Читайте также:
|
Тема 1. Університетська освіта в контексті Болонського процесу
1. Головні тенденції розвитку вищої освіти в європейських країнах.
2. Болонський процес в Україні.
На питання, які якості повинен мати молодий спеціаліст, роботодавці відповідають таким переліком: високий рівень загальноосвітньої підготовки, здатність приймати самостійні рішення, готовність до перенавчання, до опанування нових тенденцій та придбання нових знань, вміння працювати в групі, комунікабельність. Цей перелік - не що інше, як нове уявлення про людину, своєрідна модель її провідних життєвих функцій. Така модель найбільш адекватна вимогам сучасного суспільства. Ключові характеристики нової моделі - освіченість, безперервність навчання, самостійність – знаходяться в явному протиріччі з існуючою педагогічною системою, орієнтованою головним чином на запам`ятовування, відтворення та пасивне виконання.
Вимоги часу призвели до того, що у розвитку світової вищої школи вже визначились загальні глобальні тенденції. Провідними серед них є гуманітаризація, демократизація, диверсифікація, інтеграція та інтернаціоналізація вищої освіти.
Болонський процес – процес європейських реформ, що спрямований на створення спільної Зони європейської вищої освіти. Болонський процес офіційно розпочався у 1999 році з підписання Болонської декларації 21 країною в італійському місті Болоньї. Передумовою створення декларації стало підписання Великої Хартії європейських університетів. Велика Хартія як передумова Болонської декларації була підписана всіма ректорами, що зібралися у Болоньї 18 вересня 1988 року для відзначення 900-ї річниці Болонського університету, що вважається найстарішим університетом Європи. "Європа вже існує, її мешканці поділяли спільні інституції, до яких належать і університети, протягом століть. Університети є інтелектуальними центрами минулого та майбутнього, що мають спільні цілі та методологію здобуття знань – чи то практичних, чи теоретичних." (із промови представників Болонського університету на святкуванні).
Згідно з цілями Болонського процесу освітні системи країн-учасниць його повинні бути змінені, щоб сприяти:
– полегшеному переїзду громадян з метою подальшого навчання чи працевлаштування у Європі.
– розширенню Європи та забезпеченню її подальшого розвитку як стабільного, мирного, толерантного суспільства.
Болонський процес не передбачає повністю ідентичних систем освіти у різних країнах, він призначений лише для зміцнення взаємозв`язків та покращення взаєморозуміння між різними освітніми системами.
Болонський процес, до якого приєдналася Україна, має за мету наступне:
- встановлення системи зрозумілих та подібних наукових ступенів;
- встановлення системи, заснованої на двох основних циклах: студентському та післядипломному;
- введення системи кредитів (ECTS);
- сприяння мобільності шляхом подолання перешкод для забезпечення руху студентів, вчителів, дослідників, адміністративного складу;
- сприяння європейській співпраці щодо забезпечення якості;
- сприяння необхідним європейським вимірам у вищій світі.
Література:
1. Половець В. М. Україна і Болонський освітній процес: навчальний посібник / В. М. Половець. - Чернігів: [б.в.], 2008. - 196 с.
2. Іванчук, М. Г. Вища освіта і Болонський процес: навч.-метод. посібник / М. Г. Іванчук, І. С. Руснак; Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. - Чернівці: Рута, 2009. - 83 с.
3. Давидов П. Г. Вища освіта в Україні. Університетська освіта: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. освіти / П. Г. Давидов, С. М. Жуков, О. А. Поцулко; Донец. ін-т залізн. трансп., Укр. держ. акад. залізн. трансп., Каф. соц.-гуманіт. дисциплін. - Донецьк: Світ книги, 2012. - 200 с.
4. Болонський процес – структурна реформа вищої освіти на європейському просторі // М.З. Згуровський, ректор НТУУ “КПІ – http://www.ntu-kpi.edu.ua/education/charta.html.
5. Іванчук М. Г. Вища освіта і Болонський процес: навч.-метод. посіб. / М. Г. Іванчук, І. С. Руснак; Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. - Чернівці: Букрек, 2010. - 172 с.
6. Гончаров, С. М. Вища освіта в Україні і Болонський процес: навч.-метод. посіб. для підгот. магістрів, аспірантів та перепідгот. викладачів вищих навч. закл. / С. М. Гончаров, В. С. Мошинський; Національний ун-т водного господарства та природокористування. - Рівне: НУВГП, 2005. - 141 с.
7. Іщенко, М. П. Вища освіта України і Болонський процес: навч.-метод. посіб. / М. П. Іщенко, А. О. Овчаренко, В. П. Ткаченко; Черкас. нац. ун-т ім. Богдана Хмельницького. - Черкаси: ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2012.- 358 с.
8. Кривчик Г. Г. Болонський процес і українська вища школа: навч. посіб. / Г. Г. Кривчик [и др.]; Національна академія держ. управління при Президентові України, Дніпропетровський регіональний ін-т держ. управління. - Д.: Моноліт, 2009. - 58 с.
9. Вища освіта України і Болонський процес: тести з дисципліни для студ. спец. 8.030403 "Міжнародні економічні відносини" та 8.050108 "Маркетинг" / уклад. Т. М. Штанько; Укоопспілка, Львівська комерційна академія. - Л.: Видавництво Львівської комерційної академії, 2009. - 76 с.
10. Кавалеров А. І. Євроінтеграція: Болонський процес і Україна: [монографія] / А. І. Кавалеров, В. І. Ворніков; Держ. закл. "Південноукр. нац. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського". - О.: Астропринт, 2012. - 231 с.
11. Чепіль М. Вища школа та Болонський процес: навч. посіб. для підготов. фахівців ОКР "Магістр" / Марія Чепіль, Ореста Карпенко, Леся Терлецька; Дрогоб. держ. пед. ун-т ім. Івана Франка. - Дрогобич: РВВ ДДПУ ім. І. Франка, 2013. - 195 с.
12. Біла О. Г. Вища освіта України і Болонський процес: навч. посіб. для самост. вивч. дисципліни студ. магістратури / О. Г. Біла; Укоопспілка, Львівська комерційна академія. - Л.: ЛКА, 2009. - 96 с.
Тема 2. Фундаменталізація та індивідуалізація підготовки фахівців з вищою освітою
1.Роль та місце фундаментальних дисциплін в системі освіти.
2.Індивідуалізація навчання та шляхи її впровадження.
Одна з найважливіших проблем вищої освіти – оптимальне співвідношення фундаментальних та спеціальних дисциплін, поворот освіти до цілісної картини життя і перш за все - до світу культури, світу людини, формування її системного мислення. Забезпечити майбутнє існування людини в світі можуть теоретичні, фундаментальні знання. На шляху вирішення цієї проблеми постають дві найважливіші задачі: необхідність посилення природничо-наукової підготовки, особливо з дисциплін математичного циклу та нових інформаційних технологій, без засвоєння яких людина не може увійти в інформаційне суспільство; усвідомлення ролі та значення дисциплін гуманітарного циклу – визнання людини за найвищу соціальну цінність, повага до особистості, створення умов для розкриття здібностей.
У даному контексті особливого значення набуває ідея безперервної освіти. Безперервність освіти означає доведення культурно-освітнього рівня особистості до рівня суспільних потреб, що завжди оновлюються. Це також постійне оновлення загальноосвітньої та фахової підготовки, перетворення здобуття освіти на процес, що триває упродовж усього життя.
Індивідуалізація навчання - одна із найскладніших проблем вищої освіти, вирішення якої в значній мірі залежить від двох чинників: індивідуально-психологічних особливостей студентів та впровадження відповідної методичної системи навчання.
Індивідуалізація навчання передбачає урахування відповідної низки факторів, що впливають на результат. До таких факторів можна віднести:
- індивідуально-психологічні особливості тих, хто навчається;
- вік тих, хто навчається;
- особливості дисципліни, що викладається;
- мета навчання.
Індивідуальність кожного учня являє собою невід`ємну складову його особистості як своєрідної якості індивіду, що набувається в діяльності та спілкуванні протягом усього життя. Індивідуальність складається із відповідних індивідуально-психологічних особливостей людини. Серед таких особливостей є як природжені, так і придбані. До них психологи відносять темперамент, характер та здібності. Це так звані диференціальні характеристики особистості, що тісно пов`язані одна з одною.
Література:
1. Іщенко, М. П. Вища освіта України і Болонський процес: навч.-метод. посіб. / М. П. Іщенко, А. О. Овчаренко, В. П. Ткаченко; Черкас. нац. ун-т ім. Богдана Хмельницького. - Черкаси: ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2012. – 358 с.
2. Чепіль М. Педагогіка вищої школи. Болонський процес: навч.-метод. посіб. для підготов. фахівців ОКР "Магістр" / Марія Чепіль; Дрогобиц. держ. пед. ун-т ім. І. Франка. - Дрогобич: РВВ Дрогобиц. держ. пед. ун-ту ім. І. Франка, 2010. - 95 с.
3. Ксьонз С. В. Організація навчального процесу за КМСОНП з використанням ЕОМ: метод. посіб. / С. В. Ксьонз, З. І. Кобеля; Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. - Чернівці: Рута, 2008. - 84 с.
4. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти.— К.: ВВП «КОМПАС», 1997
5. Вища освіта: європейський вимір та українські перспективи: матеріали слухань у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти, 18 черв. 2008 р. / Верховна Рада України, Комітет з питань науки і освіти; [авт.-упоряд.: О. О. Домаранський, О. І. Козієвська; ред. кол.: В. І. Полохало (голова) та ін.]. - К.: Парламентське видавництво, 2009. - 630, [1] с.
6. Щудло С. Вища освіта у пошуках якості: quo vadis: монографія / Світлана Щудло Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна, Дрогоб. держ. пед. ун-т ім. Івана Франка. - Х.; Дрогобич: Коло, 2012. - 339 с.
7. Вища педагогічна освіта і наука України: історія, сьогодення та перспективи розвитку. Київська область / Нац. акад. пед. наук України, Асоц. ректорів пед. ун-тів Європи, Ін-т вищ. освіти; [Андрущенко В. П. та ін.; редкол.: Коцур В. П. та ін.]. - К.: Знання України, 2013. - 419 с.
Тема 3. Організація навчального процесу в університеті
1. Структура та форми організації процесу навчання.
2. Навчання як різновид педагогічного спілкування.
Навчальний процес у вищих закладах освіти — це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньо-кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти. Він охоплює всі компоненти навчання: учасників навчального процесу (викладачів, студентів), засоби, форми і методи навчання. Навчальний процес базується на принципах науковості, гуманізму, демократизму, наступності та безперервності, незалежності від втручання будь-яких політичних партій, інших громадських та релігійних організацій.
Навчальний процес має два головні аспекти: навчання як системна цілеспрямована діяльність кафедр (предметних або циклових комісій), що передбачає передачу студентам наукових знань і формування їх особистісних якостей, і учіння як навчальна діяльність студентів.
Навчальний процес організовується з урахуванням науково-педагогічного потенціалу, матеріальної і навчально-методичної бази вищого закладу освіти, сучасних інформаційних технологій. Він орієнтується на формування освіченої, гармонійно розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення наукових знань, професійної мобільності та швидкої адаптації до динамічних процесів в освітній та соціально-культурній сферах, галузях техніки і технологій, системах управління й організації праці в умовах ринкової економіки.
Структура освіти в Україні відповідно до Закону України «Про освіту» (далі Закон про освіту) включає: дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту, аспірантуру, докторантуру, самоосвіту.
Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями. Вона здійснюється у вищих закладах освіти відповідних рівнів акредитації: першого і другого (училище, технікуми, коледж та інші прирівняні до них заклади освіти) та третього і четвертого (університети, академії, інститути, консерваторії та інші прирівняні до них заклади освіти).
Освітній рівень передбачає задоволення потреб особистості у здобутті загальної середньої та вищої освіти шляхом навчання у різних типах закладів освіти.
Освітньо-кваліфікаційний рівень передбачає здобуття певного рівня освіти і кваліфікації.
Законом про освіту встановлено такі освітні рівні: початкова загальна освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта.
Освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник; молодший, спеціаліст; бакалавр; спеціаліст, магістр.
Законом про освіту визначаються також наукові ступені (кандидат наук, доктор наук) та вченні звання (старший науковий співробітник, доцент, професор).
Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти.
Виходячи із структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає отримання кваліфікації «молодший спеціаліст»; другий — кваліфікації «бакалавр» (базова вища освіта); третій — кваліфікації «спеціаліст», «магістр» (повна вища освіта).
Ступеневість вищої освіти може бути реалізована як через неперервну програму підготовки, так і диференційовано, відповідно до структури ступеневості.
Неперервна програма підготовки для здобуття найвищого освітньо-кваліфікаційного рівня реалізується, як правило, у вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів акредитації, диференційована підготовка може забезпечуватися вищими закладами освіти різних рівнів акредитації шляхом їх об'єднання в навчальні, навчально-наукові комплекси або на інших договірних засадах.
Зміст освіти — це науково обґрунтована система дидактично та методично оформленого навчального матеріалу для різних освітніх і освітньо-кваліфікаційних рівнів. Зміст освіти визначається освітньо-професійною програмою підготовки, структурно-логічною схемою підготовки, навчальними програмами дисциплін, іншими нормативними актами органів державного управління освітою та вищого закладу освіти і відображається у відповідних підручниках, навчальних посібниках, методичних матеріалах, дидактичних засобах.
Зміст освіти включає нормативний та вибірковий компоненти. Нормативний компонент змісту освіти визначається відповідним державним стандартом освіти, а вибірковий — вищим закладом освіти.
Освітньо-професійна програма підготовки — це перелік нормативних навчальних дисциплін із зазначенням загального обсягу часу (в годинах), відведеного для їх вивчення та форм підсумкового контролю з кожної навчальної дисципліни.
Загальній обсяг часу для вивчення навчальної дисципліни включає час для аудиторних форм навчання і самостійної роботи студента.
Опанувати навчальну діяльність з усіма її складовими можна через впровадження відповідних форм організації навчання. До таких належать: лекція, практичне заняття, лабораторне заняття, семінар, самостійна робота, курсові та дипломні роботи. Основними формами організації навчального процесу у вищих закладах освіти є: навчальні заняття, виконання індивідуальних завдань, самостійна робота студентів, практична підготовка і контрольні заходи.
Незалежно від форми організації, процес навчання розуміється як співпраця викладача та учнів, своєрідний процес педагогічного спілкування. Педагогічне спілкування – процес взаємодій між тими, хто навчається, та тим, хто навчає. Даний вид спілкування – різновид багатопланового процесу розвитку контактів між людьми, в якому психологи виділяють три сторони:
- комунікативний – передача та сприйняття інформації;
- інтерактивний – взаємодія людей, що спілкуються;
- перцептивний – сприйняття, порозуміння та оцінка один одного у спілкуванні.
У процесі навчання три боки спілкування тісно пов`язані між собою: інформація – взаємодія – сприйняття. Їх співвідношення залежить від змісту, мети та методів навчання. Суттєвою виявляється та обставина, що в умовах організації педагогічного спілкування про викладача йдеться не лише як про джерело інформації. Сама особистість того, хто навчає, відповідно виконує своєрідну навчальну функцію. До неї належать: педагогічний професіоналізм, вміння планувати процес спілкування; загальна культура, культура побудови мови; виховний потенціал, вміння передати відповідні знання; соціальні перцепції, адекватне сприйняття тих, хто навчається; вміння передати ініціативу спілкування учням, змінити при необхідності тон, стиль спілкування; збалансованість стосунків: з одного боку – доброзичливість, з іншого – вимогливість.
Література:
1. Організація навчального процесу в умовах інноваційного розвитку економічного університету: навч.-практич. вид. - Київ: КНЕУ, 2014. - 321 с.
2. Іщенко, М. П. Вища освіта України і Болонський процес: навч.-метод. посіб. / М. П. Іщенко, А. О. Овчаренко, В. П. Ткаченко; Черкас. нац. ун-т ім. Богдана Хмельницького. - Черкаси: ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2012. – 358 с.
3. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. — К.: ВВП «КОМПАС», 1997
4. Гавриленко О. Г. Болонський процес: питання контролю і оцінки знань студентів: (навч.-метод. посіб. для викладачів ВНЗ) / Гавриленко О. Г., Пушкарьова Н. О.; під заг. ред. д-ра техн. наук, проф. Братчуна В. І.; Донбас. нац. акад. буд-ва і архіт. - Донецьк: Ноулідж, Донец. від-ня, 2012. - 141 с.
5. Давидов П. Г. Вища освіта в Україні. Університетська освіта: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. освіти / П. Г. Давидов, С. М. Жуков, О. А. Поцулко; Донец. ін-т залізн. трансп., Укр. держ. акад. залізн. трансп., Каф. соц.-гуманіт. дисциплін. - Донецьк: Світ книги, 2012. - 200 с.
6. Методика викладання предмета у вищій школі і Болонський процес: конспект лекцій / Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича; [уклад. І. В. Кібич]. - Чернівці: Рута, 2011. - 55 с.
7. Модернізація вищої освіти та проблеми управління якістю підготовки фахівців. Організація навчального процесу за кредитно-модульною системою: матеріали IX Всеукр. наук.-метод. конф., 23 верес. 2011 р. / Харк. держ. ун-т харчування та торгівлі; [редкол.: О. І. Черевко (відп. ред.) та ін. ]. - Х.: [б. в.], 2011. - 455 с.
Тема 4. Фахова підготовка у вищому навчальному закладі: вступ до спеціальності
1. Умови ефективного розвитку особистості майбутнього фахівця.
2. Формування професійної свідомості.
Кожна професія впливає на розвиток схожих рис особистості, її установок, мотиваційної сфери та відповідної системи цінностей. У своєму розвитку особистість засвоює основні особливості професії, і ці характеристики починають проявлятися в інших сферах життєдіяльності. Це притаманно тим особам, що зацікавлені професійною діяльністю, відчувають задоволення від її освоєння та практичної роботи. Іншими словами, такі фахівці характеризуються високим рівнем ідентифікації зі своєю професією.
Напрямки фахової підготовки:
- виявлення зв`язку сфери особистості із особливостями структури діяльності (знання, уміння, навички);
- формування розвитку мотивів, інтересів, особливостей емоційно-вольової сфери, професійно важливих якостей фахівця у конкретній професійній діяльності протягом її опанування.
Професія є діяльність, що має власну мету, власний продукт, свої норми та засоби, що у своєму результаті детерміновані соціальною функцією і технологією тієї сфери громадського життя, що дана діяльність обслуговує. Тому формування професійної свідомості протягом навчання має спиратися на розуміння професії у широкому значенні.
В умовах вищої школи така стадія професійного самовизначення як професійне навчання, не може ігнорувати особливості особистості і різні прояви індивідуальності студентів. Проблема самосвідомості є насамперед проблема визначення свого способу життя. У цьому випадку, професійна свідомість – визначення способів професійної діяльності.
До структурних компонентів професійної свідомості психологи відносять: професійні знання; професійні цінності; програми професійних дій; оперативні моделі як суб`єктів професійної діяльності, так і самого процесу праці як цілісної системи; образ "Я" самого суб`єкта праці.
Література:
1. Нова динаміка вищої освіти і досліджень для соціальних змін та розвитку: болонський процес 2020 - Європ. простір вищ. освіти у новому десятиріччі / Фонд "Європа XXI"; за ред. І. О. Вакарчука. - К.: Агентство "Україна", 2009. - 64 с.
2. Методика викладання предмета у вищій школі і Болонський процес: конспект лекцій / Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича; [уклад. І. В. Кібич]. - Чернівці: Рута, 2011. - 55 с.
3. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. — К.: ВВП «КОМПАС», 1997
4. Дмитренко Г.А. Вступ до спеціальності "Управління персоналом та економіка праці": опорний конспект лекцій / Г. А. Дмитренко [и др.]; Міжрегіональна академія управління персоналом. - К.: МАУП, 2006. - 80 с.
5. Вступ до спеціальності: навч.-метод. посіб. для студ. пед. закл. освіти / Н. І. Яковець [та ін.]; Ніжинський держ. педагогічний ун-т ім. Миколи Гоголя. - Ніжин: Видавництво НДПУ, 2003. - 89 с.
6. Вступ до спеціальності: навч. прогр. та метод. рек. до вивч. курсу / упоряд. М. С. Гордійчук. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2007. - 52 с.
7. Університетська освіта: вступ до спеціальності: конспект лекцій для студ. екон. спец. / уклад. О. Ю. Лінькова; Національний технічний ун-т "Харківський політехнічний ін-т". - Х.: НТУ "ХПІ", 2007. - 124 с.
Тема 5. Бібліотека університету і правила користування її фондами
1. Сучасна бібліотечна система України.
2. Формування бібліотечного фонду.
Бібліотека вищого навчального закладу забезпечує студентів, науково-педагогічних працівників та співробітників необхідною навчальною, науковою, методичною та художньою літературою.
Структура бібліотеки складається із декількох відділів: комплектування; книгозберігання; довідково-бібліографічний; сучасних бібліотечних технологій; обслуговування читачів.
У бібліотеці, як правило, працюють декілька читальних залів, абонементи навчальної, наукової та художньої літератури, комп`ютерний клас та бібліотечні пункти у гуртожитках.
Бібліотечний фонд багатогалузевий, він містить літературу українською, російською, англійською та іншими мовами. Крім того, обов`язково представлено різного типу довідкову літературу, різні види словників. Довідково-бібліографічний апарат складається з каталогів та систематичних і тематичних картотек.
Література:
1. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти.— К.: ВВП «КОМПАС», 1997.
2. Бібліотечні каталоги як інформаційно-пошукові системи: навч. посіб. / авт.- уклад. В. В. Сєдих [та ін.]; наук. ред. Н. М. Кушнаренко; Харківська держ. академія культури. - Х.: ХДАК, 2003. - 193 c.
3. Справочник библиотекаря/ науч. ред. А.Н. Ванеев, В.А. Минкина. – СПб., Профессия, 2004.
4. Хартюнова Л.В. Библиотечные каталоги. Назначение, виды, историография. – М., 1992.
Тема 6. Соціально-культурна інфраструктура університету
1.Особливості соціально-культурної інфраструктури вузу.
2.Організація культурно-просвітницької роботи.
Соціально-культурна інфраструктура університету досить розвинена. До неї належать: профспілковий комітет викладачів та співробітників, профспілковий комітет студентів, студентський клуб, спортивний зал або спортивний комплекс, музей вищого навчального закладу, бібліотека, кафе, їдальня.
Профспілкові комітети як викладачів, так і студентів, вирішують соціальні проблеми, надають у разі необхідності відповідну допомогу, стоять на захисті прав тих, хто працює та навчається.
Механізм захисту інтересів людини праці визначається колективним договором, ініціатором укладання якого завжди виступає профспілка і на підставі якого здійснюється регулювання й узгодження соціально-економічних, виробничих і трудових відносин. У сучасних умовах тільки через профспілки можна одержати реальну можливість захистити свої законні права і інтереси.
Студентський клуб є центром виховної роботи, організації дозвілля студентів. Діяльність клубу сприяє всебічному формуванню культурного розвитку молоді, розкриттю талантів у лавах студентства.
Спортивне життя вищих навчальних закладів є частиною їх соціального життя, фізичної культури і головною складовою частиною виховного педагогічного процесу. Фізична культура спрямована на зміцненні здоров`я студентства та співробітників, підвищення їх морально-вольових та інтелектуальних здібностей, сприяє гармонійному формуванню особистості, а також є одним із найважливіших чинників підвищення соціальної, професійної і трудової активності. Спорт є головною частиною фізичної культури, і його соціальна цінність визначається діючим стимулюючим впливом на поширення елементів фізичної культури серед різних шарів вищого навчального закладу. Спортивне життя навчального закладу спрямоване на виховання, самовизначення та самовдосконалення студентства та співробітників, підвищення рівня їх професійної працездатності.
Завдання системи спортивного життя вузу можна представити таким чином: зміцнення духовності, здоров`я студентства та співробітників; постійна реорганізація фізкультурно-спортивної діяльності із урахуванням постійних змін у сферах громадського життя; сприяння духовно-вольовому, фізичному і діловому розвитку студентства і співробітників академії; виховання у студентів і співробітників позитивних мотивацій і характеристик поведінки, активної соціальної орієнтації на здоровий спосіб життя.
Музей або музейний комплекс є невід`ємною частиною життя вищого навчального закладу. Експонати музею, як правило, відбивають історію вузу, знайомлять відвідувачів з тими видатними викладачами, вихователями, науковцями, хто свого часу працював у стінах вузу та зробив свій вагомий внесок в його історію. Музей здійснює також освітні програми(зустрічі з відомими мистецтвознавцями, краєзнавцями, різноманітні тематичні і художні виставки, камерні музичні і поетичні вечори, зустрічі з цікавими людьми). Робота працівників музею має високе призначення – збереження для майбутніх поколінь історичної і культурної спадщини вузу.
Література:
1. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти: Навч. посібник для слухачів закладів підвищення кваліфікації системи вищої освіти. — К.: ВВП «КОМПАС», 1997.
2. Ніколаєнко С. М. Вища освіта - джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства / Станіслав Ніколаєнко. - К.: Знання, 2005. - 319 с.
3. Харлампов Г.А. Здоровий спосіб життя і рухова активність студентів: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Харлампов Г. А., Небесна В. В.; Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського, Каф. фіз. виховання. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2012. - 144 с.
4. Бєлих С.І. Особистісно орієнтоване фізичне виховання студентів університетів: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / С. І. Бєлих; Донец. нац. ун-т, Черніг. нац. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. - Донецьк: ДонНУ, 2013. - 253 с.
5. Прусік К. Теоретико-методичні аспекти організації фізичного виховання студентів: навч.-метод. посіб. / К. Прусік, Н. Є. Михайлова, І. М. Григус; Нац. ун-т вод. госп-ва та природокористування. - Рівне: НУВГП, 2013. - 105 с.
6. Артюшенко, А. О. Особистісна мобільність і її формування у студентів економічного профілю в процесі фізичного виховання: монографія / А. О. Артюшенко. - К.: [б. в.], 2012. - 230 с.
7. Бєлих С.І. Педагогічні основи фізичного виховання і спортивного тренування студентів: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / С. І. Бєлих; Донец. нац. ун-т, Каф. фіз. виховання і спорту. - Донецьк: ДонНУ, 2013. – 202 с.
Тема 7. Студентське самоврядування як невід`ємна складова демократизації вищої освіти
1.Мета та завдання студентського самоврядування.
2.Структура студентського самоврядування.
В період становлення української, суверенної незалежної, соціальної, правової держави відбувається активне утвердження демократичних засад в усіх секторах життєдіяльності українського суспільства.
Інтеграція України у Європейське співтовариство та перехід до ринкової економіки, безумовно, глибоко зачіпають всі складові освітньої галузі, вимагають її демократизації у принципах Болонського процесу студентство розглядається як партнер.
Студентство у всі часи виступало своєрідним “барометром” соціально-економічного та політичного стану суспільства. Молодь є найменш консервативною за своїми ціннісними орієнтаціями соціальною верствою населення, найбільш чутливо реагує на соціальні зміни, їй притаманне негативне ставлення до порушення демократичних норм, законів, моральних принципів. Студентське самоврядування є важливим фактором розвитку і модернізації суспільства, виявлення потенційних лідерів, вироблення у них навичок управлінської та організаторської роботи з колективом, формування майбутньої еліти нації.
Опора на ініціативу, активну життєву позицію, європейські ціннісні орієнтації студентства є реальним показником цивілізованості суспільства, утвердження в ньому демократичних начал. Успішна розбудова Української держави залежить від самосвідомості, самодостатності, незаангажованості, свободи мислення, наполегливої праці кожного молодого громадянина України.
Студентське самоврядування здійснюється на рівні академічної групи, відділення, факультету, гуртожитку, вищого навчального закладу. Залежно від контингенту, типу та специфіки навчального закладу студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, іншого структурного підрозділу.
Вищим органом студентського самоврядування є загальні збори (конференція). Виконавчий орган студентського самоврядування може мати різноманітні форми: студентська спілка, сенат, парламент, старостат, студентська навчальна (наукова) частина, студентський деканат, рада тощо.
Основними завданнями органів студентського самоврядування є:
- забезпечення і захист прав та інтересів студентів, зокрема, стосовно організації навчального процесу;
- забезпечення виконання студентами своїх обов’язків;
- сприяння навчальній, науковій та творчій діяльності студентів;
- сприяння створенню відповідних умов для проживання та відпочинку студентів;
- сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, об’єднань, клубів за інтересами;
- організація співробітництва зі студентами інших вищих навчальних закладів і молодіжними організаціями;
- сприяння працевлаштуванню випускників;
- участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами.
Література:
1. Студентське самоврядування для "чайників" / упоряд. Т. Нагалевський; Всеукраїнська молодіжна громадська організація "Молодий Рух", Всеукраїнська мережа студентських виборчкомів. - Нове вид. - К.: [б.в.], 2006. - 122 с.
2. Шеїна Л. О. Студентське самоврядування як засіб соціалізації молоді: автореф. дис.... канд. пед. наук: 13.00.05 / Шеїна Лариса Олександрівна; Луган. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - Луганськ, 2010. - 20 с.
3. Ніколаєнко С. М. Вища освіта - джерело соціально-економічного і культурного розвитку суспільства / Станіслав Ніколаєнко. - К.: Знання, 2005. - 319 с.
4. Вища освіта і Болонський процес: навч. посіб. для студ. вищ. закл. освіти / М. Ф. Дмитриченко [та ін.]; Нац. трансп. ун-т. - К.: Знання України, 2006. - 439 с.
5. Державне будівництво та самоврядування в Україні: навч. посіб. / [В. М. Бесчастний та ін.]; за ред. В. М. Бесчастного. - К.: Знання, 2012. - 652 с.
6. Бондар Т.І. Студентське самоврядування у вищих навчальних закладах США: особливості становлення та сучасний стан: метод. рек. для студ., магістантів, викл. вищ. навч. закл. / Т. І. Бондар; Черкаський національний ун-т ім. Богдана Хмельницького. - Черкаси: ЧНУ ім. Б.Хмельницького, 2008. - 132 с.
7. Колб О.Г. Примірне положення про студентське самоврядування у вищому навчальному закладі України: метод. рек. з курсу "Конституційне право України" для студ. юрид. ф-тів / О. Г. Колб. - Луцьк: Видавництво "Волинська обласна друкарня", 2001. - 20 с.
Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 104 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |