Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Підстави виникнення трудових правовідносин.

Основною підставою виникнення трудових правовідносин є трудовий договір.

Поки трудовий договір між сторонами не укладений, тру­дові правовідносини відсутні. Але вже сама процедура укладення трудового договору є процесом виникнення трудових право­відносин (наприк­лад, ч. 2 ст. 232 КЗпП).

Одночасно необхідно відзначити, що трудовий договір — єдиний договір у всій системі галузей права, коли один суб'єкт внаслідок укладення договору підпадає під владу іншого. Трудові відносини, що виникають на підставі трудового до­говору, існують також у часі.

Другою підставою виникнення трудових правовідносин є складні юридичні фактичні склади, до яких можна віднести:

- при­значення державних службовців на посади, пов'язані із здійснен­ням владних або розпорядчих повноважень;

- обрання на ви­борні посади;

- направлення на роботу молодих спеціалістів і молодих робітників після закінчення ними відповідних навчаль­них закладів.

Саме сукупність цих фактів, необхідних для виникнення, зміни і припинення трудових правовідносин, у поєднанні з трудовим договором і створює складний юридичний фактич­ний склад. Усі вони становлять собою правомірне воле­виявлення, що здійснюється саме з метою встановлення тру­дових правовідносин.

Акт призначення на посаду разом з попереднім погоджен­ням про заміщення посади створює складний юридичний фак­тичний склад з юридичне неоднорідних актів. Але навіть при послідовному здійсненні всіх передбачених законом актів за­вершальною ланкою цих юридичних актів є трудовий договір.

Обрання на виборну посаду становить собою найбільш де­мократичний порядок заміщення посад у різних державних Органах. Особливістю, характерною для цієї підстави виник­нення трудових правовідносин, є те, що особи чи організації, які проводять обрання, як правило, не відносяться до суб'єктів цих трудових відносин.

Особи, обрані на певні посади, в своїй діяльності, як пра­вило, підконтрольні органам, що їх обрали, і повинні періо­дично перед ними звітувати. Обрання проводиться на певний строк, що встановлюється для відповідної посади законом або іншим нормативним актом.

Досить поширеною раніше підставою виникнення трудо­вих правовідносин визнавався акт персонального розподілу молодих спеціалістів і молодих робітників після закінчення ними відповідних навчальних закладів.

З метою впорядкування системи підготовки вищими на­вчальними закладами спеціалістів державного і недержавного секторів народного господарства та їх працевлаштування Пре­зидент України 23 січня 1996 р. видав Указ «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаш­тування випускників вищих навчальних закладів». Встановле­но, що вищі навчальні заклади України, які здійснюють підготовку спеціалістів за рахунок коштів державного бюджету

Ук­раїни, готують їх для роботи у державному секторі народного господарства. Якщо підготовка спеціалістів проводиться за ра­хунок коштів відповідних юридичних і фізичних осіб, ці спе­ціалісти готуються для роботи у недержавному секторі народ­ного господарства.

Порядок працевлаштування випускників, які закінчили вищі навчальні заклади за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб, визначається угодами між ними.

Порядок формування державного контракту для підготовки спеціалістів для роботи в державному секторі народного госпо­дарства та порядок відшкодування до державного бюджету ви­пускниками вартості навчання у разі порушення ними умови щодо працевлаштування визначає Кабінет Міністрів України.

Таким чином, замість адміністративного акту персонально­го розподілу молодих спеціалістів уведено договірну форму їх підготовки і працевлаштування. Це дозволяє державі регулю­вати прийоми до вищих навчальних закладів залежно від по­треб суспільства в цілому і кожного громадянина окремо.

Крім того, угода між студентом і навчальним закладом ство­рює цілеспрямованість витрачання державних коштів, які виді­лені державним бюджетом на освіту. Це дозволяє залежно від конкретних обставин, що виникають з розвитком ринкових відносин, змінювати й організаційно-правові форми реалізації громадянами права на освіту, а також методи залучення до праці У той чи інший період історичного розвитку.