Щоб студент міг мати повну характеристику своєї курсової роботи, у рецензії крім загальної оцінки (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) повинно бути:

– загальна характеристика роботи і її позитивні риси;

– вказівка на ступінь самостійності роботи;

– аналіз недоліків і вад з погляду структури, змісту, висвітлення тих чи інших положень, використання статистичного й фактичного матеріалів, оформлення;

– конкретні рекомендації з вказівкою джерел до усуненню зауважень і підготовці до захисту курсової роботи студентом.

Таким чином, аргументом у підготовці до захисту курсової роботи є рецензія наукового керівника, а також посторінкові зауваження (якщо вони маються в тексті роботи). У рецензії на курсову роботу може не міститися остаточна оцінка. У ній може бути попередня оцінка у формі висновку: «Робота допускається до захисту» чи «Робота не допускається до захисту». Остаточна ж оцінка дається після захисту. Якщо робота не допущена до захисту, то вона повинна бути студентом перероблена відповідно до рецензії і знову представлена на кафедру.

Змінювати тему курсової роботи не дозволяється, тому що це недоцільно з погляду інтересів самого студента. Адже нову тему прийдеться писати вже без методичних порад викладача і не маючи рецензії. Отже, не виключена можливість, що курсова робота з нової теми буде виконана погано й знову не допущена (уже за новою темою) до захисту.

Робота не допускається до захисту, якщо вона не носить самостійного характеру, списана з літературних джерел чи робот інших авторів, якщо основні питання не розкрито, викладено схематично, фрагментарно, у тексті містяться помилки.

При наявності помилок у роботі, студенту варто усвідомити суть своїх помилок, а потім виправити їх. Дуже важливо звернути увагу на побажання й рекомендації рецензента, вивчити додаткові джерела, зазначені рецензентом.

Таким чином, підготовка до захисту курсової роботи включає усунення помилок і недоліків, вивчення додаткових джерел, зазначених у рецензії, осмислення написаного в роботі, готовність пояснити будь-які приведені в роботі положення.

На захисті курсової роботи задача студента – показати заглиблене розуміння питань конкретної теми, добре володіння матеріалом по темі.

1.7 Критерії оцінювання курсової роботи

Оцінка здійснюється за 4-бальною системою.

Оцінку «відмінно» (90-100 балів за 100-бальною шкалою) одержують ті роботи, в яких містяться елементи наукової творчості, робляться самостійні висновки, надається аргументована критика і самостійний аналіз фактичного матеріалу на основі глибоких знань економічної літератури з цієї теми. Автор відповідає на поставлені питання кваліфіковано й аргументовано.

Оцінка «добре» (75-89 балів за 100-бальною шкалою) ставиться тоді, коли в роботі повно й всебічно висвітлюються питання теми, але немає належного ступеня творчості. Є недоліки в оформленні і незначні вади в тексті, непевність при захисті.

Оцінку «задовільно» (60-74 бала за 100-бальною шкалою) студент одержує у випадку, якщо робота носить описовий характер, відсутній аналіз фактичних даних, немає достатньої глибини, творчості, не володіє матеріалом роботи, не в змозі надати пояснення висновкам і теоретичним положенням цієї проблеми. Але студент зміг відповісти на захисті на поставлені питання, висловити свою точку зору.

Оцінка «незадовільно» – містяться грубі помилки, виявляється нерозуміння поставлених питань.

Оцінка по захисту курсової роботи виставляється за узгодженням комісії. У випадку незадовільного захисту комісія визначає відповідно до Положення про вищу школу термін для підготовки і повторного захисту. До студентів, що повторно не захистили курсову роботу, застосовуються ті ж міри, що і до тих, хто повторно не склав іспит.

Захист і оцінка курсової роботи – це підведення підсумків самостійної роботи студента й одержання права допуску до екзамену з політичної економії.

Кращі курсові роботи можуть бути рекомендовані на конкурс студентських наукових праць, використані для виступу на студентських конференціях, також як реферати на семінарських заняттях.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ