Читайте также:
|
Ризик — це ймовірність того, що очікувана подія не відбудеться і це призведе до небажаних наслідків. Банківська діяльність характеризується високою ризиковістю порівняно з іншими видами діяльності.
За джерелами виникнення банківські ризики поділяються на зовнішні і внутрішні.
До зовнішніх належать ризики, які виникають у зовнішньому щодо банку середовищі і безпосередньо не залежать від його діяльності. Це політичні, правові, соціальні та загальноекономічні ризики, що виникають у разі загострення економічної кризи в країні, політичної нестабільності, війни, заборони на платежі за кордон, консолідації боргів, введення ембарго, відміни імпортних ліцензій, стихійного лиха (пожежі, повені, землетруси), приватизації, націоналізації, неадекватного правового регулювання тощо.
Основними чинниками, які впливають на рівень зовнішніх ризиків, є політичні та економічні.
Серед зовнішніх ризиків НБУ рекомендовано виділяти п’ять основних груп:
- ризик форс-мажорних обставин — виникнення непередбачених обставин, які негативно впливають на діяльність банку чи (та) його партнерів;
- ризик країни — можливість настання несприятливих для діяльності банку умов у політичній, правовій чи економічній сфері країни, в якій проводить діяльність банк або його партнери, клієнти;
- зовнішньополітичний ризик — імовірність зміни міжнародних відносин, а також політичної ситуації в одній із країн, які впливають на діяльність банку або його партнерів (війни, міжнародні скандали, закриття кордонів і т. п.);
- правовий ризик — пов’язаний зі змінами законодавства різних країн;
- макроекономічний ризик — імовірність несприятливих змін кон’юнктури на окремих ринках або всієї економічної ситуації в цілому (економічна криза).
До внутрішніх належать ризики, які виникають безпосередньо у зв’язку з діяльністю конкретного банку. Чим ширше коло клієнтів, партнерів, зв’язків банку, банківських операцій, послуг, тим більше внутрішніх ризиків супроводжує його роботу. Порівняно із зовнішніми внутрішні ризики краще піддаються ідентифікації та кількісному оцінюванню.
Згідно з класифікацією, запропонованою НБУ, серед внутрішніх ризиків виокремлюють дев’ять категорій ризиків, які поділяються на дві групи:
1. Ризики, що піддаються кількісному оцінюванню.
2. Ризики, що не піддаються кількісному оцінюванню.
До першої групи віднесено ризики, які піддаються кількісному оцінюванню. У цієї групи ризиків існує безпосередня залежність між рівнем ризику і доходами, тому вони називаються квантифікованими. Мета процесу управління зазначеними ризиками полягає в їх оптимізації.
До другої групи віднесено ризики, які не піддаються кількісному оцінюванню. В них немає безпосередньої залежності між ризиком і доходами банку, тому їх називають неквантифікованими. Мета управління полягає в їх мінімізації. Це такі ризики, як юридичний, стратегічний, репутації.
До квантифікованих віднесено шість категорій ризиків:
1) кредитний ризик — імовірність фінансових втрат внаслідок невиконання позичальниками своїх зобов’язань. Він супроводжує не лише операції прямого кредитування, а й здійснення лізингових, факторингових, гарантійних операцій, у процесі формування портфеля цінних паперів тощо;
2) ризик ліквідності— пов’язується з імовірністю того, що банк не зможе своєчасно виконати свої зобов’язання або втратить частину доходів через надмірну кількість високоліквідних активів. Це наявний чи потенційний ризик для надходжень чи капіталу, який виникає через неспроможність банку виконати свої зобов’язання в належні строки, не зазнавши при цьому неприйнятних втрат;
3) ризик зміни процентної ставки (процентний ризик) —
це ймовірність фінансових втрат у зв’язку з мінливістю процентних ставок на ринку протягом певного періоду в майбутньому. Це наявний чи потенційний ризик для надходжень чи капіталу, який виникає внаслідок несприятливих змін процентних ставок.
Основні типи ризику зміни процентної ставки: ризик зміни вартості ресурсів; ризик зміни кривої дохідності; базисний ризик; ризик права вибору;
4) ринковий ризик — це наявний чи потенційний ризик для надходжень чи капіталу, який виникає через несприятливі коливання вартості цінних паперів та товарів і курсів іноземних валют за тими інструментами, які є в торговельному портфелі банку;
5) валютний — визначається ймовірністю втрат, пов’язаних зі зміною курсу однієї валюти щодо іншої або цін на банківські метали. Це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют та цін на банківські метали.
Основні типи валютного ризику: ризик трансакції; ризик перерахунку; економічний валютний ризик;
6) операційно-технологічний ризик — це потенційна загроза для існування банку, що виникає через недоліки корпоративного управління, недосконалість систем внутрішнього контролю, інформаційних технологій, процесів обробки інформації з погляду керованості, універсальності, надійності, контрольованості і безперервності роботи.
До неквантифікованих віднесено три категорії ризиків:
1) ризик репутації — наявний чи потенційний ризик для надходжень та капіталу, пов’язаний із несприятливим сприйняттям іміджу банку клієнтами, партнерами, контрагентами, акціонерами, органами нагляду;
2) юридичний — наявний чи потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через порушення або недотримання банком вимог законів, нормативно-правових актів, угод, а також через двозначне тлумачення законів та правил;
3) стратегічний — наявний чи потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неправильні управлінські рішення, неналежну реалізацію рішень і неадекватне реагування на зміни в бізнес-середовищі.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 186 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |