Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Необхідність, зміст і роль соціальних позабюджетних фондів

Позабюджетні фонди — важлива складова державних фінансів і самостій­на ланка фінансової системи країни, їх виникнення та функціонування пов'язане з наявністю товарно-грошових відносин.

Державні фонди були запроваджені задовго до формування бюджету як єди­ного централізованого грошового фонду й існували у вигляді спеціальних фондів та особливих рахунків. Із розширенням сфери діяльності держава потребувала все більших грошових коштів, що зосереджувалися в особливих фондах і мали спеціальне призначення. Таким фондам притаманний, як правило, тимчасовий характер. Після виконання запланованих заходів і припинення їх фінансування спеціальні фонди ліквідовувалися. Множинність таких фондів створювала певні фінансові незручності й потребувала додаткових коштів на управління.

Із розвитком і зміцненням держави спеціальні фонди було уніфіковано і створено на основі їх об'єднання державний бюджет, який після розгляду і схвалення парламентом набував статусу закону, обов'язкового до виконання.

У сучасних умовах через державні фінанси здійснюється важливий вплив на соціальні та економічні процеси, які відбуваються в суспільстві. Виконую­чи властиві для конкретного етапу розвитку функції, держава забезпечує фінансування заходів щодо соціального захисту населення, підтримки державного сектору національної економіки, реалізації пріоритетних загальнодержавних програм. Основну роль у перерозподілі фінансових ресурсів між територіями, галузями, сферами діяльності, юридичними, фізичними особами.

І відіграють державний та місцеві бюджети. Обсяги видатків бюджетів залежать від їх дохідної частини, а також не мають чинити надмірний вплив на підприємницьку діяльність.

З метою вирішення окремих загальнодержавних програм залучаються інші форми перерозподілу централізованих фінансових ресурсів, до яких належать позабюджетні фонди. Ринкові умови господарювання і наявність різних форм власності створюють об'єктивні умови для функціонування позабюджетного механізму розподілу грошових коштів, який надає можливість залучати до­даткові фінансові ресурси від підприємств, установ, організацій, фізичних осіб і спрямовувати їх на суспільні потреби.

Позабюджетні фонди мають певні переваги. Зміни, які відбуваються в еко­номіці та соціальному житті суспільства, потребують прийняття оперативних управлінських рішень. Формування і використання бюджетних коштів регла­ментується нормативно-правовими актами на рік, а в позабюджетних фондах, що регулюються органами виконавчої влади, можливі зміни впродовж звітно­го періоду. Так, за наявності додаткових надходжень коштів можуть бути збільшені розміри соціальних виплат. Кошти, інвестовані в цінні папери, при­носять додатковий дохід. Позабюджетні фонди підлягають управлінню та кон­тролю на засадах трипартизму.

Дослідження теоретичних засад позабюджетних фондів виявило різні під­ходи до їх визначення, їх розглядають як: державні цільові фонди, що є фор­мою перерозподілу і використання фінансових ресурсів, залучених державою для фінансування суспільних потреб; фонди фінансових ресурсів цільового призначення, які використовуються для задоволення економічних і соціаль­них потреб держави, підприємницьких структур та окремих громадян; загаль­но державні фонди цільового призначення.

Поняття "фонд" означає кошти, акумульовані на спеціальному рахунку і призначені на конкретні цілі. Фінансові ресурси можуть використовуватись у фондовій та нефондовій (потоковій) формах. Позабюджетні фонди належать до першої групи, а їх назва вказує на цільове призначення. У перспективі фінан­сова наука може запропоновувати нове поняття або використати іноземний до­свід з визначенням їх як спеціальних фондів.

До спеціальних фондів у світовій практиці належать різноманітні автоном­ні і приєднані бюджети, позабюджетні фонди, спеціальні кошториси і рахун­ки, які виконують, у першу чергу, економічну та соціальну функції. За раху­нок коштів таких фондів держава надає соціальні послуги населенню, субсидії та кредити підприємствам, регулює національну економіку тощо.

У фінансових системах більшості країн світу спеціальні фонди займають ва­гоме місце. Обсяг акумульованих у них коштів є досить значним. У Франції спеціальні фонди за розміром наближаються до державного бюджету країни, в Японії зі спеціальних фондів фінансується більше половини державних видат­ків, у Великобританії — понад третина.

Позабюджетні фонди різняться один від одного за правовим статусом, стро­ком дії, цілями використання тощо (рис. 10.1).

В Україні найбільшого поширення набули загальнодержавні соціальні по­забюджетні фонди, що мають постійний характер.

Соціальні позабюджетні фонди доцільно розглядати як особливе явище то­варно-грошових відносин. Вони є формою перерозподілу валового внутрішнього продукту у грошовому вираженні з метою формування централізованих фондів грошових коштів та їх використання на соціальні програми.

Всі види розподільних відносин, які здійснюються за допомогою соціаль­них позабюджетних фондів, можна виокремити в такі групи:

- між органами державної виконавчої влади та юридичними особами, які сплачують внески у фонди;

- між органами державної виконавчої влади і фізичними особами, які
сплачують внески та отримують соціальні допомоги з цих фондів;

- між органами державної виконавчої влади, пов'язані з перерозподілом коштів державного бюджету, окремих соціальних фондів;

- між органами державної виконавчої влади та кредитними установами з приводу отримання та повернення кредитів, вкладення тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки;

- між робочими органами фондів й установами, організаціями, які нада­ють громадянам соціальні послуги.

Сукупність зазначених вище грошових відносин характеризує зміст поза­бюджетних фондів. Об'єктивна необхідність таких фондів пов'язана з тим, що в умовах товарно-грошових відносин держава має ефективно організувати пе­рерозподіл валового внутрішнього продукту, формуючи фонди грошових кош­тів з метою повної реалізації своєї соціальної політики.

Матеріальним вираженням цих відносин є централізовані фонди грошових коштів, які характеризуються такими ознаками:

- цільове призначення коштів;

- правове регулювання формування і використання коштів;

- перебування коштів у розпорядженні спеціальних органів державної виконавчої влади;

- перерозподіл коштів всередині кожного напряму соціальної політики;

- динамічність;

- мобільність;

- наявність резервних фондів у їх складі.

За формою бюджети соціальних позабюджетних фондів є фінансовими пла­нами спеціальних органів державної виконавчої влади, які мають особливий склад і структуру доходів та видатків, характеризуються певним порядком складання, затвердження і виконання.

Організаційна структура позабюджетних фондів складається з правлінь та виконавчих дирекцій, що розпоряджаються коштами цільового призначення.

Робочі органи позабюджетних фондів взаємодіють із законодавчою владою, між собою, з фінансовими та кредитними організаціями (рис. 10.2).

Основним призначенням соціальних позабюджетних фондів є забезпечення спеціальних органів державної виконавчої влади таким обсягом фінансових ресурсів, який був би достатнім для виконання ними своїх повноважень.

Соціальні позабюджетні фонди відіграють важливу роль, яка виявляється у тому, що:

1. вони є важливою формою перерозподілу валового внутрішнього продук­ту, яка активно застосовується державою в умовах ринкових перетворень. Об­сяг соціальних фондів становить близько половини обсягу доходів державного бюджету;

2. формуючи позабюджетні фонди, держава використовує додаткові до бю­джетних канали надходження грошових коштів у формі обов'язкових внесків
для своєї соціальної політики, закріплюючи за страховими внесками конкрет­ні соціальні виплати й послуги;

3. соціальні позабюджетні фонди функціонують на страхових засадах, що передбачає солідарний перерозподіл коштів між учасниками; за мінімальних
платежів забезпечуються грошові виплати у зв'язку з настанням страхових
випадків;

4. вони є інструментом соціального захисту населення. Держава гарантує громадянам матеріальну підтримку в разі настання пенсійного віку, втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, народження дити­ни тощо;

5. соціальні позабюджетні фонди є важливим інструментом державного впливу на ринку праці при вирішенні демографічних проблем, організації охо­рони праці на підприємствах.