Читайте также:
|
Антична етика (Сократ, Епікур, стоїки)
Першим мислителем, у творчості якого етична проблематика стала переважаючою, був афінянин Сократ (470/469 - 399 р. до н.е.).
Прекрасним прикладом етичного способу міркування Сократа може служити невеликий уривок зі «Спогадів про Сократа» його сучасника Ксенофонта, відомого письменника і воєначальника. У ньому передається бесіда Сократа про поняття «справедливість» з молодим афінянином Евфідемом, що, за словами Ксенофонта, мав «велике зібрання творів славнозвісних поетів і філософів, через це вважав себе освітченішим своїх однолітків і мав великі надії затьмарити всіх ораторським талантом і здатністю до політичної діяльності»
4. Питання і завдання:
1. Як визначає «справедливість» Сократ?
2. Чому, на вашу думку, співрозмовник Сократа не зумів визначити «справедливість»?
3. Чому Сократ вважає самопізнання основою моральної поведінки? Чи не здається вам, що в такий спосіб Сократ ставить сутність моральності в залежність від особистості кожної окремої людини?
4. У чому в даній бесіді проявилася знаменита іронія Сократа?
– Чи мені не вміти розповісти про справи справедливості? - сказав Евфідем. Клянуся Зевсом, також і про справи несправедливості: чимало таких справ щодня можна бачити і чути.
– Чи не хочеш, - запропонував Сократ, - ми напишемо тут дельту, а тут альфу? Потім, що покажеться нам справою справедливості, те будемо ставити в графу з дельтою, а що – справою несправедливості, те в графу з альфою?
– Якщо ти вважаєш це потрібним, пиши, - відповідав Евфідем.
Сократ написав букви, як сказав, і потім запитав: - Тож, чи існує на світі неправда?
– Звичайно, існує, - відповів Евфідем.
– Куди ж нам її поставити? - запитав Сократ.
– Безсумнівно, у графу несправедливості, - відповідав Евфідем.
– І обман існує? - запитав Сократ.
– Звичайно, - відповідав Евфідем.
– А його куди поставити? - запитав Сократ.
– І його, безсумнівно, у графу несправедливості, - відповідав Евфідем.
– А злодійство?
– І його теж, - відповідав Евфідем.
– А викрадення людей для продажу в рабство?
– І його теж.
– А в графі справедливості нічого з цього в нас не буде поставлено, Евфідем?
– Це було б абсурдом.
– А що, якщо хтось, обраний у стратеги, перетворить у рабство і продасть жителів несправедливого ворожого міста, чи скажемо ми про нього, що він несправедливий?
– Звичайно, ні, - відповідав Евфідем.
– Чи не скажемо, що він чинить справедливо?
– Звичайно.
– А що, якщо він, воюючи з ними, буде їх обманювати?
– Справедливо і це, - відповідав Евфідем.
– А якщо буде красти і грабувати їхнє добро, чи не буде він чинити справедливо?
– Звичайно, - відповідав Евфідем, - але спершу я думав, що твої питання стосуються тільки друзів.
– Виходить, - каже Сократ, - те, що ми поставили в графу несправедливості, це все, мабуть, варто було б поставити й у графу справедливості?
– Очевидно, так, - відповідав Евфідем.
– Тоді ми так поставимо і дамо нове визначення, що стосовно ворогів такі вчинки справедливі, - запропонував Сократ, - а стосовно друзів несправедливі і стосовно них, навпаки, варто бути як можна правдивішим?
– Цілком правильно, - відповідав Евфідем.
– А що, - сказав Сократ, - якщо стратег, бачачи занепад духу в солдатів, збреше їм, начебто підходять союзники, і цією неправдою підніме дух у війська, – куди нам поставити цей обман?
– Мені здається, у графу справедливості, - відповідав Евфідем.
– А якщо синові потрібні ліки і він не хоче приймати їх, а батько обдурить його і дасть ліки під виглядом їжі і завдяки цій неправді син видужає, – цей обман куди поставити?
– Мені здається, і його туди ж, - відповідав Евфідем.
– А якщо хто, бачачи друга в розпачі і боячись, як би він не наклав на себе руки, украде або відніме в нього меч або іншу подібну зброю, – це куди поставити?
– І це, клянуся Зевсом, у графу справедливості, - відповідав Евфідем.
– Ти хочеш сказати, - зауважив Сократ, - що і з друзями не у всіх випадках треба бути правдивим?
– Звичайно, ні, клянуся Зевсом; я беру назад свої слова, якщо дозволиш, -відповідав Евфідем.
– Так, - сказав Сократ, - краще дозволити, ніж ставити не туди, куди потрібно. А коли обманюють друзів для шкоди їх (не залишимо і цього випадку без розгляду), хто несправедливіший, – хто робить це добровільно чи хто мимоволі?...
– Клянуся богами, Сократ, - сказав Евфідем, - я був упевнений, що користуюся методом, що більше усього може сприяти освіті, що підходить для людини, яка прагне моральної досконалості. Тепер уяви мій розпач, коли я бачу, що моя колишня робота не дала мені можливості відповідати навіть на питання з тієї області, що повинна бути мені найбільш відома, а іншого шляху до моральної досконалості у мене немає!
Отут Сократ запитав: Скажи мені Евфідем, у Дельфи ти коли-небудь ходив?
– Навіть двічі, клянуся Зевсом, - відповідав Евфідем.
– Помітив ти на храмі десь напис: «Пізнай самого себе?»
– Так.
– Що ж, до цього напису ти віднісся байдуже чи звернув на нього увагу і спробував подивитися, що ти собою являєш?
...А то хіба не очевидно, - продовжував Сократ, - що знання себе дає людям дуже багато благ, а омана щодо себе – дуже багато нещасть. Хто знає себе, той знає, що для нього корисно, і ясно розуміє, що він може і чого не може. Займаючись тим, що знає, він задовільняє свої потреби і живе щасливо, а не беручись за те, чого не знає, не робить помилок і уникає нещасть.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 83 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |