Читайте также:
|
Відповідь - це судження, зміст і структура якого обумовлені конкретною логічною структурою запитання. Саме запитання робить запит на інформацію з метою зменшити чи усунути наявну невизначеність. Коректна відповідь являє собою своєрідний відгук на прохання запитувача. Але відповідь може одночасно і коректувати саму постановку запитання. Тому запитання і відповідь – це водночас причина і наслідок, наслідок і причина. Це єдиний еротетико-інтеррогативний комплекс, який складається з двох взаємообумовлених діалектичних протилежностей. А це значить, що кожен з елементів цього єдиного цілого взаємно припускає і взаємно розвиває один одного і цим забезпечується взаємне розуміння співрозмовників. Цей аспект створює і умови для успішної роботи діалогових систем, сприяючи нарощуванню їхнього інформаційного потенціалу і практичної значущості. Діалектика питально-відповідного комплексу, безумовно, розвиває безмежні можливості людського універсуму, а також інтелектуальний потенціал особистості окремо кожного з учасників питально-відповідального діалогу.
Для того, щоб відповідь була коректною, аргументованою, лапідарною і цілком відповідала логічній структурі та функції запитання, необхідно знати основні правила конструювання відповідей. Серед усіх численних правил еротетичної (інтеррогативної) логіки виділимо найбільш типові, що найчастіше зустрічаються в діалоговому спілкуванні. Наочне уявлення про сутність цих правил можна отримати за допомогою рис. 9.9.
 |
Рис. 9.9 − Основні правила логіки формування відповідей
Правило перше. На некоректне запитання давати відповідь алогічно, тому що така відповідь вступає в явне протиріччя з принципами і законами логіки. Як вийти з подібної ситуації? Наведемо основні рекомендації (рис. 9.10).
Рис. 9.10 − Доцільні дії при некоректній постановці запитання
По-перше, потрібно коректно з'ясувати неясно сформульовану думку в тому чи іншому пункті запитання або просто уточнити сутність і зміст запитуваної інформації.
По-друге, якщо запитання не заслуговує на те, щоб його обговорювали (бо всі, так би мовити крапки над "і" вже розставлені), то в "м'якій" формі варто відмовитися від відповіді. При цьому можна послатися на те, що запитання остаточно вирішене і додаткової інформації не потребує.
По-третє, якщо запитувана інформація вимагає додаткових зусиль у її пошуку, а необхідні умови відсутні, то варто в такому випадку вказати запитувачу на передчасну постановку запитання.
По-четверте, якщо передумови запитання ґрунтуються на помилкових знаннях і, більше того, мають свідомо провокаційний характер, то не слід включатися в діалогічне спілкування. Кращий варіант у подібних ситуаціях − переорієнтувати розмову на суміжну тему, тому що дискусія може перерости в звичайну суперечку. І хоча говорять, що в суперечці народжується істина, з цим твердженням погодитися з погляду еротетичної, моральної і психологічної культури неможливо. У суперечці істина не стільки народжується, скільки вироджується. Чому так виходить? Справа в тому, що кожен з тих, хто сперечається, прагнуть будь-що здобути перемогу один над одним, тобто їхньою метою є не пошук і досягнення істини, а сама перемога як така. І от у цьому запалі пристрастей людина звичайно втрачає контроль над ratio, над лівою півкулею мозку. Як наслідок, в такій ситуації порушуються всі принципи, правила і закони логіки, а часто і норми моральності.
Потрібно зазначити, що ніхто і ніколи не здобув перемогу в суперечці, але ворогів нажив багато хто. Істина повною мірою народжується в обговоренні, суперечку не можна вести в емоційно спокійному тоні, а обговорення допускає помірні, тактовні, логічно коректні запитання і відповіді як пропонента, так і опонента. У результаті такої дискусії на принципах інтеррогативної культури, а можливо і мистецтва виграють обидві сторони. Конфуцій вважав це середнім шляхом. Проте "середній" означає тут не "компромісний", а більш високий, як вершина піраміди.
Правило друге. Інформаційний потенціал відповіді має бути за обсягом більшим за запитання. Це є категоричний імператив запитання, умова, необхідна для зменшення невизначеності обговорюваної проблеми. Недотримання цього правила робить дискусію безплідною. Як іноді говорять: "З чим прийшли, з тим і пішли", "Товкти воду в ступі". Запитання і відповіді по суті залишилися незмінними, хоча можливо за формою трохи були змінені. Такі ситуації зустрічаються на різного роду зборах, семінарських заняттях, в інститутах і навіть, як виняток, на "звичайних" науково-методичних конференціях.
Правило третє. Відповідь повинна бути лапідарною, несуперечливою, однозначною, ясною. Цього можна досягти лише тоді, коли той, хто відповідає, зрозумів сутність запитуваної інформації. Що для цього необхідно?
По-перше, знати в достатньому обсязі матеріал обговорюваної теми, пам'ятати про те, що запитувач звертається з проханням надати йому допомогу в додатковій інформації. Отже той, хто відповідає, повинен мати рівень знань, принаймні, не нижчий за рівень знань того, хто питає. Це неодмінна вимога, правило діалого-інформаційного спілкування, своєрідна за формою гра за правилами. У противному разі діалог перетвориться в монолог.
По-друге, термінологічний рівень відповіді має бути адекватним термінології запитання, тобто розмова, дискусія повинні вестися однією зрозумілою один одному мовою: професійною, повсякденною чи однією з іноземних мов. Тут важливо дотримуватися паритетності відносин.
По-третє, відповідь має бути за конструкцією такою, аби з'являлася можливість порушувати чергове запитання, що поглиблювало б сутнісну сторону обговорюваної теми. Такий підхід створює умови емпатичної синергії, дозволяючи максимально розвивати креативність (творчий процес) у спілкуванні.
По-четверте, якщо відповідь не приймається запитувачем з тієї чи іншої причини (низький теоретичний рівень, відсутність коректності, закритість відповіді і т.д.), то необхідно з'ясувати, чому відповідь не було взято до уваги. Після цього відповідь побудувати відповідно до запитуваної інформації. У противному разі діалог перерветься, а це буде інтелектуально-інформаційною втратою для обох.
Правило четверте. У відповіді (по можливості) повинні бути представлені різні альтернативи. Воля того, хто запитує − визначити одну з них у якості оптимальної для розв'язання конкретної проблеми
На завершення наведемо класифікацію запитань у вигляді рис. 9.11 і класифікацію відповідей у вигляді рис. 9.12.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 126 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |