Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

ПОРОШКОВІ ВОГНЕГАСНИКИ

Порошкові вогнегасники (додаток 18Б) призначені для гасіння загорянь рідин, що легко спалахують (нафтопродукти тощо), матеріалів, які тліють (бавовна, текстиль, ізоляційні матеріали), лужних і лужноземельних металів, електроустановок напругою до 380 В, транспортних засобів, а також пожеж на об’єктах з великими матеріальними цінностями (лабораторії, музеї, картинні галереї тощо).

Застосовуючи ці вогнегасники, слід виконувати застережні заходи, уникати потрапляння порошку в органи дихання, під час зарядження використовувати протипиловий респіратор.

Зберігати пилові вогнегасники потрібно у вертикальному стані в легкодоступному місці, захищеному від прямих сонячних променів і далеко від нагрівальних приладів.

Не рідше разу на рік порошок слід просушувати при температурі 30-50 °С, грудки, що утворилися, подрібнювати. Після сушіння порошок просіюють і засипають у вогнегасник.

Для вогнегасника „Момент” періодично (не рідше, ніж раз на рік) виконують контрольне зважування балончика з вуглекислотою. Якщо його маса менше 36 г, балончик треба замінити.

ВОГНЕГАСНІ ЗАРЯДИ ПОРОШКОВИХ ВОГНЕГАСНИКІВ. Зарядами є порошкові сполуки загального і спеціального призначення (табл. 18.10). Для гасіння легкозаймистих речовин, пального і газів, різних розчинників (спиртів) та інших матеріалів, що горять не тліючи, застосовують порошки ПСБ, ПФ і П-1А; для гасіння лужних і лужноземельних металів та їх сплавів, металоорганічних рідин та інших подібних до них речовин – порошки спеціального призначення ПС-1, СІ-1 тощо.

Таблиця 18.9 – ХАРАКТЕРИСТИКА ВОГНЕГАСНИХ ПОРОШКІВ І ГАЛУЗЬ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Порошковий заряд з вогнегасника ВП-1 „Супутник” викидається способом зсипання при перекиданні корпуса, з інших вогнегасників - під дією надлишкового тиску, який створює стиснений газ (азот або повітря). У вогнегасниках ВП-1 „Момент”, ВП-2, ВП-8Б, ВП-10, ВП-100 робочий газ зберігається в допоміжному балоні. У вогнегаснику ВП-1 „Турист” тиск у корпусі постійний.

Ефект порошкового гасіння полягає в механічному збиванні полум’я, припиненні доступу в зону горіння пального. Крім того, суміші мають інгібуючу дію. Заряди типу ПС-1 містять компоненти, що, розплавляючись у полум’ї, утворюють на поверхні горіння тонку плівку, яка перешкоджає контакту матеріалів, що горять, лужних і лужноземельних металів з киснем.

Ручні порошкові вогнегасники ВП-1 „Момент”, „Турист”, „Супутник”. Вогнегасник ВП-1 „Момент” (рис. 18.6) широко використовують на автомобільному транспорті. Він складається з корпусу 6, стакана 8, в якому розміщено балончик з вуглекислотою 9, запірно-ударного механізму, що включає бойок з головкою 10, пружину 11, гумове кільце 12 і насадок з поліетиленовим ковпачком 13. Стакан закритий кришкою 5, під якою розміщено шар поропласту 4 і металеву діафрагму 3. Запірно-пусковий пристрій кріпиться до корпусу 6 за допомогою накидної гайки 2 з гумовою прокладкою 1. Для кріплення вогнегасника при зберіганні передбачений кронштейн 7.

Рисунок 18.6 - Порошковий вогнегасник ВП-1 “Момент”

Як заряд застосовують порошки ПСБ-2 або П-1А. Перший призначений для гасіння легкозаймистих рідин і газів, другий, крім того, - для гасіння матеріалів, що тліють.

Під час гасіння загорянь вогнегасник треба взяти за корпус біля днища, наблизити до вогню на відстань 1-2 м, вдарити головкою об тверду поверхню. При цьому бойок проколює алюмінієву пробку балончика з вуглекислотою. Вуглекислота надходить через отвір діафрагми, шар поропласту та отвір у кришці стакана в корпус, розріджує порошок і викидає його під тиском через сприск у вигляді плаского струменя, що розширюється. Струмінь порошку спрямовують так, щоб хмара порошку повністю накрила джерело горіння.

Вогнегасник ВП-1 „Турист” – установка пожежегасіння переривчастої дії багаторазового використання з ручним способом приведення в робочий стан - рекомендується для ліквідації пожеж на транспортних засобах і в побутових умовах. Він складається з поліетиленового корпусу з запірно-пусковою головкою. У корпус засмоктується вогнегасний порошок і за допомогою автомобільного насоса створюється тиск 0,25-0,4 МПа, який можна контролювати шинним манометром.

Для приведення вогнегасника в дію слід висмикнути загвіздок, перевернути вогнегасник, спрямувати розпилювач на джерело пожежі і натиснути на запірно-пускову головку. Під тиском стисненого повітря струмінь порошку викидається через розпилювач. Струмінь порошку спрямовують так, щоб його хмара накрила джерело горіння.

Вогнегасник ВП-1 „Супутник” рекомендують застосовувати для гасіння загорянь транспортних засобів, зокрема двигунів, що працюють на дизельному паливі. Він являє собою поліетиленовий циліндричний корпус, закритий сіткою і різьбовою кришкою. Вогнегасник заряджений порошком ПСБ.

Для використання треба зняти кришку й енергійним струшуванням висипати порошок на джерело пожежі з тим, щоб над полум’ям утворилася хмара порошку.

Вогнегасник ефективно працює при температурі від -50 до +50 °С.

ПЕРЕНОСНІ ПОРОШКОВІ ВОГНЕГАСНИКИ ВПС-6, ВПС-10, ВП-2, ВП-2Б, ВП-8Б, ВП-5, ВП-10. Вони призначені для гасіння загорянь невеликої кількості лужних металів, легкозаймистих рідин, а також електричних установок під напругою. Застосовують у діапазоні температур навколишнього повітря від -50 до +50 °С.

За принципом роботи і конструкцією всі ці вогнегасники є схожими і відрізняються лише місткістю балонів.

Вогнегасник ВП-10 (рис. 18.7) складається з наступних елементів: корпуса 1, сифонної трубки 2, пробки 3 і сприску 4, кришки з запірно-пусковим пристроєм 5, рукоятки 6, балона для робочого газу 7, а також повітряної трубки 8, пористої перегородки 9, гумової основи 10 й пластмасового башмака 11.

Вогнегасник ВП-10 за будовою і введенням у дію аналогічний вогнегаснику ВВП-10, але в ньому насадок для одержання піни замінений коротким сприском щілинного типу, змонтованим на кришці вогнегасника, і використано аерозольний спосіб витіснення порошку. Вуглекислий газ із балончика в разі пуску вогнегасника подається спеціальною трубкою під аероднище – подвійне гратчасте дно. При цьому порошок, що міститься в корпусі, здувається і витискується по сифонній трубці до сприску. Аерозольний струмінь, що утворився, надходить у зону горіння.Рисунок 18.7 - Розріз порошкового вогнегасника ВП-10

18.1.5. НОРМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВОГНЕГАСНИКАМИ

Потребу в пожежному обладнанні й первинних засобах пожежегасіння для основних виробничих, складських, службових, громадських, житлових приміщень, різних механізмів і споруд регламентують „Норми первинних засобів пожежегасіння” залежно від категорії їх пожежовибуховості, площі і призначення (табл. 18.10).

Потребу у вогнегасниках розраховують окремо для кожного поверху та приміщення. Окремі виробничі приміщення, що мають площі менші, ніж передбачено нормами, забезпечують інвентарем повністю за найменшим показником. Якщо в одному приміщенні є кілька різних щодо безпеки виробництв, не відгороджених вогнестійкими стінами, то все це приміщення забезпечують пожежним інвентарем для виробництва, що характеризується найбільшою пожежною небезпекою. На кожному поверсі будинку, який будується, повинно бути не менше двох вогнегасників.

Первинними засобами гасіння загорянь і пожеж, крім вогнегасників, є кошма, пісок. Кошма – це грубошерсте чи азбестове полотнище розміром 1х1 м. Її підвішують згорнутою на стіні на видному і доступному місці; застосовують для гасіння загорянь на невеликій площі горіння.

Пісок звичайно застосовують тоді, коли можливе розливання у невеликій кількості легкозаймистих і горючих рідин. Зберігають його в ящиках місткістю 0,5-1 м. Щоб розкидати пісок на місці загоряння, біля ящика тримають лопату.

Таблиця 18.10 – Застосування норм первинних засобів пожежегасіння на діючих промислових підприємствах

Примітки. 1. Крім названих у п. 1 таблиці (категорії А, Б, Є) пінних вогнегасників (4 шт.), треба передбачити вогнегасник ВВПВ-250 на 1000-1500 м площі там, де розміщені місткості та апарати з ЛЗР і П.

2. Вуглекислотні вогнегасники (див. п. 3) можна замінювати аерозольними або порошковими.

3. У службово-побутових приміщеннях (див. п. 4) повинно бути не менше двох вогнегасників на поверх.

4. Замість вуглекислотних вогнегасників у закритих складах легкозаймистих і горючих речовин (див. п. 4) можна встановлювати порошкові.

5. Приміщення, обладнані автоматичними стаціонарними установками пожежегасіння, забезпечують первинними засобами пожежегасіння (50 % потрібної кількості).

6. Для приміщень, не названих у таблиці, первинні засоби пожежегасіння слід вибирати з урахуванням пожежної небезпеки за аналогією з іншими приміщеннями, зазначеними в даній таблиці.