Студопедия
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Морфологічні ознаки

Читайте также:
  1. Акти застосування норм права, їх ознаки та види
  2. Атрибутивні ознаки і властивості культури
  3. Геолого-геоморфологічні, гідрологічні, біологічні, техногенні особливості району розташування об’єкту досліджень.
  4. Господарський договір, його ознаки, функції та класифікація
  5. Держава:поняття та ознаки
  6. Джерела конституційного права: поняття, ознаки, види
  7. Діагностичні ознаки бонітування ґрунтів
  8. Договори, що опосередковують акціонерні відносини: поняття, ознаки, види.
  9. Загальні ознаки держави.
  10. Загальні ознаки держави.

Культурна соя (Glicine hispida Moench Max) — трав'яниста однорічна рослина, що має велику мінливість за формою, висотою, кількістю та формою листків, квіток, суцвіття, бобів та насіння.

Насіння складається з сім'ядолей, оболонки, зародка. За формою воно буває кулястим, овальним або видовженим, проміжним, плоским чи випуклим. За кольором у повній стиглості — жовтим, коричневим, зеленим, чорним, пігментованим, строкатим. Насіння за величиною поділяють на: дрібне — маса 1000 насінин — менше 150 г; середнє — 150—200; велике — більше 200 г. У насінні оболонка за масою становить 7—8 %, сім'ядолі — 90, зародок — 2—3 %.

Коренева система стрижнева, головний корінь порівняно короткий, товстіший за бокові лише в орному шарі, з великою кількістю довгих бокових коренів і корінців, що проникають на глибину до 2 м і більше. Тоненькі корінці становлять 60—70 % основної маси кореневої системи, кореневі волоски дуже короткі.

На головному і бічних коренях через 7—10 днів після появи сходів формуються бульбочки. В бульбочках розвиваються бульбочкові бактерії і відбувається процес біологічної фіксації азоту атмосфери.

Стебло округлої форми, грубе, у більшості сортів опушене, іноді голе, висотою 60—90 см і більше, товщиною від 3—4 до 22 мм, в середній частині — З—12 мм. Кількість вузлів на рослині — до 14—15, гілок — 2—7 і більше. Довжина міжвузль — від 3 до 15 см. Стебло буває опушеним, колір опушення — від сіро-блідого до жовто-бурого; малоопушені рослини менш стійкі до змін теплового режиму, посухи, шкідників і хвороб. Кількість гілок і висота прикріплення нижніх бобів залежить від сортових особливостей, густоти рослин, умов вирощування.

За формою рослина буває стислою, напівстислою, розлогою, широкою, із переплетеними гілочками. У старих сортів, особливо у зрідженому посіві,

спостерігалося сильне гілкування, сучасні сорти при оптимальній густоті формують не кущ, а малогіллясту або й негіллясту рослину, у якої боби формуються по всій висоті. У культурної сої приріст рослин у висоту закінчується цвітінням верхівкового суцвіття При достиганні стебло і боби набувають піщаного, коричневого, буро-жовтого, бурого або рудого кольору Листки — складні, трійчасті, мають прилисники і складаються з

трьох листочків. Пластинка листка буває гладенькою, зморшкуватою, м'якою або грубою; має забарвлення зелене або темно-зелене. Центральний листок трійчастого листка симетричний, бокові листочки — асиметричні. Форма листків змінюється за ярусами і дуже різноманітна: широколанцетна, широкояйцеподібна, овальна, ромбічна, яйцеподібна, овально-видовжена, клиноподібна з притупленим або гострим кінчиком. Довжина листка 6—18 см, ширина — 3— 11, довжина черешка —8—12 см. На одній рослині буває від 15—20 до 175 листків і більше, при цьому у ранньостиглих сортів — 46— 52, середньостиглих — 60—90 і пізньостиглих — 100—150. При достиганні у більшості сортів листки обпадають, лише у небагатьох форм вони залишаються на рослині, а в окремих насіння достигає при зелених листках.

Квітки маленькі, п'ятипелюсткові, білі або фіолетові, майже без запаху, зовні непривабливі, зібрані в коротку або багатоквіткову китицю, можливі проміжні форми китиць. Соя — самозапильна, у неї більше 98 % квіток клейстогамні; перехресне запилення трапляється дуже рідко, залежить від сортових особливостей, погодних умов і місця вирощування. Квітки сидять на коротких квітконіжках, біля основи яких є навколоплідник і чашечка — два маленьких приквітники. Вінчик метеликового типу, білого або фіолетового кольору.

Суцвіття — китиця, розмішена в пазухах листків, іноді попарно, довжиною — від 0,5 до 8 мм і більше. Кількість квіток у багатоквіткових форм 15—25, малоквіткових — 2—4, проміжних — 5—14. Сучасні сорти сої за сприятливих умов утворюють таку кількість квіток і плодів, яких достатньо для одержання врожаю зерна 140—170 ц /га, однак фактично

врдожай буває 45—50 ц/га, рекордний — 93 ц/га.

Плід — біб, що складається з двох половинок, з'єднаних двома швами, причому один із них (черевний) є основним, на ньому за допомогою фунікулюса прикріплюється насіння, другий (спинний) розміщений з протилежного боку. При достиганні останній може розриватися, стулки розкриваються і скручуються, насіння обсипається. Боби — прямі, зігнуті або серпоподібної форми, довжиною 3—8 см, шириною — 0,5—1,5 см, плоску ваті або опуклі, з прямою чи чітко випуклою поверхнею, на кінці із дзьобиком. В малоквіткових китицях буває 1—3 боби, багатоквіткових — 4—8 і більше




Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 131 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2025 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав