Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тема 5. ПОМИЛКИ ТА ШАХРАЙСТВО

A) Екатерине 1

B) Петре Ш

C) Екатерине П

D) Елизавете I

Затверджено

Заступником директора

З навчальної роботи

_______________Т.С.Капралюк

“____”______________ 20___ р

Методичні рекомендації для самостійного вивчення тем

з дисципліни

„Основи аудиту”

для студентів спеціальності

5.03050901 «Бухгалтерський облік»

Автор-укладач Гуцалюк Н.В.

Розглянуто та схвалено

на засіданні циклової комісії

«Бухгалтерський облік та фінанси»

Протокол № ____ від _____________.

Голова комісії

____________ Н.І. Лінкевич

Перелік питань, що виносяться на самостійне опрацювання студентів

1. Коротка історія аудиту в Україні і світі

2. Професійна етика аудитора

3. Загальні принципи проведення аудиту.

4. Критерії оцінки аудитором фінансової звітності

5. Дії аудитора при виявленні помилок і шахрайства

6. Джерела одержання аудиторських доказів

7. Методика складання робочих документів аудитора

8. Аудит власного капіталу

9. Робочі та підсумкові документи внутрішнього аудитора, їх реалізація

10. Поняття аудиторських послуг, їх види та умови надання.

11. Договір на проведення аудиту, порядок його укладання та структура

12 Аудиторські послуги.

Тема 1. СУТНІСТЬ ТА ПРЕДМЕТ АУДИТУ

ПЛАН

1. Коротка історія аудиту в Україні та світі

Рекомендована література:

1. Пшенична А.Ж. Аудит. Навчальний посібник.-К.: Центр учбової літератури, 2008. – с. 12-17

2. Савченко В.Я. Аудит: Навч. Посібник Київ, КНЕУ, 2005р. – с. 9-13

Навчальні цілі

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

- визначати мету, завдання та призначення аудиту в сучасних умовах господарювання;

- класифікувати аудит за видами;

- визначати та класифікувати об’єкти аудиту;

- визначати відмінні риси аудиту від ревізії та інших форм контролю;

Після вивчення теми студент повинен знати:

- визначення понять «аудит» та «аудиторська діяльність»;

- предмет, об’єкт та методи аудиту;

- основні етапи становлення та розвитку аудиту в Україні та світі.

1. Коротка історія аудиту в Україні та в світі

Історична наука свідчить, що аудит виник у глибоку давнину. Згідно з історичними джерелами вона мала місце у Вавилоні и Стародавньому Єгипті при оцінці правильності збору податків, в епоху Середньовіччя – у сфері торгівлі.

Втім, розвиток аудиту в традиційному його розумінні розпочався а Англії. Згідно з однією з версій, відомий політик та економіст 18 ст. Джордж Уотсон якось порадив шотландським комерсантам провести перевірку бухгалтерської звітності. Резульати виявились настільки значними, що такі перевірки були визнані корисними і почали широко практикуватись на території всього Королівства. А вже у 1805 році в Единбурзі було видано перший довідник, який містив прізвища 17 аудиторів, які незабаром створили свою професійну спілку.

Втім, офіційною датою народження аудиту вважається 1844 рік, коли в Англії був прийнятий закон «Про акціонерні товариства» - згідно з яким правління товариств повинні були щорічно доповідати перед акціонерами, при цьому доповідь повинна була бути перевірена та підтверджена спеціальною особою – незалежним аудитором.

Протягом ХХ ст. аудиторська діяльність у Європі та Америці значно поширилась: вдосконалились методи роботи аудиторів та з’явились міжнародні аудиторські компанії (найбільш відомі з них “Ernst and Young”, “KPMG”, “Pricewaterhouse Coopers”, “Deloitte & Touche”). В зарубіжній практиці аудит є необхідною умовою роботи крупної компанії. Без аудиторського висновку з боку аудитора зі світовим ім’ям та репутацією, інвестори та партнери можуть відмовитись від співпраці.

В Росії звання аудитора було вперше введено Петром І в 1716 році за прикладом Польщі. У військовому статуті і табелі про ранги аудитори були прирівняні до військових посад. Наступні спроби створення інституту аудиту в Росі проводились ще тричі: у 1888 році, з 1907 по 1912 роки та з 1929 по 1930 роки, втім вони не виявились ефективними. А фактично аудит в Росії виник у 80-х роках ХХ ст., коли почали з’являтися перші сумісні підприємства і іноземні партнери вимагали проведення аудиторських перевірок.

В Україні аудиторська діяльність почала розвиватись із переходом до ринкових відносин. Становлення аудиторської діяльності в Україні має такі основні етапи:

Перший – ухвалення Закону України «Про аудиторську діяльність» у 1993 році, який визначив місце аудиту у правовому аспекті.

Другий етап – розроблення системи нормативно-правового регулювання аудиту, яка включає національні нормативи т а кодекс професійної етики аудиторів України.

Третій етап – розроблення документів, які потрібні для реалізації нормативів та використання їх.

Четвертий етап – прийняття стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів в якості Національних стандартів аудиту.

Сьогодні, аудиторська діяльність в Україні розвинута на досить широкому рівні, оскільки в країні працюють представництва усіх відомих у світі аудиторських компаній, а збільшення кількості іноземних інвестицій та спільних підприємств робить аудиторську перевірку невід’ємною частиною ведення бізнесу.

Перелік контрольних запитань для самоперевірки:

1. Яка головна мета аудиту?

2. Які передумови виникнення аудиту?

3. Хто є основними користувачами результатів роботи аудитора?

4. Що є об’єктом і предметом аудиту?

5. Які є види аудиту?

6. У чому полягають відмінності аудиту від інших форм контролю?

7. Які суб’єкти господарської діяльності підлягають обов’язковому аудиту?

8. Які основні етапи становлення аудиторської діяльності в Україні.

Приклади тестових завдань для самостійної перевірки знань

1. Мета аудиту:

а) визначити і попередити помилку;

б) надати допомогу керівництву в підготовці фінансової звітності;

в) перевірити фінансову звітність і висловити про неї думку.

2. Що таке аудит:

а) державний контроль;

б) громадський контроль;

в) фінансовий контроль;

г) незалежний фінансовий контроль?

3. Необхідність проведення аудиту бухгалтерської (фінансової) звітності зумовлена:

а) зростанням вимог до розкриття шахрайства;

б) захистом прав власника;

в) збільшенням масштабів бізнесу;

г) вимогами законодавства України.

4. Під публічною бухгалтерською (фінансовою) звітністю за законодавством України розуміють:

а) опублікування її в періодичній пресі;

б) подання її до державних органів;

в) надання інформації засновникам;

г) таке поняття не застосовується.

5. Визначте, яке з цих положень правильно встановлює завдання, що стоять перед зовнішнім аудитором:

а) виявити помилки і запобігти їм при веденні бухгалтерського обліку;

б) надати допомогу керівництву в підготовці фінансової звітності;

в) перевірити фінансову звітність та висловити думку про неї.

6. Які послуги, на ваш погляд, не має право надавати аудитор:

а) консультування клієнта з приводу розміщення власних активів у цінні папери інших підприємств;

б) поновлення бухгалтерського обліку під час проведення
аудиту;

в) оцінка об’єктів нерухомості;

г) представлення інтересів клієнта в судових органах?

Тема 2. ОРГАНІЗАЦІЯ АУДИТУ В УКРАЇНІ, ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ АУДИТОРА

ПЛАН

1. Професійна етика аудиторів.

Рекомендована література:

1. Рядська В.В., Петраков Я.В. Аудит. Навчальний посібник – К.: Центр учбової літератури, 2008 – с. 54 -62.

2. Савченко В.Я. Аудит: Навч. Посібник Київ, КНЕУ, 2005р. – с. 71-74

Навчальні цілі

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

- визначати порядок регулювання аудиторською діяльністю в Україні;

- застосовувати основні вимоги законодавства до сертифікації аудиторів;

- використовувати інформаційне забезпечення аудиту;

- складати заяву та інші документи, які необхідні для включення до Реєстру аудиторів та аудиторських фірм.

Після вивчення теми студент повинен знати:

- діючі міжнародні професійні організації бухгалтерів та аудиторів, їх роль у регулюванні та розвитку аудиту;

- основні функції, які виконує аудиторська палата України;

- порядок формування Аудиторської палати України;

- порядок здійснення сертифікації аудиторів в Україні;

- основні положення професійної етики аудиторів.

1. Професійна етика аудиторів.

На сучасному етапі розвитку економіки аудиторська діяльність стає дедалі необхіднішою. Така ситуація обумовлює необхідність підтримання високого рівня поваги та довіри до аудитора. З метою підтримання моральних принципів та з метою підтримки професіональної поведінки, МФБ розробила Кодекс етики професійних бухгалтерів та аудиторів. Положення даного кодексу береться за основу при розробці кодексів етики, стандартів, положень та норм поведінки, що пред’являються аудиторам у будь-якій країні.

Давайте більш розглянемо основні положення, що викладені в Кодексі професійної етики, підготовленому МФБ.

Суспільні інтереси. У своїй професійній діяльності бухгалтер несе відповідальність перед суспільством, оскільки користувачами бухгалтерської звітності є інвестори, акціонери, кредитори, податкові органи, державні органи тощо.

Цілі. Даний кодекс визнає, що основною метою бухгалтерської професії є виконання своїх обов’язків на найвищому кваліфікаційному рівні. Для досягнення вищезазначеної мети необхідно дотримання наступних вимог:

- достовірність – користувачі потребують надійних та достовірних джерел інформації;

- професіоналізм – суспільство має потребу в працівниках, які можуть бути визначені зацікавленими сторонами (користувачами бухгалтерської звітності) як висококваліфіковані фахівці;

- якість послуг – користувач повинен бути впевнений в тому, що надані йому послуги відповідають найвищим стандартам якості;

- довіра – користувачі повинні бути впевнені у наявності етичних правил та норм, які регулюють роботу фахівців у сфері бухгалтерського обліку.

Важливим питанням при вивчені Кодексу професійної етики є вивчення основних принципів, яких повинен дотримуватись у своїй роботі професіональний бухгалтер (аудитор).

Незалежність і об’єктивність – бухгалтер (аудитор) завжди повинен бути незалежним від своїх роботодавців.

Компетентність – бухгалтер (аудитор) повинен володіти достатнім обсягом знань, умінь та навичок, а також дотримуватись установлених його професією технічних норм і стандартів.

Конфіденційність – інформація, яку бухгалтер (аудитор) отримав у ході надання своїх послуг є конфіденційною і не може бути передана в корисних цілях третім сторонам без погодження з власником інформації (тбт. Клієнтом), окрім випадків, коли розкриття такої інформації передбачено законодавством.

АПУ рішенням №73 від 18.12.1998р. ввела в дію Кодекс професіональної етики аудиторів України, в якому викладено правила надання аудиторських послуг на території України, а також фундаментальні етичні принципи, яких повинен дотримуватись аудитори в своїй діяльності. Даний кодекс є обов’язковим для дотримання усіма аудиторами під час надання ними аудиторських послуг.

Перелік контрольних запитань для самоперевірки:

1. Які основні нормативно-правові документи регулюють аудиторську діяльність в Україні?

2. Який порядок формування Аудиторської палати України?

3. Який орган здійснює організаційне і методологічне керівництво аудитом в Україні?

4. Що таке сертифікація аудиторів?

5. Який порядок внесення аудиторських фірм та аудиторів до Національного реєстру?

6. У чому полягають принципи професійної етики аудитора?

Приклади тестових завдань для самостійної перевірки знань

1. Який термін чинності сертифікату аудитора України?

а) 3 роки;

б) 10 років;

в) 5 років;

г) не обмежений.

2. Етичні вимоги до аудиту:

а) незалежність, об’єктивність, планування;

б) незалежність, компетентність, відповідальність за висновок;

в) конфіденційність, незалежність, компетентність;

г) доброзичливість, незалежність, компетентність, конфіденційність, об’єктивність.

3. Який орган визначає порядок здійснення сертифікації аудиторів України?

а) Міністерство фінансів України;

б) Спілка аудиторів України;

в) Аудиторська палата України;

г) Рахункова палата України.

4. Які функції відносяться до компетенції Спілки аудиторів України (САУ)?

а) делегування представників до АПУ, внесення на розгляд АПУ норм і стандартів, затвердження програми підготовки аудиторів, сертифікація;

б) винесення на розгляд АПУ проектів норм стандартів, делегування представників до АПУ, порушення клопотання про дострокове відкликання членів АПУ;

в) сертифікація, затвердження програми підготовки кадрів, затвердження норм і стандартів аудиту.

5. Який термін чинності свідоцтва на право здійснення аудиторської діяльності?

а) не обмежений;

б) 3 роки;

в) 10 років;

г) 5 років;

д) 1 рік.

Тема 3. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ.

ПЛАН

1. Загальні принципи проведення аудиту

2. Критерії оцінки аудитором фінансової звітності.

Рекомендована література:

1. Кулаковська Л.П. Основи аудиту: курс лекцій. Київ, „Каравела”, 2004р, с. 133-140

2. Пшенична А.Ж. Аудит. Навчальний посібник.-К.: Центр учбової літератури, 2008. – с. 63-65.

3. Савченко В.Я. Аудит: Навч. Посібник Київ, КНЕУ, 2005р. – с. 84-89.

Навчальні цілі

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

- характеризувати методичні прийоми аудиту;

- застосовувати методи дослідження, які використовуються як у світовій, так і в національній практиці аудиту;

- вирішувати самостійно які прийоми та способи доцільно використовувати для оцінки фінансової звітності за певними ознаками.

Після вивчення теми студент повинен знати:

- мету проведення аудиту фінансової звітності;

- принципи проведення аудиту;

- основні методи та прийоми, які використовують аудитори при перевірці фінансової звітності;

- перелік основних критеріїв та ознак, які використовуються аудиторами для оцінки фінансової звітності.

1. Загальні принципи проведення аудиту.

Принципи аудиту можна представити у вигляді наступної схеми (рис. 3.1.)

Рис. 3.1. Принципи аудиту

Розглянемо детальніше кожну групу принципів. Отже, методологічні принципи – аудиторський доказ, внутрішній контроль, матеріальність, обґрунтованість оцінки значущості аудиторських доказів, визначення критеріїв суттєвості, оцінки ризику, дотримання методики аудиту тощо.

Організаційні – планування, документування аудиту, звітність за підсумками проведеного аудиту, взаємодія аудиторів тощо.

Принципи професійної етики – принципи, які аудитори повинні використовувати у своїй діяльності та яких вони повинні дотримуватись у якості основи для прийняття будь-яких рішень професійного характеру. Наприклад, незалежність – відсутність у аудитора під час формування його думки будь-яких родинних або майнових, або інших інтересів у діяльності суб’єкта підприємництва, який перевіряється, а також відсутність будь-якої залежності від третіх осіб. Конфіденційність – обов’язок аудитора забезпечувати зберігання документів або іншої інформації, яку він отримує у ході проведення аудиту. До речі, всі солідні аудиторські компанії дуже ретельно слідкують за дотриманням своїми працівниками принципу конфіденційності.

2. Критерії оцінки аудитором фінансової звітності.

Ви вже знаєте, що кінцевим результатом аудиторської перевірки є надання аудиторського висновку. При цьому, до завдань і обов’язків аудитора не входить підтвердження абсолютної точності всіх бухгалтерських записів та регістрів, оскільки аудитор розрізняє виявлені недоліки та неточності як суттєві і несуттєві. Проте, аудитор повинен оцінити фінансову звітність на відповідність певним критеріями, до яких ми можемо віднести:

повноту — перевірку відображення всіх активів і пасивів підприємства в повному обсязі. Аудитор має впевнитись, що в балансі клієнта показані всі активи і зобов'язання;

оцінку — вивчення оцінки активів і пасивів протягом року згідно з прийнятою обліковою політикою (зокрема за методами оцінки), обраною підприємством на початку звітного періоду. Наприклад, аудитор перевіряє застосування методів оцінки товарно-матеріальних запасів, зокрема методу середньозваженої вартості, LIFO, FIFO тощо;

фактичну наявність — контроль реального існування відображених у балансі активів і пасивів. Так, у вартість основних засобів може бути включена вартість списаних чи ліквідованих об'єктів; на балансі підприємства не повинна обліковуватися готова продукція, реалізована покупцям;

належність — перевірка того, чи всі активи і пасиви, показані в балансі, належать підприємству, яке перевіряється. Іноді в складі власних основних засобів можуть бути відображені орендовані основні засоби, а в складі власних матеріальних запасів — матеріали на відповідальному зберіганні;

правильність відображення — визначення правдивості, точності, об'єктивності відображення становища підприємства на дату складання фінансової звітності за затвердженими типовими формами звітності;

законність — контроль дотримання підприємством при веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності норм чинного законодавства і нормативних документів; визначення складу собівартості продукції; розрахунок податку на додану вартість та інші операції, що стосуються господарсько-фінансової діяльності підприємства тощо.

Отже, головні вимоги до фінансової звітності – це своєчасність, достовірність, ясність, єдність методів обчислення звітних показників, порівнянність звітних показників. Решта критеріїв та вимог до фінансової звітності можуть визначатися додатково залежно від специфіки кожної окремої перевірки.

Перелік контрольних запитань для самоперевірки:

1. Назвіть специфічні методи та прийоми аудиторської перевірки, особливості їх застосування.

2. Які основні ознаки і критерії оцінки аудитором фінансової звітності?

3. Які ви знаєте методи організації аудиторської перевірки? Який із методів є найбільш ефективним?

Завдання для самостійної перевірки знань

Завдання 1. Поясність суть та наведіть приклади доцільного застосування аудитором наступних методичних прийомів:

- фізичної перевірки;

- підтвердження;

- документальної перевірки;

- спостереження;

- опитування;

- аналітичних процедур

Завдання 2. Аудитору необхідно здійснити перевірку фінансової інформації про такі об’єкти обліку:

· основні засоби;

· виробничі запаси матеріалів;

· дебіторська заборгованість.

Необхідно навести перелік:

1) методичних прийомів, за допомогою яких буде здійснено перевірку інформації про наведені об’єкти на відповідність встановленим критеріям (за окремими критеріями);

2) нормативних документів, які регулюють облік наведених об’єктів;

3) можливих помилок (порушень) в обліку, які призведуть до порушення відповідності встановленим критеріям.

Тема 5. ПОМИЛКИ ТА ШАХРАЙСТВО

ПЛАН

1. Дії аудитора при виявленні помилок і шахрайства

Рекомендована література:

1. Савченко В.Я. Аудит: Навч. Посібник Київ, КНЕУ, 2005р. – с. 120.

Навчальні цілі

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

- визначати фактори, які зумовлюють обман та помилку.

Після вивчення теми студент повинен знати:

- у чому полягає відмінність між помилкою та шахрайством;

- аудиторські підходи до виявлення помилок та шахрайства;

- дії аудитору при виявленні помилок та шахрайства.

1. Дії аудитора при виявленні помилок і шахрайства.

Якщо у ході перевірки аудитор виявив факти шахрайства, навмисних помилок, викривлення даних обліку, він повинен доповісти про отримані результати управлінському персоналу, керівництву (власникам) підприємства та, якщо така потреба існує, державним регулятивним установам.

Аудитор доповідає вищому управлінському персоналу у випадку, якщо були виявлені факти шахрайства (навіть у незначних обсягах, які не впливають на достовірність фінансової звітності). При цьому аудитор вказує на вади у системі внутрішнього контролю, які призвели до недобросовісного складання фінансової звітності.

Аудитор доповідає вищому керівному органу підприємства (або його власникам) у тому випадку, якщо у шахрайстві звинувачується управлінський персонал підприємства або посадова особа, яка працює у системі внутрішнього контролю. Так само, як і вищому управлінському персоналу, аудитор вказує власникам на вади у системі внутрішнього контролю.

Як правило, аудиторська концепція конфіденційності, забороняє розголошувати результати аудиторської перевірки третім особам. Втім, якщо це передбачено чинним законодавством, або на вимогу судових органів, можлива ситуація, коли аудитор буде змушений доповісти про виявлені факти шахрайства. Але наголошуємо ще раз, це не є розповсюдженою практикою.

Коли аудитор зробив свою доповідь керівництву підприємства, керівництво повинно вжити негайних заходів по ліквідації помилок та неточностей, аби надати аудитору можливість сформувати свій аудиторський висновок. Можлива така ситуація, що керівництво відмовляється вживати негайні заходи, тоді аудитор може розглянути питання про відмову від проведення перевірки. Такі ситуації є надзвичайно рідкими, і потребують ретельного обмірковування з вищого керівництва аудиторської компанії.

Перелік контрольних запитань для самоперевірки:

1. Поясніть у чому полягають відмінності між помилкою та шахрайством.
2. Як визначається рівень суттєвості помилки бухгалтерської звітності?
3. Які існують методи розкриття шахрайства та помилок?
4. Що повинен враховувати аудитор, описуючи факти шахрайства чи помилок?

Приклади тестових завдань для самостійної перевірки знань

1. Які дії клієнта можуть кваліфікуватися аудитором як помилка?

а) відображення у звітності в якості витрат ненаданих маркетингових послуг;

б) довільна зміна методу оцінки вибуття запасів з методу середньозваженої собівартості на ФІФО;

в) визнання в якості витрат поточного періоду одночасне надходження річної орендної плати;

2. Аудитор кваліфікує факт укриття та невідображення в обліку виручки від реалізації готової продукції як:

а) шахрайство;

б) помилку;

в) описку.

3. Хто несе відповідальність за попередження та виявлення фактів шахрайства та допущення помилок у фінансовій звітності?

а) аудитор;

б) керівництво клієнта;

в) органи державного контролю.

4. Яка умова або подія найбільше підвищує ризик шахрайства при складанні фінансової звітності клієнтом?

а) некомпетентність працівників обліку;

б) необхідність забезпечення росту прибутку для підтримання ринкової вартості акцій у зв’язку з їх публічним розміщенням;

в) використання неадаптованої до потреб клієнта бухгалтерської програми.

Тема 7. АУДИТОРСЬКІ ДОКАЗИ ТА ВИБІРКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ В АУДИТІ.

ПЛАН

1. Джерела одержання аудиторських доказів.

Рекомендована література:

1. Пшенична А.Ж. Аудит. Навчальний посібник.-К.: Центр учбової літератури, 2008. – с. 124-129.

2. Савченко В.Я. Аудит: Навч. Посібник Київ, КНЕУ, 2005р. – с. 139-140.

Навчальні цілі

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

- застосовувати прийоми аудиторської вибірки;

- класифікувати аудиторські докази за певними ознаками;

- визначати рівень надійності аудиторських доказів;

- оцінювати вплив тих чи інших факторів на достатність та достовірність аудиторських доказів.

Після вивчення теми студент повинен знати:

- ризики, пов’язані з використанням вибіркового дослідження;

- визначення основних понять, пов’язаних із вибіркою;

- основні переваги та недоліки застосування методів вибіркового дослідження;

- методи підготовки вибірки;

- класифікацію аудиторських доказів та джерела їх отримання.

7.3. Джерела одержання аудиторських доказів.

Ми вже познайомились із поняттям аудиторських доказів, їх призначенням та видами. Тепер перейдемо до вивчення джерел отримання аудиторських доказів. Перш за все, хочу відмітити, що найбільш цінними є докази, отримані аудитором самостійно при вивченні господарських операцій підприємства, що перевіряється.

Щодо джерел отримання доказів, їх можна поділити наступним чином:

Зовнішні та внутрішні джерела отримання доказів. Зовнішніми джерелами отримання доказів є письмові підтвердження від третіх осіб, як правило партнерів по господарським операціям та фінансово-кредитних установ щодо залишків дебіторської та кредиторської заборгованості, залишків та оборотів по рахункам в банках. Спектр внутрішніх джерел аудиторських доказів є набагато ширшим і включає:

- первинні документи, які відображають зміст господарських операцій;

- облікові регістри, які накопичують інформацію із первинних документів та узагальнюють її;

- Головна книга, в якій відображаються залишки на початок та на кінець звітного періоду, а також обороти по рахункам;

- фінансова (бухгалтерська) звітність;

- дані управлінського обліку (калькуляції, розрахунки, плани, кошториси)

- матеріали внутрішньогосподарського контролю підприємства, особливо інформація про раптові інвентаризації матеріальних запасів, основних засобів, грошових коштів тощо.

Усні та письмові джерела отримання доказів. До усних джерел отримання доказів и відносимо різноманітні опитування та заяви робітників щодо змісту досліджуваних об’єктів. Звичайно, усні пояснення вважаються найменш достовірними джерелами для отримання доказів, але вони допомагають аудитору ознайомитися із тим, яким чином поставлена система обліку на підприємстві і визначити, які письмові джерела будуть найбільш ефективними.

Прямі та непрямі джерела отримання доказів. Докази можуть отримуватися аудитором безпосередньо від третіх осіб, або надаватися підприємством, що перевіряється від імені третіх осіб. Така ситуація можлива при отримані підтверджень щодо залишків дебіторської та кредиторської заборгованості. Підтвердження можуть надсилатися поштою безпосередньо до аудиторської компанії, або можуть передаватися через підприємство, що перевіряється.

Докази, підготовлені аудитором самостійно. Під такими джерелами доказів ми розуміємо аналітичні огляди, які готує аудитор на основі облікової інформації, наданої клієнтом.

Використання доказів із різних джерел значно знижує рівень аудиторського ризику.

Перелік контрольних запитань для самоперевірки:

1. Що таке аудиторські докази?
2. Які є види аудиторських доказів?
3. Якими є джерела інформації для аудиторських доказів?
4. Які вимоги ставляться до аудиторських доказів?
5. Назвіть методи та прийоми аудиту, які використовуються для отримання аудиторських доказів?
6. Що таке аудиторська вибірка?
7. Назвіть та охарактеризуйте основні етапи підготовки аудиторської вибірки.

Приклади тестових завдань для самостійної перевірки знань

1. Вибірковий метод аудиту застосовується:

а) на початковій стадії аудиту;

б) є логічним завершенням аудиту;

в) є проміжним етапом аудиту.

2. Вкажіть основні чинники, що обумовлюють використання суцільного підходу в аудиті:

а) різкі коливання сум оборотів на рахунках бухгалтерського обліку;

б) рівень витрат часу на проведення робіт з аудиту;

в) конкретність у визначенні об’єктів та параметрів аудиту;

г) відсутність виправлень у документах, регістрах обліку та звітності.

3. Нетипова помилка у вибірці – це:

а) помилка, яка за прогнозом існує в генеральній сукупності;

б) максимальна помилка у генеральній сукупності, яку аудитор згоден прийняти, вважаючи, що результат вибірки дозволяє задовольнити мету аудиту;

в) повне викривлення або ступінь відхилення;

г) помилка, яка обумовлена певною подією і є не репрезентативною з точки зору помилок у генеральній сукупності.

4. Яке з визначень відповідає терміну «аудиторські докази»?

а) аудиторські докази – це інформація, одержана від третіх осіб, що дозволяє аудитору висловити думку щодо фактів господарської діяльності підприємства;

б) аудиторські докази – це інформація, одержана під час перевірки, на якій ґрунтується аудиторська думка;

в) аудиторські докази – це внутрішня інформація підприємства, на підставі якої відбувається підготовка аудиторського звіту.

5. Які з перелічених джерел аудиторських доказів є найбільш надійними:

а) дані, що отримані на підставі облікових записів клієнта за умов ефективності системи внутрішнього контролю;

б) дані, що безпосередньо отримані шляхом аналізу та фізичної перевірки;

в) усна інформація, отримана від працівників клієнта.

6. Процедури отримання аудиторських доказів включають:

а) інспектування і спостереження;

б) запит та підтвердження;

в) обчислювання та аналітичні процедури;

г) усе вищеперераховане.

Тема 8. РОБОЧІ ДОКУМЕНТИ АУДИТОРА. АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК

ПЛАН

1. Методика складання робочих документів аудитора.

Рекомендована література:

1. Пшенична А.Ж. Аудит. Навчальний посібник.-К.: Центр учбової літератури, 2008. – с. 132-135.

2. Рядська В.В., Петраков Я.В. Аудит. Навчальний посібник – К.: Центр учбової літератури, 2008 – с. 230-237.

Навчальні цілі

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

- класифікувати робочі документи аудитора;

- складати та використовувати робочі документи в ході аудиторської перевірки;

- формувати аудиторський файл;

- складати різні види аудиторських висновків;

- самостійно визначати вид аудиторського висновку за результатами конкретної перевірки.

Після вивчення теми студент повинен знати:

- приблизний перелік робочих документів аудитора;

- способи складання робочих та підсумкових документів аудитора;

- види аудиторських висновків;

- відмінність між аудиторським висновком та аудиторським звітом;

- умови видачі певного виду аудиторського висновку;

- випадки відмови аудитора від надання висновку.

1. Методика складання робочих документів аудитора.

Як ми уже зазначали раніше, в принципі немає єдиної чітко визначеної методики складання робочих документів аудитора. Кожна аудиторська фірма розробляє свою методику самостійно, хоча ці методики не мають суттєвих відмінностей. Завдяки багаторічній практиці, аудиторські компанії вже мають певний набір стандартних для будь-якої перевірки документів. До них відноситься:

- контрольний лист виконання аудиторських робіт – перелік об’єктів та запитань, які повинні бути проаналізовані аудиторами. Використовується для формування думки за результатами перевірки та передається для затвердження керівництву фірми;

- опитувальник для перевірки системи внутрішнього контролю;

- аудиторські програми;

- примірники листів (наприклад листи – підтвердження тощо).

- перелік індексів або кодів для позначення та систематизації робочих документів.

Втім, стандартна документація завжди коригується з урахуванням індивідуальних особливостей кожного клієнта (наприклад аудиторські програми змінюються залежно від рівня аудиторського ризику, листи – підтвердження відображають різні аспекти), а також при зміні норм чинного законодавства, національних та міжнародних нормативів обліку та аудиту.

Виходячи із багаторічної практики аудиторів можна виділити наступні методики складання документів:

Табл. 8.2.

Способи складання робочих документів аудитора

Робочі документи аудитора зберігаються в спеціальних папках. Для кожної перевірки заводиться окрема папка, на якій зазначається назва підприємства, що перевіряється та період, за який проводиться аудит. Робочий файл поділяється на підсекції, для кожної секції встановлюються умовні позначення. Як правило, аудиторський файл має таку структуру:

А Контрольні документи

А1 Фінансова звітність

А2 Бюджет часу та витрат на проведення перевірки

Б Планування

В Завершальна стадія перевірки

Г Необоротні активи

Д Необоротні активи

Е Запаси

К Дебіторська заборгованість

Л Готівкові кошти та рахунки в банках

М Кредиторська заборгованість

Н Статутний капітал

О Оподаткування

П Звіт про фінансові результати

Р Доходи та витрати

С Витрати на заробітну плату

Т Перевірочний баланс та коригуючи проводки

Наведена структура не є стандартною і може розширятись або звужуватись залежно від обсягів перевірки.

На кожному робочому документі, який вкладається у папку необхідно вказати назву суб’єкта господарювання, який перевіряється, період, за який проводиться перевірка, ПІБ особи, яка підготовила та перевірила даний документ. Обов’язково на кожному документі проставляється умовне позначення: код підсекції та порядковий номер документа, наприклад А - 10, А – 20 тощо.

Кожна секція робочого файлу заповнюється документами у певному порядку. На початку розміщується список рахунків із показниками звітного та попереднього періоду, які перевіряються у даній секції (наприклад у секції Запаси, надається перелік всіх субрахунків по запасам). Для кожного показника здійснюються посилання на регістри обліку, які його підтверджують.

Після цього вкладається робоча програма по даній секції, а потім вже робочі документи: тестування, аналітичні огляди, підтвердження тощо. На кожному документі обов’язково зазначається мета виконання даної процедури та висновки, зроблені за результатами проведеної роботи.

Після завершення перевірки робочі документи залишаються в аудитора. Аудитор повинен забезпечити їх надійне зберігання. Термін зберігання визначається, переважно досвідом аудиторської діяльності і варіюється від 5 до 7 років.

Перелік контрольних запитань для самоперевірки:

1. За якими ознаками класифікують робочі документи аудитора?
2. Які вимоги до оформлення робочих документів аудитора?
3. Яку відповідальність несуть аудитори та аудиторські фірми за конфіденційність та збереження аудиторських документів?
4. Які особливості формування аудиторського файлу?
5. Які основні способи складання робочих документів?
6. Які підсумкові документи складаються за результатами аудиту?
7. Охарактеризуйте структуру аудиторського висновку.
8. Які види висновків існують в аудиторській практиці?

Приклади тестових завдань для самостійної перевірки знань

1. Робочі документи аудитора призначені для:

а) дотримання вимог Кодексу професійної етики аудитора;

б) забезпечення обґрунтування висновку аудитора;

в) поточного контролю і спостереження за процедурами контролю якості послуг, що надаються;

г) документального підтвердження незалежності аудитора.

2. Обсяг, види, склад і зміст робочих документів аудитора визначається:

а) самостійно аудитором (аудиторською фірмою);

б) мають чітко регламентовану форму;

в) мають типову форму тільки в окремих сферах аудиту;

г) Спілкою Аудиторів України.

3. Після завершення перевірки робочі документи залишаються:

а) у клієнта і можуть надаватись іншим аудиторам в ході подальших аудиторських перевірок;

б) в аудитора та є конфіденційною інформацією (окрім випадків, передбачених законодавством України);

в) у клієнтів у частині документів, які стосуються висновків аудитора та прийнятих ним рішень і пропозицій.

4. Офіційний документ, засвідчений підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається в установленому порядку і включає висновок щодо достовірності звітності – це:

а) аудиторський звіт;

б) робочі документи аудитора;

в) аудиторський висновок;

г) лист аудитора.

5. Які існують види аудиторського висновку:

а) безумовно-позитивний, негативний;

б) безумовно-позитивний з пояснювальним параграфом; умовно-позитивний;

в) відмова від висловлення думки;

г) всі відповіді правильні.

Тема 10. АУДИТ ПАСИВІВ.

ПЛАН

1. Аудит власного капіталу.

Рекомендована література:

1. Кулаковська Л.П. Основи аудиту: курс лекцій. Київ, „Каравела”, 2004р, с. 229-239

2. Савченко В.Я. Аудит: Навч. Посібник Київ, КНЕУ, 2005р. – с. 264-267.

Навчальні цілі

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

- визначати потенційні ризики при аудиті певної групи пасивів підприємства;

- визначати склад методичних прийомів для перевірки пасивів підприємства;

- складати програму перевірки пасивів підприємства

Після вивчення теми студент повинен знати:

- перелік процедур, які можуть бути застосовані при перевірці певної групи пасивів підприємства:

- можливі джерела аудиторських доказів

1. Аудит власного капіталу.

Власний капітал – джерело формування майна підприємства, оскільки це частина, що залишається в активах підприємства після вирахування його зобов’язань. Власний капітал має наступні складові: статутний капітал, пайовий капітал, додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), вилучений капітал, неоплачений капітал.

Для відображення інформації по власному капіталу призначена ф.4 Звіт про власний капітал, ф.1. Баланс, ф.2. Звіт про фінансові результати, а також примітки до фінансової звітності.

Джерелами інформації для перевірки власного капіталу виступають:

- установчі документи підприємства;

- протоколи зборів засновників та акціонерів;

- рішення Ради директорів або правління;

- головна книга, регістри аналітичного обліку тощо.

Для обліку власного капіталу призначений ІV клас рахунків Національного плану рахунків.

Аудит власного капіталу розпочинається із оцінки системи внутрішнього контролю. Ця процедура включає в себе перегляд протоколів зборів акціонерів, установчих зборів, наявність змін у статутному капіталі та реєстрація цих змін, перегляд актів ревізійної комісії, рішення акціонерів щодо розподілу прибутку тощо. Оцінивши систему контролю, аудитор переходить о визначення обсягів аудиторських процедур.

Перевірка розпочинається із вивчення статутного капіталу, його структуру і склад, сплачений і заявлений розмір, перелік акціонерів, які володіють більш, ніж 5% акцій, а також перевірка сплати внесків до статутного капіталу.

По-друге, аудитор перевіряє правильність розрахунку та відображення в обліку дооцінки та уцінки майна, емісійного доходу та курсових різниць.

Наступним етапом є перевірка відрахувань до резервного капіталу, їх повнота та відповідність чинному законодавству і установчим документам.

Якщо підприємство здійснює емісію та продаж акцій, аудитор повинен обов’язково перевірити правильність оцінки проданих акцій, їх відображення в обліку та звітності.

Особливу увагу аудитор приділяє вивченню нерозподіленого прибутку. Аудитор повинен перевірити порядок формування нерозподіленого прибутку, його використання та розподіл.

Всі виявлені помилки обліку власного капіталу аудитор групує, аналізує, оцінює їх суттєвість, і, якщо помилки суттєві пропонує внести зміни.

Перелік контрольних запитань для самоперевірки:

1. Які цілі та завдання аудиторської перевірки доходів та фінансових результатів?

2. Які є джерела інформації для аудиторських доказів перевірки доходів та фінансових результатів?

3. Які основні етапи та послідовність аудиту доходів та фінансових результатів?

4. Які цілі та завдання аудиторської перевірки власного капіталу?

5. Які є джерела інформації для аудиторських доказів перевірки власного капіталу?

6. Які основні етапи та послідовність аудиту власного капіталу?

7. Які цілі та завдання аудиторської перевірки довгострокових та поточних зобов’язань, розрахунків з оплати праці?

8. Які є джерела інформації для аудиторських доказів перевірки довгострокових та поточних зобов’язань, розрахунків з оплати праці?

9. Які основні етапи та послідовність аудиту довгострокових та поточних зобов’язань, розрахунків з оплати праці?

Приклади тестових завдань для самостійної перевірки знань

1. Вказати правильну кореспонденцію рахунків для господарської операції: нарахована заробітна плата працівникам основного виробництва за виготовлену готову продукцію:

а) Дт 661 – Кт 23;

б) Дт 23 – Кт 661;

в) Дт 91 – Кт 661;

г) Дт 24 – Кт 661.

2. З якою метою аудитор зіставляє дані реєстру обліку розрахунків з постачальниками з даними реєстру обліку касових операцій та операцій на рахунках в банку?

а) для перевірки законності розрахунків;

б) для перевірки санкціонування операцій;

в) для перевірки повноти обліку кредиторської заборгованості;

г) для перевірки своєчасності і повноти оплати рахунків постачальників.

3. Який прийом застосовує аудитор для перевірки повноти і достовірності відображення у звітності доходу від реалізації готової продукції?

а) опитування;

б) тестування по суті;

в) аналітичні процедури;

г) проводить інвентаризацію на складі готової продукції.

Тема 11. ПОНЯТТЯ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ

ПЛАН

1. Робочі та підсумкові документи внутрішнього аудитора, їх реалізація.

Рекомендована література:

1. Пшенична А.Ж. Аудит. Навчальний посібник.-К.: Центр учбової літератури, 2008. – с. 265-272.

Навчальні цілі

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

- визначати функції внутрішнього контролю як складової системи управління підприємством;

- визначати роль і функції внутрішнього аудиту;

- виділяти суть відмінностей у роботі служби внутрішнього та зовнішнього аудиту.

Після вивчення теми студент повинен знати:

- повноваження та функціональні обов’язки служби внутрішнього аудиту;

- механізм організації роботи служби внутрішнього аудиту та її керівництва;

- процедури аудиту, характерні для застосування внутрішнім аудитом;

- склад робочих та підсумкових документів внутрішніх аудиторів.

1. Робочі та підсумкові документи внутрішнього аудитора, їх реалізація.

Незважаючи на те, що результати перевірок, які проводяться службою внутрішнього аудиту не доводяться до широкого кола споживачів, внутрішні аудитори обов’язково повинні документувати результати перевірки.

Робочими документами внутрішнього аудитора є: плани та програми перевірки, пояснювальні записки працівників, копії первинних документів, акти, інвентаризаційні описи, угоди, протоколи, регістри бухгалтерського обліку, фінансова звітність, матеріали та висновки, зроблені незалежними експертами за вимогою та під наглядом внутрішнього аудитора, документи зустрічних перевірок тощо.

Перелік робочої документації, яку аудитор складає під час перевірки нічим не регламентується і встановлюється внутрішніми аудиторами, виходячи із власного досвіду. Хочемо нагадати, що до компетенції аудитора входить лише здійснення спостережень та аналізу з метою виявлення порушень, а не покарання осіб, відповідальних за ці порушення.

Підсумковим документом, який складається за результатами перевірки, проведеної службою внутрішнього аудиту є аудиторська довідка, аудиторський висновок, акт аудиторської перевірки – форма документу визначається у наказі на проведення аудиторської перевірки. Незалежно від назви, підсумковий документ аудитора має досить чітку структуру і складається з трьох частин:

Ввідна частина.

Аналітична частина. Включає перелік об’єктів аудиту, результати перевірки, оцінку дотримання порядку ведення обліку, оцінку повноти відображення в обліку і звітності господарських операцій, перелік усіх знайдених юридичних, арифметичних та інших порушень.

Заключна частина. Містить оцінку аудитора стосовно господарської діяльності, організації бухгалтерського обліку, а також рекомендації по виправленню виявлених порушень.

Аудиторська перевірка вважається закінченою, якщо всі виявлені порушення виправлено. Виявлені суттєві недоліки, як правило, виправляються ще під час здійснення перевірки, про що робиться запис у робочих документах аудитора.

Усі звітні документи по проведеним перевіркам, а також перелік застосованих заходів передаються на розгляд посадовій особі, яка призначила проведення перевірки.

Перелік контрольних запитань для самоперевірки:

1. Яку роль відіграє контроль в управлінні підприємством?
2. Що є об’єктами внутрішнього аудиту?
3. Які функції виконує внутрішній аудит на підприємстві?
4. Які переваги внутрішнього контролю над зовнішнім?
5. Які основні елементи передбачає структура внутрішнього аудиту на підприємстві?
6. Які методи використовує у своїй роботі внутрішній аудитор?
7. Перелік робочої та підсумкової документації внутрішнього аудитора.

Приклади тестових завдань для самостійної перевірки знань

1. Внутрішній аудит є:

а) складовою частиною бухгалтерського обліку;

б) елементом облікової політики;

в) системою внутрішнього контролю;

г) підрозділом внутрішнього контролю.

2. Служба внутрішнього аудиту підпорядкована:

а) головному бухгалтеру;

б) податковому інспектору;

в) раді директорів.

3. Метою внутрішнього аудиту є:

а) забезпечення ефективності управління і захист інтересів власників;

б) виявлення правопорушень збоку посадових осіб;

в) пошук оптимального варіанта для прийняття управлінських рішень.

4. Завдання, яке не вирішує система внутрішнього аудиту – це:

а) оцінка надійності системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю;

б) управлінський консалтинг;

в) контроль збереження і реальності активів та пасивів;

г) здійснення бухгалтерського обліку активів та пасивів.

Тема 12. АУДИТОРСЬКІ ПОСЛУГИ.

ПЛАН

1. Поняття аудиторських послуг, їх види та умови надання;

2. Договір на проведення аудиту, порядок його укладання та структура

3. Оплата аудиторських послуг

Рекомендована література:

1. Кулаковська Л.П. Основи аудиту: курс лекцій. Київ, „Каравела”, 2004р, с. 78-98.

2. Пшенична А.Ж. Аудит. Навчальний посібник.-К.: Центр учбової літератури, 2008. – с. 227-232.

2. Савченко В.Я. Аудит: Навч. Посібник Київ, КНЕУ, 2005р. – с. 69-72.

Навчальні цілі

Після вивчення теми студенти повинні вміти:

- визначати перелік аудиторських послуг у межах чинного законодавства;

- застосовувати загальні професійні вимоги до аудиторських послуг;

- складати договір на проведення аудиту.

Після вивчення теми студент повинен знати:

- класифікацію та види аудиторських послуг;

- перелік послуг, не сумісних із проведенням аудиту;

- структуру договору на проведення аудиту;

- методику розрахунку вартості наданих аудиторських послуг

1. Поняття аудиторських послуг, їх види та умови надання.

Аудиторські організації та аудитори-підприємці, що діють одноосібно можуть проводити аудит фінансової звітності, а також надавати супутні аудиту послуги.

Згідно із Законом України «Про аудиторську діяльність», до аудиту відносять проведення перевірки публічної фінансової звітності, обліку, первинних документів з обліку та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності підприємства з метою визначення достовірності та повноти відображення результатів фінансово-господарської діяльності, відповідності вимогам чинного законодавства.

Отже, фактично, аудит – це перевірка фінансової звітності, яка здійснюється незалежним аудитором або аудиторською організацією на договірній основі. Усі інші види робіт і послуг, як можуть надавати аудитори – супутні аудиту послуги. За Національними стандартами аудиту супутні аудиту послуги складаються із оглядової та операційної перевірки і компіляції обліку. Втім, вітчизняна і зарубіжна аудиторська практика доводить, що спектр супутніх аудиту послуг є значно ширшим.

Під супутніми послугами ми розуміємо здійснення аудиторами наступних видів послуг:

- ведення або відновлення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві;

- надання консультацій із питань оподаткування;

- здійснення аналізу результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, а також надання консультацій із фінансових та економічних питань;

- надання юридичних консультацій;

- проведення оцінки вартості майна підприємства, майнових комплексів, а також підприємницьких ризиків;

- розробка та аналіз інвестиційних проектів, складання бізнес-планів;

- проведення маркетингових досліджень;

- надання інших видів супутніх аудиту послуг, що не суперечать вимогам чинного законодавства.

Більш розгорнутий перелік видів аудиторських послуг можна побачити на рис. 12.1.

Рис. 12.1. Види аудиторських послуг

Отже, як ми бачимо із рис. 12.1., загалом аудиторські послуги можна розділити на дві основні групи: послуги, сумісні з аудитом фінансової звітності та послуги не сумісні з аудитом фінансової звітності.

Послуги, сумісні із проведенням аудиту фінансової звітності – це послуги, які надаються у сфері організації бухгалтерського обліку; контролю за веденням обліку та складанням звітності, контролю нарахування та сплати усіх необхідних податків та зборів; проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, а також оцінка інвестиційних проектів; видання методичних рекомендацій по веденню бухгалтерського обліку, оподаткуванню, аудиту; проведення семінарів, курсів по підвищенню кваліфікації та навчанню працівників суб’єктів господарської діяльності; надання консультаційних послуг з питань, фінансового, банківського та іншого господарського законодавства, інвестиційної діяльності, маркетингу, менеджменту, реорганізації, реструктуризації та ліквідації підприємств, оптимізації оподаткування тощо.

Послуги, не сумісні із проведенням аудиту фінансової звітності - послуги, що надаються у сфері ведення бухгалтерського обліку, складання податкових декларацій, складання бухгалтерської звітності тощо.

Надання аудиторських послуг здійснюється на основі підписаної угоди, в якій чітко зазначені види та обсяги робіт або послуг.

Аудиторські організації, які надають супутні аудиту послуги повинні чітко планувати порядок виконання робіт або надання послуг, документувати хід виконання робіт або надання послуг та підготувати підсумковий документ за результатами проведеної роботи, який містить також висновки аудиторської організації.

Для надання супутніх послуг, аудиторська організація повинна мати усі необхідні дозволи та ліцензії.

2. Договір на проведення аудиту, порядок його укладання та структура.

Договір на проведення аудиту – це основний документ, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником послуг та їх виконавцем про проведення аудиторської перевірки.

Договір на проведення аудиту має ряд суттєвих відмінностей, які відрізняють його від інших договорів, які використовуються у підприємництві. Головною відмінністю є те, що даний договір повинен враховувати, в першу чергу, інтереси третьої сторони, тобто користувача фінансової звітності, який не приймає участі в укладанні цього договору, і перед яким аудитор несе відповідальність у разі неякісного виконання перевірки. Договір на проведення аудиту повинен бути чітко укладений із зазначенням прав та обов’язків усіх сторін, що значно підвищує якість і швидкість проведення перевірки.

Детальна структура договору не регулюється ніякими нормативними документами, проте, його форма повинна відповідати загальноприйнятій в Україні формі складання договорів. Уразі надання аудиторською організацією супутніх аудиту послуг, перелік цих послуг, строки та умови їх надання також зазначаються у договорі на проведення аудиту. Отже, договір на проведення аудиту, як правило, містить такі положення:

- мета проведення аудиторської перевірки;

- масштаби проведення аудиторської перевірки;

- можливість доступу аудиторів до інформації, необхідної для проведення аудиту (документація, електронні системи, записи тощо);

- відповідальність керівництва підприємства, що перевіряється за надану аудитору інформацію;

- визначення відповідальних осіб за достовірність початкових залишків при проведені першої перевірки, або якщо попередні перевірки виконувались іншим аудитором;

- обумовлення того, що у зв’язку із рядом властивих аудиту обмежень існує ймовірність невиявлення суттєвих або несуттєвих помилок;

- форма, в якій замовник отримає результати проведеної аудитором роботи;

- порядок розрахунків за виконання аудиторських послуг;

- можливість аудитора за певних обставин відмовитись від складання аудиторського висновку;

- посилання на будь-які додаткові угоди між Замовником послуг та їх Виконавцем.

У договорі обов’язково зазначають дату початку та закінчення його дії, юридичні адреси та платіжні реквізити кожної сторони.

Договір набуває чинності із моменту його підписання сторонами