Читайте также:
|
ЛЕКЦІЯ
ТЕМА. Позаурочні форми організації навчання
ПЛАН
1. Позаурочні форми навчання. Семінарські заняття
2. Практикум як позаурочна форма навчання
3. Факультативні заняття
4. Основні аспекти ескскурсії – як позаурочної форми організації навчання
5. Домашня робота учнів
6. Пошуки ефективних форм навчання в зарубіжній школі
ЛІТЕРАТУРА
1. Макрідіна Л. Сучасні технології навчання. Формування творчої особистості // Рідна школа. — 1997. — №6.
2.Малафіїк І. В. Урок в сучасній школі: питання теорії і практики. — Рівне, 1997.
3. Онищук В. О. Структура і методика уроку в школі. — К., 1973.
4.Освітні технології: Навч.-метод, посібник / За ред. О. М. Пехоти. — К.: «А.С.К.», 2002. — 255 с.
5.Підласий І. П. Як підготувати ефективний урок. — К., 1989.
6.. Фіцула М.М. Педагогіка. — К.: Академія, 2006.
7.Фурман А. В. Методологический анализ систем развивающегося обучения // Педагогика и психология. — 1995. — № 1.
8. Шевченко С. Д. Школьный урок: как научить каждого. — М., 1991.
9. Якиманская И. С. Разработка технологии личностно ориентированного обучения // Вопросы психологии. — 1995. — № 2.
10. Ярошенко О. Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. — К.: Партнер, 1997. — 193 с.
Позаурочні форми навчання. Семінарські заняття
Крім уроку, який є провідною організаційною формою навчання, використовують позаурочні форми: семінари, практикуми, факультативи, екскурсії, предметні гуртки, домашню навчальну роботу, консультації.
Семінарські заняття. Їх поділяють на підготовчі (просемінарські), власне семінарські заняття (9—12 клас), міжпредметні семінари-конференції. Просемінарське заняття є перехідною від уроку формою організації пізнавальної діяльності учнів через практичні й лабораторні заняття, структуру яких утворюють окремі кслшоненти семінарської роботи, до вищої форми — власне семінарів. Розрізняють такі види власне семінарських занять: розгорнута бесіда; доповідь (повідомлення) — обговорення доповідей і творчих робіт, коментоване читання, розв'язування задач; диспут. Найскладніший вид семінару — міжпредметний семінар-конференція. Його практикують у старших класах загальноосвітньої школи під час вивчення історії, біології, фізики, хімії, математики та інших предметів за участю усіх учнів класу. Вчитель наперед визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні та додаткові питання з тем, розподіляє завдання між учнями з урахуванням їх індивідуальних можливостей, добирає літературу, проводить групові й індивідуальні консультації, перевіряє конспекти.
Семінарська форма занять передбачає обговорення проблем, що стосуються раніше прочитаної лекції чи розділу курсу. Готуючись до семінару, учні можуть працювати над повідомленнями з окремих питань, проводити спостереження, збирати певний фактичний матеріал, відвідувати музеї, читати додаткову літературу, знайомитися з документами.
Під час заняття окремі учні виступають з доповідями та повідомленнями, інші доповнюють їх виступи, ставлять запитання, беруть участь у дискусії. Важлива вимога до учнівських доповідей і повідомлень — наявність невідомого іншим учням матеріалу, елементів власного дослідження. Учитель спрямовує обговорення доповідей, ставить проблемні запитання, які викликають обмін думками, дискусію.
Цілком можливо, що учні готують відповіді на усі питання і виступають з повідомленнями за бажанням або за викликом. Учитель заохочує їх до пошуку додаткових матеріалів з теми, дослідницької роботи.
Семінар-конференцію проводять після вивчення певного розділу програми. У підготовці до нього використовують тривалі спостереження, матеріали екскурсії, результати дослідів на пришкільній ділянці, літературу. Доцільним є запрошення на такі заняття фахівців з обговорюваної проблеми. На завершення вчитель аналізує та оцінює зміст доповідей, характеризує виступи, за потреби робить доповнення й виправляє помилки, радить учням, як працювати над проблемою надалі. За доповіді, повідомлення, доповнення він виставляє учням оцінки.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 79 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |