Читайте также:
|
Метод розглядається як шлях наукового, теоретичного дослідження, сукупність використовуваних прийомів, наукового інструментарію для теоретичного пізнання навколишньої нас дійсності. Звідси, методологія - вчення про принципи побудови, формах і способах наукової свідомості.
Для економічної теорії, як і для інших суспільних наук, характерні такі методологічні принципи як історизм, логічний метод, системний підхід і т.п.
Історичний метод дає можливість зрозуміти, як виникають той або інший процес або явище, як вони розвиваються, у яких формах проявляються в сучасному житті.
Логічний метод допомагає правильно вибудувати й застосувати форми наукового мислення, що дає можливість прийти до об'єктивних наукових висновків. Поєднання історичного й логічного важливо й тому, що в будь-якому явищі або процесі завжди можна виділити залишки минулого, основи сьогодення й зачатки майбутнього.
Системний підхід дає можливість досліджувати всю сукупність зв'язків між блоками, ланками й елементами складної економічної системи.
Основними способами вивчення економічної теорії є:
Індукція – вивчення явищ, при яких міркування йдуть від одиничного до загального;
Дедукція – вивчення явищ, при яких міркування йдуть від загального до одиничного;
Аналіз – поділ явищ на окремі частини з метою вивчення їх окремо;
Синтез - сполучення елементів в одне ціле з метою вивчення їх разом;
Логіка - теоретичне відображення реальності у відповідних категоріях і законах;
Історизм – вивчення явищ і процесів у тій послідовності в якій вони змінюють один одного;
Діалектика - вивчення явищ і процесів у русі й розвитку.
5. Економічні категорії й закони
Будь-яка економічна категорія є поняттям, але не завжди будь-яке поняття стає економічною категорією.
Сутність економічної категорії визначають по таким критеріям:
*економічні категорії повинні відображати не природні властивості речей і предметів, а суспільні виробничі відносини як головний предмет економічної категорії;
*категорії економічної теорії мають об'єктивний характер, тому що вони відображають об'єктивну дійсність, відносини, які існують поза нашою свідомістю;
*значна частина категорій економічної теорії має історичний характер. Це означає, що вони відповідають певним історичним умовам і відображають різні ступені економічного життя людства.
ЗАКОН — стійке, міцне, багаторазовоповторюване явище. Виражає причинно-наслідкові, постійні, загальні взаємозв'язки, властиві економічним явищам або процесам (наприклад, Закон попиту, Закон пропозиції.
Економічний закон - це внутрішньо необхідні, стабільні, істотні зв'язки між економічними явищами й процесами, а також між протилежними сторонами окремих явищ і процесів, їхніми елементами й властивостями. Сутність, а значить і закон, всебічно можуть бути досліджені тільки через всі інші категорії діалектики (кількість і якість, зміст і форма, ціле й частина й т.д.)
Економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер. Але вони істотно відрізняються від законів природи, тому що з'являються, розвиваються й функціонують тільки в процесі економічної діяльності людей - у виробництві, розподілі, обміні й споживанні. Крім того, економічні закони, на відміну від законів природи, не вічні. Більшість їх діє протягом існування одного або декількох суспільних способів виробництва.
Система економічних законів включає чотири їхні типи.
Перший тип - це загальні економічні закони, тобто закони, характерні всім суспільним способам виробництва (закон росту продуктивності праці, закон економії часу й т.д.)- Загальні економічні закони відбивають внутрішньо необхідні, стабільні й істотні зв'язки, властиві технологічному способу виробництва, процесу взаємодії людини із природою, між різними елементами в процесі праці, однаковими для всіх соціально-економічних формацій.
До другого типу належать закони, що діють у декількох суспільно-економічних формаціях: закон вартості, закон попиту та пропозиції й т.д. Вони діють із моменту появи товарного виробництва, тобто із часу розпаду первісного ладу. Це особливі економічні закони.
Третій тип - специфічні економічні закони, що діють тільки в межах одного суспільного способу виробництва. Найбільш важливу роль серед них грає основний економічний закон, що виражає найбільш глибинні зв'язки в процесі взаємодії між продуктивними силами й відносинами власності. Таким законом в умовах капіталізму є виробництво прибавочної вартості як головної мети всіх суб'єктів підприємницької діяльності.
До четвертого типу економічних законів належать закони, що діють тільки на одній зі стадій (висхідної або спадної) суспільного способу виробництва. Це, наприклад, закон монополізації виробництва, що діє на вищій стадії розвитку капіталізму, тобто з початку XX століття.
Лабораторная работа № 4 Чат.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 96 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |