|
Читайте также: |
У період пізньої Римської республіки і Римської імперії організація адвокатури була заснована на звичному об'єднанні юристів і обмежена вузьким кругом питань. 11а жать, у неї не було значення публічності і суспільних повноважень. У цей період адвокати дотримувалися певних морально-етичних правил, які регулювали їх взаємостосунки з клієнтом, судом, протилежною стороною в процесі. Під час імперії число адвокатів рідко допускалося більше два або трьох з кожної сторони. Якщо у обвинуваченого не було адвоката, йому призначали захисника самі судді. Адвокатам рекомендувалося відповідально відноситися до вибору цивільних справ, але в кримінальних справах ніяких перешкод для участі адвокатів не було. Адвокатура фактично прирівнювалася до державної служби. Дисциплінарний нагляд за адвокатами здійснював правитель провінції. Відзначимо, що в період імперії професія юриста, і особливо адвоката, одержала корпоративне оформлення, а склад адвокатури визначався спеціальними імператорськими списками.
Малозабезпеченим громадянам Рима гарантувалася безкоштовна участь адвоката за призначенням. Причому по кримінальних справах участь захисника була обов'язковою. Якщо сторона не мала захисника, то претор такою захисника призначав. За відмову від «захисту за призначенням» адвоката могли запросто виключити з колегії. При Юсгініані адвокатура одержала ще більший розвиток. Хоча, з другого боку, потрібно відзначити, що ІОстініан забороняв адвокатам приймати до свого виробництва так звані "злі справи". Окремо треба наголосити, що немало шкоди принесли адвокатурі Рима підпільні правові радники, так звані рабулісти, які своїм непрофесіоналізмом підірвали авторитет адвокатів.
Таким чином, зміст римської адвокатури визначали слідуючі критерії: 1) адвокат - це професійний юрист, тобто людина, яка володіє знанням законів і має досвід ведення цивільних і кримінальних справ; 2) адвокат живе за рахунок оплати його праці клієнтами, тобто людьми, які запрошують його для надання правової допомоги; 3) адвокат діяв виключно на користь клієнта - особи, яка запросила його для ведення справи; 4) адвокат керувався законами за місцем виконання професійних обов'язків; 5) адвокат дотримувався правил етики, напрацьованих практикою і корпусом юристів за місцем виконання своїх професійних обов'язків. Отже, у Римі були адвокати, але не було адвокатури.
Організація римської адвокатури містила дві крайнощами:
1.У республіканський період вона була абсолютно вільною професією, коли будь-яка людина, якщо вона володіла знаннями, могла надавати іншим особам юридичну допомогу.
2.Під час імперії свобода професії була обмежена, а адвокати фактично перетворилися з ораторів в посадових осіб.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 111 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |