Читайте также:
|
|
16 жовтня 1918 р. імператор Австро-угорської імперії Карл опублікував маніфест «До моїх вірних австрійських народів», у якому дозволив утворення національних рад, що мали виступити виразниками народної волі перед Віднем.
18 жовтня у Львові зібралися збори визначних українців, які утворили Українську Національна Рада (УНрада). Головою її був призначений Є. Петрушевич. Витяг з прокламації Української Національної Ради від 19 жовтня 1918 р.: «Стоячи на становищі самовизначення народів, Українська Національна рада як конституанта повідомляє: ціла етнографічна область в Австро-Угорщині, зокрема Східна Галичина з граничною лінією Сяну з влученнєм Лемківщини, північно-західна Буковина з містами Чернівці, Сторожинець і Серет та українська полоса північно-східної Угорщини – творить одноцільну українську територію».
У відповіді на спробу Польщі захопити Галичину, УНрада за допомогою Військового генерального комісаріату взяла на себе підготовку збройного повстання. 1 листопада 1918 р. відбулося захоплення українськими військовими формуваннями найважливіших об'єктів та урядових установ у Львові та інших містах Східної Галичини. Витяг з відозви Української Національної Ради від 1 листопада 1918 р.: «Український народе! … твоєю волею утворилася на українських землях бувшої Австро-Угорської монархії Українська Держава та її найвисша власть Українська Національна Рада...». 11 листопада УНрада створила виконавчий орган влади – Державний секретаріат (уряд) на чолі з лідером національно-демократичної партії К. Левицьким. 13 листопада 1918 р. було створено державу під назвою Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Її президентом став голова Національної Ради Є. Петрушевич.
Серед основних заходів у внутрішній політиці ЗУНР можна виділити створення дієвих органів законодавчої й виконавчої влади в центрі та на місцях шляхом проведення демократичних виборів; закон про громадянство, проголошення української мови державною; земельна реформа, за якою земля відчужувалася від великих власників і передавалася земельним комітетам; закон про 8-годинний робочий день; установлення державної монополії на продаж найважливіших продуктів; уведення національної валюти – гривні та карбованця; закон про основи шкільництва: дозвіл на заснування приватних шкіл, право національних меншин на школи з рідною мовою викладання, створення Української Галицької Армії (УГА) на чолі з М. Омеляновичем-Павленком;
22 січня 1919 р. проголошення у Києві Акту злуки УНР і ЗУНР: « Віднині на всіх українських землях, розділених віками, Галичині, Буковині, Закарпатській Русі й Наддніпрянщині буде єдина велика Україна. Мрії, задля запровадження яких найкращі сини України боролися і вмирали, стали дійсністю ». Спроба возз’єднання українських держав була приречена залишитися тільки декларацією. Польські війська витісняли адміністрацію ЗУНР з території західноукраїнських земель. Через два тижні після церемонії злуки змушений був залишити Київ і уряд Директорії. Незважаючи на це, Акт Злуки мав велике значення для збереження ідеї соборності України.
Польсько-українська війна, яка відбувалася у 1918–1919 рр., завершилася падінням ЗУНР та окупацією поляками Східної Галичини.
Таким чином, Після повалення Тимчасового уряду і створення Раднаркому політична ситуація в Україні докорінно змінилася. Підсумком державотворчого процесу, що тривав упродовж восьми місяців, стало проголошення Української Народної Республіки. Терпиме ставлення керівників УЦР до активності більшовицьких організацій в Україні призвело наприкінці грудня 1917 р. до проголошення радянської влади в Україні. Прийняття IV Універсалу стало переломним етапом в українському державотворчому процесі. Національно-визвольний рух звільнився з полону автономістсько-федералістських ідей. Молода українська держава виступила як самостійна сторона в мирних переговорах у Брест-Литовському. З Німеччиною та її союзниками було укладено перший у світовій війні сепаратний мирний договір. Неспроможність виконувати умови договору привело до перевороту та встановлення на українських землях Гетьманату Скоропадського – держави монархічного типу. Після поразки Австро-Угорської імперії у світовій війні для українського населення західних областей виникла можливість побудови власної держави і об’єднання її з Українською Народною Республікою. Проте українці не змогли реалізувати принцип національного самовизначення і створити власну державу. Основною причиною невдач була несприятлива міжнародна ситуація.
Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 289 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |