|
Читайте также: |
1. Предмет и значение логики.
2. Основные этапы развития логики.
3. Логика в юриспруденции
4. Понятие как форма мышления
5. Основные виды понятий.
6. Объем и содержание понятий.
7. Отношения между объемами понятий.
8. Определение, виды и правила определений.
9. Обобщение и ограничение понятий.
10. Деление и классификация.
11. Суждение как форма мышления.
12. Экзистенциальные суждения и суждения об отношениях.
13. Простые категорические суждения.
14. Распределенность терминов в суждениях.
15. Логические отношения между простыми категорическими суждениями.
16. Деление суждений по модальности
17. Основные виды сложных суждений.
18. Основные законы логики.
19. Умозаключение как форма мышления.
20. Непосредственные дедуктивные умозаключения.
21. Простой категорический силлогизм.
22. Фигуры и модусы простого категорического силлогизма.
23. Общие и частные правила простого категорического силлогизма.
24. Сокращенные, сложные и сложносокращенные силлогизмы.
25. Дедуктивные умозаключения из сложных суждений.
26. Модусы условно-категорического умозаключения.
27. Индуктивные умозаключения.
28. Методы научной индукции.
29. Умозаключения по аналогии.
30. Логика высказываний: основные задачи и методы.
31. Логика высказываний: табличный метод.
32. Логика высказываний: метод приведения к КНФ.
33. Логика высказываний: метод приведения к ДНФ.
34. Логика высказываний: проблема разрешимости логической системы.
35. Прямое доказательство.
36. Косвенное доказательство.
37. Аргументация, основные виды и правила.
38. Основные способы опровержения.
39. Проблема как форма развития человеческих знаний.
40. Гипотеза как форма развития человеческих знаний.
41. Теория как форма развития человеческих знаний.
42. Модусы первой фигуры ПКС.
43. Модусы второй фигуры ПКС.
44. Модусы третьей фигуры ПКС.
45. Аргументация и доказательство.
46. Вопрос как форма мышления.
47. Логические уловки (софизмы), применяемые в процессе аргументации.
48. Основные формы мышления.
49. Логика в системе знаний о человеке.
50. Привести пример общеотрицательного суждения.
51. Привести пример общеутвердительного суждения.
52. Привести пример контрарных суждений.
53. Привести пример контрадикторных суждений.
54. Привести пример субконтрарных суждений.
55. Превратить суждение:
56. Обратить суждение:
57. Противопоставить предикату:
58. Привести пример чисто условного умозаключения.
59. Условно-категорическое умозаключение: MODUS PONENS.
60. Условно-категорическое умозаключение MODUS TOLLENS.
ЛОГІКА ЗАПИТАНЬ І ВІДПОВІДЕЙ
1. Запитання і його структура. Класифікація запитань.
2. Логічно коректні й логічно некоректні запитання.
3. Основні види відповідей.
4. Основні правила формулювання відповідей
Необхідною ланкою в мисленні, у пізнанні дійсності виступає питально-відповідальний комплекс. У логіці він називається еротетичним (грецьк. erotetika - у формі питання) або інтеррогативним (лат. interrogativus - питальний). Питально-відповідальний комплекс відображає собою єдність двох протилежностей однієї сутності. Адже запитання в цьому комплексі виступає звертанням, яке вимагає відповіді, тоді як відповідь являє собою судження, обумовлене конкретним запитанням. Еротетичний комплекс виконує такі головні функції:
- по-перше, в ньому фіксується визначений сутнісний обсяг інформації про навколишній матеріальний і духовний світ (пізнавальна функція);
- по-друге, за допомогою цього логічного комплексу ми здійснюємо передачу визначених знань та уявлень від однієї людини до іншої (комунікативна функція).
Питання і його структура
Запитання являє собою висловлення, в якому фіксується прагнення людини до усунення певного сумніву чи невизначеності в наявному знанні і непевності в методах одержання нового знання, а також прагнення до більш виразного розуміння думки співрозмовника в процесі діалогічного спілкування. Іншими словами, запитання – це думка, категорична настійна вимога або просто прохання уточнити, доповнити, формалізувати наявну інформацію з метою ліквідації чи зменшення ентропії, тобто усунення міри невизначеності конкретної ситуації та її відображення у свідомості людини.
Якщо те чи інше висловлення або ім'я фіксує досягнутий результат у пізнанні, то запитання зосереджує увагу на суперечностях, що виникають у процесі пізнання і спілкування. Запитання найчастіше представлене питальною пропозицією. Однак не всяка питальна пропозиція являє собою запитання.
Так, риторична питальна пропозиція хоч і має (за формою) ознаки запитання, але за змістом не є такою. Наприклад, у риторичних питальних пропозиціях типу "Який він хімік?", "Який він чоловік?", "Яке це золото?" містяться твердження, що він взагалі і не хімік; що він не є справжнім чоловіком, а тільки є таким за формою; що золото тільки за блиском нагадує золото, але таким не є, і т.д. Подібні риторичні питальні пропозиції не стимулюють людину до пошуку об'єкта, тому що в них одномоментно стверджується та чи інша ознака предмета наукового пошуку чи просто спілкування.
Логічну структуру запитання можна представити в такий спосіб:
1) у ньому насамперед представлене шукане;
2) у ньому позначена в загальних контурах інформація;
3) і нарешті, запитання – це вимога переходу від відносного, неповного знання, до знання повного.
 |
Наприклад, ми порушуємо конкретне запитання: "Хто був першим лауреатом Нобелівської премії?" Тобто ми порушуємо запитання з метою з’ясувати поки що невідоме нам ім'я людини, якій вперше було присуджено Нобелівську премію.
Елементарне запитання складається з двох частин: суб'єкта і передумови. Суб'єкт надає множину альтернатив, а передумова визначає, яку кількість справжніх альтернатив бажано мати у відповіді та якого роду вимоги мають бути поставлені до їх повноти і розрізнення. Справа в тому, що безліч прямих відповідей може бути отримано з припустимих комбінацій альтернатив, складених відповідно до умов, що містилися в передумові. Саме передумова задає напрямок пошуку відповіді і визначає її сутнісне значення.
Загальна структура елементарного запитання
Належить еротетичній логіці розрізняти реальні й номінальні альтернативи, особливо в тих випадках, коли численність об'єктів категорії є настільки великою, що може не вистачити імен; наприклад, категорії дійсних чисел, нескінченність, форми буття, різноманіття форм життя і т.п.
Тому в передумові явно висуваються такі три компоненти, або три обов'язкових вимоги:
Перша вимога – це вибір числа, тобто квантора, що має вказувати на кількість запитуваних дійсних альтернатив; наприклад, усіх відомих на сьогоднішній день альтернатив тільки деякі – основні атрибутивні; вони можуть бути виражені у відсотковому відношенні х 7%, 35% або зазначені деякі альтернативи, але у вузькій галузі (фізиці, хімії і т.д.) знання.
Друга вимога – повнота інформації. Вона вказує на достатність чи дефіцит інформації відповідно до першого компонента передумови.
Простіше кажучи, чи вдоволений запитувач кількістю інформації і чи відповідає вона першій вимозі передумови.
Третій компонент передумови – вимога розрізнення чи розмежування. Вона націлює на те, щоб у відповіді було чітко зазначено, чи є альтернативи реально або номінально різними. Безумовно, що не всі типи запитань мають одночасно всі три компоненти – вимоги передумови, але до цього ідеалу необхідно прагнути, опановуючи культуру еротетичної логіки. Бо, як зазначав свого часу Конфуцій, знати, що ми знаємо те, що ми знаємо, і що ми не знаємо того, чого ми не знаємо, – це і є справжнє знання.
А шлях у пошуку справжнього знання починається з правильно поставленого запитання. Саме воно свідчить про рівень культури людини, про її мудрість, про її інтелектуальний потенціал.
Отже, запитання складається із суб'єкта і передумови. Ще раз нагадаємо про те, які висуваються вимоги до передумови запитання:
По-перше, в передумові повинна бути ясна, конкретна визначеність квантора, тобто чітка визначеність кількості дійсних альтернатив, запитуваних для відповіді. Це може бути нескінченна множина або обмежена їх кількість (деякі з цієї множини), а може бути і вказівка на конкретне число або на відсоток від можливого.
По-друге, передумові повинна бути притаманна повнота інформації, тобто відповідність чи невідповідність її вимог першій вимозі передумови.
По-третє, в передумові повинно бути чітке розрізнення чи розмежування реальних і номінальних альтернатив за своїм походженням.
Запитання фіксується у формі питального рішення. Однак це не означає, що кожне таке рішення є запитанням у строгому логічному розумінні. Запитання лише тоді виступає з іманентно йому властивою якістю, коли в ньому є в наявності три компоненти-вимоги, а також, коли воно виконує, принаймні, дві функції:
а) пізнавальну, тобто детермінує пошук нової інформації, іншими словами, сприяє, стимулює процес пізнання об'єктивної дійсності;
б) комунікативну, тобто звертає увагу на окремі аспекти невирішених проблем, цілеспрямовано передає інформацію від однієї людини до іншої.
 |
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 143 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |