Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Періодизація історії філософії.

В основі періодизації історії філософії лежить розуміння того, що єдиний історико-філософський процес водночас поєднує в собі різноманітні учення, школи і напрями, які відрізняються між собою:

- в часі;

- різним рівнем розвитку загальної культури і науки як її складової частини;

- різним ступенем розвитку продуктивних сил та зрілістю суспільних відносин;

- світоглядними передумовами та джерелами (міфи, праці попередників, легенди, літописи, оповідання, казки).

Періодизація історії філософії (поділ історії філософії на періоди, на певні проміжки часу, на етапи суспільного розвитку) в цілому збігається з періодизацією загальної історії.

Але якщо період (грець. – шлях, чергування) – це певний проміжок часу, протягом якого відбувається якийсь суспільно – історичний процес, це етап суспільного розвитку, що має свої особливості, то історичний тип філософії не є простим відображенням історичного періоду, а виступає його розумовим осмисленням, трактуванням, тлумаченням, у якому значну роль відіграють попередні філософські вчення; це різновид філософствування, що відповідає певній епосі.

3. Історичні типи філософії.

Світовий філософський процес характеризується кіль­кома основними етапами свого розвитку, які і є історичними типами філософії:

1. Філософія стародавнього світу (рабовласницького суспільства) (7/6 ст. до н.е.–5 ст. н.е.): її репре­зенкують:

а) філософія стародавньої Індії (веданта, міманса, ньяя, вайшешика, санкх'я, йога, буддизм, джайнізм, чарвака-локаяти),

б) філософія стародавнього Китаю (Лао-цзи, Конфуцій, Мо-цзи, Мен-цзи та ін.),

в) філософія стародавньої Греції і Риму (Піфагор, Сократ, Платон, Арістотель та ін.).

2. Філософія Середньовіччя (феодального суспільства) 5ст. – 15 ст. (Аврелій Августин (Блаженний), Фомка Аквінський, Абу Алі Ібн-Сіна).

Етапи її розвитку:

· апологетика (2-5 ст. н.е.);

· патристика (5-7 ст. н.е.);

· схоластика та містика (8 – 15 ст.);

3.Філософія епохи Відродження (15 –16 ст.) (М.Кузанський, М.Коперник, Дж.Пікко делла Мірандола, Дж.Бруно);

4. Філософія Нового часу (17- перша половина 19ст.).У ній виокремлюють:

а) англійське просвітництво (кінець 17- поч. 18 ст.);

б) класична Німецька філософія (др. пол. 17- поч. 19ст.); (І.Кант, Й.Фіхте, Ф.-В.-Й.Шеллінг, Г.-В.-Ф. Гегель);

в) французький матеріалізм (18 ст.);

Просвітництво і бароко (Ф.Бекон, Т.Гоббс, Дж.Локк, Р.Декарт, Б.Спіноза, Г.-В.Лейбніц та ін.);

5. Сучасна філософія (друга половина XIX — XX ст.). її репрезентують такі філософські течії:

- позитивізм (неопозитивізм, постпозитивізм - 0.Конт, Г.Спенсер, Е.Мах, Р.Авенаріус, К.Поппер, М.Шлік, Р.Карнап тощо);

- екзистенціалізм (М.Гайдеггер, К.Ясперс, Ж.-П.Сартр, Г.Марсель, А.Камю та ін.);

- філософія життя (3.Фрейд, Ф.Ніцше, А.Бергсон та ін.);

- філософія науки (Т.Кун, І.Лакатос, П.Фейєрабенд та ін.);

- філософська антропологія (М. Шелер, Г.Плесснер, А.Гелен);

- неотомізм (Ж.Марітен, Е. Жільсон, Ю.Бохенський та ін.);

- феноменологія (Е.Гуссерль, Ф.Брентано, П.Рікер та ін.);

- герменевтика (Ф.Шлегель, Ф.Шлейєрмахер, В.Діль-тей та ін.);

- структуралізм (К.Леві-Строс, М.-П.Фуко);

- прагматизм (Ч.Пірс, В.Джеме, Дж.Дьюї).

Характеризувати історичний тип філософії слід за такими пунктами:

· Період (хронологічні рамки);

· Суспільно-історичний лад (економіка);

· Розвиток науки та ідеології (матеріалізм – ідеалізм);

· Основна ознака (характеристика) філософії цього періоду;

· Основні течії, напрямки, ідеї, школи філософії даного періоду;

· Основні представники, їх праці та ідеї.