Читайте также:
|
Бріскін Ю.А.
Передерій А.В.
Линець М.М.
АДАПТАЦІЯ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ ДО ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ
Лекція з навчальної дисципліни
„Теорія і методика підготовки кваліфікованих спортсменів”
“ЗАТВЕРДЖЕНО”
на засіданні кафедри теорії спорту
„29” серпня 2008 р. протокол № 1
Зав.каф _____________ Ю.Бріскін
ПЛАН
1. Структура рухових одиниць м’язів.
2. Взаємозв’язок структури м’язових тканин і спортивної спеціалізації.
3. Адаптація м’язових тканин до навантажень різної спрямованності.
1. Структура рухових одиниць м’язів. Головна функція м’язів – скорочення. В процесі спортивної діяльності скорочення м’язів може бути різної тривалості, швидкості, потужності. В структурі м’язів розрізняють волокна двох типів: повільно скорочувальні (ПС) та швидко скорочувальні (ШС). Ці типи волокон являють собою різні відносно самостійні функціональні одиниці, що відрізняються морфологічними, біохімічними та скорочувальними властивостями. Так, повільні волокна мають низьку швидкість скорочування, велику кількість митохондрій (енергетичних депо), високу активність оксидативних процесів, високий рівень васкуляризації (капіляризація), багато глікогену. Швидкі волокна мають меншу кількість капілярів, менше митохондрій, високу гліколітичну здатність, високу швидкість скорочення.
В одному м’язі існують і повільні і швидкі волокна. Швидкі волокна мають фермент АТФ-азу, що потужно рощеплює АТФ з великою кількістю енергії, що, в свою чергу, забезпечує високу швидкість скорочення. Ферментативна активність є важливим чинником швидкості скорочення.
В повільних волокнах активність АТФ-ази низька, в зв’язку із чим, енергоутворення здійснюється повільно. В повільних волокнах активні ферменти, що рощеплюють цукор, жири, що зумовлює відмінність між цими типами волокон.
Розрізняють дві підгрупи швидко скорочувальних волокон: а та б тип. ШС волокна а типу – оксидативно-гліколітичні (FG). Ці волокна швидко скорочуються та мають здатність протистояти втомі. ШС волокна б типу – класичниц тип швидко скорочувального волокна (FF – швидко скорочувальний втомлюємий тип рухової одиниці). Їх робота пов’язана з використанням анаеробних джерел. (Є дані про їснування ШС волокон в типу, що має середні властивості та кращу здатність до перетворення залежно від переважної спрямованості діяльності.)
Кожен тип м’язового волокна добре ідентифікується під мікроскопом (біопсія).
М’язеві волокна об’єднуються в рухові одиниці –
- група м’язевих волокон
- 1 мотонейрон.
Рухова одиниця – це група м’язевих волокон, що інервуються одним мотонейроном. Кожна рухова одиниця складається з м’язевих волокон одного типу.
Побудова та функції мотонейронів відповідають побудові та функціям м’язевої тканини. Мотонейрон повільно скорочувальних волокон об’єднує 10-180 м’язевих волокон, має малі розміри. Мотонейрон швидко скорочувальних волокон об’єднує 300-800 волокон, має велике тіло та велику кількість нервових закінчень. Час, необхідний для максимального напруження швидко скорочувальних волокон 0,3-0,5 секунд. Повільно скорочувальні волокна розвивають максимальне напруження за 0,8-1,0 секунду.
Відмість функціональних показників рухових одиниць зумовлена ферментативною активністю. Так, в повільно скорочувальних волокнах вдвічі вища активність аеробних процесів, в той час, як в швидко скорочувальних волокнах активність анаеробних процесів вдвічі первищує цей рівень в іншому типі волокна.
Співвідношення волокон різних типів в м’язах людини генетично детерміновано. В середньому кількість ПС волокон складає 55%, ШВ волокон – 45%. Серед ШС волокон більшу кількість складають ШС волокна ШС а типу (30-35%), меншу – ШС волокна ШС б типу (10-15%). Є гіпотеза, що природньо закладено значно більше швидко скорочувальних волокон, але процес генотипової та фенотипової адаптації призвів до переважання повільних волокон. За результатами чесельних досліджень встановлено, що в чоловіків частіше спостерігається перевага в будь-якому типі волокна.
При розгліді адаптації м’язів в процесі тренування слід враховувати особливості розподілу різних типів волокон в одному м’язі та в різних м’язах.
Спеціальні дослідження довели, що в одному м’язі зміни в змісті різних типів волокон відсутні або незначні. Невеликі зміни (до 5-10%) можуть спостерігатися в порівнянні результатів проб в центральній та периферічних частинах м’язів – в центральній частині більше повільно скорочувальних волокон.
В однієї людини спостерігається відносна однорідність структури різних м’язів. Але, поряд зі структурною подібністю окремих м’язів індивіда можуть спостерігатися і суттєві відмінності, що викликані функціями, що виконую м’яз. Так, наприклад, в чотирьохголовому, дельтоподібному та двохголовому м’язах однакове співвідношення ПС та ШС волокон, в той час, як в литковому м’язі збільшена кількість повільно скорочувальних волокон.
Спеціальне тренування призводить до збільшення усіх типів волокон, особливо швидкоскорочувальних волокон б типу, які в звичайному житті малоактивні.
Таблиця 1.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 89 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Додаток №6 | | | УЗАГАЛЬНЕНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РІЗНИХ ТИПІВ М’ЯЗЕВИХ ВОЛОКОН |