Читайте также:
|
Simon Zupan
University of Maribor
When working in simultaneous mode, conference interpreters provide translation in the target language practically in real time. This entails various challenges for them. On the one hand, they have to make sure they deliver the content of the original speech in the target language as faithfully and completely as possible; on
the other, they have to consider various linguistic, cultural, pragmatic and other differences between the original and the target languages in the translation. In addition, interpreters are often under pressure because of external factors such as high speech rate, heavy accentuation or strong dialect, lack of information and materials for successful preliminary preparation, long working hours and many others. Consequently, the speech in translation may contain inaccuracies and deviate from the original.
Stylistics as a discipline has so far not been frequently employed in the analysis of the quality of simultaneous interpretation. (A Google search of related keywords, for example, results in almost no studies the two disciplines.) However, as I intend to show in the paper, stylistic analysis can be of considerate use in the assessment of simultaneous interpretation, in particular for determining discrepancies between the source and target speeches. The paper relies on the results of a pilot study which compared original speeches (of various types) delivered in English during the Slovenian Presidency of the EU in 2008 with their Slovenian interpretation. In the study, source and target speeches were first transcribed and then compared with respect to various stylistic features. The analysis revealed not only the more evident discrepancies such as omissions or mistranslations, but also subtler ones such as a lesser reliance on the use of nominalization, often an effective and quick way of expressing long verbal structures. The findings have potentially interesting implications for both the practice and teaching of simultaneous interpretation.
Keywords: stylistics, interpreting studies, simultaneous interpretation, speech transcript, analysis.
The Televisual Game is ON: The Stylistics of BBC’s modern-day ‘Sherlock’
Christiana Gregoriou
University of Leeds
Doyle’s Sherlock Holmes is one of the most ‘performed’ characters of all time. This paper focuses on a very contemporary reincarnation of this character’s world, in the much – acclaimed 3-part televisual Sherlock series, set in modern-day London, and first screened by the UK’s BBC in the summer of 2010. The TV show’s 270-minute long first series attracted wide national commendation, with its final episode drawing overnight figures of a combined audience of an impressive 7.3 million viewers.
I start with an exploration of the intertextual, stylistic and multimodal nature of selected transcribed extracts from these three modern ‘texts’, with a focus on the characterological pragmatics of the Sherlock-Watson interaction. Seeing that fictional detective’s social eccentricity or oddness is indeed the norm where this genre is concerned, this modern portrayal of the most recognized and greatest detective of all is rather unsurprising, but worth pursuing linguistically. I closely analyze these main characters’ very first encounter in the BBC’s ‘A Study in Pink, a meeting indeed not depicted in most other Sherlock adaptations. In analyzing the given extract, I investigate not only the formulation of each of the two characters, but also the way in which an understanding of language and other semiotic means helps explain the way they relate to each other.
I also examine the ways in which the original narratives have been adapted into a very technologically advanced, young, and therefore culturally relevant setting. Besides, unlike his Victorian counterpart, the modern Sherlock comes to rely on computers, mobile phones and conceptual as well as technological satellite navigators to catch killers and solve crimes. I here also account for the series’ various film-making and screen technological techniques.
Keywords: crime, multimodality, intertextuality, characterization, Sherlock.
II. Analyze the source and target texts of the abstract given below and assess the quality of this translation.
| Анотація Самохіна В.О. Жарт у сучасному комунікативному просторі Великої Британії і США: текстуальний та дискурсивний аспекти.– Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 – германські мови. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. – Харків, 2010. Дисертаційне дослідження ґрунтується на теоретичних і методологічних принципах нового напряму лінгвістичного аналізу – функціонально-комунікативній стилістиці тесту, в межах якого виявляється кореляція між поняттями дискурсу, тексту, мовленнєвого жанру, стилю. Робота є комплексним дослідженням текстово-дискурсивних властивостей сучасного британського та американського жартів і спирається на постулати функціонально-комунікативної методології, яка інтегрує формальні, композиційні, текстові, жанрові та дискурсивні аспекти жарту. Жарт розглядається як когнітивне утворення, поява якого зумовлюється розумінням комунікативної активності людини в контексті сміхової культури і досліджується в аспекті його соціального побутування й комунікативної ситуації. Інтегруючи відповідні лінгвістичні елементи, комунікація може здійснюватись за допомогою жарту, який функціонує в гумористичному різновиді дискурсу і виявляється в реалізації інконгруентності на дискурсивному рівні. Інконгруентність є базовим когнітивним механізмом жарту, який есплікується на лінгвоситуативному рівні (порушення онтологічних, логіко-поняттєвих, валоративних норм), а також на лінгвальному рівні (порушення мовних, мовленнєвих, текстових і жанрових норм), маніфестуючись у парадоксі:відхилення від норми є нормою сміхового сприйняття світу. У жарті виявлені лінгвальні засоби й функції створення комічного ефекту. У роботі також досліджується інтерпретативна роль адресата, прагмастилістичні функції антропонімів, інтертекстуальність у тексті анекдоту. Ключові слова: жарт, інконгруентність, відхилення від норми, сміхова культура, лінгвальний vs лінгвоситуативний гумор, мовленнєвий жанр, гумористичний різновид дискурсу, механізми створення комічного, комічний ефект. | Abstract Samokhina V.A. Joke in the Present-Day Communicative Space of Great Britain and the USA: Textual and Discursive Aspects. – Manuscript. Thesis for a Doctoral Degree in Philology: Speciality 10.02.04 – Germanic languages. – Vasyl Karazin Kharkiv National University. – Kharkiv, 2010. Being a complex study of text-discourse properties of modern British and American jokes, this dissertation substantiates methodological principles of a new direction of linguistic analysis – functional and communicative text stylistics within the framework of which a correlation between style, text, discourse and speech genre is ascertained. The analysis is underpinned with the postulates of functional and communicative linguistics thus integrating formal/compositional, textual, genre and discourse aspects of jokes. The joke is considered as a discourse format, the appearance of which is conditioned by perceiving a person’s communicative activity within the laughing culture and examining it in the context of its social setting and situation of performance. Integrating the corresponding linguistic elements, communication between people is realized with the help of the joke which functions in the humorous variety of discourse and manifests incongruity at the discourse level. Incongruity is the basic cognitive mechanism which manifests itself both at the linguosituational (deviation from onthological, referential, logical, conceptual, discursive norms) and the linguistic level (deviation from linfual, speech, textual and genre norms). Incongruity displays itself in a paradox, the essence of which is formulated as follows: deviation from a norm is a norm of a laughable perception of the world. Linguistic tools common for jokes have been established (functions of epithets, numeric elements, oppositions, etc.). The paper also explores the interpretative role of the addressee, pragmastylistic functions of anthroponyms, intertextuality in the narrative joke. Key words: joke, incongruity, deviation from standards, comic culture, lingual vs linguosituational humour, speech genre, humorous variety of discourse, mechanisms of comism creation, comic effect. |
III. Find a research publication related to the topic of your master’s paper and write the abstract of it.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 95 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |