Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Революція 1906 р. підштовхнула царський режим до аграр­них реформ. Ці реформи здійснювалися П. А. Столипіним, який займав у 1906-1911 рр. посаду Голови Ради Міністрів.

Аграрна столипінська реформа мала за мету ліквідувати деякі феодальні пережитки, що гальмували розвиток села і створювали в ньому вибухонебезпечну ситуацію.

До них відно­силися

- викупні платежі,

- селянське малоземелля,

- общинне землекористування.

Шляхом проведення реформи правлячі кола прагнули відвернути селян від боротьби за поміщицькі землі і закріпити у них приватновласницькі настрої.

Система заходів реформи включала:

- скасування викупних платежів, цілком ліквідованих із січня 1907 р.;

- зруйнування общини. Указ 9 листопада 1906 р. дозволяв селянам виходити з общини із закріпленням за ними в при­ватну власність тієї землі, якою вони користувалися в общині;

- насадження системи хуторів і відрубів, тобто виділення з общини найбільш заможної частини селянства, надання їй пільг і права додаткової покупки земель через систему земель­них банків. Цей захід переслідував дві мети: з одного боку, створити в селі нову потужну верству земельних власників, зобов’язаних своїм добробутом царському режимові, які б служили опорою самодержавства на селі, а з іншого боку — позбавити общину її найбільш авторитетної й антипоміщицьки налаштованої верхівки;

- переселенську політику, за допомогою якої передбачалося послабити проблему малоземелля (особливо в Україні), пересе­ливши частину селянства на вільні землі до Сибіру, на Урал, у Казахстан і т.д.;

- скасування ряду найбільш несправедливих обмежень
прав селянського стану у відношенні державної служби,
тілесних покарань, права вибору місця проживання тощо.

Особливістю цієї реформи було те, що вона проводилася зверху урядовим табором і максимально враховувала інтереси поміщиків.

Здійснення реформи було покладено на губернські і волосні землевпорядні комісії. Для надання допомоги селянам у створенні хутірського господарства був створений Селян­оман поземельний банк, який скуповував поміщицькі землі і продавав їх селянам (при цьому скупка і продаж проводилися за завищеними цінами).

Столипінська аграрна реформа стала після скасування кріпосного права в 1861 р. наступним кроком на шляху перетворення феодальної монархії на буржуазну, приско­ривши розвиток капіталістичних відносин на селі.

У ході проведення переселенської політики Україна дала найбільшу кількість (близько 1 млн. ома.) переселенців до Си­біру. Однак, більшість із них, не отримавши обіцяної урядової допомоги для облаштованості на новому місці, змушені були повернутися назад.

У цілому аграрна політика Столипіна не досягла поставленої мети, оскільки вона не встигла зруйнувати економічної основи феодальних відносин – поміщицьке землеволодіння.