Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Види банків та банківські об’єднання

Побудова банківської системи України за дворівне­вим принципом передбачає функціонування банків другого рівня, що обслуговують юридичних та фізичних осіб.

Основними принципами діяльності сучасних банків другого рівня є:

• комерційний розрахунок;

• діяльність у межах реально наявних ресурсів;

• повна економічна самостійність;

• економічна відповідальність за результати діяльності;

• побудова взаємовідносин з клієнтурою на партнерських за­садах;

• підбір висококваліфікованих кадрів;

• державний контроль за банківською діяльністю.

Залежно від тих чи інших критеріїв виділяють різні види бан­ків.

1. За формою власності банки в Україні можуть бути:

- державними;

- із колективною формою власності.

Форма власності визначає особливості формування статутного капіталу. Якщо статутний капітал створюється за рахунок коштів держави, такий банк називають державним, якщо за рахунок коштів приватної особи — приватним, а якщо за рахунок кош­тів кількох власників (юридичних та фізичних осіб) — банком із колективною формою власності.

Упродовж усього періоду існування банківської системи України на другому рівні функціонують державні банки: Державний ощадний банк України (ПАТ «Ощадбанк») та Дер­жавний експортно-імпортний банк України (ПАТ «Укрексімбанк») плюс ті, які були націоналізовані

Статутні капітали цих банків сформовано за рахунок бюджет­них коштів.

Згідно з нормами чинного законодавства в Україні можуть створюватися нові державні банки за умови наявності відповід­ного рішення Кабінету Міністрів України та позитивного висно­вку Національного банку України щодо доцільності заснування такого банку. Усі інші вітчизняні банки — це банки з колектив­ною формою власності. Водночас колективні за формою власно­сті банки можуть бути приватними по суті, оскільки відповідно до чинного законодавства частка кожного із засновників у статут­ному капіталі банку не обмежена і не виключена можливість за­снування та функціонування товариств за участі однієї особи.

2. Банки в Україні створюються за організаційно-правовою формою у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.

Акціонерні банки формують свій капітал за рахунок об'єд­нання індивідуальних капіталів засновників шляхом емісії і роз­міщення акцій банку. Причому всі емітовані акції мають бути іменними, оскільки банки за чинним законодавством не мають права на випуск акцій на пред'явника. Власником капіталу є ак­ціонерне товариство, тобто банк. Акціонери не мають права ви­магати від банку повернення своїх внесків. Саме тому акціонерні банки вважаються більш стійкими і надійними.

Кооперативний банк створюється в порядку, передбаченому Законом.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.

Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених Законом, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Органами управління кооперативних банків є загальні збори учасників (пайовиків), спостережна рада банку та правління банку. Органом контролю є ревізійна комісія банку. Органи управління та контролю кооперативного банку створюються та здійснюють свої повноваження відповідно до цього Закону.

Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється Національним банком України відповідно до Закону.

Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу.

Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

3. Залежно від величини активів усі вітчизняні банки поділяють на чотири групи:

- малі банки з активами до 500 млн. грн.;

- середні — з активами від 500 млн. грн. до 1 млрд. грн..;

- великі — з активами від 1 млрд. грн. до 5 млрд. грн.;

- найбільші банки з активами понад 5 млрд. грн.

4. За розміром статутного капіталу вітчизняні банки можна поділити так:

- малі — зі статутним капіталом 500 млн. грн.;

- середні — зі статутним капіталом від 500 до 750 млн. грн.;

- великі — зі статутним капіталом від 750 до 1000 млн. грн.;

- найбільші — зі статутним капіталом понад 1000 млн. грн.

5. За часткою іноземного капіталу при формуванні статутного капіталу в Україні розрізняють:

- банки з національним капіталом;

- банки з іноземним капіталом.

Статутний капітал банку з національним капіталом форму­ється за рахунок коштів резидентів і незначної (до 10 %) частки коштів нерезидентів. Якщо 10 % і більше статутного капіталу віт­чизняного банку належить хоча б одному нерезиденту, такий банк вважається за національним законодавством банком з іно­земним капіталом.

6. За обсягом зобов’язань банки України поділяють на:

- системоутворювальні;

- несистемоутворювальні.

За чинним законодавством банки, зобов'язання яких станов­лять не менше 10 % зобов'язань усієї банківської системи, вва­жаються системоутворювальними.

7. За секторами ринку, на яких функціонують банківські устано­ви, всі банки можна поділити на:

- міжнародні, які здійснюють свою діяльність як в Україні, так і за її межами;

- міжрегіональні, які здійснюють свою діяльність на території всієї України;

- регіональні, що обслуговують, як правило, клієнтів одного регіону (міста, району, області).

8. Залежно від наявності і кількості банківських установ розріз­няють банки:

- багатофілійні;

- малофілійні;

- безфілійні.

Міжрегіональні банки не можуть бути безфілійними, зазвичай такі банки багатофілійні, а коли їх діяльність обмежена лише кі­лькома областями, то малофілійні. Регіональні банки, навпаки, — малофілійні або безфілійні, а от міжнародні з невеликою кількіс­тю своїх установ в Україні функціонують не лише на національ­ному, а й на міжнародному ринку.

9. Залежно від діапазону операцій, що їх виконують банки, в су­часних банківських системах розрізняють:

- спеціалізованібанки, які у своїй діяльності орієнтуються на:

1. Обслуговування певної категорії клієнтів — банки з клієнт­ською спеціалізацією;

2. Обслуговування переважно юридичних та фізичних осіб у
рамках певної галузі — банки з галузевою спеціалізацією;

3. Надання невеликого кола послуг для більшості своїх клієнтів — банки із функціональною спеціалізацією;

- універсальні банки, які виконують широкий спектр опера­цій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам.

В Україні згідно з чинним законодавством можуть функціону­вати як універсальні, так і спеціалізовані банки. Причому банк вважається спеціалізованим, якщо понад 50 % його активів є ак­тивами одного типу. Якщо ж понад 50 % пасивів банку є вклада­ми фізичних осіб, такий банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку.

За Законом України «Про банки і банківську діяльність» бан­ки мають право створювати такі об'єднання: банківські корпора­ції, банківські холдингові групи та фінансово-холдингові групи.

До складу банківської корпорації чи банківської холдингової групи можуть входити виключно банки, а до складу фінансової холдингової групи — й інші установи, у тому числі ті, що нада­ють фінансові послуги. Окремий банк може бути учасником ли­ше одного банківського об'єднання, при цьому він несе відпові­дальність за інших учасників згідно з укладеним між ними договором. Усі банківські об'єднання створюються за попередньою зго­дою Національного банку України, підлягають обов'язковій ре­єстрації, а ліквідуються за рішенням його учасників або з ініціа­тиви НБУ за рішенням суду. До складу банківського об'єднання можуть входити банки-резиденти, банки з іноземним капіталом та банки-нерезиденти. НБУ може ініціювати ліквідацію банків­ського об'єднання у випадку, коли його діяльність суперечить антимонопольному законодавству або загрожує інтересам вклад­ників чи стабільності банківської системи. При цьому ліквідація об'єднання не припиняє діяльності банку — його учасника.

Банківська корпорація — це юридична особа, учасниками якої є виключно банки, створена з метою концентрації капіталів банків-учасників, підвищення їх ліквідності та платоспроможно­сті, а також забезпечення координації й нагляду за їх діяльністю.

Банківська холдингова група (БХГ) — це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки, причому материнському банку має належати не менше 50 % статутного капіталу або голосів кожного з інших учасників, які є його дочір­німи банками4. Материнський банк відповідає за зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капітал кожного з них. Бан­ківський нагляд за діяльністю БХГ здійснюється на індивідуаль­ній та консолідованій основі.

Фінансово-холдингова група (ФХГ) — це об'єднання, до складу якого входять переважно або виключно установи, що на­дають фінансові послуги, серед яких є хоча б один банк і в якому материнська компанія обов'язково є фінансовою установою, якій належить не менше 50 % статутного капіталу кожного з учасни­ків. Материнська компанія відповідає за зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капітал кожного з них. Материнсь­ка компанія має право встановлювати правила, що є обов'яз­ковими для членів групи та зобов'язань надавати наглядовим ор­ганам консолідований фінансовий та статистичний звіти.

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв’язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки (асоціації).

Банківські спілки (асоціації) не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.

Асоціація (спілка) банків є договірним об’єднанням банків і не має права втручатися в діяльність банків — членів асоціації (спілки).

У світі існує велика кількість різноманітних міжбанківських об’єднань, утворення яких ґрунтується як на добровільному об’єднанні самостійних банків («злиття»), так і на правах власності, контролю, централізованого управління, прямого підпорядкування та залежності («поглинання»).

Головні представники міжбанківських об’єднань:

- асоціативного комерційного типу — консорціуми та картелі;

- корпоративного типу — концерни та трести.

Банківський консорціум — це тимчасове об’єднання на договірній основі кількох банків для спільного проведення кредитних, гарантійних або інших банківських операцій. Головна мета консорціуму: збільшення обсягів операцій концентрацією ресурсів, розподіл ризиків, що дає можливість обмежити втрати для кожного учасника консорціуму в разі неплатежів позичальників.

Банківський картель — об’єднання великих банків, в основі якого лежить угода про розподіл сфер діяльності (узгодження і проведення єдиної політики при встановленні відсоткових ставок та виплати дивідендів, умов кредитування тощо).

Банківський концерн — це монопольне об’єднання акціонерних банків, де великий банк (головне акціонерне товариство) володіє контрольним пакетом акцій юридично самостійних банків (дочірніх товариств), тим самим фактично встановлює фінансовий контроль за їхньою діяльністю.

Банківський трест — це монопольне об’єднання банків, яке утворюється об’єднанням власності банків, що входять до його складу. При цьому останні втрачають юридичну, комерційну самостійність і підпорядковуються єдиному органу управління.

На відміну від концерну, трест ґрунтується не на акціонерній, а на пайовій формі власності.

Банківські об’єднання створюються за попередньою згодою НБУ, підлягають обов’язковій реєстрації, а ліквідуються за рішенням його учасників або за ініціативи НБУ за рішенням суду. НБУ може ініціювати ліквідацію банківського об’єднання у випадку, коли його діяльність суперечить антимонопольному законодавству або загрожує інтересам вкладників чи стабільності банківської системи.