Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Порядок обчислення і сплати податку

З доходів, не за місцем основної роботи, податок обчислюється за ставкою 20 %, утримується у джерела виплати і перераховується до бюджету у мовленому порядку. При визначенні оподатковуваного доходу в джерела виплат не виключається сума встановленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму і не надаються передбачені пільги.

Після закінчення календарного року громадяни, крім тих, які одержували доходи не лише за місцем основної роботи, зобов'язані у строки, визначені законом подати до податкового органу за місцем проживання декларацію про суму скупного доходу, одержаного як за основним, так і не основним місцем роботи. Особи, які одержують доходи не за місцем основної роботи, зобов'язані вести облік доходів і витрат, пов'язаних з одержанням цих доходів, за формою і у порядку, встановленому Головною державною податковою інспекцією України.

Підприємства, установи, організації і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять виплати зазначених доходів, зобов'язані у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, на який припадає виплата надіслати до податкових органів за місцем проживання громадян відомості, за встановленою Головною державною податковою адміністрацією України формою, про виплачені суми доходів і суми утриманого з них податку.

Податкові органи використовують ці відомості для перевірки поданих громадянами декларацій та обчислення сукупної річної суми податку. При обчисленні податковими органами річної суми податку з оподатковуваного доходу виключається встановлений чинним законодавством неоподатковуваний мінімум на дату обчислення податку і суми, на які зменшується сукупний оподатковуваний доход.

Особливості оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю та р інших доходів

54. Податок на прибуток підприємств: порядок розрахунку та сплати

Податок на прибуток підприємств, який стягується в Україні, має дуже значне фіскальне значення, чим відрізняє­ться від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Податок на прибуток підприємств крім значного фіскального значення має й широкі можливості для регулювання і стимулю­вання підприємницької діяльності. Цеп вплив може здійснюва­тись як завдяки диференціації ставок оподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки наданню пільг у виробництві прі­оритетних товарів- Але в нашій країні можливості щодо викорис­тання податку на прибуток як регулюючого фактора дещо обме­жено ного великим бюджетним значенням.

Платниками податку на прибуток є:

1. З числа резидентів — суб'єкти і несуб'єкти господарської ді­яльності, а також їх філії, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

2. З числа нерезидентів — фізичні або юридичні особи, які отримують доходи з джерелом їх походження з України.

Виключені з числа платників Національний банк України та його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку), а також установи пенітенціарної системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шля­хом зменшення суми скориговапого валового доходу звітного пері­оду на суму валових витрат платника податку і суму амортиза­ційних відрахувань. Тобто, для визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток спочатку необхідно визначити відповідно су­му скоригованого валового доходу, суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. Розглянемо, як вони визначаються.

Ставки оподаткування прибутку. Основну ставку податку встановлено в розмірі 30% до об'єкта оподаткування. Крім того, пе­редбачені й інші ставки оподаткування. Так, за оподаткування стра­хової діяльності застосовуються такі ставки:

— 3% валового доходу (крім доходу від страхування й перестра­хування життя);

— 6% валового доходу за дострокового розторгнення договору про страхування життя;

— 15% валового доходу нерезидентів від перестрахування ризи­ків на території України.

У розмірі 50% від основної ставки оподатковується прибуток від ре­алізації інноваційного продукту, заявленого в інноваційних центрах.

Суми прибутків нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплата вартості фрахту транспортних засобів, оподатковується за ставкою 6%.

Прибутки нерезидентів, що не здійснюють підприємницької діяль­ності в Україні (не мають тут постійного представництва), але отримані з джерел на території України, оподатковуються за ставкою 15%.

Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа наступного місяця.. Платники податку не пі­зніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають по­даткову декларацію про оподатковуваний прибуток за звітний квар­тал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінан­сового року.

Він займає одне з провідних місць щодо надходжень до бюджету.

55. Необхідність створення та призначення державних цільових фондів, принципи їх організації

Державні цільові фонди — це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фі­нансування деяких суспільних потреб.

За допомогою цільових державних фондів можливо:

- впливати на процес виробництва через фінансування, субси­дування і кредитування підприємств;

- забезпечувати природоохоронні заходи, фінансуючи їх за рахунок спеціально визначених джерел і штрафів за забруднення навколишнього середовища;

- надавати соціальні послуги населенню через виплату пенсій, соціальну допомогу, субсидування соціальної інфраструктури в цілому.

Залежно від цільового призначення державні фонди поділя­ються на економічні і соціальні, а відповідно до рівня управління на державні і регіональні.

Цільові фонди можуть бути постійними і тимчасовими. Створення постійних фондів пов'язане з виділенням окремих функцій держави. Зокрема, в реалізації соціальної функції осо­блива увага приділяється соціальному страхуванню. У процесі створення системи самостійних соціальних фондів ставилося завдання «розвантажити» бюджет від значної частки соціаль­них видатків і забезпечити їх автономне гарантоване фінансу­вання. Тимчасові фонди формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем і припиняють своє функціону­вання після виконання покладених на них завдань. Для втілен­ня певних економічних програм можуть створюватися позабю­джетні фонди як у межах держави, так і на міжнародному рівні. Так, країни Євросоюзу створюють фонди надання допо­моги країнам Східної Європи.

Джерела формування цільових державних фондів визначають­ся характером і масштабністю завдань, для реалізації яких вони створені. На їх величину впливає економічний і фінансовий стан держави на тому чи іншому етапі розвитку. Отже, джерела фор­мування коштів державних цільових фондів можуть мати як від­носно стабільний, так і тимчасовий характер.

Напрями використання коштів залежать від призначення фондів, конкретних економічних умов і змісту розроблених програм, що реалізуються. Деякі державні цільові фонди мо­жуть бути інвесторами і учасниками фінансового ринку у зв'язку з тим, що, по-перше, нерідко використання грошових коштів не збігається у часі з їх надходженням, а по-друге, до­ходи від інвестицій є додатковим джерелом фінансування ви­трат відповідного фонду.

Правом створення цільових фондів наділені як органи центральної, так і місцевої влади. На регіональному рівні фор­муються свої цільові фонди за рахунок місцевих джерел. Зага­льнодержавні цільові фонди мають свої територіальні відді­лення і передають частину коштів у розпорядження територіальних владних структур.

Цільові державні фонди, як правило, перебувають у розпоря­дженні державних органів влади, але оперативне управління здійснюється спеціально створеним адміністративним апаратом. Управлінські структури мають відповідні права й обов'язки щодо використання фондів, визначені законом.

Загалом принципи організації централізованих фондів фінан­сових ресурсів можна сформулювати так:

• відрахування до фондів централізовано визначаються дер­жавою відповідними законами і є власністю держави;

• відрахування до фондів є обов'язковими платежами й мо­жуть стягуватися примусово;

• витрати з фондів здійснюються лише на певні потреби, які передбачені законом.

У західних країнах число таких фондів становить від ЗО до 80. В Україні на даний час створюються такі основні державні цільові фонди:

- Пенсійний фонд;

- Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

- Фонд соціального страхування на випадок безробіття;

- Фонд соціального страхування від нещасних випадків;

- Фонд захисту інвалідів.

У різні роки до складу фондів цільового призначення належали фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соці­ального захисту населення, фонд розвитку паливно-енергетично­го комплексу, фонд конверсії, фонд охорони праці, державний інноваційний фонд та ін. Основну групу серед цільових фондів становлять фонди державного соціального страхування.

Соціальне страхування — це самостійна галузь страхування, що охоплює сукупність відносин з приводу формування і вико­ристання колективних страхових фондів, призначених для випла­ти відшкодування за постійної чи тимчасової втрати працездатності або місця роботи.

У системі державного соціального страхування роль страхо­вика виконує держава, яка бере на себе зобов'язання щодо створення колективних страхових фондів і виплати страхового від­шкодування. На ринку страхових послуг можуть функціонувати також недержавні компанії соціального страхування, які допов­нюють і розширюють спектр страхових послуг. Страхувальника­ми є підприємства й організації, громадяни, держава, а застрахованими — працівники підприємств і організацій, а з деяких ви­плат і непрацюючі громадяни.

Функції між цільовими фондами державного соціального страхування чітко розмежовані. Пенсійний фонд відображає страху­вання на випадок постійної втрати працездатності. Формою стра­хового відшкодування є пенсії. Пенсійний фонд функціонує як самостійна фінансова структура, його кошти не входять до дер­жавного бюджету і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомоги.

Бюджет цього фонду формується передусім за рахунок кош­тів, що вносять роботодавці. Підприємства, установи та організа­ції незалежно від форм власності та господарювання, особи, які наймають для роботи громадян за угодами, а також ті, що ведуть підприємницьку діяльність, засновану на особистій власності фі­зичної особи та виключно її праці, релігійні громади сплачують

страхові внески до Пенсійного фонду у розмірах, установлених чинним законодавством. Відрахування до Пенсійного фонду відносять на собівартість продукції, а в бюджетних установах це пе­редбачено окремою статтею кошторису — на утримання установи. Крім того, до надходжень фонду належать обов'язкові страхові внески громадян, які працюють, у розмірі 1—5 % від нарахованої заробітної плати, а також кошти державного бюджету на виплату окремих видів пенсій та допомоги, добровільні внески та пожертвування підприємств, організацій, насе­лення, інші надходження.

Пенсійний фонд України має право вести комерційну діяльність і отримувати доходи від розміщення тимчасово вільних коштів фонду. Зокрема, Пенсійний фонд має право:

вкладати кошти у коротко та довгострокові кредити, цінні папери державних органів, акціонерних товариств, фондових і товарних бірж, до комерційних банків;

- створювати підприємства, брати участь у комерційних структурах (банки, страхові компанії, торгові дома, спільні підприємства, акціонерні товариства тощо);

проводити грошово-речові лотереї, благодійні вечори, рекламно-інформаційні заходи (благодійні теле та радіопрограми, спеціальні випуски у періодичній пресі).

Кошти Пенсійного фонду України використовуються на фінансування таких заходів:

- виплата пенсій за віком (у тому числі працюючим пенсіонерам), за інвалідністю, у разі втрати годувальника, за вислугу років, соціальних та інших пенсій, установлених законодавством України;

- виплата допомоги з догляду за дитиною і щомісячної допомоги на кожну дитину до досягнення нею віку, встановленого чинним законодавством;

- підвищення пенсій у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін і зростанням заробітної плати;

- реалізація державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, дітей та інших категорій населення;

- забезпечення поточної діяльності та утримання органів управління фонду;

- відтворення коштів фонду, зміцнення його матеріально-технічної бази, проведення масово-роз'яснювальної роботи.

Управління коштами фонду здійснює спеціальний орган — Пенсійний фонд України. Касове виконання забезпечує поштово-пенсійний банк «Аваль».

Реформування пенсійного забезпечення в Україні проводиться у двох напрямках:

- удосконалення державного пенсійного забезпечення через наближення середньої пенсії до рівня середньої заробітної плати та її прямої залежності від рівня заробітної плати;

- розвиток недержавного добровільного пенсійного забезпечення.

Створюється трирівнева пенсійна система, на першому рівні якої за принципом солідарності поколінь та загальнообов'яз­кового соціального страхування встановлюється пряма залежність майбутнього розміру пенсій від страхового стажу та розміру сплачених внесків, на другому — накопичення пенсійних внесків на особистих рахунках громадян, на третьому — добровільне недержавне пенсійне страхування. Отже, система пенсійного забезпечення має стати системою соціального страхування, самодостатньою і фінансово-стабільною.

56. Пенсійний фонд України, порядок формування та використання його коштів

Основним завданням Пенсійного фонду є збирання, акумулювання коштів (страхових внесків) та фінансування витрат зі сплати пенсій і допомог, тобто формування і цільове використання бюджету фонду

Коштами фонду є обов'язкові страхові внески підприємств, організацій і громадян. Підприємства, установи та організації сплачують обов'язкові страхові внески у розмірі 37% від загального фонду винагороди, що сплачується працівникам, а самі працівники вносять 1% своєї зарплати. Для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, у тому числі адвокатів, їхніх помічників, приватних нотаріусів та інших громадян, діяльність яких базується на приватній власності фізичної особи і виключно на його праці, встановлено тариф страхових внесків у розмірі 33,6% від суми доходу. Якщо громадянин-підприємець працює за договором цивільно-правового характеру, то підприємство, яке сплачує йому винагороду, зобов'язане сплатити страхові внески у розмірі 33,3% від суми винагороди.

Із загальної суми нарахованих страхових внесків у Пенсійний фонд спрямовується 88%, а до Фонду соціального страхування — 12%.

Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: 1) організує і контролює роботу органів Пенсійного фонду 2) розробляє проект бюджету Пенсійного фонду разом з іншими зацікавленими відомствами та представляє його на розгляд до Кабінету Міністрів України; 3) бере участь у підготовці пропозицій щодо вдосконалення законодавства про соціальне страхування4) забезпечує діяльність органів Пенсійного фонду, проводить ревізії та перевірки їхньої роботи, за результатами яких уживає необхідних заходів; 5) організує професійну підготовку і підвищенню кваліфікації працівників органів Пенсійного фонду, узагальнює та поширює досвід його роботи;

57. Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасової втрати працездатності і витратами зумовленими народженням і похованням, порядок формування та використання його коштів

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належить до цільових позабюджетних страхових фондів і е некомерційною самоврядною організацією. Він не може проводити будь-яку іншу діяльність, крім визначеної законодавством, та використовувати страхові кошти не за цільовим призначенням.

Основним завданням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є організація та здійснення відповідного виду страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пов'язане зі встановленням гарантій щодо захисту прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послугу разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, смерті громадянина або члена його сім'ї.

Основним джерелом формування доходів Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є відповідні страхові внески, які сплачують страхувальники (роботодавці) та застраховані особи.