Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Декаданс (фр. decadance — занепад) — узагальнена назва кризового світосприйняття, яке виявляється в літературі, мистецтві, культурі.

ТРАДИЦІЇ І НОВАТОРСЬКІ ЗРУШЕННЯ В ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ – ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТТЯ

УРОК № 21

Тема. Загальна характеристика провідних шляхів розвитку поезії середини XIX століття. Етичні та естетичні засади соціально-спрямованої лірики (М. Некрасов). Принципи «чистого мистецтва» в поезії (група «Парнас», творчість А. Фета)

Мета: ознайомити учнів із шляхами розвитку поезії середини XIX століття; розглянути естетичні та етичні засади соціально-спрямованої лірики; засвоїти поняття про парнаську школу поетів та принципи «чистого мистецтва» у поезії, поняття «декаданс»; розвивати навички виразного читання, зв’язного мовлення, роботи з додатковою літературою, аналізу поетичного тексту; сприяти формуванню культури читача.

Обладнання: підручник; портрети М. Некрасова, А. Фета, Ф. Тютчева, поетів парнаської школи; репродукцію літографії О. Лебедєва до вірша М. Некрасова «Роздуми біля парадного під’їзду»; словник літературознавчих термінів; тексти віршів М. Некрасова, Ф. Тютчева, А. Фета (мовою оригіналу чи перекладах на вибір учителя).

ХІД УРОКУ

I. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ й МЕТИ УРОКУ

II. ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НОВИХ ЗНАНЬ, ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ ТА НАВИЧОК

1. Лекція вчителя.

(У процесі лекції учні складають конспект або тези.)

Кінець XIX — початок XX ст. позначається загальною кризою, яка охопила різні сфери життя: економіку, політику, культуру. Однак ідейний розрух у настроях, невпевненість у майбутньому, передчуття близьких історичних і соціальних перетворень сповнювали душі людей тривогою, та разом з тим заохочували до пошуків нових ідеалів як у житті, так і у творчості.

У літературі романтизм і реалізм відійшли на другий план і поступилися новому напряму — модернізму, який став естетичним вираженням духовного перевороту.

Ситуація кінця XIX ст. відзначалася суперечливістю в історичному, естетичному і світоглядному планах. Нестабільність та хаос життя, втрата ідеалів і колишніх цінностей знайшли вираження в специфічному умонастрої кінця століття, що має назву декаданс.

2. Робота зі словником літературознавчих термінів.

Декаданс (фр. decadance — занепад) — узагальнена назва кризового світосприйняття, яке виявляється в літературі, мистецтві, культурі.

3. Продовження лекції вчителя.

Уперше цей термін використав французький поет Т. Готьє 1869 року в передмові до книги Ш. Бодлера «Квіти зла». Пізніше про декаданс писав П. Верлен у віршах 80-х років XIX ст. («Нудьга» та ін.) На межі ХІХ-ХХ ст. декаданське світовідчуття поширилося в багатьох країнах.

Зазначимо, що в центрі декадентської літератури — людина, яка відчуває свою відчуженість у світі, втрату моральних ідеалів, віри в майбутнє. Особистість не сприймає брутальної дійсності, надаючи перевагу самозаглибленню і самоспогляданню. Єдина дія, на яку вона здатна — «пристрасна нудьга» (за словами французького письменника П. Клоделя).

Згідно з визначенням критика Л. Тайада, декаденти — це «покоління, яке співає і плаче»: плаче від «прози життя», «незатишної дійсності», а співає, щоб не втратити «сердечного настрою», хоча «серце вже перетворилося на кладовище нездійсненних мрій і надій». Тому основними мотивами творчості письменників-декадентів були сум, відчай, песимізм, розчарування, скарги беззахисної душі. Улюбленими темами стають підкреслена хворобливість і згасання життя, що перетворюються на джерело витончених переживань.

Одним із провідних тем декадентських творів є утвердження ролі мистецтва, його переваги над реальністю. Звідси прихильність до естетизму О. Вайльда, І. Анненського та інших письменників.

Декаденти тяжіють до фантастики, ірраціональності, містики, що допомагає відобразити складні зрушення у свідомості людини. Нерідко герой декадентських творів має вразливу психіку, це сприяє глибоким прозрінням, а навколишній світ змальовується у підкреслено брутальних тонах. Так відбувається поєднання натуралізму з романтизмом у межах декадансу. Декадентські мотиви притаманні й деяким загалом реалістичним творам, що надає їм особливої трагічності та безнадії.

Використання різних напрямів і стилів в добу декадансу засвідчило різнопланові шукання мистецтва кінця XIX — початку XX ст., яке поступово наближалося до кардинальної зміни естетичної системи й появи раннього модернізму.