Читайте также:
|
По общему правилу право Ес действует на всей территории союза. То есть внешней границей служат границы гос-членов с третьими государствами не членами ЕС. Но также следует принимать во внимание проблему кот. Следует урегулировать. Если решение проблемы возможно только путем объединенных усилий, то действует право Союза, если эффективнее решить на национальном уровне- то проблема решаеться самим гос-членом. ЕЩЕ когда только определенный круг гос-членов предполагает осуществление мер, охватывающих не все го-члены, а только часть, заключаются соглашения между группой стран-членов (шенгенские соглашения), а потом к этому кругу стран могут присоединится и другие.
2. Законодавча функція Ради ЄС
Рада Європейського Союзу є одним із найважливіших органів Європейського Союзу. У системі інститутів, Рада є носієм перш за все законодавчої влади, приймає самостійно або спільно з Європарламентом регламенти, директиви і інші правові акти. Виконує низку функцій, серед яких найістотнішою є участь у процесі законотворення Співтовариств. Більше того, Рада має певний вплив на формування інших інституцій та володіє повноваженнями контролюючого характеру.
Рада також володіє повноваженнями у сфері виконавчої влади, зокрема, може в певних випадках накладати штрафи на держави-члени.
Законодавча функція
До часу набрання чинності Маастрихтським Договором, Рада була головним законотворчим органом Співтовариств. На даний час Рада Європейського Союзу поділяє законодавчі повноваження з Європейським Парламентом.
Рада, як і Парламент, не володіє правом законодавчої ініціативи, оскільки ці повноваження зберігаються за Комісією. Однак Рада може вимагати проведення Комісією будь-яких досліджень, які визнаються необхідними для досягнення спільної мети, і будь-яких-необхідних пропозицій. Це формулювання означає, що Рада володіє правом опосередкованої законодавчої ініціативи.
3. Регіональна та універсальна концепції прав людини
універсальна концепція прав людини, спочатку закріплена в "Загальній декларації прав людини" від 10 грудня 1948 р. Згодом з'явилися й інші міжнародно-правові акти, документи відповідного втримування й значення. Наприклад, Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права (1966 р.), Міжнародний пакт про цивільні й політичні права (1966 р.) і ін.
Концепція прав людини називається універсальної, тому що зазначені в ній можливості вільної життєдіяльності, вільного самовизначення ставляться рівною мірою до кожної людини, незалежно від його расової, національної приналежності, статі, соціального й майнового положення й т.д. Концепція прав людини - це "мовцем" про загальнолюдські цінності ідеологічне відбиття міри волі людини, стандартів його волі на сучасному етапі розвитку людської цивілізації й культури.
Регіональна концепція
Регіональні міжнародні механізми захисту прав людини створюються на підставі міжнародних договорів окремих груп держав, як правило в межах географічних регіонів. На цей час регіональні механізми захисту прав людини створено в Європі (у рамках Ради Європи — на підставі Конвенції про захист прав людини й основних свобод 1950 р.; у рамках ЄС — на підставі установчих договорів ЕС; у рамках ОБСЄ — згідно з Гельсінським Актом 1975 р.); в Америці — згідно з американською Конвенцією про права людини 1978 р.; в Африці — згідно з африканською Хартією прав людини 1981 р. Після розпаду СРСР у рамках СНД також було зроблено спробу створити міжнародну систему захисту прав людини на підставі Конвенції Співдружності Незалежних Держав про права й основні свободи людини 1993 р. Регіональні органи з прав людини поширюють свою компетенцію на держав — учасниць відповідного регіонального міжнародного договору про права людини. Іменування таких органів «регіональними» до певної міри умовне, оскільки захист не лише відбувається в межах територій таких держав, а поширюється також на осіб, що знаходяться під їхньою юрисдикцією.
Серед регіональних міжнародних органів із прав людини є судові органи (Європейський суд з прав людини, Міжамериканський суд з прав людини), квазісудові органи (Комітет незалежних експертів, утворений згідно з Європейською соціальною хартією), конвенційні органи (Європейський комітет із питань запобігання тортурам і такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, утворений згідно з Європейською конвенцією про запобігання тортурам і нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню).
На регіональному рівні, де в конвенціях беруть участь держави з близькими історичними, релігійними і культурними традиціями, приблизно однаковим рівнем політичного й економічного розвитку, міжнародний захист прав людини може відбуватися далі, чим це можливо на всесвітньому плані. Найбільшого успіху в галузі захисту прав і свобод людини добилися європейські регіональні організації. Найстарша міжурядова європейська організація - Рада Європи (РЄ) - була створена в 1949 р. Її метою є поширення демократії, зближення всіх народів Європи, захист прав людини, співробітництво по основних питаннях права, культури, освіти, інформації, охорони навколишнього середовища. З самого початку діяльності Ради Європи принцип поваги прав людини став одним із головних напрямків діяльності цієї організації. Відповідно до Статуту Ради Європи свобода особи, політична свобода і верховенство права, яким прихильні держави-члени, лежать в основі “будь-якої істинної демократії”. Україна була прийнята до Ради Європи на певних умовах у 1995 році.
Регіональна концепція конкретизує зміст та сферу захисту прав.
право на життя;
право на свободу й особисту недоторканність;
право на вільне пересування;
свобода думки і слова;
свобода совісті, релігії, вираження поглядів;
право на мирні збори;
право на об'єднання й асоціації;
право на створення сім'ї, повагу особистого і сімейного життя;
право на справедливий судовий розгляд;
право на мирне володіння майном;
заборона дискримінації, катувань, рабства і примусової праці;
неприпустимість покарання без закону.
15 Білет
1. Дія права Єс у часі та просторі
ЧАС. Дія всього первинного законодавства Співтовариства, як правило, не обмежується в часі. На цей факт чітко вказується в основних документах. У випадках, коли в акті спеціально не визначається термін його дії, вважається, що він також не обмежений у часі. Та все ж окремі положення можуть зазнати деяких обмежень у часі. (Зокрема це стосується випадків щодо різноманітних актів і договорів про приєднання.) Використання терміна необмежений, на відміну від більш поширеного невизначений, спрямовано на те, щоб підкреслити незмінну природу зобов'язань держав-учасниць.
Єдиним винятком із законодавства, яке має необмежену природу, є Договір про заснування Європейського об'єднання вугілля та сталі, що укладений на 50 років (ст. 97, нині вилучена).
ПРОСТІР. Дія в просторі визначається за допомогою посилання на конституційний устрій держав-членів.
Похідне законодавство – це частина системи роздроблених відповідно до основоположних договорів нори Співтовариства. Терміну похідне законодавство надається перевага порівняно з терміном вторинне законодавство, тому що під ним часто розуміють документи, які зовсім не є вторинними і надають форму й основу певним політичним напрямкам Співтовариства. По суті є два види похідного законодавства: прийняте на розвиток положень договорів (так звані типові акти) і те, що не підпадає під цю категорію (так звані нетипові, або „акти, які не належать до будь-якої категорії з певною назвою”).
2. Європейська Комісія її роль у інституційній системі ЄС.
Європе́йська комі́сія — унікальна інституція Європейського Союзу, що не має аналогів у національних системах урядування.
Європейську комісію часто представляють як виконавчий орган ЄС, хоч насправді вона має обмежені повноваження та можливості втілювати політику ЄС. Точніше роль комісії відбиває неформальна назва «двигун європейської інтеграції». І не лише тому, що в рамках повноважень першого стовпа вона має майже виняткове право на законодавчу ініціативу, але також і через її історію, склад, культуру й радше європейський, ніж національний світогляд. Крім того, комісія наглядає за тим, щоб не порушувались угоди, і традиційно захищає інтереси малих держав-членів.
Відповідно до записаного в угодах комісія має:
· розробляти й пропонувати законодавчі акти;
· керувати запровадженням політики Співтовариства;
· розпоряджатися бюджетом;
· підтримувати зовнішні відносини;
· наглядати за дотриманням законів Співтовариства;
· вказувати шляхи та перспективи розвитку.
Комісія складається з двадцяти восьми незалежних членів (по одному від кожної країни-члена), разом з Президентом і п'ятьма віце-президентами. Комісію призначають на п'ятирічний термін за згодою країн-членів, рішення про її призначання ухвалює Європейський Парламент. Комісії допомагає в роботі адміністрація, до якої входять генеральні директорати та генеральний секретаріат.
3. Основна характеристика універсальної концепції прав людини
Права людини - це невід'ємні можливості (соціально-економічні, політичні, культурні й ін.) вільної життєдіяльності, вільного самовизначення людини в суспільстві.
Сучасне подання про права людини виражає так звана універсальна концепція прав людини, спочатку закріплена в "Загальній декларації прав людини" від 10 грудня 1948 р. Згодом з'явилися й інші міжнародно-правові акти, документи відповідного втримування й значення. Наприклад, Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права (1966 р.), Міжнародний пакт про цивільні й політичні права (1966 р.) і ін.
Концепція прав людини називається універсальної, тому що зазначені в ній можливості вільної життєдіяльності, вільного самовизначення ставляться рівною мірою до кожної людини, незалежно від його расової, національної приналежності, статі, соціального й майнового положення й т.д. Концепція прав людини - це "мовцем" про загальнолюдські цінності ідеологічне відбиття міри волі людини, стандартів його волі на сучасному етапі розвитку людської цивілізації й культури.
Розмежування прав громадянина й прав людини пов'язане з розходженням держави й цивільного суспільства, для якого характерна наявність системи відносин у які держава не втручається, обгороджує ці відносини від незаконного втручання (свого, іншого).Цивільне суспільство припускає реалізацію людиною індивідуальних інтересів, тут права людини - основа автономії (самовизначення, самореалізації) особистості. Права громадянина ставляться до сфери відносин індивіда з державою. Правовий статус громадянина обумовлений інститутом громадянства, тобто особливим стійким правовим зв'язком індивіда з державою, що виражається в їхніх взаємних правах і обов'язках. Поняття «права людини», «права громадянина» припускають як розходження правових статусів у людини й громадянина, так і те, що, наприклад, права людини, передбачені розділом Конституції України «Права, волі й обов'язки людини й громадянина», зізнаються за кожною людиною, щоперебуває на території Української держави (не тільки громадянином України, але й особою без громадянства, іноземцем.
16 Білет
1. співвідношення права ЄС та національного права держав-членів ЄС
У зв'язку з приєднанням до ЄС одним із ключових для держав-членів стає питання співвідношення національного права із правом ЄС. Відповідь на нього повинен дати один із основних принципів права Євросоюзу - принцип примату права ЄС. Його зміст полягає у тому, що правові норми ЄС у разі колізії з нормами національного права країн-членів Євросоюзу мають вищу юридичну силу. Це положення стосується не лише установчих договорів, а й інших актів ЄС (регламентів, директив, рішень), і діє воно навіть у тому разі, коли відповідна країна голосувала проти прийняття даного акта.
Однак досить часто виникають складнощі із застосуванням принципу примату права ЄС. Вони пов'язані із тим, що цей принцип документально не встановлений в установчих договорах про ЄС. Ситуація не змінилась і з підписанням Лісабонських договорів. У Декларації до Заключного акта Міжурядової конференції 2007 р. про примат права ЄС йдеться про таке: "Конференція нагадує, що відповідно до усталеної практики Суду ЄС договори і право, що створюється Союзом на основі Договорів, мають примат над правом держав-членів на умовах, визначених згадуваною судовою практикою". Але Декларація не має юридично обов'язкової сили, а лише відображає загальну позицію держав-членів ЄС. Включення положення про примат права ЄС до Лісабонських договорів могло бути розцінено як посягання на державний суверенітет держав-членів, і доля Лісабонських договорів могла б стати такою ж, як і неухваленої Конституції для Європи.
Право ЄС має пряме застосування в національних правових системах держав ЄС, що означає, що проникнення права ЄС здійснюється без жодного посередництва.
Верховенство права ЄС полягає, насамперед, в його пріоритетності по відношенню до норм права країн ЄС.
Будь-яке рішення, що суперечить праву ЄС, не може застосовуватись.
У Договорі про заснування ЄСп немає жодних положень щодо відповідальності держав-членів за збитки, завдані порушенням права Спільноти.
Однак Суд ЄСп постановив, що така відповідальність існує і залежить від природи порушення права
2. Порядок формування Європейської Комісії
Формування Комісії відповідно до чинної редакції Договору про Європейське співтовариство (ст. 214) включає п'ять етапів:
1. Висування кандидата на пост Голови Комісії.
В даний час воно здійснюється урядами держав-членів за спільною згодою.
2. Затвердження Голови Європейським парламентом
Перед тим як дати свою згоду, Європарламент заслуховує політичну програму кандидата в Голови («політичні орієнтири»), по якій парламентарії проводять дебати, а потім виносять свій вердикт (ст. 32 внутрішнього регламенту Європарламенту).
Останній може бути і негативним: у разі відмови Парламенту в інвеституру процес формування Комісії повертається до першого етапу.
3. Підбір кандидатів на посади інших членів Комісії. Цей етап і відповідні дії, які в державах зазвичай називають формуванням «кабінету», здійснюються в цей час разом (за спільною згодою) Головою та урядами держав-членів.
Кандидатів у комісари, як правило, висувають самі держави (одного чи двох, залежно від національної квоти). Ніццький договір звів цей звичай у норму права: згідно з новою редакцією ст. 214 перелік кандидатів у члени Комісії формується «відповідно до пропозицій кожної держави-члена».
В даний час, однак, жодна людина не може стати членом Комісії, якщо проти цього заперечує Голова, затверджений на свій пост Європарламентом.
При підборі кандидатур враховуються не тільки квоти, а й ділові якості майбутнього комісара. Вже на цьому етапі беруть до уваги, чим займатиметься він в Комісії. Іншими словами, подібно національним урядам, мова йде про підбір власників певних «портфелів»: комісара з внутрішніх справ, комісара із зовнішніх стосунків і т.д.
Єдиними критеріями для призначення на посаду згідно з Договором про ЄС (ст. 213) служать незалежність і загальна компетентність майбутнього комісара.
4. Вотум довіри Комісії в цілому з боку Європейського парламенту.
Після завершення підбору кандидатур уже весь «кабінет» надходить на затвердження Європарламенту. Проте ще раніше, до того як винести вотум довіри Комісії або відмовити в такому, парламентські комісії заслуховують кожного кандидата в комісари окремо
Потім вже затверджений Голова Комісії представляє членів свого майбутнього «кабінету» на пленарному засіданні та оголошує перед Європарламентом програму роботи Комісії (ст. 33 внутрішнього регламенту Європарламенту).
У цьому зв'язку не можна виключити ситуацію, коли представницький орган Союзу не схвалить склад Комісії, представлений затвердженим ним же Головою. У такому випадку процедура повертається на попередній етап.
5. Призначення Голови та інших членів Комісії. Після того як Комісія в цілому отримала парламентську інвеституру, всі її члени призначаються урядами держав-членів за спільною згодою.
Даний етап, як правило, носить формальний характер, так як національні уряди вже дали згоду на призначення і Голови та комісарів у ході попередніх етапів. Проте лише після цього процедурного акта Комісія вважається остаточно сформованою і може приступити до роботи.
Охарактеризована вище процедура формування Комісії служить яскравим показником особливості принципу поділу влади, як він проявляється в рамках наддержавного механізму Європейського Союзу, і специфіки «союзної» моделі стримувань і противаг. Остання спрямована на облік за можливості рівною мірою як національних інтересів держав-членів, так і загальних інтересів Союзу в цілому.
Склад Комісії в кінцевому рахунку має відображати волю народів окремих країн ЄС, що виражається через національні уряди, і волю населення всього Європейського Союзу, представником якої виступає Європарламент. Уряди держав-членів більше не можуть самостійно формувати «уряд» ЄС, але і Парламент Союзу сам це зробити не має права.
3. Права людини у правовій системі ЄС
- Одна з основних цінностей ЄС.
I. У ст. 2 ДЄС закріплено принцип поваги прав людини та основних свобод:
"Союз створений на цінностях поваги людської гідності, свободи, демократії, рівності, правової держави та дотримання прав людини, включаючи права осіб, які належать до меншин. Ці цінності є спільними для держав-членів у рамках суспільства, яке характеризується плюралізмом, недискримінацією, терпимістю, справедливістю, солідарністю та рівністю жінок та чоловіків".
Порушення цього принципу інститутами ЄС може слугувати підставою для позовів до Суду ЄС, а якщо аналогічні порушення систематичного та стійкого характеру допускають держави члени, то до них можуть бути застосовані санкції за рішенням Ради ЄС (ст. 7).
Усі держави-кандидати на вступ до ЄС зобов'язані відповідно до ст. 49 ДЄС поважати права людини.
ОСНОВНІ ДОК-ТИ
1. Хартія основних прав Європейського Союзу — документ, що закріплює деякі політичні, соціальні та економічні права громадян Європейського Союзу.
2. Зага́льна деклара́ція прав люди́ни — рішення Генеральної АсамблеїООН, яке є найавторитетнішим джерелом міжнародних норм щодо прав людини. Загальна декларація разом з Міжнародними пактами про права людини іноді позначається як Міжнародний Білль про права людини.
3. Конве́нція про за́хист прав люди́ни і основополо́жних свобо́д (скорочено — Європе́йська Конве́нція з прав люди́ни (ЄКПЛ)) прийнята відповідно до Загальної декларації прав людини з метою додержання країнами-підписантами (учасниками Ради Європи) та забезпечення на своїй території прав та основоположних свобод людини.
Права, які захищаються Конвенцією
· Право на життя (ст. 2)
· Право на свободу і особисту недоторканість (ст. 5)
· Право на справедливий суд (ст. 6)
· Право на повагу до приватного та сімейного життя (ст. 8)
· Право на шлюб (ст. 12)
· Право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13)
· Право на свободу думки, совісті релігії (ст. 9)
Конвенція забороняє
· Катування і нелюдське, або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
· Смертну кару.
· Рабство і примусову працю.
· Дискримінаціюу здійсненні прав і свобод, які викладені у Конвенції.
· Вислання особи з території держави, громадянином якої вона є, або позбавлення особи права в'їзду на територію держави, громадянином якої вона є.
· Покараннябез закону.
17 Білет.
1. Принципи права ЄС.
Основними принципами права ЄС є примат права ЄС (обов’язок національного судді не застосовувати національні норми у випадку, якщо вони не відповідають праву ЄС; обов’язок держав-членів не ухвалювати закони, що не відповідають праву ЄС), пряме застосування (норми права ЄС застосовуються у державах-членах без подальшого схвалення національним законодавством; кожна особа може подавати клопотання про застосування права ЄС у його справі) та пряма дія.
1. Незалежність європейського права
Автономність правового порядку Спільнот та однозначність його застосування у всіх країнах-членах багаторазово підкреслював Європейський Суд. Країни-члени, утворивши Спільноти, обмежили свою правотворчу діяльність і в результаті дозволили утворити правовий порядок, незалежний від національної та міжнародної правових систем. Цей порядок є однаково обов'язковим до виконання усіма країнами-членами та їх громадянами, а також повинен застосовуватися внутрішніми судами.
2. Примат над національним правом
Принцип примату (першості) Спільнот над національним правом країн-членів регулює, як потрібно поводитися, якщо виникає конфлікт між нормою національного права та правом Спільнот. Затаких умов право Спільнот має першість перед національною нормою. Слід підкреслити, що тут йдеться виключно про першість у застосуванні. Якщо в національному праві наявне положення, яке суперечить праву Спільнот, це не означає, що воно є автоматично недійсним, а лише забороняється його застосування.
Першість права Спільнот є наслідком зобов'язального характеру нормативних актів вторинного права (ст. 249 [189] Римського Договору) і знаходить підтвердження в практиці Європейського Суду.
3. Безпосередність застосування
Безпосередність застосування права означає, що нормативні правові акти Спільнот є нормою прямої дії в країнах-членах без необхідності їх ратифікації чи інкорпорації з національним правом. Інакше кажучи, право Спільнот безпосереднім чином визнає право та накладає обов'язки на інституції спільнот, країни-члени та їх громадян.
Цей принцип був визнаний Європейським Судом, незважаючи на початковий опір деяких країн-членів..
4. Принцип рівності (заборона дискримінації)
Принцип рівності означає, що жоден громадянин ЄС не може бути дискримінований з огляду на його громадянство, стать, расу, етнічне походження, релігію, переконання, фізичні чи психічні недоліки, а також вік чи сексуальну орієнтацію.
5. Принцип солідарності
Найкраще цей принцип сформульовано в статті 10 [5] Римського Договору: „Країни-члени вживатимуть усіх заходів загального чи приватного характеру, щоб забезпечити виконання зобов'язань, що випливають з цього Договору чи з дій, виконаних інституціями Спільноти. Ці країни будуть сприяти виконанню завдань Спільноти. Вони повинні утриматися від будь-яких дій, які могли б поставити під загрозу досягнення цілей цього Договору“.
Принцип солідарності з одного боку означає, що країни-члени не можуть не виконувати права Спільнот, думаючи про свої національні інтереси, а з іншого - мусять робити все можливе, щоб постанови права Спільнот реалізувати якнайкраще.
6. Принцип Субсидіарності
Принцип субсидіарності окреслює поділ повноважень між країнами-членами та Спільнотою: Спільнота діє в рамках своїх повноважень, визначених цим договором, та поставленими тут перед нею цілями. У сферах, які не підпадають під її виключну компетенцію, Спільнота діє відповідно з принципом субсидіарності. Тоді, коли цілі пропонованої дії не можуть бути досягнуті в достатній мірі країнами-членами, то беручи до уваги масштаби та результати пропонованої дії, можуть бути більш успішно досягнуті Спільнотою. Будь-які дії Спільноти не можуть провадитися далі того, що є необхідним для досягнення цілей цього Договору.
Простіше кажучи, принцип субсидіарності означає, що справи, до яких Спільнота не має виключної компетенції, не можуть реалізовуватися, поки країна-член може самостійно досягти дану ціль, принаймні так само добре, як би це могла зробити Спільнота.
2. Повноваження Євр. Комісії.
Європейська комісія є виконавчим органом Союзу. Вона забезпе-чує дотримання всіх положень Угоди про утворення ЄС всіма струк-турними підрозділами. Комісія готує рекомендації щодо прийняття рішень з різних питань діяльності Союзу, бере участь у розробці най-важливіших заходів, які здійснюють рада і парламент. Комісія також готує загальний щорічний звіт про діяльність ЄС.
Відповідно до записаного в угодах комісія має:
· розробляти й пропонувати законодавчі акти;
· керувати запровадженням політики Співтовариства;
· розпоряджатися бюджетом;
· підтримувати зовнішні відносини;
· наглядати за дотриманням законів Співтовариства;
· вказувати шляхи та перспективи розвитку.
3. Співробітництво суду ЄС і Євр.Суду з прав людини у сфері дотримання та захисту основних свобод
КОНКРЕТНО НЕ ОТВЕЧАЮ!
Суд Європейського Союзу (також Європейський суд, Суд справедливості) — є офіційною інституцією Європейського союзу, яка охоплює всю судову владу ЄС.
і включає:
· ЄвропейськийСуд справедливості — найвища ланка судової системи Європейського Союзу;
· Загальний Суд (раніше Суд першої інстанції створений у 1989 році та перейменований Лісабонським договором на Трибунал);
· Трибунал у справах публічної служби (створений у 2004 році).
функції:
перевіряє законність актів інститутів Європейського союзу;
забезпечує виконання зобов'язаннь державами-членами за договорами ЄС;
інтерпретує право Європейського Союзу на прохання національних судів і трибуналів
Європейський суд з прав людини — одна з інституцій Ради Європи, створена 21 січня1959 року для контролю за дотриманням прав і свобод людини та громадянина, закріплених в Європейській конвенції з прав людини, ратифікованої1953 року.
створення в межах Суду трьох різних типів органів: комісій, палат і Великої палати.
Комісія, до складу якої входить три судді, може визнати неприйнятною або вилучити з реєстру справ індивідуальну заяву, якщо така ухвала може бути винесена без додаткового вивчення. Кожна така ухвала є остаточною і особа, що звернулась із заявою, не може вимагати її перегляду.
В палатах, на другому рівні організаційної структури Суду, здійснюється більша частина його роботи. До складу палат входять сім суддів, включаючи й члена палати за посадою — суддю, якого було обрано від зацікавленої держави-учасниці, або особу, яка призначається для участі в засіданнях в разі відсутності такого судді.
Окрім створення комісій, про які йшлось вище, палата приймає ухвали щодо прийнятності та суті міждержавних і індивідуальних заяв, які не були визнані неприйнятними у комісіях. Як правило, палата приймає рішення щодо прийнятності окремо від рішення по суті.
Велика палата — третій рівень, на якому здійснюється робота Суду. До складу Великої палати входять сімнадцять суддів. Окрім члена Великої палати за посадою, який засідає на тих же умовах, що визначаються по відношенню до члена палати за посадою, пункт 3 статті 27 також зараховує до складу Великої палати Голову Суду, заступників Голови, голів палат та інших суддів, які визначаються відповідно до регламенту Суду.
Велика палата вповноважена розглядати лише ті справи, які були передані до неї і лише в трьох випадках,відповідно до статті 30, палата може відмовитись від своєї юрисдикції на користь Великої палати за таких обставин:
· якщо справа, яку розглядає палата, порушує серйозне питання щодо тлумачення Конвенції чи протоколів до неї
· якщо вирішення питання, яке вона розглядає, може призвести до результату, несумісного з рішенням, постановленим Судом раніше
· якщо жодна зі сторін у справі не заперечує проти цього
18 Білет
1. Принцип верховенства права ЄС.
Принцип верховенства права ЕС означает приоритет норм права ЕС над нормами национального законодательства государств-членов. Правовые нормы национального права государств-членов не должны противоречить нормам права ЕС. Указанный принцип распространяется не только на учредительные договоры Европейского союза, но и на ряд других нормативных актов Европейского союза. Гарантом соблюдения данного принципа выступает Европейский суд.
2. Роль Єврокомісії у законодавчій процедурі ЄС.
Монополія на законодавчу ініціативу всередині Євросоюзу є, очевидно, найістотнішим видом влади, яку має Єврокомісі.
У процесі ухвалення рішень у Співтоваристві існує подвійний зв’язок між компетенціями Ради міністрів і Європарламенту (законодавчої влади) та компетенціями Єврокомісії. Справді, якщо Рада сама або Рада разом з Парламентом ухвалюють законодавчі акти, а Єврокомісія розробляє початкову пропозицію, то Рада і Європарламент не можуть здійснити своєї функції прийняття рішень, допоки Комісія не представить певної пропозиції. Рада не може діяти з власної ініціативи або за вимогою однієї з держав-членів, всупереч волі Єврокомісії, а вносити зміни до пропозиції може тільки одностайним рішенням. Таким чином, монополія законодавчої ініціативи, якою користується Єврокомісія, надає такій ініціативі явно більшої важливості з конституційного погляду, порівняно з правом ініціативи, яким користуються уряди в національних парламентських системах. В кожному разі, поправки, прийняті одноголосно в Раді міністрів, не можуть радикально змінити суті пропозицій, яких вони стосуються. На засіданні з 15-ти учасників дуже важко досягти одноголосно позиції, а тому на практиці Рада має очікувати від Комісії зміненої пропозиції, яка може и виправити або й відхилити в будь який момент, перш ніж буде прийнято остаточне рішення.
Можливості вносити зміни та знімати їх дозволяють Комісії краще зберігати власну автономію і спільні інтереси, забезпечуючи широке поле для оцінювання дотичних інтересів,прямо чи опосередковано пов’язаних із и ініціативами.
Кожна пропозиція має містити вказівки на “юридичну основу”, тобто на статтю угоди, на якій вона базується.
3. Хартія основних прав людини (Ніццька хартія).
Хартія основних прав Європейського Союзу — документ, що закріплює деякі політичні, соціальні та економічні права громадян Європейського Союзу. Проект документа був підготовлений Європейською Конвенцією протягом грудня 1999 року — жовтня 2000 року і урочисто проголошений на засіданні Європейської Ради в Ніцці 7 грудня2000 року[1], а згодом опублікована в частині «С» Official Journal. Проте потім його правовий статус був невизначеним, і у нього не було повної юридичної сили[2] до набрання чинності Лісабонського договору1 грудня2009 року.
Хартія складається з 54 статтей. що поділені на сім розділів. Перші шість — фундаментальні цінності: гідність, свобода, рівність, солідарність, права громадян та правосуддя. Останній, сьомий розділ, регулює та тлумачить застосування документу.
Билет № 19
1). Принцип прямої дії ПРАВА ЄС
Принцип прямої дії права ЄС, як і принцип верховенства, найбільш повною послідовній формі встановлено рішеннями Європейського суду. Даний принцип є головною відмінністю права ЄС від міжнародного права, норми якого регулюють, насамперед, відносини держав та міжнародних організацій.
Регламенти, прийняті інститутами ЄС, є актами прямої дії: з моменту затвердження Радою (комісією, Радою спільно з Європарламентом) та набуття чинності будь-якого регламенту ЄС, що містяться в ньому положення стають безпосередньо діючим правом на всій території Європейського Союзу, обов'язковими як для держав - членів, так і для індивідуумів.
2). Контрольні Повноваження Комісії
Комісія - постійно діючий орган (засідання проходять щотижня), що складається з незалежних міжнародних чиновників, якими є члени Комісії та службовці її департаментів. Комісія складається з 20 членів, включаючи Голову, призначуваних на п'ятирічний термін.
По-перше, вона забезпечує здійснення установчих договорів, так само як і інших нормативно-правових актів, прийнятих інститутами ЄС на виконання і застосування останніх.
По-друге, вона висловлює рекомендації і дає висновок з усіх питань, що становлять предмет установчих договорів.
По-третє, Комісія має власну розпорядчої владою, а так само бере участь у прийнятті рішень іншими інститутами, насамперед Радою і Парламентом.
По-четверте, Комісія забезпечує виконання рішень, прийнятих Радою в рамках його компетенції, виконання яких покладається на Комісію.
Повноваження Комісії, що передбачають дачу рекомендацій і прийняття висновків, як з ініціативи самої Комісії, так і за запитами інших інститутів в тих випадках, коли це передбачено чинними правовими законами.
3). Судова система Європейського Союзу
Суд Європейських співтовариств (Суд), покликаний забезпечити однакове розуміння і застосування європейського права, зумів утвердитися як високоавторитетний та неупереджений орган. Суд сформулював основні кваліфікаційні ознаки права ЄС. За допомогою судового тлумачення він заповнив багато прогалин і уточнив зміст багатьох постанов установчих договорів та актів вторинного права. Ці зміни полягають у створенні практично триланкової судової системи ЄС:
· Суд ЄС;
· Суд першої інстанції (СПІ);
· спеціалізовані судові палати.
У відповідності з реформою Суд ЄС набуває статусу найвищого судового органу ЄС.
Він розглядає по першій інстанції порівняно обмежену категорію справ, вирішення яких має суттєво важливе значення для забезпечення єдності і цілісності європейського права.
Прецедентне право ЄС
Якщо права громадянина вважаються порушеними, то він має право звернутися не тільки до судових органів власної країни, але і в міжнародні інститути. Так прецедентне право європейського суду передбачає, що громадянин, використавши всі можливі способи захисту особистих прав, звертається за допомогою до Європейського суду. Використовуючи прецедентне право європейського суду, можна отримати винесення справедливого рішення за власною справою. Європейським судом може бути прийнято рішення щодо будь-якого розгляду.
Європейський суд з прав людини (англ. European Court of Human Rights, фр. Cour européenne des droits de l'homme) — міжнародний судовий орган, юрисдикція якого поширюється на всі держави — члени Ради Європи, що ратифікували Європейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод, і включає всі питання, що стосуються тлумачення і застосування конвенції, включаючи міждержавні справи і скарги окремих осіб. Перш, ніж скарга буде подана до Суду, необхідно суворе дотримання кількох неодмінних умов.
Предметом скарги можуть бути тільки права і свободи гарантуються конвенцією або її протоколами.
Билет № 20
1). Принцип інтегрованості.
принцип означає, що норми права ЄС закріплюються у національних системах права всіх держав-учасниць, в результаті чого вони стають невід'ємною складовою частиною цих систем. Саме інтеграція в національне право надає юридичну чинність нормам ЄС на території держав-членів і робить обов'язковим їх застосування національними судами.
Норми права ЄС розглядаються як автоматично інтегровані на національні системи права держав-членів. Принцип інтегрованості означає, що це норми права ЄС автоматично впроваджуються у їх національні правові системи. Вони підлягають застосуванню національними владою та судами у тому порядку у тому ж обсязі, як й формує відповідні норми національного права. Значення цього принципу особливо важливо задля країн із дуалістичним режимом застосування норм міжнародного права.
2). Роль комісії у бюждетному процессі
Європейська Комісія пропонує проект бюджету, Європарламент здійснює його розгляд, вносить поправки та спільно з Радою ЄС виносить остаточне рішення.
Проект бюджету розробляє Європейська Комісія відповідно до економічних реалій та затвердженої бюджетної стратегії ЄС. Рішення Європейської Комісії приймаються більшістю голосів, а її члени голосують персонально. Після цього проект бюджету ЄС подається в Раду міністрів ЄС для розгляду й затвердження. Рада ЄС щодо бюджету збирається, як правило, два рази на рік, щоб розглянути проект бюджету, представлений Європейською Комісією, у частині обов'язкових видатків і після затвердження направляє його в Європейський Парламент.
Бюджетний рік у Європейському Союзі починається 1 січня і закінчується 31 грудня. Безпосереднім виконанням бюджету займається Європейська Комісія. Контрольна функція Європейської Комісії проявляється в тому, що вона аналізує стан справ у ЄС, для чого збирає інформацію та проводить перевірки, у тому числі перевірки виконання бюджету, її огляди й доповіді, систематизовані у звіті про виконання бюджету, направляються до Європейського Парламенту, Ради міністрів ЄС, інших інститутів ЄС і урядів держав — членів ЄС.
3). Копенгагенські та Мадридськікритерії
Критерії, яким мають відповідати країни-кандидати на вступ до Європейського Союзу (Копенгагенські критерії), були схвалені на засіданні Європейської Ради у Копенгагені у червні 1993 та одобрені в 1995 на Мадридському засіданні Європейської ради. і включають в себе:
І) стабільність інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, повагу до прав людини, повагу і захист національних меншин (політичні критерії);
ІІ) наявність дієвої ринкової економіки і здатність витримувати конкурентний тиск і дію ринкових сил у межах ЄС (економічні критерії); Наявність дієвої ринкової економіки характеризується наступними елементами:
- рівновага між попитом і пропозицією як результат вільної взаємодії ринкових сил;
- лібералізація цін і торгівлі;
- відсутність перешкод для доступу на ринок і виходу з нього;
- наявність достатньої правової бази, включаючи регулювання права власності, виконання законів і контрактів;
- досягнення макроекономічної стабільності, включаючи цінову рівновагу, стабільність державного фінансування та платіжного балансу;
ІІІ) здатність узяти на себе зобов’язання, що випливають з членства в ЄС, включаючи суворе дотримання цілей політичного, економічного, валютного союзу (інші критерії).
Важливим сегментом ЄС є Європейський економічний і валютний союз (ЕВС).
Однак слід розрізняти участь у валютному союзі, обов’язковому для усіх членів ЄС, і прийняття євро як єдиної валюти. Від нових членів не вимагається прийняття євро як єдиної валюти, навіть якщо вони беруть участь у ЕВС. Участь у ньому сприятиме розвитку країн-кандидатів, прийняттю у перспективі євро як єдиної валюти для усіх членів ЄС.
Входження у ЕВС передбачає три стадії:
1) стадія підготовки до приєднання – період до приєднання;
2) стадія приєднання – період від приєднання до прийняття єдиної валюти;
3) остання стадія – впровадження євро.
Билет № 21
1). принцип юрисдикційної захищеності права співтовариств, який здійснюється Судом Євросоюзу та судом І інстанції, а також відповідними установами держав-учасниць. Реалізація цього принципу підтверджує, що неухильне виконання приписів європейського права є спільною метою інститутів Співтовариств і Європейського Союзу та держав-учасниць. Юрисдикційна захищеність. Під нею розуміють імперативний обов'язок для всіх національних судових органів держав-членів і судових установ ЄС забезпечити застосування права Союзу і максимально ефективний захист прав і інтересів, що виникають на його основі.
Строге і неухильне втілення в життя приписів європейського права — загальна ціль інститутів Союзу і держав-членів.
2). Европейський парламент институаційна система
Інституційний механізм Євросоюзу має складну конструкцію, яка відображає поступовий характер розвитку європейської інтеграції. Основу його організаційної структури складають Європейський парламент, Європейська рада, Рада, Комісія, Суд, Європейський центральний банк, Рахункова палата. їх повноваження визначені в установчих договорах та актах про внесення змін і поправок до них. Європейський парламент Очолює систему інститутів ЄС. Основні функції Європарламенту включають законодавчу (разом з Радою), бюджетну (разом з Радою), політичного контролю і консультативну.
Європе́йський парла́мент (скор. Європарла́мент) — законодавчий органЄвропейського Союзу, що напряму вибирається громадянами Європейського Союзу. Спільно з Радою Європейського Союзу і Європейською Комісієюпарламент виконує законодавчі функції в ЄС і вважається одним з найбільш потужних законодавчих органів у світі.
Функції
· разом з Радою, бере участь у законодавчому процесі через численні процедури (процедура спільного ухвалювання рішень, процедура співпраці, узгодження, консультативний висновок тощо);
· контролює діяльність інституцій Союзу, затверджуючи склад Комісії (та через право висловлювати їй вотум недовіри), а також через письмові й усні запити, які він може адресувати Комісії та Раді;
· поділяє з Радою бюджетні повноваження, а саме: ухвалює річний бюджет та контролює його виконання.
Європарламент також призначає омбудсмена, уповноваженого розглядати скарги від громадян Союзу з приводу порушень у діяльності інституцій та органів Спільноти. Зрештою, парламент може створювати тимчасові комітети з розслідування, чиї повноваження не обмежуються вивченням діяльності інституцій Спільноти, а можуть поширюватись і на дії країн-членів із впровадження політики Спільноти.
3). Acquis communautaire (acquis) що означає «доробок спільноти» — правова система Європейського Союзу, яка включає акти законодавства Європейського Союзу (але не обмежується ними), прийняті в рамках Європейського співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і Співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ. Це сукупність спільних прав і зобов'язань, обов'язкових до виконання в усіх країнах — членах ЄС.
acquis communautaire зазвичай розуміють сукупність правових норм, судових рішень, доктринальних понять, рекомендацій, домовленостей тощо, які виникли за час існування європейських інтеграційних об'єднань і мають сприйматися країнами - претендентами на вступ до Євросоюзу беззастережно, тобто як те, що не може бути предметом переговорів.
Первой составляющей «acquis communautaire» являются учредительные договоры ЕС: Договор о Европейском Сообществе угля и стали (1951г.), Договор о Содружестве (в 1957 г.) і тд.
важнейшим элементом права ЕС являются общие принципы, на которых основан Евросоюз – принципы свободы, демократии, уважения прав человека и его основных свобод, верховенства права.
Третьим элементом выступают императивные нормы международного права, не следует забывать, что Евросоюз основан на принципах, которые зафиксированы в Уставе ООН. Кроме того, элементами «acquis communautaire» выступает внутреннее законодательство стран - участниц ЕС, договоры, закрепленные
Білет № 22
1). Джерела ЄС
Основу правопорядку ЄС складає так зване первинне законодавство: установчі договори (Договір про Європейський Союз, договори створення Європейських співтовариств), договори про внесення змін до установчих договорів, угоди про приєднання до ЄС нових держав-членів, а також міжнародні договори, укладені між державами-членами з питань, що належать до сфери компетенції Союзу та Співтовариств.
Регламенти — нормативно-правові акти, що мають загальне застосування, є обов’язковими у всіх своїх складових частинах, підлягають прямому застосуванню в усіх державах-членах. Регламенти не потребують будь-яких заходів з імплементації в національні правопорядки держав-членів.
Директиви – нормативно-правові акти, що є обов’язковими для держав-членів щодо результатів, які мають бути досягнуті. Але держави-члени мають право вільно обирати форму та засоби імплементації директиви у внутрішньодержавні правопорядки.
Рішення – правові акти індивідуального значення, що є обов’язковими в усіх своїх складових частинах для тих, кому вони адресовані. Це можуть бути як держави-члени, так і юридичні або фізичні особи.
2). Порядок формування парламенту
Європейський парламент - представницький інститут Співтовариства і Союзу. Він складається "з представників народів держав, об'єднаних у Співтовариство" (ст. 189 Договору про ЄС). Всі члени (депутати) Європарламенту обираються загальними прямими виборами строком на п'ять років. - вибори депутатів до Європарламенту у всіх державах -членах проводяться протягом одного тижня місяця (на практиці - червень), з четверга по неділю. Підрахунок голосів і оголошення результатів проводяться тільки після завершення процесу голосування у всіх країнах Союзу.
Особи, обрані до складу Європейського парламенту, мають вільний мандатом (тобто не пов'язані наказами своїх виборців і не можуть бути достроково відкликані) і наділяються депутатським імунітетом, який може бути знятий самим Парламентом. Незалежно від того, в якій країні обрані парламентарії, вони виступають представниками всіх народів Співтовариства і Союзу в цілому і об'єднуються один з одним у "політичні групи (фракції) виходячи зі своєї партійної приналежності. Роль фракцій у Європейському парламенті "завжди була і залишається фундаментальною"
3). Правові засади адаптації України до ЄС
Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - процес приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність acquiscommunautaire. Адаптація законодавства є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що в свою чергу є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики.
У відповідності до положень Загальнодержавної програми процес адаптації законодавства складається з декількох етапів у такій послідовності:
- визначення актів acquis communautaire, що регулюють правовідносини у відповідній сфері;
- переклад визначених актів європейського законодавства українською мовою;
- здійснення комплексного порівняльного аналізу;
- розроблення рекомендацій стосовно гармонізації законодавства України з acquis communautaire;
- проведення політичного, економічного та соціального аналізу наслідків реалізації рекомендацій; визначення переліку законопроектних робіт;
- підготовка проектів законів та інших нормативно-правових актів, включених до переліку законопроектних робіт, та їх прийняття;
- моніторинг виконання.
З метою виконання Загальнодержавної програми Кабінет Міністрів України 15 жовтня 2004 року прийняв постанову № 1365 «Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»
У 2004 році було створено Координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу з метою забезпечення міжвідомчої координації діяльності з адаптації законодавства. Координаційну раду очолює Прем'єр-міністр України, який скликає її засідання не рідше ніж один раз на півріччя.
Білет № 23
1). Первинні джерела ЄС
Первинні джерела виходять безпосередньо від держав-членів. До первинних джерел права відносяться перш всього три установчих договору - Паризький 1951 р. про Європейському об'єднанні вугілля і сталі і два Римських 1957 р. - про Європейський економічному співтоваристві і EBPOATOMe, а також протоколи і декларації, видані як додатки до них і наступні поправки і доповнення. Це, зокрема, такі акти, як Договір про злиття 1965 р., Акт Ради про прямих вибору в Європейський парламент (1976 р.), договори про приєднання до Співтовариств нових членів, Єдиний Європейський Акт 1986 р., Маастрихтський договір 1992 р., Амстердамський договір 1997 р.
Первинне право - джерела, які мають основоположний характер у правовій системі і які мають вищу юридичну силу.
2). Контрольні та бюджетні повноваження ЄС
Бюджетні повноваження
Європейський Союз, на відміну від більшості інших міжнародних організацій, повністю фінансується за рахунок власних ресурсів. Бюджетний процес регулюється Договором про Європейський Союз та актами, прийнятими органами ЄС на розвиток його положень (норми Договору мають загальний характер і їхнє пряме застосування є неможливим). Основними учасниками бюджетного процесу є Комісія, Рада, Парламент (які утворюють бюджетний орган) та Рахункова палата (здійснює функцію бюджетного контролю). Бюджетні повноваження Європейського Парламенту є досить значними і дають йому можливість здійснювати вагомий вплив на політику Європейського Союзу.
Три основні рівні бюджетних повноважень Європейського Парламенту:
Розгляд та прийняття законопроекту
У процесі розгляду законопроекту Європейський Парламент готує поправки. Договір про Європейський Союз поділяє витрати на обов’язкові та необов’язкові. Такий поділ пояснюється політичними факторами і пов’язаний з розподілом бюджетних повноважень відповідних інститутів Європейського Союзу.
Поточний контроль за виконанням бюджету.
Комітет з питань бюджету здійснює поточний контроль за виконанням основного фінансового плану шляхом розгляду щоквартальних звітів Комісії щодо поточного виконання бюджету.
Затвердження звіту про виконання бюджету.
Парламент затверджує звіт про виконання бюджету на підстави поданих Рахунковою палатою документів. Він має право схвалити чи відхилити звіт. Законодавством Європейського Союзу не визначено можливих наслідків відмови Парламенту затвердити звіт Комісії.
Контрольні повноваження
Парламентська відповідальність уряду: Європейський Парламент наділений значними повноваженнями у сфері контролю за діяльністю органів Європейського Союзу.
Парламент бере активну участь у формуванні Європейської Комісії. Кандидат на посаду Голови Комісії висувається урядами країн-членів Європейського Союзу, проте він повинен отримати згоду Європейського Парламенту (процедура інвеститури). Європейський Парламент має право внести на розгляд питання винесення вотуму недовіри Комісії. Голосування з цього приводу є відкритим і проводиться не раніше, ніж за 3 дні після внесення на розгляд цього питання. Для прийняття відповідного рішення необхідно набрати більшість у дві третини поданих голосів. Інформаційний контроль за діяльністю Комісії та Ради: Європейський Парламент наділений правом на отримання інформації щодо діяльності Ради та Комісії.
Комісія та Рада зобов'язані:
3). Інституційний механізм
Інституційна відповідальність за сферу адаптації законодавства розділена між Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України та Міністерством юстиції України. Перевірка проектів законодавчих актів на відповідність acquis communautaire проводиться як на парламентському, так і на урядовому рівнях.
Верховна Рада України
Верховна Рада України, як центральний орган законодавчої влади, в рамках питань адаптації законодавства відповідає за прийняття законів, внесення змін до Загальнодержавної програми, а також здійснення юридичної експертизи проектів законів на відповідність acquis communautaire. Координацію парламентської роботи у сфері адаптації законодавства здійснює Комітет Верховної Ради України з питань європейської інтеграції (далі – Комітет ЄІ ВРУ).
Кабінет Міністрів України
Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Загальнодержавної програми, затверджує ПЗ, передбачає щороку в проектах Державного бюджету України витрати на фінансування заходів з виконання Загальнодержавної програми.
Міністерство юстиції України
Міністерство юстиції України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, що визначено Указом Президента від 6 квітня 2011 року № 395 «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України».
Білет № 24
1) Вторинні джерела
До актів вторинного права належать акти, які видаються інститутами Союзу, а також міжнародні договори Союзу та угоди, укладені в рамках ЄС його державами-членами.
Сумарна характеристика актів вторинного права дана в ст. 249 Договору про Співтовариство. До їх числа віднесені регламенти, директиви та рішення.
Регламент є нормативно-правовим актом загального характеру, що у всіх своїх елементах обов'язковий для всіх суб'єктів права ЄС і є актом прямої дії. Він підлягає застосуванню владою та судовими установами всіх держав-членів незалежно від того, виступало чи дана держава за їх прийняття чи ні. Всі регламенти (нерідко в літературі вони іменуються законодавчими актами) підлягають обов'язковій публікації в Офіційному віснику ЄС. Другий вид нормативно-правових актів, що видаються інститутами, - це директиви. Їх головна відмінність від регламенту полягає в тому, що в директиві, як правило, вказуються цілі і результати, які повинні бути досягнуті застосуванням цього акту, однак національним владі надається право самим визначати, в якій формі або за допомогою яких процедур і механізмів ці цілі можуть бути досягнуті. Директиви, таким чином, пов'язують держава тільки в тому, що стосується досягнення певних результатів та термінів їх досягнення. Третю групу джерел права утворюють рішення. Їх відмінна особливість полягає в тому, що це акти індивідуальної, а не загального характеру. Вони обов'язкові для своїх адресатів у всіх своїх складових частинах. Інша частина вторинної права - нормативні договори, які залежно від суб'єктів їх укладають, поділяються на три види:
1) Угоди Європейського Союзу з третіми країнами.
2) Додаткові конвенції між державами-членами.
3) міжінституційних угоди - нормативні договори, укладені інститутами союзу з метою уточнення і доповнення окремих положень установчих документів. Міжінституційних угоди найчастіше носять тристоронній характер, пов'язують три політичні інститути: Європейський парламент, Рада та Комісію.
2). Законодавчі повноваження Європейський парламент завжди реалізує разом з
Радою Європейського Союзу, однак форми участі Парламенту в законодавчому
процесі неоднакові. Залежно від предмета нормативного акту уповноважуючи
статті пропонують використання різних процедур, у рамках яких прав
Європарламенту більше або менше.
Контрольні повноваження. Парламентський контроль за виконавчою владою -
невід'ємна риса будь-якої демократичної організації публічної влади.
Європейський парламент у цей час має досить широкі контрольніпрерогативи у відношенні головного виконавчого органа ЄС - Комісії, атакож (хоча й у меншому ступені) Ради. Ступінь участі Парламенту в процесі прийняття рішень варіюється в залежно від тієї процедури, яка має бути використана для прийняття законодавчого акта. Нова редакція ст. 14 Договору про Європейський Союз зазначає, що Європейський парламент на рівні з Радою виконує законодавчі та бюджетні повноваження [3], що свідчить про подальше підсилення ролі Парламенту.
3). Загальнодержавна програма адаптації законодавства України доМетою адаптації законодавства України до законодавства
Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи
України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що
висуваються Європейським Союзом (ЄС) до держав, які мають намір
вступити до нього.
Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є
пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського
Союзу, що в свою чергу є пріоритетним напрямом української Тому даний План був замінений на План заходів з виконання Загальнодержавної програми адаптації. Цей план готується на підставі пропозицій Координаційної ради з адаптації законодавства України до законодавства ЄС, а забезпечують виконання цього плану Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України з питань, що належать до їх компетенції. Органом, що координує роботу з виконання Програми, є Міністерство юстиції України. Таким чином, створюється така система в механізмі правотворчості в Україні, яка забезпечуватиме розробку і прийняття всіх без виключення нормативно-правових актів у відповідності до стандартів права ЄС (див. таблицю).
Вже розпочато роботу по адаптації законодавства щодо скасування експортних мит, обмеження підвищення експортних тарифів, скасування спецекспорту, уніфікації ставок акцизних зборів на товари вітчизняного виробництва, імпорт
Вагомим внеском у наближення українського законодавства до європейських норм права є членство України в Раді Європи, адже конвенції цієї організації встановлюють спільні правові стандарти, в т.ч. й для країн-членів ЄС. Україною ратифіковано близько 30 конвенцій РЄ. Розпорядженням Президента України утворено Державну міжвідомчу комісію з питань впровадження в законодавство України норм і стандартів РЄ тощо.
25 білет
1. Практика Суду ЄС не може формально вважатися джерелом права, оскільки прецедент у праві ЄС має тільки переконливу, але не обов’язкову силу поза межами принципу res judicata. Однак, це зовсім не означає, що рішення Суду можуть мати дію поза рамками res judicata (конкретного рішення). Так, у деяких випадках Суд, здійснюючи свої повноваження щодо тлумачення права ЄС, приймав на себе, по суті, квазізаконодавчу функцію. Незважаючи на винятковість таких випадків, та з огляду на узгодженість усталеної практики Суду та його авторитет, рішення Суду отримали силу та значення, що наближаються до обов’язкових. В такому сенсі практику Суду можна визнати «квазіджерелом» права ЄС.
2. Суд Європейського Союзу — орган, створений у 1952 р. Договором про заснування Європейського об'єднання вугілля та сталі, який забезпечує дотримання права в ЄС. Оскільки Суд ЄС має надзвичайно великий обсяг обов'язків, Єдиний європейський акт (1987 р.) передбачив створення Суду першої інстанції — додаткового судового органу, покликаного "розвантажити" і максимально допомогти Суду ЄС виконувати його основну функцію. Отже, Суд ЄС та Суд першої інстанції втілюють судову гілку влади Євросоюзу.
Суд розглядає суперечки між державами-членами, між Союзом і країнами ЄС, між інститутами, фізичними особами або спільними органами і Союзом; готує експертні висновки і відповідає за попередні рішення (за клопотанням національного суду); висловлює свою думку щодо міжнародних угод. Хоча суд не наділений примусовими повноваженнями, в переважній більшості випадків сторони виконують рішення суду, спираючись на концепцію дотримання спільних інтересів.
3. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС – це процес приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність з acquis communautaire 1. Проте адаптація законодавства це не тільки вдосконалення існуючого законодавства, а й розробка проектів нормативно-правових актів з урахуванням acquis communautaire.
Acquis communautaire – це правова система Європейського Союзу, яка включає акти законодавства, прийняті в рамках трьох стовпів ЄС2, але не обмежується ними. До трьох стовпів ЄС належать Європейське співтовариство, Спільна зовнішня політика та політика безпеки і Співробітництво в сфері юстиції та внутрішніх справ. Європейське співтовариство, в свою чергу, було утворено з Європейського Економічного Співтовариства, Європейського об’єднання вугілля та сталі та Європейського співтовариства з атомної енергії.
Поняття acquis communautaire вперше було законодавчо закріплено у Загальнодержавній програмі адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, прийнятій Верховною Радою України у березні минулого року. Проте найбільш поширеним в нормативно-правових актах України є поняття адаптації законодавства України до законодавства ЄС.
Для реалізації забезпечення проведення адаптації законодавства України до законодавства ЄС необхідно було створити відповідний інституційний механізм.
Створення такого інституційного механізму було фактично розпочато після набуття чинності Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС 4(далі – УПС), статтею 51 якої передбачено зобов’язання України щодо поступового приведення національного законодавства у відповідність до законодавства Співтовариства у визначених сферах.
Першими кроками у процесі створення інституційного механізму було прийняття постанови Кабінету Міністрів України „Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства ЄС" . Цією постановою на Мін’юст було покладено координацію діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення адаптації законодавства України до законодавства ЄС, а для забезпечення взаємодії центральних органів виконавчої влади при Мін’юсті було створено Міжвідомчу координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Також постановою було визначено, що з метою вдосконалення роботи з підготовки проектів нормативно-правових актів з урахуванням світового досвіду при Мін’юсті мав бути створений Центр порівняльного права.
В Україні було запроваджено систему планування, координації та контролю за нормотворчою діяльністю та роботою з адаптації законодавства центральних органів виконавчої влади.
26 білет
1. Амстердамський договір — є результатом міжурядової конференції, яка розпочала свою роботу на засіданні Європейської Ради в Турині 29 березня 1996 р. Договір ухвалено на засіданні Європейської Ради в Амстердамі 16-17 червня 1997 р.; 2 жовтня 1997 р. його підписали міністри закордонних справ п'ятнадцяти держав-членів.
Набрав чинності 1 травня 1999 р. після ратифікації в усіх державах-членах згідно з національними конституційними вимогами.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 102 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |