Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Поняття про методи навчання, їхня класифікація

МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Процес навчання містить у собі більші можливості по стимулюванню професійного росту майбутніх педагогів, якщо його основу становить активна пізнавальна діяльність студентів. Властивості особистості, що розвивається при активній взаємодії із середовищем, визначаються якістю діяльності, у тому числі й навчально-пізнавальної, характером навчальної роботи й способами її здійснення. Активність пізнавальних дій і якість навчання багато в чому залежить від методів навчання.

Поняття про методи навчання, їхня класифікація

Слово «метод» у перекладі із грецького означає спосіб дослідження. Як наукова категорія метод – це спосіб досягнення мети, певним чином упорядкована

діяльність.

У дидактичних роботах метод навчання трактується як спосіб упорядкованої взаємозалежної діяльності викладача й студентів, спрямованої на вирішення задач освіти (Ю. К. Бабанський), або як система цілеспрямованих дій вчителя, що організовують діяльність учнів, ведучих до досягнення мети навчання (І. Я. Лернер).

Метод навчання – це впорядкований спосіб досягнення дидактичних цілей у системі взаємозалежних дій викладача і студентів. У визначенні цього поняття головне – спосіб діяльності, що розкривається як система дій, що ведуть до досягнення навчальних цілей. Причому вчені розрізняють цілі і дії викладача, цілі і дії студентів, тісно взаємозалежні між собою. У зв'язку із цим одні дидакти думають, що методам викладача відповідають методи студентів, тобто методи мають бінарний характер (М. І. Махмутов). Більшість учених розглядають метод як систему єдиних дій викладача й студентів.

В останні роки у зв'язку з пошуками засобів активізації пізнавальної діяльності учнів, у практику навчання уведене поняття «активні методи навчання». Активні методи – це способи діяльності, які мобілізують у процесі вивчення навчального предмета не пам'ять, а мислення, допомагають іти від сформованих стереотипів, шукати самостійні, оригінальні варіанти відповідей і шляхи рішення навчальних проблем; вносять елементи дослідження, пошуку, порівняння різних фактів, явищ, позицій, висновків для того, щоб визначити власну точку зору, виробити переконання, закріпити знання й уміння.

Методи навчання є носіями функцій навчання:

· освітньої, що сприяє придбанню студентами системи професійних знань, умінь і навичок, формуванню педагогічного світогляду;

· виховної, покликаної формувати систему емоційно-ціннісних відносин майбутніх фахівців до обраної професійної сфери, людям, суспільству й до самих себе;

· мотиваційне, стимулююче позитивне відношення до навчання, стійкий інтерес до педагогічної праці і бажання присвятити себе вчительській діяльності;

· організуючої, що дозволяє об'єднати в систему ціль, зміст й організацію навчального процесу з урахуванням особливостей, можливостей і здібностей студентів, професіоналізму викладачів, матеріально-методичного забезпечення вузівського навчання;

· комунікативної функції, що забезпечує педагогічну взаємодію, співробітництво й співтворчість у відносинах викладача і студентів.

Методи навчання – це способи спільної діяльності й спілкування викладача і студентів, що забезпечують вироблення позитивної мотивації навчання, оволодіння системою професійних знань, умінь і навичок, формування науково-педагогічного світогляду, розвиток пізнавальних сил, культури розумової праці майбутніх фахівців. У дидактиці має місце поняття «дидактичний прийом».

Прийом – це елементи, складові частини методу, його деталі. Прийом не означає закінченого педагогічного результату, тому виступає як частина методу. Прийом визначає шлях реалізації методу, послідовність навчальних дій, що закріплюються в уміннях і навичках.

Прийоми різноманітні. Серед них можна виділити прийоми:

· логічні (постановку навчальної проблеми, виявлення ознак досліджуваного явища, процесу; порівняння, узагальнення, доказу);

· організаційні (запис плану, складання конспекту, відповідь на питання плану, розподіл навчальних ролей, спостереження за планом);

· технічні (питання на дошці, використання таблиць, графіків, ТЗН).

Методи і прийоми повинні цілеспрямовано формувати у майбутніх фахівців наукові поняття (знання), практичні вміння й навички на основі розумової діяльності студентів. Метод і прийом тісно взаємодіють між собою. У вузівському процесі метод може перейти в прийом і навпаки. Так, на семінарському занятті студенти розглядають основні положення педагогічної спадщини видного педагога. Обмін думками йде у вигляді бесіди. Але окремі свої висловлення студенти ілюструють цитатами з робіт цього педагога. У цьому випадку бесіда виступає методом, а використання цитат з твору автора – прийомом. Але, якщо викладач пропонує написати рецензію або анотацію на досліджувану роботу педагога, то робота із джерелом уже є методом. Питання і відповіді студентів і викладачів, які виникають у ході роботи над джерелом, є прийомом.