Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ГАЗОВІ ВОГНЕГАСНИКИ

Газові вогнегасники (додаток 18А) призначені для гасіння рідких і твердих горючих речовин (за винятком тих, які можуть горіти без доступу повітря), електроустановок під напругою, транспортних засобів; їх використовують також тоді, коли застосування води не дає позитивного ефекту або небажане (в музеях, картинних галереях, архівах тощо).

Після використання газових вогнегасників у закритих приміщеннях останні слід провітрити.

Зберігати вогнегасники потрібно на спеціальному кронштейні в легкодоступному місці, захищеному від прямих сонячних променів, і далеко від нагрівальних приладів.

Огляд вогнегасників виконують щомісяця. Щоквартально контролюють цілісність заряду, зважуючи його, а також перевіряють на герметичність.

Раз на три роки корпуси вогнегасників перевіряють на міцність гідравлічним тиском 2,5 МПа.

ВУГЛЕКИСЛОТНІ ВОГНЕГАСНИКИ ВВ-2, ВВ-5, ВВ-8. Вони заряджені рідкою вуглекислотою під тиском 6 МПа. Вуглекислота в балоні вогнегасника перебуває в рідкій і газоподібній фазах, співвідношення яких залежить від температури. З підвищенням температури рідка вуглекислота переходить у газоподібний стан, а тиск у балоні різко зростає. Щоб балони не розірвало, їх заповнюють рідкою вуглекислотою на 75 %. Крім того усі вогнегасники забезпечують запобіжними мембранами, що сприяють саморозрядці балона, коли тиск у ньому досягне 16-22 МПа.

Ручний вуглекислотний вогнегасник (рис. 18.3) являє собою сталевий товстостінний балон 5, у горловину якого вкручено запірний вентиль 3 з сифонною трубкою 6. Запірний вентиль має запобіжну мембрану 2. До корпусу вентиля шарнірно приєднаний розтруб-снігоутворювач 4. Для переносу вогнегасника до його корпусу приварена рукоятка 1.

У разі потреби вогнегасник наближають до джерела пожежі, розтруб-снігоутворювач спрямовують на об’єкт, що горить, і відкривають вентиль до упору. При цьому рідка кислота під тиском надходить сифонною трубкою на дросель і в розтруб-снігоутворювач, де внаслідок різкого розширення і швидкого випаровування рідкої вуглекислоти утворюється вуглекислий сніг у вигляді пластівців з температурою -76...-80 °С. Струмінь вуглекислого газу і снігу, що виходить з розтруба, спрямовують у нижню частину полум’я, починаючи з нижнього краю. Вогнегасник треба тримати вертикально.

Рисунок 18.3 - Вуглекислотний вогнегасник ВВ-5

Аби уникнути обмороження, слід не торкатися розтруба-снігоутворювача незахищеними руками.

Вогнегасна дія вуглекислоти полягає в зниженні концентрації кисню в зоні горіння та охолодженні об’єкта, що горить. Горіння припиняється за умови об’ємної концентрації вуглекислого газу 20-25 %. Після застосування вогнегасника закриті приміщення слід провітрити.

АЕРОЗОЛЬНІ ВОГНЕГАСНИКИ ВА-1 І ВА-3. Призначені для гасіння загорянь на транспортних засобах з двигунами внутрішнього згоряння і на електроустановках напругою до 380 В. Ці вогнегасники не можна застосовувати для гасіння лужних, лужноземельних металів і сплавів на їх основі, оскільки при цьому може посилитися горіння, яке до того ж супроводжується вибухом, а також для гасіння речовин, здатних горіти без доступу повітря (кіноплівки тощо).

Як заряди для вогнегасників використовують суміші на основі галоїдованих вуглеводнів (табл. 18.7). На відміну від діоксиду вуглецю та інших інертних газів, галоїдовані вуглеводні можна застосовувати для гасіння матеріалів, що тліють (бавовна, текстиль, ізоляційні матеріали тощо).

Основною вогнегасною дією галоїдованих вуглеводнів є інгібуючий (гальмуючий) ефект, який полягає в хімічному гальмуванні реакції горіння через обривання ланцюгових реакцій горіння.

Заряд із корпусу вогнегасника виштовхується від дії стисненого газу (повітря), що міститься в сталевому балоні під тиском.

Вогнегасники ВА-1 і ВА-3 відрізняються один від одного лише місткістю корпусу.

Таблиця 18.7 – ХАРАКТЕРИСТИКИ ГАЛОЇДОВАНИХ ВУГЛЕВОДНІВ

Аерозольний вогнегасник (рис. 18.4) складається зі сталевого корпусу 2, в горловину якого вкручено кришку 9 з запірно-пусковим пристроєм, балоном зі стисненим газом 4 і сифонною трубкою 3. Кришка корпусу має рукоятку 14, пусковий важіль 12 і захисний ковпак 11. Для зберігання вогнегасника на його корпусі знаходиться кронштейн 1. Зроблений зі сталі балон зі стисненим газом прикріплений до кришки за допомогою притиску 6 з прокладкою 7 має запірну кульку, що дає змогу в разі потреби зупиняти подавання вогнегасної речовини. Для герметичності балона використовують мембрану з фтористої бронзи 5, вмонтовану в ніпель 15 й ущільнену пробкою. Ніпель балона має дозований отвір для виходу стисненого газу.

Запірно-пусковий пристрій складається зі штока з голкою 10 для проколу мембрани балона й переміщення кульки та ущільнювального кільця із запірним клапаном 13, притиснутим до сідла пружиною 8.

Рисунок 18.4 - Розріз аерозольного вогнегасника ВА-3

Для введення вогнегасника в дію треба підняти рукоятку і натиснути пусковий важіль, що спирається на кінець штока.

Шток проколює мембрану 5 балона 4, переміщує запірну кульку і відкриває доступ газу з балона в корпус вогнегасника. Тиск у корпусі зростає, і бромистий етил через сифонну трубку надходить у вихідне сопло, в якому рідка фаза заряду перетворюється в газорідинну; аерозольний струмінь, що утворюється, надходить у зону горіння.

ВУГЛЕКИСЛОТНО-БРОМЕТИЛОВІ ВОГНЕГАСНИКИ ВВБ-3, ВВБ-7. Призначені для гасіння горючих речовин, твердих матеріалів, що тліють (бавовна, текстиль, ізоляційні матеріали тощо), а також електроустановок під напругою до 380 В. Застосовують їх на бензозаправних станціях, бензоколонках, вантажних і спеціальних автомобілях, які перевозять пальне і мастильні матеріали, у складських приміщеннях.

Не можна ними гасити лужні, лужноземельні метали, сплави на їх основі, а також речовини, що горять без доступу повітря.

Вогнегасники заряджають сумішшю 4НД, що включає 97 % брометилу і 3 % вуглекислого газу. Як заряд застосовують також тетрафтордиброметан, відомий під назвою “ХЛАДОН 114В2”, або водні розчини змочувачів (рідинний заряд) (табл. 18.7, 18.8). Для викиду заряду у вогнегасник накачують повітря, що створює робочий тиск 0,89-0,9 МПа при температурі 20 °С.

Таблиця 18.8 – РЕЧОВИНИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬ ЯК ЗМОЧУВАЧІ

Примітка. Речовини ОП-7 та ОП-10 застосовують для гасіння загорянь ацетону, спирту та інших гідрофільних рідин.

Вогнегасні дії заряду грунтуються на хімічному гальмуванні реакції горіння, що полягає в обриванні ланцюгової реакції горіння (інгібуючий ефект).

За вогнегасними властивостями заряд 4НД в чотири рази ефективніший, ніж вуглекислота, і має змочувальну властивість. Вуглекислотно-брометилові вогнегасники можна застосовувати для гасіння пожеж при низьких температурах, коли хімічні пінні і вуглекислотні вогнегасники замерзають. Робочий діапазон температур - від -60 до +55 °С.

Вогнегасники ВВБ-3 і ВВБ-7 - аналогічні; відрізняються лише місткістю балона і будовою насадка, що розпорошує.

Вуглекислотно-брометиловий вогнегасник (рис. 18.5) являє собою циліндричний сталевий тонкостінний балон 1 із сферичним дном. У верхній частині балона уварено горловину, в яку вкручено запірно-пускова голівка важільного типу з насадком 3, що розпорошує. До горловини знизу прикріплено сифонну трубку 5. Зверху головка закрита ковпаком 4. Для переносу вогнегасника на його корпусі є рукоятка 2.

Рисунок 18.5 - Вуглекислотно-брометиловий вогнегасник ВВБ-3

У разі застосування вогнегасник треба наблизити до джерела пожежі, спрямувати розпилювач на вогонь і натиснути на важіль запірно-пускової голівки. Заряд, який витискується стисненим повітрям через сифонну трубку, надходить на розпилювач, де перетворюється із рідинної фази в газоподібну. Струмінь з розпилювача слід спрямувати в нижню частину полум’я, починаючи з ближнього краю. Під час роботи вогнегасник тримають вертикально.