Читайте также:
|
Найвищими досягненнями античної фізики, безсумнівно, варто вважати філософські вчення Платона й Аристотеля. Найбільш відомий виклад Платоном свого погляду на світ в пізньому діалозі «Держава», за яким у літературі міцно закріпилася назва «Міф про печеру». У ньому Платон бачить світ розділеним на дві частини – «світ ідей», або ейдосів, що представляє собою сукупність ідеальних прообразів реально існуючих матеріальних предметів, і «світ речей», що доступний безпосередньому почуттєвому сприйняттю людини. Пізнання світу ідей уявлялося Платоном як анамнез (пригадування) того, що бачила людська душа у світі ідеального буття, коли після смерті переселялася в нове тіло, щоб повернутися в земний «світ речей».
2. Питання і завдання:
1. Що являє собою світ, у якому ми живемо, за Платоном?
2. Що говориться про ідеї? Яка природа ідей: матеріальна чи духовна?
3. Чому «в'язні печери» приймають за істину тіні, що проносяться повз предмети? Що, на вашу думку, хотів сказати цим Платон?
4. Яким шляхом ми можемо одержувати знання про ідеї?
5. Порівняйте теорію ідей Платона з попередними уявленнями про першооснову.
... люди ніби знаходяться в підземеллі подібному до печери, де на всю її довжину тягнеться широкий просвіт. З малих років у них там на ногах і на шиї окови, так що людям не зрушити з місця, і бачать вони тільки те, що в них прямо перед очима, тому що повернути голову вони не можуть через ці окови. Люди повернуті спиною до світла, що виходить від вогню, який горить далеко у височині, а між вогнем і в'язнями проходить верхня дорога, обгороджена – глянь-бо - невисокою стіною, подібно до тієї ширми, за якою фокусники поміщають своїх помічників, коли поверх ширми показують ляльок.
— Це я собі уявляю.
— Так уяви ж собі й те, що за цією стіною інші люди несуть різну утвар, тримаючи її так, що її видно поверх стіни; проносять вони і статуї, і всілякі зображення живих істот, зроблені з каменю і дерева. При цьому, як водиться, одні з них розмовляють, інші мовчать <...>.
Коли з когось з них знімуть окови, змусять його раптом встати, повернути шию, пройтися, глянути нагору – убік світла, йому буде боляче виконати все це, він не в силах буде дивитися при яскравому світлі на ті речі, тінь від яких він бачив раніше. І як ти думаєш, що він скаже, коли йому почнуть говорити, що раніше він бачив дрібниці, а тепер, наблизившись до буття і звернувшись до більш справжнього, він міг би знайти правильний погляд? Та ще якщо стануть вказувати на ту або іншу річ, що перед ним мерехтить і ставити запитання, що це таке, до того ж змусять його відповідати! Чи не вважаєш ти, що це вкрай буде складно для нього і він подумає, начебто набагато більше правди в тому, що він бачив раніше, ніж у тому, що йому показують тепер?
— Звичайно, він так подумає.
— А якщо змусити його дивитися прямо на саме світло, хіба не заболять у нього очі, і не повернеться він зразу до того, що він у силах бачити, вважаючи, що це дійсно достовірніше тих речей, що йому показують?
— Так, це так <...>.
— Отож,... це уподібнення варто застосувати до усього, що було сказано раніше: область, що охоплюється зором, подібна темниці, а світло від вогню уподібнюється в ній могутності Сонця. Сходження і споглядання речей, що знаходяться у височині, – це звернення душі в область умоосяжного...
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 28 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |