Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Виникнення і розвиток адвокатської інституції в Україні до XIX ст.

Професійна адвокатура в Україні сформувалася в польсько-литовський період (XIV— XVI ст. ст.). З XV ст. всі захисники називатися палестри (palestra - грец. місце для вправ). Перший Литовський статут 1529 р. вживає слово «advocatus», аіе воно торкається державних урядовців «війтів». Фактично функції адвоката виконував «прокуратор». Перші спроби упорядкувати справу судового захисту і чітко виділити адвокатську діяльність як професію була зроблена нормами Литовського статуту (1648 р. — кінець XVIII в.).

Вперше поняття «адвокат» в значенні захисника прав сторони було спожито в «Правах, по яких судиться малоруський народ» (1743 р.) у період гетьманщини на Україні До цього перший Литовський статут 1529 р. використовує термін «прокуратор», а слова, що зустрічаються, «адвокат» і «адвокатує» торкаються адміністративних службовців. Спочатку організація професійної адвокатури з'являється в міських судах, а потім — в загальних публічних. Отже, організаційне оформлення адвокатури на Україні стаю в XV ст, коли захисником могла бути людина, обізнана писане право, тобто професійний юрист.

За польською Конституцією 1678 р. як патроном (захисником), так і його помічником (депендентом) могли бути виключно шляхтичі і лише Конституція 1764 р. дещо пом'якшила це правило, допущених в адвокатуру осіб різного соціального положення. Але це не торкалося випадків участі адвокатів в Коронному Трибуналі. Помічник патрона проходив стажування терміном 4 року, якщо він мав намір присвятити себе надалі правозахисник діяльності, а якщо

І він не будував таких намірів, то стажування обмежувалося 3 роками. Так, в перший рік помічник тільки слухав мові адвокатів, упорядковував документи в канцелярії. А в подальші роки за дорученням патрона він вже робив самостійні виписки з матеріалів справи, готував і редагував позови, заяви, скарги, клопотання. Стажування завершувалося ухваленням присяги, після чого громадянин ставав патроном або меценатом (шаесепаз - покровитель наук і мистецтва). Кількість адвокатів була обмежена законом. Так, в XVIII в. польське законодавство встановило певну кількість адвокатів при кожній судовій інстанції: Коронному Трибуналі - ЗО, в асессорії - 12, в реферандарії - 12, у військовому департаменті - 16 адвокатів.

1. Українська адвокатура у період Х-ХІХ ст. ст. не отримала особливостей і специфічних рис.

2. У період X - першої половини XIX ст. ст. в Україні були відсутні нормативно-правові акти, які регламентували діяльність адвокатів.

3. Замість адвокатів діяло, так зване, судове представництво.

4. 3 другої половини XIX в. історія української адвокатури більшою мірою пов'язана з розвитком адвокатури в Росії.