Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Ортега-і-Гассет X. Що таке філософія? – М. 1991. - С. 77, 86-87, 97-99.

Необхідність філософії для людини обгрунтовує Едмунд Гуссерль (1859 - 1938), відомий німецький філософ, засновник феноменології в останній праці свого життя – «Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія», Основні ідеї цієї книги були викладені ним під час однієї з публічних доповідей.

2. Питання і завдання:

1. У чому мислитель бачить основні відмінності між філософією і наукою? Чому наука не може цілком задовольнити людину?

2. З якої причини філософія продовжує бути необхідною людині, як вважає Е. Гуссерль?

3. Чи закладена потреба у філософії в самій людині, чи вона є потребою, без якої людина може і обійтися?

Наука – і це постійно можна чути – нічого не може сказати нам про наші життєві потреби. Вона в принципі виключає питання, найбільш живі для людини.., а саме питання про смисл або абсурдність усього людського існування... Наукова, об'єктивна істина полягає винятково в констатації фактичності світу, як фізичного, так і духовного. Але чи може світ і людське існування мати істинний зміст у цьому світі фактичності? Науки визнають об'єктивно констатоване за щось істинне, історія не вчить нас нічому, крім одного, – усі твори духовного світу, усі життєві зв'язки, ідеали і норми, властиві людям, подібно швидким хвилям, виникають і зникають, розум постійно перетворюється в нерозуміння, а благодіяння – у муки, завжди так було і завжди так буде? Чи можна змиритися з цим? І чи можна жити у світі, де історична подія – лише безперервна частина ілюзорних поривів і гірких розчарувань? <...>

Отже,...поняття науки, будучи розглянутим історично, у наш час виявляється пережитком. Вона відкидає всі питання, що звичайно відносяться до вузько або широко зрозумілої метафізики [тут: філософії], а разом з цим відкидає всі неясні, так звані, «вищі і граничні питання». Вдивляючись у ці питання, у те, що було виключено, ми виявляємо, що вони єдині, оскільки явно або неявно включають у свій зміст проблеми розуму – розуму у всіх його специфічних формах....при цьому розум – це загальне позначення «абсолютних», «вічних», «надтимчасових», «безумовно» значимих ідей і ідеалів. Людина, піднімаючи «метафізичні», власне філософські проблеми, запитує (рос. вопрошает) про себе як розумну істоту, про свою історію і оскільки мова йде про «зміст» історії, – про розум в історії. Проблема Бога явно містить у собі проблему «абсолютного» розуму як...джерела розуму у світі, «змісту» світу. Природно, що і питання про безсмертя містить у собі питання про розум не менше, ніж питання про волю. Усі ці «метафізичні» у широкому значені питання, власне філософські в звичайному значенні слова виходять за межі світу, що ототожнюється з універсумом простих фактів.

Вони виходять за його межі, будучи питаннями, зміст яких – в ідеї ро­зуму. І усі вони претендують на більш високе місце в порівнянні з пи­таннями про факти, що займають в ієрархії питань більш низьке місце...