Читайте также:
|
Після застосування звичайного заводнення, фізико-гідродинамічних і газових методів та методів, які покращують заводнення, в покладах залишається до 30-70% запасів нафти. Цю залишкову нафту здатні витіснити лише ті робочі агенти, які змішуються з нафтою і водою або мають низький міжфазний натяг.
Витіснення нафти діоксидом вуглецю. Метод оснований на добрій розчинності діоксиду вуглецю в пластових флюїдах, що забезпечує об’ ємне розширення нафти в 1,5-1,7 разів, підвищення змішуваності його з нафтою (усунення капілярних сил), зниження в’ язкість нафти і як наслідок, підвищення коефіцієнта витіснення (до 0,95).
Джерелами надходження СО 2 можуть бути поклади вуглекислого газу, теплові електростанції, заводи, на яких отримують штучний газ з вугілля і сланців, та інші хімічні заводи.
Діоксид вуглецю закачують у внутрішньоконтурні нагнітальні свердловини.
Міцелярний розчин - це тонкодисперсна колоїдна система з вуглеводневої рідини (від скрапленого нафтового газу до сирої легкої нафти), води та водонафторозчинної ПАР, стабілізованої спиртом (ізопропиловим, бутиловим). Міцелярне заводнення знижує міжфазний натяг у пласті при оптимальному складі практично до нуля (не більше 0,001 мН/м). За лабораторними даними коефіцієнт нафтовилучення при міцелярному заводненні становить 80-98%.
Форсований відбір рідини. Форсований відбір рідини із сильно обводнених покладів розглядається як завершальний процес експлуатації.
Форсують відбір поступово: спочатку збільшують дебіти окремих свердловин на 30-50%, потім доводять відбір до дво-, чотирикратного. Отже, залишкові накопичення нафти, які обминула вода при просуванні її по пласту, при підвищенні швидкостей фільтрації рідини поступово вимиваються із застійних зон, і загальний коефіцієнт нафтовилучення при цьому збільшується. Практика показує, що найкращі результати при форсованих відборах рідини можна отримати в тому випадку, якщо продукція свердловин обводнена на 75-85%. Крім того, умовами, які забезпечують найбільшу ефективність методу, є висока проникність порід і високі рівні рідини в свердловинах.
Засобами форсованого відбору можуть бути будь-які технічні пристосування, здатні переміщувати великі кількості рідини: глибинні насоси великих діаметрів, заглибні насоси, газоповітряні підйомники.
63. Причини пов’язані з виходом з ладу підземного або наземного обладнання, зі зміною пластових умов, з припиненням подачі електроенергії або газу для газліфтних свердловин з припиненням відкачування та транспортування рідини на поверхні тощо. Підземний ремонт свердловин в більшості випадків носить характер планово-попереджувального ремонту.
Підземний ремонт свердловини умовно поділяють на поточний і капітальний. При поточному ремонті проводять такі роботи: заміну насоса, ліквідацію обриву або відгвинчування насосних штанг, заміну насосно- компресорних труб або штанг, змінюють рівень занурення підйомних труб, очищають або замінюють піщаний якір, очищають свердловини від піщаних корків желонкою або промиванням, очищають свердловини від відкладень парафіну або солей тощо. Ці роботи виконують бригади по підземному ремонту свердловин.
При капітальному ремонті проводять роботи, пов’язані з ізоляцією води, ліквідацією аварії з обсадними колонами (злам, зминання), переходом на інший продуктивний горизонт, виловлюванням обірваних труб, кабелю, тартального канату або якого-небудь інструменту, розбурюванням щільних злежаних корків тощо.
Скорочення строків підземного ремонту - головна задача ремонтної бригади.
Для виконання підземних ремонтів свердловин використовують різноманітні комплекси обладнання та інструментів у поєднанні з
технологічними установками.
До основного обладнання, за допомогою якого проводять спускопідйомні операції, відносять підйомні лебідки та установки, які монтуються на самохідних транспортних базах (гусеничних або колісних). Підйомні установки на відміну від лебідок оснащені вишкою з талевою системою та ключами для згвинчування і розгвинчування насосно- компресорних труб та насосних штанг. При виконанні капітальних ремонтів підйомні установки комплектують насосним блоком, ротором, вертлюгом, циркуляційною системою та іншим обладнанням.
Основні вузли підйомної лебідки - силова передача, електропневматична лебідка і пневматична система керування.
На правому кінці барабанного вала по ходу встановлена безпечна шпильова котушка, на лівому - ланцюгове колесо привода ротора.
Існують і інші підйомні установки, які застосовуються при підземному ремонті нафтових, газових та нагнітальних свердловин. Вони призначені для проведення спускопідйомних робіт з насосними штангами, насосно- компресорними і бурильними трубами в процесі поточного і капітального ремонтів свердловин з різною глибиною, обладнаних і не обладнаних стаціонарними вишками і щоглами, а також суміщають спуско-підйомні операції та згвинчування-розгвинчування, при вертикальному встановленні труб і підвішуванні штанг.
Противикидне обладнання призначене для герметизації устя нафтових та газових свердловин в процесі буріння, з метою попередження відкритих викидів і дії на свердловину при проявах під час структурно-пошукового буріння і капітального ремонту свердловин.
За допомогою цього обладнання можна шв идко і надійно герметизувати устя свердловини при наявності і відсутності в ній колони труб; здійснити розходжування і провертання колони труб при герметизованому усті для попередження прихвачування; створити циркуляцію розчину з протитиском на пласт; закачати розчин в пласт буровими насосами або насосними агрегатами і здійснити термінову розрядку свердловини.
При капітальному ремонті свердловин рекомендується застосовувати противикидне обладнання. В той же час для більшості свердловин достатньо мати на усті один превентор з ручним керуванням, який забезпечує безпечне проведення ремонтних робіт.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 228 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |