Читайте также:
|
3.1. Незалежність європейського права
Автономність правового порядку Спільнот та однозначність його застосування у всіх країнах-членах багаторазово підкреслював Європейський Суд. Країни-члени, утворивши Спільноти, обмежили свою правотворчу діяльність і в результаті дозволили утворити правовий порядок, незалежний від національної та міжнародної правових систем. Цей порядок є однаково обов'язковим до виконання усіма країнами-членами та їх громадянами, а також повинен застосовуватися внутрішніми судами.
3.2. Примат над національним правом
Принцип примату (першості) Спільнот над національним правом країн-членів регулює, як потрібно поводитися, якщо виникає конфлікт між нормою національного права та правом Спільнот. За таких умов право Спільнот має першість перед національною нормою. Слід підкреслити, що тут йдеться виключно про першість у застосуванні. Якщо в національному праві наявне положения, яке суперечить праву Спільнот, це не означав, що воно є автоматично недійсним, а лише забороняється його застосування.
Першість права Спільнот є наслідком зобов'язального характеру нормативних актів вторинного права (ст. 249 [189] Римського Договору5) і знаходить підтвердження в практиці Європейського Суду6.
3.3. Безпосередність застосування
Безпосередність застосування права означає, що нормативні правові акти Спільнот є нормою прямої дії в країнах-членах без необхідності їх ратифікації чи інкорпорації з національним правом. Інакше кажучи, право Спільнот безпосереднім чином визнає право та накладає обов'язки на інституції спільнот, країни-члени та їх громадян
4 Наприклад, справа 6/64 Costa прош ENEL (1964 р.), справа 14/68 Walt Wilhelm та інші прош Bundeskartellamat
(1969 г.), справа 44/79 Hauer щюти Rheinland Pfallz ( 1979 p.).
5 В цій праці взято нумерацію статей із урахуванням змін, внесших Амстердамським Договором. Стара нумерація
подається в квадратних дужках.
6 Наприклад, справа 6/64 Costa проти ENEL (1964 p.), справа 14/68 Walt Wilhelm та інші проти Bundeskartellamat
(1969 p.), справа 106/77 Simmenthal (1978 p.), справа 826/79 Mireco (1980 p.), справа 213/89 Factortame, справа С-
13/91 i C-113/91 Debus (1992 p.), справа C-393/92 Gemeente Almelo (1994 p.).
Цей принцип був визнаний Європейським Судом, незважаючи на початковий опір деяких країн-членів.7.
3.4. Принцип рівності (заборона дискримінації)
Принцип рівності означає, що жоден громадянин ЄС не може бути дискримінований з огляду на його громадянство, стать, расу, етнічне походження, релігію, переконання, фізичні чи психічні недоліки, а також вік чи сексуальну орієнтацію.
Цей принцип виникає з положень договорів, правових актів та вироків Європейського Суду, наприклад у справі Яна Вільяма Кована (Ian William Cowan)8, czy Габріель Дефрен (Gabrielle Defrenne)9.
Ян Вільям Кован був громадянином Великобритании на котрого, під час перебування у Франції, напали, побили та пограбували в паризькому метро. Зловмисників не було спіймано. У такому випадку, французьке право передбачає можливість відшкодування за рахунок держави, але для цього потрібне було французьке громадянство або згода на перебування там. Кован подав скаргу про відшкодування на підставі ст. 12 [6 чи 7] Римського Договору10, яка забороняє дискримінацію з огляду на національність. Французький суд, маючи сумніви щодо того, чи згаданий припис із французького права суперечить праву Спільнот, звернувся до Європейського Суду за тлумаченням. У вироку Європейський Суд постановив, що відносно осіб, для котрих право на подорож до країни-члена є гарантованим правом Спільнот, країна не може встановлювати залежність надання компенсації за заподіяну шкоду, що була завдана в цій країні, від умови наявності громадянства цієї країни чи згоди на перебування там.
Справа Габріель Дефрен стосувалася однакового ставлення до працівників з огляду на стать (ст. 141 [119] Римського Договору11). Пані Дефрен була стюардесою
7 Наприклад, справа 6/64 Коста (Costa) проти ENEL (1964 р.), справа 106/77 Simmenthal (1978 р.), справа С-213/89
Factortame (1990 р.), справа С-13/91 та С-113/91 Debus (1992 р.).
8 Справа 186/87 Ian William Cowan проти Skarb Publiczny (Держбюджет) (1989 p.).
9 Справа 43/75 Gabrielle Defrenne проти Sabena (1976 г.).
10 У рамках цього Договору i без вгшиву на застосування будь-яких постанов, що містяться в ньому, кожна форма
дискримінації щодо наніональності є заборонена.
11 Члени Спільноти гарантують протягом першого етапу і в майбутньому застосовувати принцип однакової
винагороди для чоловіків та жінок за однакову прапю. За винагороду у цій статті слід розуміти найнеобхідніші чи
мінімальні користі, які свідчать безпосередньо чи опосередковано, готівкою чи в натуральному вигляді, які надає
працедавень працівникові за його прапю. Однаковість винагороди, без дискримінації з огляду на стать, означає: а)
бельгійських авіаліній Сабена і, згідно з національним законодавством пішла на пенсію у віці 40 років. Однак, вона вирішила, що це бельгійське положения дискримінує її позбавляючи її, зокрема, заробітків. Тому вона подала до бельгійського суду праці, опираючись на ст. 119 Римського Договору, яка забороняє дискримінацію з огляду на стать. Бельгійський суд, маючи сумніви, звернувся з цим питаниям до Європейського Суду. Європейський Суд постановив, що сформульований в ст. 119 принцип, що чоловіки і жінки повинні отримувати однакову винагороду, є одним із головних принципів права Спільнот і на нього можна посилатися перед національними судами. Суди зобов'язані охороняти права, що виникають із цього принципу.
3.5. Принцип солідарності
Найкраще цей принцип сформульовано в статті 10 [5] Римського Договору: „Країни-члени вживатимутъ усіх заходів загалъного чи приватного характеру, щоб забезпечити виконання зобов'язань, що випливаютъ з цього Договору чи з дій, виконаних інституціями Спільноти. Ці країни будутъ сприяти виконанню завданъ Спільноти. Вони повинні утриматися від будъ-яких дій, які могли б поставити під загрозу досягнення цілей цього Договору".
Принцип солідарності з одного боку означав, що країни-члени не можуть не виконувати права Спільнот, думаючи про свої національні інтереси, а з іншого - мусять робити все можливе, щоб постанови права Спільнот реалізувати якнайкраще.
3.6. Принцип Субсидіарності
Принцип субсидіарності окреслює поділ повноважень між країнами-членами та Спільнотою, що є сформульовано в ст. 5 [ЗЬ], доданій до Римського Договору Маастрихтським Договором: Спільнота дiє в рамках своїх повноважень, визначених цим договором, та поставленими тут перед нею цілями. У сферах, які не підпадають під її виключну компетенцію, Спільнота діє відповідно з принципом субсидіарності. Тоді, коли цілі пропонованої дії не можуть бути досягнуті в достатній мірі країнами-членами, то беручи до уваги масштаби та результати пропонованої дії, можуть бути більш успішно досягнуті Спільнотою. Будь-які дії Спільноти не можуть проводитися далі того, що є необхідним для досягнення цілей цього Договору.
що винагорода за таку саму працю буде встановлена на однаковому рівні; b) що винагорода за працю, вирахована на основі часу праці, буде одинакова для тієї самої посади.
Простіше кажучи, принцип субсидіарності означав, що справи, до яких Спільнота не має виключної компетенції, не можуть реалізовуватися, поки країна-член може самостійно досягти дану ціль, принаймні так само добре, як би це могла зробити Спільнота.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 119 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |