Читайте также:
|
Фінансова політика - це сукупність методів і напрямів впливу держави на функціонування фінансової системи. Метою цього впливу є зміцнення економічного (а значить і політичного) потенціалу країни.
Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. На цій основі має забезпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, створення умов для розвитку господарських утворень різних форм власності, спільних підприємств з іноземним капіталом, акціонерних товариств. За цих умов важливе значення має також створення надійних соціальних гарантій населенню.
Зміст фінансової політики полягає у розробці основних напрямів використання фінансів, виходячи з необхідності вирішення економічних та соціальних завдань. За допомогою фінансової політики держава фінансує потреби розширеного відтворення, регулює масштаби і пропорції розвитку суспільного виробництва, вдосконалює його галузеву та територіальну структуру.
Фінансова політика та її структурні складові - фіскальна або податкова політика, кредитна політика, бюджетна політика, грошова політика - впливають на всі сторони життя суспільства. Суб'єкт фінансової політики - держава - розробляє стратегію розвитку суспільства, Фінансова політика, таким чином, стає організуючим першопочатком суспільного розвитку.
Фінансова політика включає в себе стратегію і тактику.
Фінансова стратегія визначає загальний напрям і спосіб використання коштів для досягнення поставленої мети. Вона спрямована на вироблення фінансових концепцій і програм.
Фінансова тактика включає в себе конкретні методи (прийоми) досягнення поставленої мети в конкретних умовах.
Основні напрями фінансової політики:
1.Акумуляція фінансових ресурсів та їх розподіл усередині держави між регіонами та галузями народногосподарського комплексу, підвищення ефективності їх використання.
2. Сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької діяльності, створення умов для забезпечення економічного зростання в країні.
3. Оптимізація структури доходів та видатків.
4.Удосконалення державного та місцевого фінансового законодавства.
5.Мобілізація і використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій, досягнення більш високого рівня життя населення.
Фінансова політика як спосіб організації і використання фінансових відносин визначає свої завдання на світовому, макроекопомічному та мікроекопомічному рівнях. Кожному рівню фінансової політики відповідає своя мета. Тому завдання і напрями фінансової політики залежать від економічних процесів, що відбуваються у світі, від функцій та економічної природи держави, від форм власності та фінансово - економічного стану підприємств.
Розрізняють три типи фінансової політики:
Жорстка регламентація полягає у тому, що переважна частина фінансових відносин регулюється державою. Подібна фінансова політика малоефективна,, передбачає досить високий рівень бюджетної централізації ВВП.
Помірна регламентація має врівноважити інтереси держави і суспільства загалом та інтереси окремих юридичних і фізичних осіб. Вона забезпечує юридичним і фізичним особам достатні стимули для продуктивної діяльності і водночас дає змогу державі впливати на соціально-економічний розвиток суспільства.
Політика мінімальних обмежень спрямована на формування максимальної заінтересованості суб'єктів підприємницької діяльності та громадян в ефективному господарюванні.
12. Призначення, економічна суть та ознаки бюджету
Бюджет - система фінансових відносин між державою та юридичними і фізичними особами з приводу формування і використання централізованого фінансового фонду, призначеного для забезпечення виконання функцій і завдань загальнодержавного масштабу.
Ознаки бюджету:
1. Бюджет – фін. план на рік.
2. Бюджет – доходи та витрати.
3. Бюджет – найбільш централізований фонд держави.
4. Бюджет – сукупність економічних відносин.
5. Бюджет, як правова категорія.
6. Бюджет – механізм реалізації тактичних цілей фін. політики.
7. Бюджет – інструмент перерозподілу ВВП.
8. Бюджет – політична категорія.
9. Бюджет – процес, а не певний одноманітний акт.
10. Бюджет – орг. структура.
Методи фор-ня доходів бюджету:
Продуктивна діяльність, від держ. угідь, від майна і майнових прав, податковий, позичковий, емісійний.
Форми бюджетного фінансування:
§ Бюджетні інвестиції – основн. форма фін-ня капітальних видатків.
§ Держ. трансферти – являють собою цільове, безповоротне, безоплатне виділення коштів з бюджету конкретним суб’єктам у вигляді держ. субсидій, дотацій, субпенсій.
§ Бюджетні кредити – надання коштів з бюджету суб’єкту на повторній основі.
§ Кошторисне фін-ня – виділення коштів з бюджету на основі спец. планового документу-кошторису.
Стадії:
1. Складання проекту бюджету на наступний рік мін. Фін.
2. Розгляд проекту та приймання закону про держ. бюджет ua ВР.
3. Виконання бюджету (внесення змін) через органи верх. казначейства.
4. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.
Функції бюджету:
· Розподільча (чза допомогою цієї ф-ції держава акумулює в своїх руках усі джерела бюджетних надходжень з метою подальшого їх перерозподілі з найбільшою ефективністю (розполід ВВП)),
· Контролююча (дозволяє знати чи в повному обсязі доходять, та чи своєчасно, кошти до держави).
13. Бюджетна система України: сутність, структура, принципи побудови
Бюджетна система України -це сукупність окремих її ланок, юридичне пов'язаних між собою, яка базується на загальноприйнятих принципах,що відповідають міжнародним стандартам.
Бюджетна система України грунтується на принципах:
1. Принцип єдності бюджету означає існування єдиного рахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи.
2. Принцип збалансованості означає,що повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.
3. Державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим, місцеві бюджети є самостійними.
4. Принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті усіх доходів і видатків.
5. Принцип обгрунтованості означає, що бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету.
6. Принцип ефективності полягає в тому, що при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
7. Принцип субсидіарності -це розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами, який грунтується на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.
8. Принцип цільового використання бюджетних коштів полягає у використанні їх тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
9 .Принцип справедливості забезпечує базування бюджетної системи України на засадах справедливого розподілу суспільного багатства в країні.
10. Принцип публічності та прозорості означає, що державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою АРК.
11. Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу вимагає відповідальності їх за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
Бюджетна система України складається з Державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами визнаються бюджет АР Крим, бюджети області, району, району в містах та бюджети місцевого самоврядування. До бюджетів місцевого самоврядування відносяться бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх
об'єднань.
Сукупність показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України.Він використовується для аналізу І прогнозування економічного і соціального розвитку України.
Структура:
Бюджетна система України складається з Державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами визнаються бюджет АР Крим, бюджети області, району, району в містах та бюджети місцевого самоврядування. До бюджетів місцевого самоврядування відносяться бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.
Сукупність показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України.Він використовується для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку України.
Зведений бюджет АР Крим об'єднує показники бюджету АР Крим та зведені бюджети районів і міст республіканського значення.
Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету та зведених бюджетів районів і міст обласного значення цієї
області,
Зведений бюджет району об'єднує показники районного бюджету, бюджети міст районного значення, селищні та сільські бюджети цього району.
Зведений бюджет міста, яке мас районний поділ, включає міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.
До бюджетної системи входять дві самостійні ланки-два бюджети міст республіканського значення - Кигва та Севастополя.
Бюджетна система України усього об'єднує понад 11700 бюджетів.
Бюджетна система України:
1.Державний бюджет
2.Місцеві бюджети:
а)бюджет АРК
б)бюджет області
в)бюджет району
г)бюджет району в містах
д)бюджети місцевого самоврядування:
- Бюджети територіальних громад сіл
- Бюджети територіальних громад селищ
- Бюджети територіальних громад міст.
14. Типи бюджетних систем
Бюджетна система – сукупність різних видів бюджетів, що побудована з урахуванням економ. відносин, держ. і адміністративно-територіального устроїв і врегульована нормами права.
За організаційною формою бюджетні системи мало відрізняються між собою, здебільшого їх є два типи:
1. Унітарна (в ua – місцева та держ. системи)
2. Федеративна.
Бюджетні системи унітарних держав та бюджетні системи федеральних держав. В унітарних державах бюджетна система дворівнева: державний бюджет і місцеві бюджети. У федеральних державних утвореннях бюджетна система здебільшого трирівнева, а інколи і чотирирівнева:
— федеральний бюджет;
— бюджети членів федерації;
— місцеві бюджети;
— бюджети земель.
Економічна природа бюджетної системи та її суть характеризуються не лише структурою та взаємозв’язком між окремими ланками, а законодавчо закріпленими доходами за кожною ланкою та рівнем фінансової незалежності. Саме завдяки фінансовим можливостям виконавчі органи влади реалізують функції, покладені на них Конституцією держави та діючим законодавством.
Бюджетний устрій являє собою організацію і принципи побудови бюджетної системи, її структуру та взаємозв’язок між окремими ланками. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою та адміністративно-територіального поділу.
Отже, можна сказати, що бюджетна система - це взаємопов’язаний комплекс політичних, юридичних, соціальних й економічних відносин, що забезпечує функціонування усіх його ланок з виконання завдань, визначених бюджетною політикою держави.
15. Бюджетна класифікація, її призначення та складові частини
Бюджетна класифікація — групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками з чіткою системою розміщення і присвоєння окремим підрозділам бюджету певних найменувань і порядкових номерів. Бюджетна класифікація містить такі розділи:
1) доходи бюджету;
2) видатки бюджету;
3) фінансування бюджету;
4) державний борг.
Бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.
При цьому забезпечується взаємозв'язок державного плану економічного і соціального розвитку країни і фінансових планів міністерств і відомств з бюджетом, єдиний порядок складання бюджетів окремих регіонів, зведення показників державного та місцевих бюджетів.
Бюджетна класифікація використовується на всіх стадіях бюджетного процесу. Вона дозволяє враховувати надходження доходів і фінансування витрат згідно з затвердженим бюджетним розписом. На підставі бюджетної класифікації складається звітність про виконання бюджету направленнями, співставлення кошторисних витрат за однотипними установами.
На її основі здійснюється статистична обробка бюджетних показників, в процесі якої відслідковується динаміка і тенденції розвитку показників, розробляються прогнози щодо розвитку бюджетних відносин.
Бюджетна класифікація має велике організаційне значення. Вона:
• створює умови для порівнянності показників державного бюджету та місцевих бюджетів.
• приводить кожен бюджет до оглядуваного;
• полегшує розгляд бюджетів та їх економічний аналіз;
• спрощує контроль за виконанням бюджету, своєчасністю і повнотою акумуляції коштів, використанням їх за цільовим призначенням;
• забезпечує можливість синтетичного та аналітичного обліку доходів та видатків у бюджетних установах та організаціях.
Бюджетна класифікація дозволяє також порівняти асигнування з видатками, що допомагає дотримуватись фінансової дисципліни, економне витрачати кошти, здійснювати контроль за виконанням програм соціально-економічного розвитку держави.
16. Бюджетний дефіцит: види, джерела фінансування та економічні наслідки їх застосування
Бюджетний дефіцит — це перевищення видатків бюджету над його доходами.
Причини виникнення бюджетного дефіциту:
1) спад і скорочення обсягів виробництва;
2) зниження ефективності функціонування окремих секторів економіки;
3) несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення;
4) наявність тіньового сектору економіки;
5) надмірні державні витрати за окремими статтями видатків;
6) низька податкова дисципліна.
Розрізняють поняття "стійкий" та "тимчасовий" бюджетний дефіцит. Перший існує в довгостроковому періоді і породжується соціально-економічними факторами; другий виникає у зв'язку з тимчасовими касовими розривами при виконанні бюджету або зумовлюється непередбачуваними обставинами.
Методи фінансування бюджетного дефіциту:
1) емісія грошей;
2) внутрішні запозичення;
3) зовнішні запозичення.
Дефіцит бюджету породжує виникнення державного боргу.
Циклічний дефіцит бюджету — це дефіцит, який є результатом циклічного падіння виробництва (скорочення національного доходу та обсягу виробництва) внаслідок кон'юнктурних коливань.
Структурний дефіцит бюджету — це дефіцит, який є результатом дискреційної політики (встановлення ставок оподаткування, виплати на соціальне забезпечення, розмір оборонних видатків).
За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:
Відкритий - офіційно визнаний у законі про бюджет;
Прихований - офіційно не визнається. Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення у склад доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит- більш негативне явище, ніж відкритий.
За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.
Вимушений - є наслідком низького рівня виробництва ВВП. Зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.
Свідомий - визначається характером фінансової політики держави - вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок при максимальній надійності, за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.
За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.
Активний - це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП.
Пасивний - покриття поточних витрат.
17. Поняття бюджетного процесу, його етапи та основні функції його учасників
Бюджетний процес – регламентована законом діяльність органів влади і управління по складанню, розгляду, затвердженню та виконанню бюджету.Складання бюджету належить до відання органів держ.викон.влади і виконавчих органів місцевих Рад народних депутатів. Ці органи відповідають також за виконання бюджету та контроль за цільовим, економним і ефективним використанням виділених бюджетних коштів.
1. Президент України:
- підписує Закон України Про Державний бюджет України на бюджетний рік;
- у разі незгоди із Законом України Про Державний бюджет, прийнятий Верховною радою, накладає вето;- вносить в установленому чинним законодавством порядку зміни та доповнення до державного бюджету.
2. Верховна Рада України:- розробляє пропозиції до проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;- приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики;- розглядає проект бюджету в трьох читаннях;- схвалює Закон України про Державний бюджет України;- розглядає та приймає рішення щодо звіту про виконання Закону про Державний бюджет України.
3. Рахункова палата: - здійснює зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ у частині контролю за використанням коштів Державного бюджету;- готує співдоповідь, з якою виступає Голова Рахункової палати, - про виконання Державного бюджету.
4. Кабінет Міністрів України: - подає на розгляд Верховної Ради проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;- розробляє проект Закону про Державний бюджет;
- забезпечує виконання Державного бюджету України та подає річний звіт про його виконання Верховній раді.
5. Міністерство фінансів: - погоджує єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов'язань;- розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів та проводить їх аналіз;- подає проект Закону про Державний бюджет України на розгляд Кабінету Міністрів України та доопрацьовує його після першого та другого читання;- здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу;
- Міністерство в особі Міністра фінансів затверджує та контролює розпис, за яким виконується Державний бюджет України.- здійснює прогнозування та аналіз доходів протягом поточного бюджетного року; Забезпечує опублікування проекту Закону про Державний бюджет, даних про виконання Закону по кварталах і за підсумками року, показників зведеного бюджету, іншої відкритої інформації про виконання Державного бюджету.
6. Державне казначейство:
- здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів;
- здійснює операції з коштами Державного бюджету та місцевих бюджетів;- веде бухгалтерський облік та складає звітність про виконання Державного та місцевих бюджетів.
7. Розпорядники бюджетних коштів:
- на підставі плану своєї діяльності розробляють проекти кошторису та бюджетні запити і подають їх Міністерству фінансів чи місцевому фінансовому органові;
- головні розпорядники затверджують кошториси розпорядників нижчого рівня та контролюють хід виконання кошторисів.
Бюджетний рік розпочинається 1 січня та закінчується 31 грудня.
Бюджетний процес складається з чотирьох стадій;
1. Перша стадія — планування, складання проекту бюджету являє собою діяльність щодо розробки плану документів (проекту бюджету), або прийняттям відповідних правових актів (Постанова, Рішення сесії місцевої ради).
2. Друга стадія — розгляд та затвердження бюджету починається з моменту надання проекту бюджету на розгляд у Верховну Раду або місцеві ради та завершується прийняттям Закону про Державний бюджет або Рішенням сесії місцевої ради на плановий рік.
3. Третя стадія — виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до Закону про Державний бюджет України, Рішення про місцеві бюджети.
Під виконанням бюджетів слід розуміти забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів у цілому і за кожним джерелом, а також своєчасного, повного і безперервного фінансування передбачених бюджетами заходів.
4.Четверта стадія - підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення про нього.
18. Програмно-цільовий метод планування видатків бюджету: сутність, основні складові, переваги та недоліки. Показники кількісної та якісної оцінки ефективності використання бюджетних коштів.
Суть методу полягає в у плануванні бюджету органу місцевого самоврядування на основі розробки, аналізу, впровадження програм розподілу фінансових ресурсів (бюджетних програм). Бюджетна програма - це систематизований перелік заходів. Які направлені на досягнення загальної мети у відповідності із поставленими завданнями, виконання яких передбачає здійснення фінансування із місцевого чи Державного бюджету.
Таким чином, запровадження програмно-цільового методу до складання та виконання бюджету має такі переваги:
1. забезпечення прозорості бюджетного процесу, що чітко визначає цілі і завдання, на досягнення яких витрачаються бюджетні кошти, підвищення рівня контролю за результатами виконання бюджетних програм;
2. забезпечення за результатами виконання бюджету здійснення оцінки діяльності
учасників бюджетного процесу щодо досягнення поставлених цілей та виконання завдань, а також проведення аналізу причин неефективного виконання
бюджетних програм;
3. упорядкування організації діяльності головного розпорядника бюджетних коштів щодо формування і виконання бюджетних програм шляхом чіткого розмежування відповідальності за реалізацію кожної бюджетної програми між визначеними головним розпорядником бюджетних коштів відповідальними виконавцями бюджетних програм;
4. посилення відповідальності головного розпорядника бюджетних коштів за до-
тримання відповідності бюджетних програм законодавче визначеній меті його діяльності, а також за фінансове забезпечення бюджетних програм і результати їх виконання;
5. підвищення якості розроблення бюджетної політики, ефективності розподілу і
використання бюджетних коштів.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 115 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |