Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Нафтогазоконденсатовіддача пластів

В результаті експлуатації нафтових свердловин на поверхню видобуваються не всі запаси нафти, а тільки їх частина. Відношення видобутої з покладу кількості нафти до її початкових запасів називається коефіцієнтом нафтовіддачі або нафтовилучення. Коефіцієнт нафтовіддачі залежить від багатьох факторів: фізичних властивостей порід і пластових рідин, режиму роботи покладу, показників розробки родовища (сітки розміщення свердловин, темпу і порядку введення їх в експлуатацію, інтенсивності відбору рідин з пласта тощо), від ступеня охоплення покладу витісняючим нафту агентом та інше. Отже, коефіцієнти нафтовіддачі для родовищ з одним і тим же режимом можуть бути різними.

Найбільша нафтовіддача відмічається в умовах витіснення нафти водою.Вода має кращу відмиваючу і витісняючу здатність, ніж газ. Ефективніше проявляється енергія газу з газової шапки. При розширенні газ переміщується до вибою свердловин і спочатку відбувається ефективне поршневе витіснення нафти з пласта при порівняно невеликій його газонасиченості. Тому залежно від будови покладу в родовищах з газовою шапкою спостерігаються високі значення нафтовіддачі.

Висока в’язкість нафти порівняно з в’язкістю води приводить (сприяє) до зменшення нафтовіддачі.

Значний вплив на нафтовіддачу пластів виявляє велика питома поверхня порід. Нафта гідрофобізує поверхню твердої фази, і частину нафти, яка знаходиться в плівковому стані, можна видалити з пласта лишень використовуючи який-небудь метод впливу на пласт.

На основі експериментальних та статичних промислових даних вважають, що кінцеві коефіцієнти нафтовіддачі залежно від режимів роботи пласта можуть досягати таких значень:

Коефіцієнт газовіддачі газових та газоконденсатних пластів вищий, ніж коефіцієнт нафтовіддачі, з ряду причин. На відміну від нафти природні гази слабо взаємодіють з поверхнею пористого середовища, мають невелику в’язкість (в сто і більше разів меншу, ніж в’язкість легких нафт). Маючи велику пружність стиснений газ завжди має запас енергії, який необхідний для фільтрації в пористому середовищі, при цьому пластовий тиск у покладах зменшується до значень, близьких до атмосферного. Тому газовіддача газових покладів може досягати значень 0,9-0,95.

Один з факторів, які впливають на газовіддачу, – залишковий тиск в пласті на кінцевій стадії експлуатації.

Природно, що найбільшу газовіддачу газового пласта можна досягнути при зниженні пластового тиску до щонайменшого значення, при якому устьові тиски в свердловинах будуть близькими або навіть нижче атмосферного (відкачування газу із свердловини під вакуумом). Проте за цих умов дебіти свердловин стають низькими внаслідок невеликих перепадів тиску (р_пл – р_в).

Тому, виходячи з техніко-економічних міркувань, розробку газового покладу практично припиняють при тисках на усті свердловин більших за атмосферний. Кінцевий коефіцієнт газовіддачі при розрахунках приймають не більшим 0,7-0,8.