Читайте также:
|
Будь-який військовий колектив має двосторонню систему внутрішніх відносин. Тобто існує формальна та неформальна система відносин в колективі. Офіційно відносини у військовому колективі грунтуються на принципі єдиноначалля, та суворої субординації. Офіційні відносини регламентуються статутами, наказами, настановами, інструкціями та розпорядженнями і здійснюється шляхом нормативної поведінки.
Проте існують стосунки, які неможливо урегулювати адміністративно. Це неформальні стосунки, які часом переходять межі норм статутів і починають носити позастатутний характер. Ці стосунки обумовлюються неформальною структурою колективу і виявляються методами соціометрії. Неформальні міжособистісні відносини у військових підрозділах можуть відігравати важливу як позитивну так і негативну роль в згуртованості, організованості, підвищенні бойової готовності та зміцненні дисципліни.
Показником положення особистості в системі неформальних відносин є її соціометричний статус. Він відображає відношення групи до свого члена і може характеризувати його потенційне лідерство чи навпаки, аутсайдерство. Для характеристики членів групи за рівнем соціометричного статусу користуються наступною класифікацією: “зірки”; “кращі”; “прийняті”; “відкинуті”, або “ізольовані”.
Низько статутні категорії нерідко складають так звану “групу ризику”, оскільки не вміють протистояти агресії, а відтак, мають занижену самооцінку, пригніченість, пасивне сприйняття дійсності, невміння налагоджувати формальні та неформальні контакти. Ці характеристики ведуть до розвитку у “відкинутих” фрустрацій і підвищення ризику суїцидальної поведінки.
Але подану соціометричну характеристику не можна вважати повною для опису неформальної структури колективу, тому що вона відображає структуру, проте не спрямованість неформального внутрішньоколективного утворення. Відповідно до спрямованості неформальні групи, що функціонують у військовому колективі можна розділити на: соціально позитивні (активісти, позитивні лідери групи й ті, хто дотримується їхнього прикладу); байдужі до соціального життя (так звані середняки); антисоціальні ( негативні лідери та особи, які підпадають їхнього впливу).
Відтак військовослужбовець потрапляє до колективу, і в процесі адаптації до умов, які існують в ньому, в процесі самоідентифікації прилучається до однієї з охарактеризованих вище неформальних груп. Колектив, зокрема військовий, як форма організації військовослужбовців в ідеалі має виступати як частина структури суспільства позитивної спрямованості. Колективові властиві наступні риси: єдність цілей, узгодженість вольових дій щодо їх досягнення, відсутність антагонізму, співробітництво, взаємодопомога, дисципліна, яка заснована на відповідальності.
Колектив - вища форма соціальної організації, ніж група, тобто він більш соціологізований і цивілізований. У високоорганізованому колективі існує примат соціального над біологічним.
У групі навпаки - біологічне бере гору над соціальним, і тоді починають діяти ті ж явища, що діють у звірячому стаді чи зграї.
Військовий колектив за своєю організацією тим нижче спускається до рівня групи, чим гірший в ньому соціально-психологічний клімат.
Про які ж явища тваринного стада йдеться? Наприклад, явище яке вчені назвали “порядок клювання” зустрічається в багатьох колективах з низькою дисципліною, неблагополучним соціально-психологічним кліматом.
Так вчені досліджували ієрархічний порядок у зграйці курчат. В ході спостереження було виявлено курча А, яке клювало всіх курчат і якого не клював ніхто; курча В, яке клювало всіх, крім курчати А; курча С не насмілювалось зачіпати курчат А і Б, але клювало решту. Відповідно було і таке курча, яке клювали всі.
Приблизно таку ж саму структуру фіксує і соціометрія. Існують “відкинуті” та “ізольовані”, яких “клюють” усі інші військовослужбовці, і тим самим провокують на суїцидальні вчинки та інші патологічні форми протесту та вирішення протиріч. Цей же феномен, але у бульці складному вигляді, лежить в основі такого соціально-психологічного феномену, як дідівщина.
Умови для виникнення девіацій стадно-біологічного типу спостерігаються у дезорганізованому колективі, там де низький рівень психологічно-виховної роботи, погані матеріально-побутові умови, ліберально-потуральницький стиль керівництва!
Сфера потреб та девіантна поведінка.
Виникнення і поширення девіацій обумовлюється соціально-психологічним кліматом, який існує в кожному конкретному колективі. Соціально-психологічний клімат - це стан колективу, який характеризується певним рівнем соціальної свідомості та ступенем задоволеності членів колективу різними сторонами міжособистісного спілкування та умовами життєдіяльності.
Цілком очевидно, що вплив соціально-психологічної атмосфери колективу на формування відхиленої поведінки в процесі військово-професійної адаптації є провідним. Військовослужбовець потрапляє у групу, де вже функціонує чітко організована неофіційна система взаємовідносин. Генеральний поділ військовослужбовців на категорії з певними соціальними ролями відбувається у відповідності до їх строку служби. Всередині кожної категорії і в колективі в цілому відбувається ще й додатковий соціометричний поділ.
Отже, за строком служби військовослужбовці строкової служби неформально поділяються на:
1. “Виконавців традицій” (строк служби до 6 місяців).
2. “Носіїв традицій” (строк служби до 1 року).
3. “Охоронців традицій” (строк служби до 1,5 років).
Традиції самі по собі поняття нейтральне, але від того, який соціально-психологічний клімат створено в колективі, залежить їхній позитивний чи негативний зміст, конкретне наповнення.
Зазначене групування саме по собі пов'язане з феноменом “ідіосинкратичного кредиту”. Він полягає у тому, що високо статусному суб’єкту дозволене відхилення від групових норм пропорційно його колишньому вкладу в досягнення групових цілей.
На перший і останній періоди служби припадає 60 % девіантів. Це пояснюється тим, що на початку служби кожний п’ятий солдат часто порушує дисципліну в результаті відсутності звички підкоряти особисті інтереси жорстким нормам, а також природної соціально-психологічної адаптації. В багатьох випадках на останньому етапі служби воїн відхиляється від офіційних норм в силу соціально-психологічної стомленості та приховано діючої неформальної нормативної системи напівкримінального характеру. Така система тяжіє над багатьма членами військового колективу, які змушені виконувати ті чи інші соціальні ролі. Таким чином, серед старослужбовців кожний другий – правопорушник-девіант.
Колективно-біологічний аспект
Поділ на соціометричні категорії існує в будь-якому колективі, та саме залежно від благополучності соціально-психологічної обстановки в колективі відносини між “зірками” та “кращими”, “прийнятими” та “неприйнятими” отримують “злоякісний” чи “доброякісний характер”.
В процесі соціологічного вивчення функціонування Збройних сил дослідники користуються поняттям військова група та військовий колектив.
Як відомо, група та колектив - форми організації людей. Група – об’єднання людей, що характеризується спільністю мети та інтересів, елементарними біологічними потребами при відсутності або надзвичайній бідності духовних.
У відповідь на неможливість задоволення будь-якої значимої для суб’єкта потреби виникає фрустрація - складний емоційно-мотиваційний стан. Фрустрація проявляється у відчуттях гнітючої напруги, у вигляді роздратованості, гніву, агресивності. В залежності від спрямованості, соціометричного статусу, особливостей характеру і темпераменту особистість може спрямовувати стани фрустрації назовні у вигляді агресії або переживати фрустрацію у собі, що в крайніх випадках може вилитися у вчинки проти власного життя та здоров’я.
Умови ізоляції та військової служби загалом призводять до виникнення у військовослужбовців наступних потреб: потреба у звичних соціальних зручностях для проживання; потреба у нормальних взаємовідносинах в групі; потреба у самотності; потреба у звичних подразниках; потреба у жіночому оточенні; потреби біологічного характеру, пов’язані з харчуванням, сексуальним задоволенням та інші.
Неможливість в умовах військової служби в повній мірі задовольнити ці потреби часто супроводжується психологічним дискомфортом, що може мати наслідками стрес, депресію, фрустрацію, які часто супроводжуються агресією, міжособистісними конфліктами та різними проявами девіантної поведінки, такими як самовільне залишення військової частини, образа честі та гідності тощо.
В сучасних Збройних силах України рівень незадоволення військовослужбовців дуже високий. Причини незадоволення різні. Але в будь-якому випадку неблагополучний соціально-психологічний клімат у військах, який, зокрема, не дає військовослужбовцям (особливо з нестійкою та акцентованою психікою) задовольнити багатьох природних, часом просто необхідних потреб провокує підвищення девіантності їхньої поведінки, яка у свою чергу є передумовою потворних явищ в армійській дійсності, таких як дідівщина, військова злочинність, суїцид тощо.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 151 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |