Читайте также:
|
документами та принципами:
- Схема організаційної структури лікарні є додатком до Статуту лікарні.
- Порядок внутрішньої організації та сфера діяльності структурних підрозділів лікарні затверджуються головним лікарем за погодженням з Наглядовою радою.
- Структурні підрозділи лікарні використовують надане їм майно на
основі права оперативного використання майна в обсязі, що
встановлюється керівником лікарні.
- Щоб забезпечити свою господарську діяльність, лікарня наймає працівників, які мають професійну підготовку та кваліфікацію, що відповідають вимогам чинного законодавства.
- Функціональні обов'язки та посадові інструкції працівників лікарні
затверджує її головний лікар.
Специфічні особливості закладів охорони здоров'я:
* труднощі у визначенні якості роботи окремих медичних працівників і закладу охорони здоров'я в цілому;
* необхідність чіткої координації роботи:
а) окремих медичних працівників:
-лікар-лікар;
-лікар-медична сестра;
- медична сестра-медична сестра;
б) окремих підрозділів або служб:
- медико-інформаційна служба - управління закладом;
- діагностична служба - лікувальні відділення стаціонару,
амбулаторно-поліклінічна допомога;
- метрологічне забезпечення - діагностична служба, лікувальні
відділення;
- структури амбулаторно-клінічної допомоги - відділення стаціо-
нару;
- служба швидкої та невідкладної допомоги - відділення стаціо-
нару;
- служба крові - лікувальні відділення стаціонару;
- патолого-анатомічна служба - лікувальні відділення стаціонару; - інші.
* необхідність високого ступеня спеціалізації;
* недопустимість толерантного відношення до помилок;
* терміновість і невідкладність роботи.
8п.Поділ праці — це виділення і закріплення різних видів трудової діяльності за окремими людьми і групами. Уже в первіснообщинному суспільстві був поділ праці в родовій общині за статтю і віком. Жінки виконували роботу біля житла, доглядали за дітьми, готували їжу. Чоловіки ходили на полювання, доглядали за худобою, а згодом — обробляли землю, будували житло. Люди бачили вигоду від такої організації діяльності. Досягалося краще забезпечення необхідними життєвими благами, краще задовольнялися потреби.
Якщо в період середньовіччя певні види одягу, взуття, меблів та інші речі були результатом праці однієї людини або сім'ї, то сьогодні в кожній парі взуття, яка виготовляється головним чином на взуттєвій фабриці, вкладено працю десятків людей. Кожен працівник виконує переважно якусь одну операцію. У нинішніх умовах поділ праці є фундаментальною основою розвитку економіки.
Виділяють декілька рівнів поділу праці:
1. Поділ праці на підприємствах. Це спеціалізація працівників підприємства на виконанні певних функцій, операцій, виробництві окремих деталей або окремих видів продукції. Тут можна виділити управління, забезпечення ресурсами, виробництво, реалізацію. Усередині цих підрозділів глибша спеціалізація. Наприклад, на швейній фабриці — розкрій, виконання окремих операцій пошиття, пакування.
2. Поділ праці між підприємствами. Це спеціалізація підприємств на випуску окремих товарів, деталей, вузлів, надання певних послуг (взуттєва фабрика, трубний завод, приладобудівний завод та інші).
3. Поділ праці між регіонами країни. Полягає в спеціалізації окремих регіонів країни на випуску певних видів продукції. Вона пов'язана з територіальними особливостями (наприклад, Полісся, південь України, Донбас).
4. Поділ праці між країнами. Полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції з метою продажу їх на міжнародному ринку. Його не слід розуміти буквально.
9п. Структурасуспільного виробництва — сукупність економічних пропорцій, співвідношення між галузями народного господарства, що складаються на основі досягнутого рівня суспільного поділу праці. Визначальною умовою розвитку С. с. в. є система виробничих відносин.
10п. Межа виробничих можливостей. Фундаментальним принципом політичної економії є безперечна істина, яку називають законом обмеженості ресурсів. Цей закон стверджує, що блага є обмеженими, бо немає достатньо ресурсів, аби виробляти всі блага, що їх люди потребують для споживання.Якщо ресурси землі, робочої сили і капіталу обмежені, то це означає, що в усякій даний момент існує межа виробничих можливостей, виробничого потенціалу суспільства. У певний момент часу країна може виробляти лише певну кількість зерна, хліба, телевізорів, верстатів, палива. Якщо ми хочемо збільшити кількість одного продукту, то це можливо лише за рахунок зменшення виробництва іншого продукту. П.Самуельсонназиває цю обмеженість виробничого потенціалу країни межею виробничих можливостей. Межа виробничих можливостей відбиває максимальні кількості продуктів і послуг, які можуть одночасно вироблятися за даних ресурсів, якщо припустити, що всі ресурси повністю використовуються.
11п. Продукт і стадії його руху. Результатом суспільного виробництва є його продукт праці, або благо. Суспільний продукт характеризується двома властивостями:
1) здатністю задовольнити певні потреби людей;
2) у ньому завжди втілюються затрати суспільної праці.
У процесі розподілу встановлюється частка певного суб'єкта (трудового колективу або окремої особи) в отриманні суспільного продукту. Але щоб одержати саме те, що необхідне для задоволення конкретних потреб суспільства, виробничого підрозділу (колективу) або людини, суспільний продукт має пройти стадію обміну.
Обмін за формою здійснюється у вигляді обміну діяльністю і здібностями, обміну засобами виробництва, обміну предметами споживання. Він опосередковує зв'язок між виробництвом і розподілом з одного боку, та споживанням з іншого. Обмін, як і розподіл, здійснюється в самому виробництві (у вигляді обміну діяльністю та здібностями), і поза ним, як самостійна функція в русі суспільного продукту.
Розподіл і обмін опосередковують зв'язок між виробництвом і споживанням, утворюють своєрідний механізм їх взаємодії та розв'язання суперечностей, котрі між ними виникають. Водночас, стадії руху суспільного продукту не існують самі по собі, вони не ізольовані одна від одної, а утворюють частини єдиного цілого, які сполучені між собою прямими і зворотними зв'язками. Але вихідний пункт цього руху - це виробництво. Перш, ніж щось обмінювати або розподіляти, його треба виробити. Політична економія вивчає не технічну, а суспільну форму виробництва.
Споживання - це завершальна стадія руху суспільного продукту. Якраз у ньому використовується споживна вартість виробленої продукції.
Дата добавления: 2014-11-24; просмотров: 179 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |