Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Лекція Системний підхід до якості та інновації у галузі якості

1. Методологія якості

Якість і безпека життя, задоволення зростаючих потреб споживачів, забезпечення конкурентноспоможності продукції, розвиток і впровадження сучасних методів якості продукції та стан екологінчого менеджменту є приорітатами державної політики.

Важливим є те, що широке заповадження систем менеджменту якості та систем екологінчого менеджменту, ситем аналізу ризиків і конртролю критичних точок (НАССР) та інтегрованих систем є вигідним з економічної та екологіної точок зору. Це сприяє підвищенню якості втчизняної продукції та конкурентноспроможності товарів і послуг, доведення їх дорівня європейських і світових вимог, виконанню екологічних вимог на всіх стадіях життєвого циклу виробництва і споживання продукції та екологінчого менеджменту обєктів довкілля.

Поняття “якість” ввійшло у викорстання разом з виробництвом продукції та зазнало свого розвитку від світового вибору товару покупцем до розробки стандартів ISO з розробки ситем менеджменту у якості.

Забезпечення якості, системи менеджменту якості базуються на теорії ТQМ (всаохоплююче управління якістю), яка покладена в основу міжнародних стандартів ISO сеії 9 000. Засновниками теретичних і практичних надбань в галузі якості є: Демінг Едвартс, Джозеф М.Джуран, Філіпп Кросбі, Каору Ісакава, Геніті Тагуті, Арманд В.Фейгенбаум. До надбань таких вчених віднесено: програми упраління якістю із 14 пунктів (принципи Демінга); концепція щорічного покращення якості (Джозеф Д.Джуран); послідовність робіт із забезпечення якості (Ф.Кросбі); комплексне управління якістю (К.Усікава); філософія якості (Г.Тагуті) і чотири “смертні гріхи” в галузі якості (Арманд В.Фейгенбаум).

Подальший розвиток набувають: ситеми менеджменту якості для підприємств, теорія якості для окремих складових обєктів довкілля; навколишнього природного сеедовища – середовища існування людини. Науковим доробкам підлягають теорії: “якості життя”, “якості довкілля”, “сертифікація якості довкілля” тощо.

Існують наступні трактування якості життя:

Якість життя це субєктивний показник задоволення людини навколишнім середовищем, що розглядається у природному, природно-соціальному та соціально-екологічному аспектах.

Якість життя – особисте сприйняття свого місці у житті в контексті культурних та ціннисних ситем, в яких живе ця особа, та у взаємозвязку з цілями, сподіваннями, стандартами (означення Всасвітньої організації з охорони здоровя).

Отже; якість життя – це характеристика розвитку людського суспільства та збереження при цьому обєктів навколишнього природного середовища у контексті еколого-врівноваженого розвитку.

Під системою якості життя розуміють комплекс факторів з яких складаються умови забезпечення життя в різних субпопуляціях (територіях з різними умовами). Так, наприклад, система якості життя включає такі фактори: внутрішні (біологічні), економічні, екологічні, економічні, зовнішні (рис.).

Кожен з цих факторів поділяється на складові показники, переважна більшість яких входить до індексу людського розвитку запропонованого ООН як показник визначення рівня розвитку країни. Індекс людського розвитку охоплює більш економічні та соціально-культурні показники, а саме: доходи на одного чоловіка, забезпечення освітніми закладами, термін життя у чоловіків і жінок тощо.

Якість життя додатково включає грунтовні фактори щодо здоровя людини і навколишнього природного середовища: тенденції захворюванності як за кількістю так і за видами (при чому необхідно враховувати появу нових невідомих вірусних захворювань, захворювання від наслідків техногенних катастроф); якість продуктів харчування (екологінчо безпечна та генетично модифікована продукція, продукти щзо містятть стабілізатори, барвники, підсолоджувачі); рівень забруднення атмосферного повітря в містах та промислових центрах; водопостачання населення з врахуванням технічних можливостей водопідготовки (існуючі системи очщення води для питних потреб не здатні забезпечити повне очищення, особливо токсичні речовини, залишки мінеральних добрив); доступ до зон рекреації тощо.

Розвиток досліджень у свері якості життя (життєзабезпечення) відбувається і на рівні нормативно-правового забезпечення: поставнови уряду про якість безпеки харчових продуктів, про захист прав споживачів, прийняття гармонізованих стандартів ДСТУ ISO 9 000 та 14 000, розвиток екологінчого менеджменту, запровадження систем менеджменту якості та систем екологінчого манеджменту тощо. Останніми розробками є стандарти: ISO 140 62 “Управління навколишнім середовищем. Включення аспектів навколишнього середовища до проектування та розроблення продукції”, ISO 14040 “Управління навколтшнім середовищем.

		Міська субпопуляція

Аналіз, проведений в кожній з цих сфер, повинен бути взаємозвязаним з аналізом в інших сферах; не може виконуватись ізольовано один від одного. Наприклад, зростання прибьутків людей і окремих країн впливає на використання природних ресурсів, що супроводжується збільшенням деградації НПС, а поліпшення здоровя людей завдяки тому фактові, що охорона здоровя стає більш доступною, може збільшити витрати на збереження культурного середовища. Отже, вимірювання хочаб однієї з цих змінних величин вимагатиме, щоб враховувались й інші три величини.

Оцінювання якості життя необхідне для забезпечення: інформативної бази даних про регіони та їх ресурси, розробки програм соціально-антропогенних систем тощо.

Щорічний моніторинг соціально-економічного розвитку майже 50 країн проводиться на базі Міжнародного інституту управління розвитком (ІМD International, Лозаннна, Швейцфрія). Результатом роботи є публікація в Interneti показників якості життя.