Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

ДЕРЖАВА ТА ПРАВО ДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ.

Читайте также:
  1. F) До прекращения дела обвиняемому должно быть разъяснено право возражать против такого основания.
  2. Gl] Тема 9.Законность и правопорядок. Мировой правопорядок
  3. I . Понятие и признаки правовых норм.
  4. I. Нормативно-правовые документы, регламентирующие деятельность учителя информатики
  5. I. Нормативные правовые акты
  6. I. Понятие, признаки и предпосылки правовых отношений.
  7. I. Понятие, признаки и предпосылки правовых отношений.
  8. I. Правовой обычай.
  9. I. Правомерное поведение личности.
  10. I. Правосознание: понятие, структура, функции и виды.

Крупной сделкой признается сделка или совокупность взаимосвязанных между собой сделок, в результате которой (которых) обществом приобретается или отчуждается (может быть приобретено или отчуждено) имущество, стоимость которого составляет двадцать пять и более процентов от общего размера стоимости активов общества; Решение о заключении обществом крупной сделки принимается советом директоров. Уставом общества может быть определен перечень крупных сделок, решения о заключении которых принимаются общим собранием акционеров, а также порядок их совершения.

Несоблюдение требований, предусмотренных при совершении крупной сделки, влечет за собой признание данных сделок недействительными в судебном порядке по иску заинтересованных лиц. Лицо, заинтересованное в совершении обществом сделки, заключенной с нарушением требований к порядку ее заключения, несет перед обществом ответственность в размере убытков, причиненных им обществу.

 

ДЕРЖАВА ТА ПРАВО ДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ.

П Л А Н

1. Держава в Афінах. Архонти і ареопаг.

2. Реформи Солона і Клісфена.

3. Рабовласницька демократія в Афінах у Vст. до н.е.:

Народні збори, Рада п’ятисот, геліея.

 

1. У ІІІ тис. до н.е. на Балканському півострові існувало відносно розвинене суспільство, культура, писемність. У цей період відбуваються постійні переміщення народів. Найбільш відчутним було переселення – завоювання частини Балканського півострова плем’ям дорійців. У І тис. до н.е. давньогрецькі племена остаточно переселилися й сформувалися. Дорійське завоювання Балкан прискорило розклад первіснообщинного ладу як у завойовників, так і у завойованих. Греція у цей період проводила колонізацію з огляду на нестачу придатних для заселення та обробку земель. Перший період у розвитку Греції іменується Гомерівським.

У ХІ-ІХ ст.ст. до н.е. греки жили ще на стадії первіснообщинного ладу. Населення ділилося на роди. Роди об’єднувалися у фратрії, фратрії – у племена (філи). Членів філ пов’язувала спільність походження, ведення господарства, спільність релігійного культу. Племена об’єднувалися у невеликі народи. Земля була у власності роду, але була розбита на ділянки, якими володіли окремі сім’ї; ці ділянки спочатку розподілялися за жеребом щороку, а потім закріпилися за сім’ями назавжди, перейшовши ще пізніше в приватну власність. З’являється рабство, але воно мало ще не класичний, а патріархальний характер. Держави у цей період ще не було, але певні органи управління суспільством існували: рада старійшин (буле), народні збори (агора), вождь (базилевс). Первісне суспільство перетворювалося в політичне суспільство, часто зване військовою демократією.

Подальший розвиток продуктивних сил, удосконалення знарядь праці і засобів виробництва, посилення експлуатації рабів призводить до остаточного розкладу первіснообщинного ладу. На території Балкан виникає багато міст-полісів, здебільшого з тиранічними формами правління. Тирани - це одноособові правителі, вихідці з аристократії, які примкнули до демосу (простого населення). Вони проводили енергійну політику обмеження прав старої родової знаті, конфіскували частину її земель, виганяли або вбивали прихильників старих порядків, що було прогресивним як на той час. Після повалення тиранії виникають перші форми демократії, тобто правління вільних корінних жителів усього полісу.

Афінська держава виникла на південній частині Балканського півострова, Аттиці. Серед міст-полісів наймогутнішими були Афіни. У Х-ІХ ст.ст. до н.е. тут розгорнулася гостра боротьба між досить міцною родовою аристократією та народом. На вимогу аристократії було утворено дві нові посади:

1. Архонт (начальник, старший), його обирали на Народних зборах із середовища знаті.

2. Полемарх (військовий вождь).

Евпатриди, спираючись на своє багатство і виключне право на заняття громадських посад, поступово обмежували владу базилевса, пов’язану з традиціями родової демократії.

Посада базилевса не була скасована, але стала другорядною. За ним зберігалися лише релігійні функції. З VII ст. до н.е. обирали вже не одного, а 9 архонтів, які створили колегію архонтів. До неї входили і базилевс, і полемарх. Колегію переобирали щороку. Колегія архонтів не тільки перейняла військові, релігійні і судові функції базилевса, але згодом взяла в свої руки все керівництво країною.

Рада старійшин була замінена новим органом публічного управління – ареопагом. Його обирали на Народних зборах, він складався з представників знатних найбагатших сімей. Усі архонти після року діяльності автоматично входили в ареопаг. Останній вирішував найважливіші питання управління суспільством, контролював діяльність службових осіб, обирав архонтів, здійснював вищу судову владу.

Першим кроком до утворення держави стали реформи Тезея, котрий об’єднав 4 найбільших племені в один народ із центром в Афінах (сінойкізм). Кожне плем’я було поділено на 3 фратрії. Кожна фратрія ділилася на 30 родів. Тезей поділив усіх вільних повнолітніх чоловіків на 3 розряди: благородні (евпатриди), землероби (геомори), ремісники (деміурги). Суспільство все більше ділиться за майновим критерієм. Ареопаг – це вже не орган усього суспільства, а орган знаті. Евпатриди захопили найкращі землі. Поступкою аристократів була згода укласти збірник права, бо його відсутність давала судити народ за вигідними для них правилами (закони Драконта, 621 р. до н.е.).

Античне суспільство перетворювалося в політичне суспільство, що знаходилося під владою, яка виділилася з нього і стала над ним.

Одночасно продовжував розвиватися й інший процес, характерний для виникнення держави, територіальний розподіл населення. У VII ст. до н. е. країна була розділена на округи – навкрарії, жителі яких, незалежно від племінної належності, мали на свої кошти будувати, споряджати і екіпірувати військовий корабель.

2. У цей час на політичну арену вийшов філософ Солон. Він належав до евпатридів, але стояв на боці народу. У 594 р. до н.е. його було обрано на посаду архонта з надзвичайними повноваженнями. Солон провів реформи, які можна розділити на економічні та політичні.

Передусім Солон провів боргову реформу – сисахвію, яка означала пряме втручання у відносини власності. Заборгованість бідняків була анульована. Боргове рабство в Афінах надалі відмінялося. Сисахфія посягала на інтереси родової знаті і була поступкою демосу. Дозволивши в інтересах багатих афінян вільну купівлю-продаж землі і дроблення земельних володінь, він зробив неминучим подальше обезземелення бідноти.

З ім’ям Солона пов’язана також цензова реформа, яка була спрямована на знищення спадкових привілеїв знаті, заміну привілеїв за походженням привілеями за багатством. Солон закріпив розподіл громадян на чотири розряди за майновою ознакою.

До першого розряду зараховувалися ті, прибуток яких становив не менше 500 медимнів (міра сипучої речовини – зерна -, яка становила 52,5л.) або відповідну кількість інших продуктів у рік. Їх називали пентакосіомедимни;

У другий – такі, що отримували не менш як 300 медимнів – вершники;

У третій – ті, які отримували не менше за 200 медимнів – зевгити;

У четвертий розряд зараховувалися всі інші громадяни – фети.

Кожний розряд мав певні політичні права: громадські посади могли займати тільки громадяни перших трьох розрядів, а посаду архонта тільки громадяни першого розряду. Бідняки, які входили в четвертий розряд цього права були позбавлені, але могли брати участь у народних зборах, роль яких зростала.

Одночасно, в інтересах бідноти, Солон створив новий судовий орган – геліею, до якої міг бути обраний будь-який афінський громадянин не залежно від його майнового становища. В інтересах евпатридів було створено новий орган управління – Раду чотирьохсот, що обиралася з громадян перших трьох розрядів, по 100 чоловік від кожного племені.




Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 36 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав