Читайте также:
|
1. Основні методи стандартизації та їх особливості.
2. Поняття уніфікації та її види.
3. Нормоконтроль технічної документації.
4. Міжнародна діяльність зі стандартизації.
1. Основні методи стандартизації та їх особливості
Існують наступні принципи стандартизації:
1. Повторюваності – визначається коло об’єктів, до яких можна застосувати речі, процеси, види діяльності, явища, що мають загальну властивість (повторювання).
2. Обов’язковості – визначає законодавчий характер стандартизації.
3. Варіантності – (створення раціональної різноманітності) – забезпечує мінімум раціональних різновидів стандартних елементів, що входять в об’єкт стандартизації.
4. Системності – визначає стандарт як елемент системи і зводить до створення систем стандартів, зв’язаних між собою внутрішньою сутністю конкретних об’єктів стандартизації.
5. Взаємозамінності – стосовно техніки передбачає збірку чи заміну однакових деталей, вузлів, агрегатів, інших конструкцій без попередньої підгонки.
На основі цих принципів була сформована система методів стандартизації:
1. Метод симпліфікації - зменшення кількості типів виробів до числа, достатнього, щоб задовольнити потребу.
2. Метод уніфікації – об’єднання двох чи більше документів в одному, з таким розрахунком, щоб регламентовані цим документом вироби можна було взаємозамінювати. Основою уніфікації є систематизація і класифікація.
Систематизація – розташування предметів, явищ, понять в певному порядку і послідовності, яка дає чітку систему, зручну для користування.
Класифікація – розташування предметів, явищ, понять по класам, підкласам, розрядам в залежності від їх загальних ознак.
3. Метод типізації – розробка типових конструкцій чи технологічних процесів на основі загальних для ряду виробів (процесів) тех. характеристик.
4. Метод специфікації – розробка одного з основних документів конструкторської, технологічної документації на вироби (розробл. у вигляді таблиці).
5. Метод агрегування – компоновка машин, механізмів з стандартних, уніфікованих агрегатів або механічне об’єднання в машину декількох агрегатів (трактор і с/г знаряддя).
6. Програмно-цільовий метод – розробка і реалізація комплексних цільових програм по найбільш важливим НТ, економічним і соціальним проблемам.
Методологія стандартизації дозволяє виділити наступні види стандартизації.
Прогресивна стандартизація.
З розвитком НТП все тісніше стає зв’язок стандартизації з технікою і економікою на базі впровадження прогресивної стандартизації.
Прогресивні стандарти включають результати прогнозів, патентів, виноходів, кращих конструктивних розробок, НДР, визначають перспективу удосконалення організації виробництва, росту продуктивності праці, покращення якості продукції, зниження матеріаломісткості виробів.
Вони надають дані про властивості матеріалів, дають можливість точно оцінювати і прогнозувати рівень техніки, дозволяють в най коротші строки і масштабно впроваджувати дослідження науки в виробництво, сприяючи розвитку економіки країни.
Прогрес. стандарти орієнтують підприємства на зниження собівартості, удосконалення організації виробництва, управління, поглиблення спеціалізації, розвитку кооперування, дозволяють підвищити якість на основі широкої уніфікації.
Комплексна стандартизація.
Провідна роль у вирішенні задач скорочення строків створення і впровадження у виробництво нових зразків товарів належить комплексній стандартизації.
Вона забезпечує узгодження показників взаємозв’язаних компонентів, що входять в об’єкти стандартизації, і ув’язку строків введення в дію стандартів для найбільш повного і оптимального задоволення потреб зацікавлених споживачів до якості готової продукції, матеріалів, сировини..., засобів оснащення, методів випробувань і вимірювань, маркування, пакування, транспортування, зберігання.
Сутність КС проявляється в системному підході чи визначенні вимог до всіх елементів, що стоять на різних ієрархічних рівнях по відношенню до готової продукції, і в їх взаємній ув'язці.
Встановлюючи ці вимоги, комплекси стандартів створюють єдність, без якої не можливі взаємозв’язок і взаємозалежність суміжних галузей по спільному виробництву готової продукції (норми, вказані в стандарті на трактор, стосуються ч/м, підшипникової, хімічної, електромеханічної і інших галузей).
Окремі ж стандарти, навіть з закладеними прогресивними показниками, не зможуть забезпечити потрібні результати.
Випереджаюча стандартизація.
Основні параметри виробів, зафіксовані в стандартах, швидко старіють і повинні систематично переглядатися з урахуванням довгострокового прогнозу і випереджуючих темпів НТП.
Цим вимогам відповідає випереджуюча стандартизація, яка полягає у встановленні підвищених по відношенню до уже досягнутого на практиці рівня норм, вимог до об’єктів стандартизації, які за прогнозами будуть оптимальними через певний строк.
Особливістю випереджаючих стандартів є те, що наряду з показниками, що відповідають сучасному рівню розвитку промисловості, в них включають вимоги завтрашнього дня, встановлені строки, на протязі яких показники з випереджальних повинні стати діючими.
Різновидом випереджального стандарту є ступінчатий (містить показники якості різного рівня) – кожна наступна серія виробу відрізняється від попередньої більш досконалою конструкцією, що має більш високий рівень якості.
2. Поняття уніфікації та її види
Уніфікація як метод стандартизації полягає в раціональному скороченні кількості типів і параметричних рядів продукції однакового чи близького цільового (функціонального) призначення, Що супроводжується встановленням оптимальних конструкторсько-технологічних рішень.
Уніфікація продукції, раціонально зменшуючи кількість її різновидів, супроводжується типізацією шляхом комбінування (поєднання) найбільш вдалих конструкторсько-технологічних рішень, що мають місце в сукупності уніфікованих виробів.
В залежності від сфери проведення робіт з уніфікації розрізняють міжгалузеву уніфікацію, що проводиться в масштабі кількох галузей, галузеву і заводську, що проводиться в рамках одного підприємства.
В промисловості існують такі види уніфікації продукції:
Уніфікація може бути повною і неповною. При повній здійснюється уніфікація всіх елементів запроектованого або існуючого виробу, при неповній - тільки частини елементів.
Повна уніфікація передбачає уніфікацію форми, розмірів та матеріалів. Якщо повна уніфікація неможлива, проводять неповну (наприклад, уніфікують форму деталі, але не уніфікують розміри і матеріали деталі, а також складальні одиниці (вузли), якщо вони виконують близькі по характеру функції).
Найбільш ефективна уніфікація при конструюванні нових виробів, оскільки вона може бути комплексною: уніфікують вироби, технологічні процеси та технологічну документацію. В процесі виробництва можна проводити лише неповну уніфікацію, оскільки навіть незначна зміна конструкції тягне за собою зміну оснастки і технології.
В більшості країн набула поширення внутрішньо-типова уніфікація, що проводиться на основі констр.-уніфікованого ряду виробів, коли виділяють базовий виріб, що має максимальну конструкторську і технологічну наступність, і модифікації - вироби, створені на основі базового (моделі).
Рівень уніфікації деталей і вузлів характерний коефіцієнтами: уніфікації, наступництва констр. елементів в констр-уніфікованому ряді та повторності деталей в одному виробі.
3. Нормоконтроль технічної документації
Технічні документи (конструкторські і технологічні) повинні відповідати ряду вимог, найважливішим з них є:
- вимоги до конструкції, що визначають її раціональність, взаємозв'язок елементів, вірність вибору матеріалів, характер оздоблення.
- вимоги до технології, що визначають можливість використання для виготовлення виробів найбільш прогресивних і економічних технологічних процесів і устаткування
- вимоги до оформлення, що визнач, чіткість та наочність зображення на кресленні всіх відомостей, необхідних для виготовлення деталі чи виробу.
Щоб розроблювана в процесі проектування технічна документація задовольняла перерахованим вимогам, необхідний постійний, добре організований контроль, як конструктивний і технологічний, так і нормативний (нормо контроль).
Мета нормоконтролю - повне додержання в технічних документах вимог чинних стандартів, широке використання у виробах при проектуванні стандарт. і уніфікованих елементів.
Здійснення нормоконтролю обов'язкове для всіх підприємств, що виконують проектно-конструкторські роботи незалежно від їх відомчої підпорядкованості.
Нормоконтролю підлягає така конструкторська документація: текстові документи (пояснювальна записка, інструкції, технічний опис і умови), креслення та інша конструкторська документація.
При нормоконтролі технологічні документації перевіряють карти технологічних процесів, додержання технологічних нормативів, технології креслення, карти розкрою матеріалів розрахунки з нормування матеріалів.
Нормоконтроль - один з завершальних етапів створення технологічної документації, значення якого з розвитком стандартизації постійно зростає. Як один із засобів впровадження і додержання стандартів, нормо контроль дисциплінує конструктора і технолога, привчає їх до суворого виконання встановлених правил розробки і оформлення технічної документації.
4. Міжнародна діяльність зі стандартизації
Розвиток економічних зв'язків між країнами і розширення робіт із стандартизації в економічно розвинутих країнах вимагали їх координації. В зв'язку з цим були створені перші національні організації із стандартизації в Англії (1911), Німеччині (1917), Франції, США (1918). Після війни стандартизація сприймається вже як об'єктивна, економічна необхідність.
В 1926 була створена міжнародна федерація національних асоціацій з стандартизації (включають 20 національних організацій із стандартизації - з початком війни припинила діяльність).
В жовтні 1946 25 країн під егідою ООН створили міжнародну організацію із. стандартизації ІSО, мета якої - сприяти успішному розвитку стандартизації в усьому світі.
Стрімкий розвиток сертифікації сприяв тому, що у 1971 для розробки способів взаємного визнання національних і регіональних систем сертифікації та міжнародних знаків відповідності продукції вимогам стандартів та інших нормативних документів був створений Комітет Ради СЕRТICO, який в 1985 був реорганізований в Комітет Ради ІSО з оцінки відповідності САСКО.
Україна проводить активну політику інтеграції в міжнародній та європейській структури - 1.01.93 прийнята в члени міжнародній організації 10, а 14.02.93 - в члени міжнародній електротехнічній комісії ІЕС, що дає їй право разом з іншими 90 країнами брати участь у діяльності більш як 1000 між. роб. органів, технічних комітетів з стандартизації, метрології та сертифікації.
Враховуючи те, що стан і розвиток національних систем стандартизації, сертифікації та метрології є одним з чинників, від якого залежить національна безпека (економічна), Держстандарт проводить єдину технічну політику за такими основними напрямками:
Розвиток робіт у галузі стандартизації, оцінювання та сертифікації систем якості. їх впровадження і застосування можна визначити як поширення та деталізація тих елементів структурі і функціонування підприємства, що входять в систему якості і підлягають стандартизації в межах стандартів І$0 серії 9000 та 10000, а також деталізація стандартизованих функцій забезпечення та управління якістю, розвиток методів, засобів технології проектування систем якості.
Стандарти І$0 серії 9000 були розроблені технічним комітетом ІSО(ТК 176 в результаті узагальнення накопиченого національного досвіду різних країн щодо розробки, впровадження та функціонування систем якості. Вони не стосуються конкретного сектору промисловості чи економіки і являють собою настанови з управління якістю та загальні вимоги щодо забезпечення якості, вибору і побудови елементів систем якості.
Вони містять опис елементів, що їх мають включати системи якості, а не порядок запровадження цих елементів тією чи іншою організацією.
Вони не мають на меті спонукати до створення однакових систем якості, оскільки різні організації мають різні потреби.
Побудова та. шляхи впровадження систем якості повинні обов'язково враховувати конкретні цілі організації, продукцію, яка нею виготовляється, процеси, що при цьому застосовуються, а також конкретні методи праці.
Стандарти ІSО серії 9000 отримали широке визнання та розповсюдження, -а більш як 50 країн прийняли їх як національні. Після розповсюдження почався процес їх широкого застосування при сертифікації систем якості. Це викликало потребу визначення правил самої процедури сертифікації, а. також вимог до експертів, які здійснюють перевірку системи.
З цією метою ІS0/ТК 176 підготував та опублікував у 1990-95 стандарти серії ІS0 10000.
Згідно з 1S0 9000-1, стандарти ІS0 серії 9000 передбачають застосування систем якості у чотирьох ситуаціях:
Організація - постачальник повинна встановити і підтримувати таку систему якості, яка б передбачала всі ситуації, з якими може зіткнутися підприємство.
Так, до ІS0 9000-1:1994 слід звертатися кожній організації, що має намір створити та впровадити систему якості - цей стандарт дає пояснення основних понять у галузі якості і містить настанови щодо вибору і застосування стандартів серії 9000 для цієї мети.
До ІS0 9000-4:1993 слід звертатися постачальнику у випадках, коли йому потрібно переконатися в забезпеченні характеристик надійності (безвідмовності) продукції - це важливо для послуг транспорту, енергетики, телекомунікація, інформаційних послуг. Стандарт містить вказівні щодо управління програмою надійності і охоплює найважливіші характеристики програми надійності з планування, організації, розподілу ресурсів та управління ними з метою випуску продукції, яка б відзначалася надійністю і підлягала обслуговуванню.
До ІS0 9001:1994, 9002:1994, 9003:1994 звертатися і застосовувати його постачальнику слід у разі потреби довести - відповідно - здатність управляти процесом як проектування, так і виробництва продукції, що відповідає всім вимогам; здатність управляти процесами виробництва; довести відповідність продукції встановленим вимогам на стадії остаточного контролю та випробувань.
Варто відзначити, що стандарти серії 9000 - це технологія, яка встановлює вимоги, а не як це зробити. Для більшості країн це пройдений етап, після якого наступає більш високий рівень(ТQМ).
ТЕМА 4. ДЕРЖАВНА СИСТЕМА СТАНДАРТИЗАЦІЇ УКРАЇНИ
План викладу і засвоєння матеріалу
1. Органи державної і галузевої служби стандартизації.
2. Об’єкти стандартизації.
3. Категорії нормативних документів із стандартизації.
4. Організація робіт із стандартизації.
5. Вітчизняні системи стандартів.
1. Ограни державної і галузевої служби стандартизації.
До органів державної служби стандартизації відносяться:
- Державний комітет України з стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт);
- Український науково-дослідницький Інститут стандартизації, сертифікації та Інформатики (УкрНДІССІ);
- Державний науково-дослідницький Інститут "Система" (ДНДІ "Система");
- Український державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації (УкрЦСМ);
- Український навчально-науковий центр зі стандартизації, метрології та якості продукції;
- технічні комітети зі стандартизації (ТК);
- територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації.
Держстандарт України був створений постановою Кабміну (23.09.91)- це національний орган зі стандартизації, створює державну систему стандартизації в країні 1 керує всіма роботами з стандартизації, метрології та сертифікації.
На УкрНДІССІ покладена розробка НТ і економічних основ стандартизації, перспективних планів комплекс. стандартизації сировини, матеріалів, напівфабрикатів і готових виробів, стандартів на єдині методи випробування продукції. Він виконує експертизу стандартів перед їх затвердженням, проводить порівняльний аналіз рівня стандартизації в Україні і зарубіжних країнах, надає інформацію з стандартизації всім зацікавленим організаціям.
На ДНДІ "Система" покладена розробка основоположень стандартів.
На УкрЦСМ покладено здійснення всієї централізованої інформації організацій і підприємств про чинні стандарти, технічні умови і іншу нормативну документацію; а також забезпечення їх цією документацією. Центр здійснює реєстрацію стандартів та, іншої нормативної документації з стандартизації державного і галузевого значення, підготовку кадрів, підвищення їх кваліфікації та видання нормативних документів зі стандартизації.
На Український навчально-науковий центр зі стандартизації, метрології та якості продукції покладена підготовка кадрів і підвищення їх кваліфікації.
Технічні Комітети з стандартизації створені за рішенням Державного стандарту України для організації та забезпечення розробки, розгляду, експертизи, погодження і підготовки до затвердження державних стандартів України, інших нормативних документів зі стандартизації, а також проведення робіт з регіон. та міжнародній стандартизації (в Україні створено 120 технічних комітетів).
На територіальні центри покладено контроль за впровадженням і додержанням стандартів і технічних умов (35 тер. Центрів).
Органи галузевої служби стандартизації включають:
2. Об’єкти стандартизації
Об'єктами державної стандартизації є:
1. об'єкти організаційно-методичні та загально-технічні, в тому числі:
2. достовірні довідкові дані про властивості речовин та матеріалів;
продукція міжгалузевого призначення та широкого вжитку;
3. складові елементи народногосподарських об'єктів державного значення, в т.ч. банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок, енергосистема, охорона довкілля, вимоги до вживаних природних ресурсів, оборона;
4. об'єкти державного соціально-економічного та держаного науково-технічного програмування.
3. Категорії нормативних документів із стандартизації
Нормативні документи з стандартизації розподіляють за такими категоріями:
Державні стандарти розробляються на:
ДСТУ містять обов'язкові та рекомендовані вимоги.
Обов’язкові:
Обов'язкові вимоги ДСТУ підлягають безумовному виконанню на всій території.
Рекомендовані вимоги ДСТУ підлягають безумовному виконанню, якщо:
ДСТУ затверджує Держстандарт України, а стандарти в галузі будівництва і промисловості будівельних матеріалів - Мінбудархітектури України.
ДСТУ та зміни до них підлягають державній реєстрації в Держстандарті.
Галузеві стандарти розробляються на продукцію за відсутності ДСТУ чи в разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги ДСТУ.
Стандарти науково-технічного та інженерного товариств і спілок розробляються у разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладних досліджень, отриманих в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів.
Технічні умови – нормативний документ, який розробляється для встановлення вимог, що регулюють стосунки між постачальником (виробником, розробником) продукції, для якої відсутні ДСТУ чи ГСТУ (або в разі необхідності конкретизації вимог зазначених документів).
СТП розробляють на продукцію /процеси, послуги, які виробляють і застосовують (здійснюють, надають) лише на конкретнім підприємстві.
Відповідно до специфіки об'єкта стандартизації, складу та змісту вимог, встановлених для нього, для різних категорій нормативних документів з стандартизації розробляють стандарти таких видів:
Основоположні стандарти встановлюють організаційно-методичні та загально технічні положення для визначеної галузі стандартизації, а також терміни та визначення, загально технічні вимоги і правила, норми, що забезпечують впорядкованість, сумісність, взаємозв'язок та взаємопогодженість різних видів технічної і виробничої діяльності під час розробки, виготовлення, транспортування та утилізації продукції, охорону довкілля.
Стандарти на продукцію, послуги встановлюють вимоги до груп однорідної або конкретної продукції, послуги, які забезпечують її відповідність своєму призначенню.
Стандарти на процеси встановлюють основні вимоги до послідовності та методів (засобів, режимів, норм) виконання різних робіт (операцій) у процесах, що використовують у різних видах діяльності та які забезпечують відповідність процесу його призначенню.
Стандарти на методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) встановлюють послідовність робіт, операцій, способи (правила, режими, норми) і технічні засоби їх виконання для різних видів та об'єктів контролю продукції, процесів, послуг.
Стандарти і ТУ повинні використовуватися на всіх стадіях ЖЦТ.
ДСТУ на території України застосовують всі підприємства незалежно від форм власності і підпорядкування.
ГСТУ застосовують для підприємств сфери управління органу, який їх затвердив.
Стандарти НТ та інженерних товариств (спілок) застосовують добровільно підприємства, які вважають доцільним використовувати нові передові засоби, технології, методи..., вимоги до яких містяться в цих стандартах (використання цих стандартів можливе лише за згодою замовника (споживача)).
ТУ використовують підприємства за договірними зобов'язаннями або ліцензіями на право виготовлення та реалізації продукції.
СТП застосовують лише на конкретнім підприємстві, яке затвердило ці стандарти.
Міжнародні, міждержавні стандарти застосовують в межах міжнародних договорів України.
4. Організація робіт із стандартизації
Держстандарт України організує і координує роботи зі стандартизації та функціонування державної системи стандартизації, встановлює в державних стандартах цієї системи загальні організаційно-технічні правила проведення робіт зі стандартизації, здійснює міжгалузеву координацію цих робіт, включаючи планування, розробку, видання, розповсюдження та застосування держаних стандартів, визначає порядок державної реєстрації нормативних документів і бере участь в проведенні заходів з міжнародної стандартизації, відповідно до міжнародних договорів України, організує навчання та професійну підготовку спеціалістів у сфері стандартизації.
Міністерства (відомства) беруть участь у роботах із стандартизації та організують цю діяльність в межах своєї компетенції через свої служби стандартизації, головні або базові організації із стандартизації.
Організацію та забезпечення розробки, експертизи, погодження та підготовки до затвердження державних стандартів і інших нормативних документів із стандартизації, а також проведення робіт з міжнародної стандартизації проводять технічні комітети.
Стандарти НТ і інженерних товариств (спілок) розробляють самі спілки.
Служби, стандартизації підприємства розробляють СТП.
Загальні вимоги до побудови, викладу, оформлення та змісту стандартів регламентовані ДСТУ 1.5:
Основоположні організаційно-методичні стандарти встановлюють цілі, задачі, класифікацію. структури об'єктів стандартизації різного призначення загальні організаційно-технічні положення щодо проведення робіт у певній галузі діяльності, а також порядок (правила) розробки, затвердження і впровадження нормативних, конструкторських, технологічних, проектних та. програмних документів.
Основоположні загальнотехнічні стандарти встановлюють НТ терміни та їх визначення, умовні позначення (назви, коди, позначки, символи...) для різних об'єктів стандартизації, вимоги до побудови, викладення, оформлення і змісту різних видів документації, загально технічні величини, вимоги та норми, що необхідні для технічного, в т.ч. метрологічного забезпечення процесів виробництва.
На продукцію і послуги розробляють стандарти загальних технічних умов, які повинні мати загальні вимоги до груп однорідної продукції і стандарти технічних вимог, які повинні вміщувати вимоги до конкретної продукції (послуги) або їх груп.
Методи контролю (випробувань, вимірювань, аналізу) повинні забезпечувати об'єктивну перевірку всіх обов'язкових вимог до якості продукції, які встановлені в стандартах на неї.
Стандарти на процеси встановлюють. вимоги до методів (способів, прийомів, режимів, норм) виконання різного роду робіт у технологічних процесах розробки, виготовлення, зберігання, транспортування, експлуатації, ремонту, утилізації продукції, що забезпечують їх технічну єдність і оптимальність.
ДСТУ 1.5 регламентує вимоги до позначення стандартів: спочатку йде індекс (ДСТУ,ГСТУ...), потім реєстраційний номер, присвоєний при затвердженні, потім відокремлені тире дві останні цифри року затвердження.
Позначення державного стандарту, що оформлений на підставі застосування автентичного тексту міжнародного (регіонального) стандарту і не вміщує додаткові вимоги складається з індексу (ДСТУ), позначення відповідно міжнародному або регіональному стандарту без зазначення року його прийняття і відокремлених тире двох останніх цифр року затвердження державного стандарту (наприклад, міжнародний стандарт І$0 9591:1992 познач. ДСТУ ІS0 9591-93)
ДСТУ 1.2 встановлює такі стадії виконання робіт з стандартизації:
5. Вітчизняні системи стандартів
Загальнотехнічні та організаційно-методичні стандарти, як правило, об'єднують в комплекси (системи) стандартів для нормативного забезпечення рішень технічних і соціально-економічних задач в певній галузі діяльності.
Держана система стандартизації - в Україні розроблені п'ять стандартів державної системи стандартизації (позначають перед номером стандарту цифрою 1).
Єдина система конструкторської документації(ЕСКД) - це система постійно діючих технічних і організаційних вимог, що забезпечують взаємний обмін конструкторською документацією без її переоформлення між країнами СНД, галузями промисловості, розширення уніфікації продукції при конструкторській розробці і, найголовніше, готовність промисловості до організації виробництва будь-якого виробу на якому завгодно підприємстві в най коротший строк (позначають перед номером стандарту цифрою 2).
Єдина система технологічної документації (ЕСТД) - ця система встановлює обов'язковий порядок розробки, оформлення і збереження всіх видів технологічної документації на машинобудівельних і приладобудівельних підприємствах для виготовлення, транспортування, монтажу, ремонту виробів цих підприємств.
На основі технологічній документації здійснюють планування, підготовку, організацію виробництва, встановлюють зв'язки між цехами, а також між виконавцями (позначають перед номером стандарту цифрою 3).
Державна система забезпечення єдності вимірювань (ДСВ) - в сучасній промисловості витрати праці на виконання вимірювань складають приблизно 10% загальних витрат праці на всіх стадіях створення і експлуатації продукції, а в окремих галузях - 50-60% (електронна, радіотехнічна...). Ефективність цих витрат визнач, достовірністю і порівнюваністю вимірювань, які досягаються в умовах добре організованого метрологічного забезпечення господарства (цифра 8).
Система стандартів безпеки праці (ССБП) - встановлює єдині правила і норми, що стосуються безпеки людини в процесі праці - введення системи в дію забезпечує зниження травматизму і професійних захворювань (цифра 12).
Єдина система технологічної підготовки виробництва(ЄСТПВ) - це комплекс міждержавних стандартів і галузевих систем технологічної підготовки виробництва, при виконанні вимог яких створили умови для скорочення строків підготовки виробництва, освоєння і випуску продукції заданої якості, забезпечення вис. гнучкості в роб. структури і значної економії трудових, матеріальних, фінансових ресурсів (цифра 14).
Система розробки і постановки продукції на виробництво (СРПВ) - це система правил, що визначає порядок проведення робіт по створенню, виробництву і використанню продукції, встановлених відповідними стандартами (цифра 15).
Стандарти на штрихове кодування - позначення товарів чисельними кодами вперше з'явилось в США при продажу алкогольних напоїв - скануючий пристрій миттєво зчитує код і визначає ціну. Система сподобалась, до неї приєдналися інші товаровиробники і незабаром у США всі товари маркувалася 12-розрядними штрих-кодами. Через п'ять років Європа наслідувала досвід США. Але 12 розділів стало недостатньо для нумерації всіх виготовлених товарів, тому Європейська Асоціація "ЕАН-ІНТЕРНЕШНЛ” розробила власний 13-розрядний код.
На сьогодні штрих-кодами користуються 97 країн.
Штрих-код ЕАН містить таку інформацію: перші дві або три цифри називають префіксом і позначають країну виробника (країни, що вступили в ЕАН першими - Бельгія, Англія, Данія, Франція... отримали дворозрядні префікси, ті, що пізніше трирозрядні - Україна – 482).
Остання цифра є контрольною служить для того, щоб після зчитування коду апарат міг переконатися, що він зрозумів все правильно (в її розрахунку використані всі цифри коду, і тому, якщо хоч одна з них зчитана неправильно, результат не розпізнається і апарат подасть сигнал про те, що необхідно поновити зчитування).
Всі інші цифри позначають підприємство і товар (система кодування розроблена таким чином, що товар має свій власний неповторний код і не. може бути сплутаний ні з яким іншим).
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 209 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |