Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Тема: Оцінка вартості підприємства як цілісного майнового комплексу

Читайте также:
  1. I Тема: Структурно-смысловые особенности описания
  2. Аналіз витрат і собівартості продукції рослинництва
  3. Аналіз зовнішньої діяльності підприємства на основі системного підходу
  4. Аналіз кількісного та якісного складу персоналу підприємства
  5. АНАЛІЗ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
  6. Аналіз небезпеки підприємства
  7. Аналіз основних економічних та фінансових показників діяльності підприємства
  8. Аналіз основних показників виробничо-господарської діяльності підприємства
  9. Аналіз параметрів мікроклімату робочої зони та оцінка щодо відповідності їх нормативним значенням
  10. Аналіз та оцінка інвестиційних ризиків

Различные научные и исседовательские организации работающие в фере ВЭД и международного бизнеса. Среди них ОАО «Всероссийский Научно-Исследовательский конъюнктурный Институт (ВНИКИ) (Был создан в 1947г при Министерстве ВТ СССР).

ВНИКИ – независимая научно-исследовательская и консалтинговая организация, занимающаяся комплексом научно-практических вопросов в области экономики и ВЭД, в т.ч: - маркетинговые исследования российского и зарубежных рынков по любому направлению;

- разработку ТЭО инвестиционных проектов и бизнес-планов;

- проведение экспертиз цен и условий контрактов, надежности партнеров по бизнесу;

- подготовку специальной аналитической, ценовой и статистической информации и т.п.

Кроме предоставления вышеперечисленных услуг ВНИКИ осуществляет выпуск периодических информационно-аналитических изданий, рассчитанных на широкий круг российских и зарубежных участников ВЭД, в том числе:

- бюллетень иностранной коммерческой информации «БИКИ»-профессиональное инфор-мационно-аналитическое издание, включающее вопросы: экономики и ВЭД России и за-рубежных стран; торговой политики, конъюнктуры мирового хозяйства, положение в отрас-лях, товарные рынки, цены и статистика.( Издается с 1948 г).

Помимо «БИКИ» институт выпускает выпускает и другие изданий, в том числе:

- «Внешнеэкономический комплекс россии»:современное состояние и перспективы". Журнал (два раза в год);

 

- "Цены российского и мирового рынков". Бюллетень (два раза в квартал);.

- "Цены мирового рынк а". Справочник (ежемесячно);.

- "Индексы оптовых и экспортных цен на машины, оборудование и транспортные средст-ва". Справочник (ежеквартально);.

- "Внешнеэкономическая деятельность: таможенное, налоговое, валютное регулирование". Бюллетень (ежемесячно).

Институт также выпускает пособия и справочные материалы по иностранным фирмам, включая тематические сборники по отдельным отраслям.

В настоящее время ВНИКИ, проводит экспертное и консультационное сотрудничес-тво с государственными структурами, работает как независимая научно-исследовательс-кая и консультационная компания, выполняет широкий спектр профессиональных исследо-вательских и аналитических работ и услуг по информационному обеспечению бизнеса в Рос-сии и за рубежом и предлагает:

* проведение маркетинговых исследовани й и подготовку конъюнктурных обзоров российского и зарубежных рынков;

* выполнение технико-экономических обоснований (ТЭО) инвестиционных проек-тов и бизнес-планов, а также их экспертное сопровождение;

* проведение экспертиз, обоснований цен и условий сделок на внешнем и внутреннем рынках;

* аналитические и статистические данные по ВЭД России и зарубежных стран, в ча-стности оперативной информации по внешнеторговым ценам и объемам экспортных и импортных поставок;

* подготовку информации и аналитических справок по зарубежным фирмам-производителям, импортерам и экспортерам;

Тема: Оцінка вартості підприємства як цілісного майнового комплексу

 

1. Вартість господарюючого суб'єкта: концепції природи вартості; предмет, мета й принципи оцінки

2. Підготовка інформації, що використовується при оцінці вартості підприємства. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

3. Процедури й методи оцінки

4. Коригування вартості


1. Основи теорії вартості були закладені А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом і Ф. Енгельсом, які розглядали ресурсно-витратну природу, природу корисності й трудову природу вартості підприємства.

Розуміння вартості господарюючого суб'єкта як сполучення корисності й витрат ресурсів на його створення відрізняє реальну вартість від балансової або бухгалтерської вартості, що відбиває тільки минулі витрати, тому що додатково враховує здатність підприємства бути носієм корисності та джерелом благ для його власників.

У сучасному підході до оцінки вартості підприємства вартість розглядається як розрахункова величина, що дорівнює грошовій сумі, за яку передбачається перехід майна з рук в руки на дату оцінки в результаті комерційної угоди між добровільним покупцем і добровільним продавцем.

Залежно від характеру об'єкта розрізняють такі види експертної оцінки майна: цілісних майнових комплексів підприємств; акцій (часток, паїв) у статутних фондах господарчих товариств; нематеріальних активів; рухомого майна; нерухомості.

У процесі оцінки вартості підприємства (бізнесу) можна виділити три основних етапи (або сім більш дрібних):

Підготовчий етап: вибір стандарту вартості й методів оцінки; підготовка інформації для проведення оцінки; оцінка фінансового стану підприємства; оцінка ризиків підприємства.

Оцінний етап: виконання необхідних розрахункових процедур, передбачених обраними методами оцінки підприємства (бізнесу).

Заключний етап: коригування вартості підприємства (бізнесу); складання звіту про оцінку.

Ринкову вартість господарюючого суб'єкта визначають за такими принципами:

принципи, що базуються на уявленнях власника (користувача): корисності, заміщення, очікування;

принципи, пов'язані з оцінкою землі, будинків, споруд та іншого майна, що складає єдиний майновий комплекс: факторів виробництва, залишкової продуктивності, внеску, віддачі, що зростає або зменшується, пропорційності (збалансованості), оптимального розміру, поділу та сполучення майнових прав;

принципи, пов'язані з ринковим середовищем: порівнянності, залежності, відповідності, конкуренції, пропозиції та попиту, зміни вартості;

принцип найкращого й найбільш ефективного використання.

Ці принципи оцінки вартості є універсальними і застосовуються до всіх видів господарюючих суб'єктів.

 

 

2. Для проведення оцінки бажано отримати наступні документи й інформацію:

1) інформація загального характеру про підприємство (дані про права й терміни володіння; статут юридичної особи (акціонерного товариства), реєстр акціонерів, книги протоколів; балансовий звіт і звіти про прибутки і збитки за попередні роки; рахунки управлінського обліку, бюджети, прогнози, бізнес-план підприємства, техніко-економічні обґрунтування інвестиційних проектів; розшифровку постійних і змінних витрат; склад і характеристику основних засобів (за елементами); розшифровку довгострокових фінансових активів; контракти з покупцями й постачальниками; склад зобов'язань);

2) інформація про бізнес і специфіку діяльності підприємства (характеристики бізнесу, характер, історія та перспективи бізнесу; попередні угоди, що стосуються бізнесу, вигідних інтересів у бізнесі, преференції, конвертовані або інші цінні папери; права, привілеї та зобов'язання, фактори, що впливають на контроль і будь-які угоди, що обмежують продаж або передачу; фінансова інформація за минулі періоди; інформація про менеджерів вищого рівня і персонал; виробничі системи; патенти, винаходи,

ноу-хау, товарні знаки, найменування або фірмові найменування, авторські права, бази даних; відомості про конкурентів);

3) визначення ефективності на рівні галузі (інформація про макроекономічну ситуацію в економіці й тенденціях її розвитку; характеристика й динаміка галузей, що впливають або можуть впливати на бізнес; економічні фактори, що впливають на бізнес; ставка дохідності за альтернативними інвестиціями, угоди на фондовому ринку, злиття та поглинання; ринковий попит на продукцію; основні співвідношення у лідерів галузі; потенційні конкуренти; потужність клієнтів і постачальників; вплив потенційних змін у законодавстві або з міжнародних конвенціях; інша інформація).

Інформацію може бути отримано з таких джерел:

вихідну інформацію, одержану безпосередньо оцінювачем за даними бухгалтерського, первинного та статистичного обліку, як правило, завірену підписом керівництва оцінюваного підприємства і печаткою;

інформацію, отриману від залучених до виконання робіт третіх осіб, завірену їх підписом і печаткою;

інформацію, отриману від спеціалізованих організацій (галузеві, аналітичні огляди, огляди фондового ринку), а також опубліковану в засобах масової інформації та мережі Інтернет;

інформацію, не підтверджену на яких-небудь носіях.

Крім збору інформації при проведенні оцінки підприємства необхідно також виконати наступні операції щодо підготовки фінансової документації для подальшого проведення етапів оцінки:

а) звести фінансову інформацію про підприємство, що оцінюється, і підприємства-аналога до єдиної основи;

б) перерахувати звітні вартості у поточні: прямим коректуванням активів і грошових сум на значення інфляційних показників; включенням в процедуру дисконтування інфляційних показників;

в) скоректувати статті доходів і витрат таким чином, щоб вони досить повно характеризували результати діяльності підприємства за тривалий період часу;

д) провести облік нефункціонуючих активів і зобов'язань, пов'язаних з ними доходів і витрат.

У процесі оцінки виникає необхідність попередньої перевірки його фінансового становища, яка дозволяє одержати важливі довідкові відомості про оцінюване підприємство і виконати розрахунок коригувальних показників, необхідних для визначення підсумкової вартості бізнесу.

Методика оцінки фінансового становища підприємства для цілей оцінки бізнесу може бути заснована на одному з трьох основних підходів.

1. Організація диференційованого обліку всіх боргових зобов'язань за термінами їх погашення. Паралельно встановлюється інтенсивність майбутніх грошових надходжень і перевіряється їх достатність на окремі моменти часу.

2. Використання спеціального балансу ліквідності, що дозволяє визначити фінансовий стан підприємства. При складанні такого балансу всі статті бухгалтерського балансу перегруповують залежно від швидкості їх обороту. Порівнюючи елементи активів, що реалізуються до визначеного терміну, з елементами пасивів, що до цього терміну повинні бути сплачені (погашені), встановлюють величину платіжного надлишку або платіжного дефіциту на певний момент.

3. Використання показників, розрахованих порівнянням обсягів окремих засобів і джерел, що склалися за станом на конкретний момент часу (показники ліквідності, показники фінансової стійкості і т. д.). Практичне використання будь-якого варіанта показників пов'язано зі встановленням критичного рівня, що в більшості випадків дозволяє одержати правильний діагноз фінансового стану підприємства, для подальшого врахування в процесі оцінки підприємства.

Для цілей оцінки бізнесу ризик слід розглядати як ступінь невизначеності, пов'язаної з одержанням очікуваних у майбутньому доходів, або, як небезпеку недосягнення (відхилення) запланованого обсягу очікуваних майбутніх доходів або ризик нереалізації прогнозу.

Існує два підходи щодо врахування ризику при проведенні оцінки:

1) проведення понижуючого коригування очікуваного майбутнього прибутку (грошового потоку, дивідендів);

2) використання більш високої ставки дисконту при оцінці очікуваного потоку.

 

 

3. Відповідно до розглянутих принципів сформувалися три підходи до визначення ринкової вартості господарюючого суб'єкта, які містять комплекс процедур і методів оцінки й враховують конкретні умови формування оцінки:

І. Оцінка вартості підприємства (бізнесу) із застосуванням методів витратного підходу здійснюється виходячи з величини активів і зобов'язань, придбаних підприємством за період свого функціонування на основі принципу заміщення (тобто актив не повинен коштувати більше, ніж витрати на заміщення його основних частин).

Витратний підхід до оцінки майна підприємства включає наступні методи оцінки:

Методи оцінки за відновною вартістю.

Відновна вартість (вартість відтворення) визначається витратами за поточними цінами на придбання (або створення) точної копії об'єкта майна. Вартість заміщення визначається витратами за поточними цінами на придбання (або створення) сучасного об'єкта-аналога (який має еквівалентну з існуючим корисність).

Існують такі способи розрахунку відновної вартості чи вартості заміщення:

за способом кількісного аналізу відновна вартість об'єкта оцінки дорівнює сумі вартості будівельно-монтажних робіт, витрат на придбання обладнання, інших витрат (страхових платежів, податків, вартості консультаційних послуг), прибутку забудовника;

за способом порівняльної одиниці вартість об'єкта оцінки розраховується множенням вартості одиниці виміру об'єкту-аналогу за конструктивними характеристиками, використаним матеріалам та технологією виготовлення (1м3, 1м2), на кількість одиниць оцінюваного об'єкта;

за індексним способом відновна вартість об'єкта майна визначається множенням первісної вартості (сума витрат, пов'язаних з виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією, модернізацією та іншим поліпшенням активів) на коефіцієнт індексації (який розраховується згідно з індексом інфляції року, встановленим Держкомстатом, і відповідно до порядку, передбаченого пунктом 8.3.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"). У разі індексації первісної вартості відбувається також індексація величини зносу.

Ринкова вартість підприємства дорівнює різниці між залишковою вартістю матеріальних і нематеріальних активів (різниця між їх відновною вартістю та проіндексованою сумою зносу) та ринковою ціною зобов'язань.

2. Метод оцінки за ліквідаційною вартістю.

Метод ліквідаційної вартості застосовують у випадку, якщо є обґрунтовані сумніви щодо функціонування підприємства в майбутньому.

Ліквідаційну вартість підприємства визначають зменшенням скорегованої вартості всіх активів балансу (сума поточних вартостей грошових потоків від реалізації оцінюваних активів, у тому числі необоротних, запасів, продукції, грошової маси на розрахунковому рахунку та в касі підприємства на дату оцінки) на суму поточних витрат, пов'язаних з ліквідацією підприємства (витрати з оподаткування, страхування та охорони активів до їх продажу, вихідна допомога та виплати працівникам підприємства, управлінські витрати. Всі витрати, за винятком виплат працівникам підприємства, дисконтують за підвищеною ставкою), а також на величину всіх зобов'язань підприємства.

Слід враховувати, що:

земля та будівлі, які знаходяться у повній власності, повинні продаватися за поточною ринковою вартістю;

машини, механізми та інше виробниче обладнання можна продати за суму, меншу ніж їх балансова вартість, оскільки ліквідаційні витрати можуть бути високими, а вартість техніки, яка була у використанні — низькою;

запаси, скоріш за все, можна продавати з невеликим прибутком;

дебітори повинні погасити свої борги повністю.

3. Метод оцінки за показником "чистих активів". Метод чистих активів застосовують у випадку, якщо оцінювач має обґрунтовані відомості щодо функціонування підприємства в майбутньому.

Вартість підприємства за показником "чистих активів" розраховують за такими процедурами: аналіз бухгалтерського балансу на дату оцінки; збір інформації про ринкову вартість активів і зобов'язань підприємства; визначення ринкової (або іншої, відповідно до бази оцінки) вартості матеріальних активів підприємства; визначення ринкової (або іншої, відповідно до бази оцінки) вартості фінансових вкладень підприємства; визначення ринкової (або іншої, відповідно до бази оцінки) вартості нематеріальних активів підприємства, включаючи інтелектуальну власність; визначення ринкової вартості зобов'язань підприємства; визначення вартості підприємства (бізнесу) як різниці між сумарними вартостями його активів і зобов'язань.

ІІ. Оцінка вартості підприємства (бізнесу) із застосуванням методів дохідного підходу заснована на принципі очікування, що потенційний покупець не заплатить за частку в підприємстві (бізнесі) більше, ніж вона може принести доходів у майбутньому. Приведення майбутніх доходів до поточної вартості на дату проведення оцінки засноване на концепції зміни вартості грошей у часі, відповідно до якої доход, отриманий у даний момен майбутньому.

Вартість підприємства методами дохідного підходу розраховують за такими процедурами: підготовка фінансової звітності підприємства, зокрема актуалізація і нормалізація звітності; прогнозування на основі аналізу фінансового стану підприємства показників доходу та витрат підприємства; розрахунок ставки дисконтування (або коефіцієнта капіталізації) в залежності від обраного методу та показника доходу; розрахунок вартості бізнесу шляхом приведення майбутніх доходів на дату проведення оцінки, використовуючи методи дисконтування або капіталізації.

1. Метод дисконтування грошових потоків (DCF) застосовують, коли майбутні грошові потоки підприємства стабільні та є можливість обґрунтовано прогнозувати зміну грошових потоків підприємства в майбутньому.

Очікуваний грошовий потік (або дивіденди) для кожного прогнозного періоду визначають виходячи з минулих результатів бізнесу, перспектив його розвитку, а також галузевих і загальноекономічних факторів Грошовий потік (Саsh-Flow) складається з чистого прибутку, сум нарахованої амортизації необоротних активів, +(-) змін довгострокових зобов'язань, приросту чистих оборотних активів.

Можливий розрахунок ставки дисконту як суми процентної ставки з мінімальним ризиком і кумулятивної надбавки за ризик (премії за інвестування в це підприємство, й поправки на премії за ризик інвестування в малий бізнес, характер (закритого) товариства, країни інвестування). Якщо оцінюється бізнес, чи інвестиційний проект, спрямований на розширення або підтримку випуску продажів продукції, яку підприємство вже виробляє та спеціалізується, як ставку дисконту можна використовувати вже досягнуту цим підприємством віддачу з інвестицій — фінансовий коефіцієнт доходу на інвестиції.

Вартість підприємства на дату оцінки за цим методом визначають як:

V = Σ[CFt/(1+r)t] + RV/(1+r)t (6.1)

де V - вартість підприємства на дату оцінки;

CFt - сумарна величина операційного та інвестиційного Саsh-Flow періоді t;

RV - залишкова вартість підприємства з періоді t;

n- ставка дисконтування.

Вартість підприємства можна визначити через дисконтування дивідендів;

V = N*Σ[Dt/(1+r)t]

де V - вартість підприємства на дату оцінки;

Dt -дивіденд у грошевій формі (на одну акцію), очікуваний у періоді 1;

N - кількість випущених або емітованих простих акцій;

г - норма доходності.

2. Метод капіталізації доходів.

Вартість підприємства за цим методом визначають за нетто-підходом як частка від ділення очікуваних доходів підприємства, що підлягають капіталізації, й ставки вартості власного капіталу.

За брутто-підходом вартість підприємства встановлюють як різницю частки від ділення прибутку до сплати процентів на середньозважену вартість капіталу й суми позичкового капіталу.

ІІІ. Оцінку вартості підприємства (бізнесу) із застосуванням методів порівняльного підходу проводять шляхом порівняння (зіставлення) об'єкта оцінки з аналогічними об'єктами, у відношенні яких є інформація про ціни угод з ними, або з цінами раніше укладених угод з об'єктом оцінки.

Відбір підприємств для порівняння виконують за наступними критеріями: належність до тієї чи іншої галузі, регіону; вид виробленої продукції чи послуг; диверсифікація продукції чи послуг; стадія життєвого циклу, на якій знаходиться підприємство; розміри підприємств, стратегія їх діяльності, фінансові характеристики.

1. Метод компанії-аналога (метод угод)

Вартість підприємства методом компанії-аналога (угод) розраховують за такими процедурами: збір і обробка інформації, необхідної для визначення можливих аналогів об'єкта оцінки, вибору з їх числа аналогів об'єкта оцінки і розрахунку цінових мультиплікаторів; визначення можливих аналогів об'єкта оцінки; обґрунтований відбір з числа можливих аналогів об'єкта оцінки аналогів об'єкта оцінки; визначення ціни аналогів об'єктів оцінки, прийнятих для розрахунку цінових мультиплікаторів: визначення складу цінових мультиплікаторів і обґрунтування їх вибору; визначення бази порівняння за об'єктом оцінки та аналогам об'єкта оцінки за кожним з обраних цінових мультиплікаторів; необхідні корегування на відмінності між об'єктом оцінки та аналогами об'єкта оцінки; розрахунок цінових мультиплікаторів за кожним аналогом об'єкта оцінки; розрахунок вартості об'єкта оцінки як добуток цінового мультиплікатора за кожним аналогом об'єкта оцінки на відповідну базу порівняння об'єкта оцінки; узагальнення результатів розрахунків вартості об'єкта оцінки при використанні різних цінових мультиплікаторів і аналогів об'єкта оцінки; визначення відповідності отриманих результатів принципам оцінки, характеристикам об'єкта оцінки, предмету та умовам угоди, аналіз достатності та вірогідності інформації, та висновок про ступінь прийнятності отриманого результату при виведенні підсумкової величини вартості об'єкта оцінки

Залежно від способу визначення фінансової бази ціновими мультиплікаторами є: інтервальні (ціна/прибуток, ціна/грошовий потік, ціна/дивідендні виплати); миттєві (ціна/балансова вартість, ціна/чиста вартість активів).

Застосування методу підприємства-аналога допускається у випадку використання як мінімум трьох аналогів об'єкта оцінки за кожним ціновим мультиплікатором, методу угод — як мінімум двох аналогів об'єкта оцінки за кожним ціновим мультиплікатором.

2. Метод галузевих коефіцієнтів.

На основі аналізу практики продажів бізнесу в тій чи іншій галузі визначається залежність між ціною продажу та яким-небудь показником. У результаті узагальнення розроблені досить прості формули визначення вартості підприємства, яке оцінюється. Досвід західних оціночних підприємств свідчить про наступне:

рекламні агенції та бухгалтерські фірми продаються, відповідно, за 0,7 та 0,5 від річної виручки;

ресторани й туристичні агенції від валової виручки-відповідно 0,25-0,5

та 0,04-0,1;

заправні станції — 1,2 - 2,0 від місячної виручки;

підприємства роздрібної торгівлі — 0,75 - 1,5 від суми: чистий дохід + обладнання +запаси;

машинобудівні підприємства — 1,5 - 2,5 від суми: чистий дохід + запаси.

Коригування вартості підприємства на фінансовий стан. Для врахування фінансового стану при проведенні оцінки підприємства використовують кількісний показник — надлишок (дефіцит) оборотного капіталу (розраховують зіставленням необхідного і наявного оборотного капіталу).

Якщо проведений аналіз фінансового стану підприємства виявляє:

надлишок оборотного капіталу, то його необхідно додати до отриманої ціни підприємства, оскільки його величина виражає наявні та невикористані високоліквідні активи;

дефіцит оборотного капіталу, його необхідно відняти з отриманої ціни підприємства, тому що це кошти, які власник (інвестор) підприємства повинен вкласти з метою забезпечення його безперебійного функціонування в майбутньому.

Коригування вартості підприємства на оцінювану частку (ступінь контролю). Вартість контролю залежить від можливості здійснювати будь-яке право або весь набір прав, пов'язаних з контролем над підприємством.

Якщо об'єктом оцінки є контрольна участь, виконують коригування в розмірі премії за контрольну участь. Якщо об'єктом оцінки є неконтрольна участь, виконують коригування в розмірі знижки за неконтрольну участь.

Коригування вартості підприємства на ліквідність частки, що оцінюється. Придатність до швидкої реалізації пакету акцій виразно підвищує вартість підприємства (бізнесу) (премія за ліквідність), і, навпаки, відсутність ліквідності знижує його вартість. Відсутність ліквідності пакету акцій може бути врахована одним з трьох способів: збільшенням ставки дисконту для врахування недоліків, пов'язаних з неліквідністю; окремою знижкою на неліквідність; врахуванням знижки на ліквідність в процесі корегування на ризик.

Інші фактори, які слід брати до уваги в різних випадках: основний управлінський персонал; вузькість асортименту виготовленої продукції; інтенсивність і характер зусиль підприємства а області НДДКР. його положення в галузі, масштаби та якість активів у порівнянні з іншими підприємствами, освітні й навчальні програми.

Підсумкова величина вартості об'єкта оцінки повинна ґрунтуватися на розрахункових величинах, отриманих за результатами застосування методів оцінки, і залежати від відповідності застосованих підходів і методів оцінки принципам оцінки, характеристикам об'єкта оцінки, предмету й умовам передбачуваної угоди з об'єктом оцінки. Оцінювач обґрунтовує в звіті відповідність результатів, отриманих з використанням різних підходів і методів оцінки, цим критеріям і вибір того або іншого значення питомої ваги кожного метода при виведенні підсумкової величини вартості.




Дата добавления: 2014-12-18; просмотров: 43 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.018 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав