Читайте также:
|
Лекція.
ТЕМА: Правовідносини
ПЛАН
1. Поняття правовідносин як особливого виду суспільних відносин, їх ознаки
2. Зміст і структура правовідносин
3. Класифікація правовідносин.
4. Суб’єкти правовідносин.
5. Правосуб'єктність як об’єднувальна категорія. Поняття правоздатності та дієздатності.
6. Об'єкти правовідносин: поняття, види
7. Юридичні факти: поняття, види.
Поняття правовідносин як особливого виду суспільних відносин
У будь-якому суспільстві існують різноманітні відносини між окремими особами, між особами та різними органами та організаціями. Всі вони до певної міри упорядковані, організовані за допомогою етичних, релігійних, інших соціальних норм.
Значна частина з них регулюється нормами права. Такі відносини існують в усіх сферах життя суспільства, і у цілому створюють в ньому правопорядок, надають стабільного і цілеспрямованого характеру. Ці відносини називають правовідносинами. Існує певна кількість визначень поняття «правовідносини». Найбільш поширене визначення, відповідно до якого правовідносини – це урегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких є носіями суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, що охороняються і гарантуються державою.
Правовідносини — наслідок дії права як соціального і державного інституту. У додержавному (родовому) суспільстві правовідносин не було, оскільки не було права. Це означає, що правовідносини не можуть існувати поза правом, окремо від нього.
Право регулює далеко не всі, а лише найбільш принципові відносини, що мають суттєве значення для інтересів держави, нормальної життєдіяльності людей.
Це, перш за все, відносини власності, влади і управління, соціально-економічного устрою, прав і обов'язків громадян, забезпечення порядку, трудові, майнові, шлюбно-сімейні відносини тощо. Інші або не регулюються правом взагалі (сфери моралі, дружби, звичаїв, традицій), або регулюються лише частково (наприклад, у сім'ї, крім матеріальних, існують суто особисті стосунки між подружжям, між батьками і дітьми, що знаходяться поза правом).
З цієї точки зору всі суспільні відносини можна поділити на три групи:
1) ті, що регулюються правом і, отже, є правовими відносинами;
2) ті, що не регулюються правом і, отже, не мають юридичної форми;
3) ті, що регулюються частково.
Наведене вище дозволяє зробити висновок, що будь-які правові відносини є суспільними відносинами, але не всі суспільні відносини є правовими.
Серед ознак і особливостей правовідносин слід назвати наступні:
По-перше, правовідносини являють собою особливий різновид суспільних відносин. Опосередковуючи економічні, політичні, соціальні та інші суспільні відносини, правовідносини слугують юридичною формою взаємодії між учасниками цих відносин. При цьому, урегульовані нормами права економічні, політичні та інші суспільні відносини не втрачають свою природу і характер, не втрачають свої якості та особливості. Вони лише набувають новий вид (різновид), нову форму — форму правовідносин.
По-друге, правові відносини формуються на основі правових норм, в яких відображається і закріплюється державна воля. Багато суспільних відносин регламентується за допомогою норм, що містяться у звичаях, традиціях, актах різних громадських організацій, однак характер і форму правовідносин вони можуть набути тільки у зв'язку з їх урегулюванням нормами права. Це стосується всіх без виключення суспільних відносин — сімейних, трудових, майнових, особистих — незалежно від їх природи, сфери виникнення і способу існування.
По-третє, правовідносини являють собою такий вид суспільних відносин, який складається в результаті свідомих дій їх учасників. На відміну від економічних, а точніше, виробничих відносин, що складають базис суспільства і виникають незалежно від волі і свідомості людей, правові відносини є свідомими, мають вольовий характер.
По-четверте, правові відносини являють собою багаточисельні і різноманітні зв'язки їх учасників, що здійснюються за допомогою покладених на них обов'язків. Разом із сукупністю реальних дій, спрямованих на їх використання і здійснення, вони складають зміст правовідносин.
По-п'яте, реалізація правовідносин гарантується можливістю державного примусу. При цьому, переважно, вимоги норм права і зміст правовідносин, що виникають на їх підставі, спираються на добровільну і свідому поведінку їх учасників. Однак державний примус у випадку порушення правових приписів ніколи при цьому не виключається.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 94 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |