Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Роль ціни в теорії та практиці конкуренції

Читайте также:
  1. Антикапіталістичні теорії першої половини XIX cm.
  2. Асоціативна, біхевіристична гештальтпсихологічна теорії навчання
  3. Державне регулювання конкуренції як “шостий” чинник конкурентного середовища. Основні елементи державної політики регулювання конкуренції в Україні.
  4. Досвід формування та вдосконалення основних механізмів консюмеризму в країнах ринкової економіки та можливість його застосування у вітчизняній практиці
  5. Застосування знань, умінь і навичок на практиці
  6. ІІ. Проблеми теорії держави і права
  7. Корисність в економічній теорії та проблема її виміру
  8. Методи теорії просторової економіки
  9. Методики та показники оцінки інтенсивності конкуренції.
  10. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики

Для прийняття рішення про ціни при постановці завдань ціноутворення визначальними величинами є витрати, поведінка споживачів і вплив конкурентів. Ціноутворення на підприємстві може бути орієнтовано на одну з цих величин.Політика цін розглядається як вирішальний інструмент маркетингу. Рівень цін вважається надійним індикатором функціонування конкуренції. Цінова конкуренція виникає не тільки між товаровиробниками, а й між виробниками та торгівлею. Виробник хотів би контролювати дві ціни: оптову ціну підприємства та роздрібну ціну, тому виручка його залежить від першої ціни, а друга впливає на позиціонування товару. Однак законодавство багатьох держав закріплює право формування роздрібної ціни за підприємствами роздрібної торгівлі. Це обмежує можливості виробника, тому йому залишається тільки припускати, яку ціну призначить торгівля при його оптовою ціною і звичайної торгової націнки.

Під ціною в широкому сенсі розуміються всі суб'єктивні та об'єктивні витрати, пов'язані з придбанням продукту - носія якості.

31)Ціноутворення, орієнтоване на витрати
Існує два методи ціноутворення, орієнтовані на витрати:

— метод «витрати плюс прибуток»;

— метод, орієнтований на аналіз беззбитковості та забезпечення цільового прибутку.

Метод «витрати плюс прибуток»

Сутність цього методу полягає в тому, що виробник при визначенні ціни на товар до витрат виробництва додає суму запланованого прибутку. Щодо оптових та роздрібних торговців, при визначенні ціни на товар за цим методом до витрат, пов’язаних з придбанням товару, додають націнки, які мають забезпечити покриття витрат та отримання очікуваного прибутку
Метод, орієнтований на аналіз беззбитковості та забезпечення цільового прибутку

Цей метод полягає в тому, що потрібно знайти ціну, яка б забезпечила за встановлених обсягів виробництва і реалізації продукції отримання фірмою цільового прибутку. При використанні такого підходу за основу береться аналіз беззбитковості з урахуванням двох аксіом:

— змінні витрати на одиницю продукції не змінюються залежно від обсягів випуску; “

— будь-яка кількість випущеної продукції може бути продана за визначеною ціною.
32) Ціноутворення, орієнтоване на споживачів
Методи, орієнтовані на попит: ціноутворення враховує ринкову ситуацію й переваги споживачів і базується на опитуваннях споживачів, експертних оцінках, експерименті.

- метод опитування споживачів: здійснюється представницька вибірка споживачів для опитування з метою виявити подання про правильну ціну й стелю можливої ціни, реакцію на зміну цін, можливість їхнього диференціювання, марки.

- метод аукціону. Використовується при призначенні цін на унікальні, престижні товари, дозволяє концентрувати попит в одному місці, включати в ціну елемент азарту, витрати на проведення аукціону й прибуток організаторів.
33)Різні підходи в ціноутворенні
1-Ціноутворення на основі витрат (витратний метод)
Основою методу є така економічна категорія, як витрати підприємства на виробництво та збут товарів або витрати, підтверджені документами бухгалтерії. Авторитетність цього підходу підтримує також економічна теорія, що розглядає ціноутворення як засіб забезпечення повного відшкодування витрат і одержання нормального прибутку.
2-Ціноутворення з орієнтацією на рівень конкуренції
У конкурентних структурах ринку використовують специфічні методи встановлення ціни, до яких належать ціноутворення на рівні поточних цін, ціноутворення з урахуванням конкурентоспроможності товару, ціноутворення у процесі торгів.

Використовуючи метод установлення ціни на рівні поточних цін, підприємство встановлює такі самі ціни, як у конкурентів, нижчі або вищі, ніж у конкурентів. Важливо, щоб ціна відображала відчутні переваги товару підприємства у порівнянні з пропозицією конкурентів.

Концепція конкурентного ціноутворення передбачає застосування певного способу оцінки відносної цінності пропозиції для типового покупця.

3-Ціноутворення, спрямоване на забезпечення вищого прибутку

За певних ринкових умов підприємства можуть використовувати такі цінові рішення, що забезпечують підвищений рівень прибутку. Це такі рішення, як цінова дискримінація, двоповерхова ціна, блокова ціна, комплексна ціна, що можуть використовувати підприємства з різноманітною структурою витрат, які діють на ринках із різноманітним ступенем взаємозалежності учасників. За допомогою таких рішень підприємства можуть одержати підвищений прибуток у сферах із монопольними, монополістично конкурентними та олігополістичними структурами. Такі цінові рішення дають змогу більш витончено, ніж традиційно, отримувати додаткові прибутки.
4-Особливі цінові прийоми
Використання таких цінових прийомів дають підприємствам змогу одержувати прибуток у тому разі, коли структури витрат і попиту відрізняються від звичайних. До таких прийомів належать пікове ціноутворення та перехресне субсидування, цінова збалансованість, заохочення відданості продукції підприємства, рандомізоване ціноутворення.

5-Ціннісний підхід до ціноутворення
Ціннісне ціноутворення покликане забезпечити одержання високого прибутку за рахунок досягнення якомога вигіднішого для підприємства співвідношення «цінність/витрати». За умов його використання маркетологи повинні виходити не з того, скільки покупці готові заплатити за товар, а з того, на яку ціну товар заслуговує.
6- Ціноутворення з орієнтацією на попит
Основою встановлення ціни на товар є розмір споживчого попиту на цей товар. Крива попиту показує, яку максимальну кількість товару куплять споживачі за конкретною ціною. Однак на попит, як відомо, впливає не тільки ціна.

Економісти вирізняють три ключові чинники:

1) смаки споживачів - залежать від багатьох чинників, швидко змінюються.

2) ціна та доступність інших товарів - за зниження ціни на аналогічні товари та спрощення процесу їхньої купівлі попит на цей товар зменшується.

3) доходи споживачів - зазвичай зі зростанням реальних доходів споживачів зростає і попит на товар.
34) Етапи розробки ефективної комунікації
Етапи розробки ефективної програми маркетингової комунікації можна розподілити таким чином:

1. Визначення контактної аудиторії.
це пошук того прошарку споживачів, на який буде спрямований комплекс комунікацій. Така аудиторія може бути подана окремими особами або групами. До неї можуть відноситися потенційні покупці продукції компанії, споживачі, ті, що приймають рішення, і впливають на його прийняття.

2. Визначення цілі комунікації.
Для правильного формування цілей маркетингових комунікацій, необхідно чітко охарактеризувати стадії ухвалення рішення споживачем з приводу покупки товару і відповідно до цього визначити основні задачі служби маркетингу.

3. Створення звернення.
Створення звернення може провадитися через:

1. Раціональний заклик, заснований на демонстрації якості продукції, її економічності, цінності або ефективності.

2. Емоційний заклик, заснований на правильному торгово-емоційному уявленні (ТЕП), спроможному викликати позитивні емоції у ставленні щодо поданого товару.

3. Моральний заклик, спрямований на купівельне почуття того, що правильно і що прийнято робити.

4. Вибір каналів комунікації.
Вибір каналів маркетингових комунікацій відбувається з особистих і неособистих каналів комунікації.

Особисті канали маркетингових комунікацій – це звернення двох або більше людей з метою ознайомлення, обслуговування і/або просування продукту (ідеї).

До каналів особистої маркетингової комунікації відносять адвокат-канали, експертні канали, суспільні канали.

Адвокат-канали складаються з торгових представників компанії, що зв’язується з представниками цільової аудиторії.

Експертні канали складаються з незалежних експертів, що роблять заяви для представників цільової аудиторії.

Суспільні канали – це сусіди, родичі і колеги, що розмовляють із представниками цільової аудиторії. До таких каналів ставляться з найбільшою довірою.

Неособисті канали маркетингових комунікацій передають звернення без особистої участі. Вони містять у собі засоби масової інформації, інтер’єри і заходи стимулювання збуту.

5. Визначення загального бюджету, виділеного для комунікації.

6. Ухвалення рішення про змішані засоби просування.

7. Оцінка результатів просування.

8. Управління здійсненням комплексних маркетингових комунікацій і координація цього процесу.




Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 29 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав

SWOT-аналіз як основа маркетингових досліджень | Бенчмаринг як нова функція маркетингових досліджень | Особливості ринку підприємств | Критерії та ознаки сегментування ринку | Сегментування ринку по групах споживачів та групах продуктів | Канали розподілу | Організаційні структури управління маркетинговою діяльністю | Вибір стратегії фірми | Основні функції маркетингової логістики. | Стимулювання збуту: завдання, засоби. |


lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав