Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Підручники з правознавства та методика роботи з ними.

Першим помічником учителя у викладанні предмета та учнів у процесі опанування курсу є підручник "Основи правознавства". У наш час їх видано велику кількість. Підручник має кілька важливих функцій. Це зокрема ін­формаційна (розкриває зміст освіти, подає навчальний матеріал за кожною темою уроку з урахуванням вікових особливостей учнів); систематизаційна (забезпечує послідовність під час викладу навчального матеріалу, систе­матизуючи його); навчальна (забезпечує засвоєння та за­кріплення знань); виховна (сприяє реалізації виховних цілей навчання).

На сучасному етапі розроблено цілу низку вимог до структури шкільного підручника з правознавства. Під­ручник повинен мати зміст з нумерацією сторінок, у якій чітко відображається рівномірний розподіл матеріалу. У змісті підручника є такі структурні елементи як: вступ, висновки, узагальнювальні тексти, наочні схеми, таблиці, завдання на систематизацію та самооцінювання навчаль­них досягнень учнів. Він повинен мати додатки: словник, тлумачний словник правовних термінів, довідкові таблиці даних, список сучасної додаткової літератури, алфавітний покажчик. Доцільно, щоб кожен розділ підручника від­повідав одній навчальній темі. У межах одного розділу ба­жано чергувати різні види діяльності (практичні роботи, вправи, запитання та ін). Відображені види діяльності ма­ють сприяти набуттю навичок та вмінь (життєвих, прак­тичних, пізнавальних).

Структурно підручник складається з: текстового та позатекстового компонентів. До текстового компонента підручника належать основний та додатковий текст. Позатекстовий компонент — це ілюстративний ряд (навчаль­ні малюнки, репродукції, фотодокументи, зображення до­кументів, схеми, діаграми); методичний апарат (питання та завдання, текстові, опорні схеми, тести для самоконт­ролю); апарат орієнтування (заголовки, словники-довідники, списки літератури для позакласного читання, біб­ліографія). І, звичайно, основою підручника є авторський текст.

Серед усіх підручників учитель має навчитися вибира­ти найкращі. Як це зробити? Наведемо молодим учителям декілька порад.

По-перше, при виборі підручника слід орієнтуватися на те, щоб він був рекомендований Міністерством освіти і на­уки України. По-друге, щороку зазначене міністерство публікує перелік таких підручників у "Інформаційному піснику". Важливо, щоб підручник мав після кожної теми ілюстрації, таблиці, схеми, тести, задачі, завдання, пи­тання, що стане у нагоді вчителю та школярам під час опа­нування курсу. Різноманітні методичні розробки активізують процес набуття знань, надихають учнів на активну роботу на кожному уроці.

Дуже часто робота вчителя та учнів із підручником на уроці зводиться до формулювання запитань та пошуку на них відповіді. У сучасній українській школі використову­ються такі форми роботи з підручником: урочна, позаурочна, фронтальна, індивідуальна. На уроці використовуються як фронтальна, так і індивідуальна форми роботи з підручником. У позаурочній (домашній) роботі викорис­товується переважно індивідуальна форма роботи з навчальною книгою.

Наведемо декілька форм роботи для учителя та учнів з підручником "Основи правознавства". Найбільш простою і відомою формою роботи є читання та коментування цитат із підручника як учителем, так і учнями. Вчитель може звертатися й до цитування основних правових понять і визначень, які розглядаються на уроці, пропонувати учням знайти в тексті правові поняття й записувати їх у словник (зошит) правових термінів, скласти план параграфу.

Наступним кроком у роботі з підручником правознав­ства є конспектування основних понять уроку, побудова таблиці чи схеми з конкретної теми.

На уроках під керівництвом учителя та самостійно вдома учні можуть працювати над тестовими завданнями. Краще за все добирати тести, які визначені в підручнику до кожної теми. Якщо вчитель готує тести самостійно, ви­ходячи з тематики уроку, й пропонує учням розв’язати їх опираючись на вивчені теми підручника, то слід неодмін­но дотримуватися правил методики створення тестових завдань. Тестові завдання слід складати з трьох основних частин. У першій — учень, спираючись на отримані знання, повинен вибрати правильну відповідь із трьох-чотирьох запропонованих учителем. У другій — спробувати дібрати з трьох-чотирьох юридичних понять відповідь, що відповідає змісту визначення. У третій частині — вміти самостійно дати визначення юридичного поняття. Тестове завдання з правознавства мусить будуватися за принци­пом від простого до складнішого, що дасть змогу учневі поступово досягнути бажаного результату. Крім того, учні, які менше підготовлені до розв’язання тестового зав­дання, можуть працювати з підручником й відшукувати у ньому відповіді.

Автори багатьох підручників із правознавства для са­мостійної роботи учнів готують низку питань, відповідь на які дасть змогу засвоїти мінімум матеріалу з теми. Вчи­тель може організувати роботу класу, зачитуючи ці питан­ня самостійно чи за допомогою учня, а решта класу — знайти відповіді в підручнику. Така форма роботи з підручником під керівництвом учителя значно активізує роботу учнів на уроці.

Використання запропонованих та інших форм роботи з підручником, які пропонують фахівці, підвищить ефек­тивність роботи учнів на уроці, а разом із цим покращить рівень знань.

Обґрунтуємо найважливіші вимоги до методичного апарату сучасного підручника з правознавства.

Передусім методичний апарат має спрямовувати робо­ту учнів, яка відбувається за певними правилами, безпосе­редньо на навчальний посібник. На жаль, немає підручни­ка, який містив би детальний порядок роботи з ним, або методичного посібника, який надавав би таку інформацію учителю. Можна обійтися й без будь-якої організації робо­ти з навчальним текстом. Сьогодні технологічність під­ручника (те, як він працює на уроці) виступає на перший план. Невпинно зростають вимоги до методичного апара­ту. І це закономірно, оскільки період оновлення змісту вже минув, і першочерговим завданням нині є організація роботи вчителя й учнів на уроці та вдома.

Ми звикли, що методичний апарат передбачає репро­дуктивну діяльність учнів, тобто завдання, які пропону­ються учням, вимагають лише незначного напруження пам’яті. Поступово автори підручників намагаються ре­алізувати в методичному апараті ідею розвитку правового мислення: вводять завдання на аналіз, порівняння та ін. Проте часто в підручниках імітується розвивальний ха­рактер завдань. Як викладачеві обрати технологічний під­ручник, тобто такий, що буде засобом активної роботи з правовим матеріалом?

Отже, сучасні методичні посібники та підручники обов’язково мають містити правила роботи з навчальним текстом і для учителів, і для учнів.

Відповідно до мети правової освіти (розвиток правового мислення) навчальна книга обов’язково має не лише пода­вати правовий матеріал, а й навчати осмислювати його, формувати вміння учитися. Осмислене навчання вимагає застосування систематичних процесів для кодування та зберігання інформації у пам’яті і для усунення її звідти. Ці процеси називаються метакогнітивними, оскільки вони є способами набуття думок, а не власне думками.

До таких способів належать: резюмування (узагальнен­ня); уточнення (конкретизація); схематизація та організа­ція. Резюмування — це спосіб вилучення основної ідеї частини або цілого тексту. Уточнення є протилежним процесом, оскільки збагачує абстрактне положення кон­кретними прикладами, ілюстраціями, кресленням, ана­логією та ін. Схематизація — це рамки або код для структурування інформації з метою її розуміння і збереження в пам’яті. Організація як метакогнітивний процес передба­чає надання матеріалу певної структури, а не знаходжен­ня вже наявної структури в самому матеріалі.

Таким чином, навчальний посібник обов’язково має формувати в учнів уміння залучати метакогнітивні проце­си для оброблення юридичного матеріалу. Крім того, слід указувати правила здійснення цих процесів.

Традиційно вважається, що запитання необхідно стави­ти після вивчення тексту. Контрольні запитання, звичай­но, важливі, але психологи довели, що ефективність за­своєння навчального матеріалу значно підвищується, якщо запитання формулюються на початку тексту. Важливість такого розуміння запитань зумовлюється тим, що вони ви­конують роль попередніх організаторів інформації, тобто готують учнів до сприйняття пізнавальних структур або схем, що знадобляться їм для обробки нової текстової ін­формації, зокрема тих понять, які їм уже відомі.

Роль таких організаторів інформації можуть виконува­ти не лише попередні запитання, а й короткі огляди, резю­ме, які подаються на початку тексту і характеризують мету тексту, а також шляхи (способи) її досягнення. Слід зауважити, що не всі попередні організатори інформації однаково ефективні. Дослідники відзначають такі ефек­тивні засоби: конкретні моделі, аналогії, приклади, на­бори загальних правил вищого порядку, обговорення ос­новних проблем знайомою мовою. Менш ефективними засобами організації навчального матеріалу постають кон­кретні запитання, спрямовані на відтворення фактів, лан­ки тексту, короткі огляди, вказівки звертати увагу на кон­кретні ключові факти й терміни.

Отже, не всі запитання можуть сприяти повноцінному засвоєнню навчального матеріалу. Більшість запитань у підручниках і методичних посібниках — примітивні, тоб­то вимагають при відповіді на них лише незначного напру­ження пам’яті (наприклад: У якому році..? Визначте по­няття..? Визначте юридичний термін..? та ін.). Навіть якщо запитання стосуються причин і наслідків, то вони також будуть спрямовані лише на відтворення тексту під­ручника. Уміння ставити продумані запитання — це на­вички, які слід мати і вчителям, і учням. До продуманих запитань слід зарахувати такі: наведіть приклад; що від­булося б, якби..; у чому полягають сильні та слабкі сторо­ни..; яким чином впливає на..; поясніть, чому..; поясність, як..; чому важливо..; який аргумент можна навести про­ти..; який є кращим та чому..; погоджуєтеся ви з твер­дженням, що..; як, на вашу думку, подивився б... на про­блему..? та ін.

Секрет подібних запитань у тому, що найкраще засво­юється те, що ґрунтовніше обробляється розумом. Подібні запитання забезпечують глибоку обробку правового матеріалу. Кількість засвоєного матеріалу залежить від рівня його обробки, а не від того, спеціально він запа­м’ятовувався чи ні.

Ось цікавий приклад відношення між наміром запа­м’ятати і типом обробки: за твердженнями багатьох учнів, вони легше запам’ятовують той матеріал з роману, який не намагаються запам’ятати, аніж матеріал із підручни­ка, який потрібно запам’ятати.

Інший вид завдань, який має бути в підручнику — це за дачі. Насамперед вони дають можливість учням зрозуміти, навіщо їм потрібні поняття, що вивчаються. Розв’язуючи такі задачі, учень починає відчувати потребу в розумінні того поняття, за допомогою якого можна розв’язувати задачі. Отже, правові поняття перетворюються на інструменти пізнання, забезпечуючи розвивальний ефект навчання.

Задачі подібного типу належать до добре структурованих проблем, оскільки вони сформульовані досить чітко, мають порядковий номер, розміщені наприкінці розділів і завершуються знаком питання. Саме такі задачі є типови­ми для підручників країн Європи й Америки. Проте укла­дачі підручників і педагоги забувають, що в реальному світі проблеми ніхто не нумерує, знаки питання не роз­ставляє, а розміщуватися вони можуть будь-де — і в сере­дині розділу, і на початку. Таким чином, у підручниках необхідно приділяти більше уваги тому, щоб навчити учнів розпізнавати характерні ознаки проблемної ситуа­ції, тобто вчити творчості, без якої неможливо досягти визначених цілей.

Часто вивчення правознавства перетворюється на запа­м’ятовування нормативно-правових актів, законів і пра­вових документів. Юристи стають визначними фахівцями не тому, що є "носіями" дат, імен, нормативно-правових документів. Справжніми рушіями суспільного прогресу стають не ті, хто завчив формули або навчився відповідати на запитання у наших підручниках, а ті хто вміє ставити перед собою важливі проблеми

Отже, для розвитку творчих здібностей недостатньо на­повнити підручники відповідними завданнями. Потрібно провести серйозну перепідготовку кадрів. Одночасно слід подбати й про введення до навчальних посібників відпо­відних завдань. Якими мають бути ці завдання, які риси особистості повинні виховувати?

Тобто у стандартному підручнику слід не лише подава­ти задачі розвивального характеру, а й наводити конкрет­ні правила їх розв’язання, а також висвітлювати загальні підходи до розв’язання творчих задач.

Отже, методичний апарат підручника має відповідати таким вимогам: 1) містити правила роботи з книгою; 2) на­вчати способам здобування знань; 3) містити попередні за­питання, які спрямовували б розумову діяльність учнів; 4) навчати учнів формулювати запитання й відповідати на них; 5) містити завдання з галузей права репродуктивно­го, творчого характеру; 6) заохочувати до творчості.

Навчальна книга, яка відповідає цим вимогам, спри­ятиме реалізації визначених цілей правової освіти і забез­печуватиме плідну, цікаву та ефективну роботу учнів на уроці "Основи правознавства".

Таким чином, сучасні методичні посібники та підруч­ники обов’язково мають містити правила роботи з на­вчальним текстом і для вчителів, і для учнів.

Подібною до роботи з підручником є методика роботи з правовими джерелами та нормативно-правовими актами.

Звичайно, вчитель правознавства в школі повинен до­бирати перш за все останні нормативно-правові акти та правові джерела і на їх основі навчати учнів свого предме­та. Використовувати правові джерела та нормативно-правові акти можна, зачитуючи учням уривки з них чи основ­ні моменти.

Наступною формою роботи з правовими джерелами і нормативно-правовими актами є коментування учнем за­читаної цитати та відповідний коментар учителя.

Використовувати нормативно-правові акти можна й у грі (наприклад "Засідання суду"), аргументуючи правиль­ність своєї думки.

Найбільш: важливі норми нормативно-правового акта слід знати напам’ять і вміти аргументовано оперувати ними на уроці правознавства.

Окрему частину уроку можна присвятити перевірці знання учнями нормативно-правових актів (змісту, хро­нології прийняття). Треба зазначити, що головна мета, яка ставиться перед учителем під час роботи з норматив-но-правовими актами на уроках правознавства, — це вмін­ня орієнтуватися в системі сучасного законодавства Укра­їни і застосовувати його у повсякденному житті.