Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тема № 17 Нарезание внутренней резьбы метчиком

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки наведених груп активів і зобов'язань за розглянутий період.

1. (2011рік):

1. А1 2011 = 43965 тис.грн. > П1 2011 = 40819 тис.грн.

2. А2 2011 = 381601 тис.грн. > П2 2011 = 21172 тис.грн.

3. А3 2011 = 174432 тис.грн. > П3 2011 = 0 тис.грн.

4. А4 2011 = 387270 тис.грн. < П4 2011 = 786765 тис.грн.

З наведених даних можна зробити висновок, що підприємство ПАТ"ОГЗК" показало себе у 2011 році, як абсолютно ліквідне, так як всі необхідні умови для такого висновку, згідно балансу, виконуються.

2. (2012рік):

1. А1 2012 = 178 тис.грн. < П1 2012 = 117588 тис.грн.

2. А2 2012 = 472304 тис.грн. > П2 2012 = 550423 тис.грн.

3. А3 2012 = 325965 тис.грн. > П3 2012 = 165263 тис.грн.

4. А4 2012 = 1665099 тис.грн. > П4 2012 = 1589300 тис.грн.

З розглянутої системи нерівностей бачимо, що у 2012 році перша і четверта умови не виконуються. Невиконання першої умови пожна пояснити двома наступними причинами:

А) Утримувати в складі активів значну частку високоліквідних активів, тобто грошей і короткострокових цінних паперів (зі строком погашення до одного року) при високому рівні інфляції в країні, недоцільно, так як вони знецінюються в першу чергу. Тому на більшості підприємств є сенс переводити їх в інші, більш захищені від впливу інфляції види активів, тобто запаси сировини, матеріалів, палива, в устаткування, будівлі і споруди.

Б) В умовах високої інфляції підприємствам невигідно своєчасно погашати кредиторську заборгованість, так як за рахунок неї виникає непряме кредитування підприємства.

Остання нерівність системи (за четвертою групою) забезпечується «автоматично», виходячи з «балансу» активу і пасиву підприємства.

3. (2012рік):

1 А1 2013 = 179 тис.грн. < П1 2013 = 149955 тис.грн.

2 А2 2013 = 283905 тис.грн. < П2 2013 = 539942 тис.грн.

3 А3 2013 = 346493 тис.грн. < П3 2013 = 349040 тис.грн.

4 А4 2013 = 1714716 тис.грн. > П4 2013 = 1402820 тис.грн.

З розглянутої системи нерівностей бачимо, що у 2013 році перша, друга, третя і четверта умови не виконуються. Невиконання першої умови пожна пояснити на прикладі 2012 року, розглянутого вище.

Друга група (А2) показує аналогічну ситуацію для швидколіквідних активів та короткострокових пасивів, що дозволяє оцінити поточну ліквідність. Третя група активів (А3) відноситься до «оборотних», а сполучена з нею група пасивів - до зобов'язань, які можуть бути задоволені в строк більш, ніж через рік. Слід зазначити, що показники А3 та П3 є майже рівними між собою. Таке положення може свідчити про невизначенність підприємства із швидкістю реалізації активів, через наявність важколіквідних активів, проблема реалізації яких полягає, наприклад, у тривалих строках оформлення угод.

Остання нерівність системи (за четвертою групою) забезпечується «автоматично», виходячи з «балансу» активу і пасиву підприємства.

2.2.2. Розрахунок та оцінка показників ліквідності.

Крім абсолютних показників для оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства розрахуємо відносні показники:

Таблиця 2.6

Показники оцінки ліквідності підприємства

Продовження таблиці 2.6

Для узагальнення вище наведеної методики визначені показники ліквідності за даними фінансової звітності підприємства (ф.1 «Баланс пілприємства») складемо аналітичну таблицю.

Таблиця 2.7

Аналіз показників ліквідності підприємства за три роки діяльності

Продовження таблиці 2.7

Висновки

1. Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності) показує, скільки гривень оборотних коштів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Із розрахунків бачимо, що у 2011 році значення загального коефіцієнту ліквідності є позитивним, так як оборотні кошти перевищують поточні забов´язання майже у 9 разів, це характеризує підприємство, як достатньо ліквідне. Проте вже у 2012 році цей показник різко зменшується і наближається до одиниці, що свідчить про втрату ліквідності через зменшення грошових коштів підприємства та поточних фінансових інвестицій. Така ж негативна динаміка спостерігається і у 2013 році, де коефіцієнт ліквідності вказує на значне перевищення поточних забов´язань над оборотними коштами. Можна зробити висновок, що з 2012 року підприємство втратило ліквідність і знаходиться у критичному стані що до погашення поточних забов´язань, це є дуже негативним показником, так як ресурси підприємства повинні бути не менш як вдвічі більше від існуючої поточної заборгованості, бо лише в такій ситуації воно зможе при повному погашенні заборгованості продовжувати функціонувати.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності (коефіцієнт «критичної оцінки», проміжний коефіцієнт ліквідності) характеризує, яка частина зобов'язань може бути погашена не лише за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги). Із розрахунків бачимо, що у 2011 році значення коефіцієнту швидкої ліквідності є позитивним, так як підприємство має змогу значною мірою погасити поточні забов´язання за рахунок очікуваних надходжень, це характеризує підприємство з позитивної сторони. Проте вже з 2012 року спостерігається різка негативна динаміка цього показника у розглянутому періоді. З урахуванням того, що дебіторська заборгованність на підприємстві за розглянутий період збільшилась у 2012 році майже на 100 млн грн, а у 2013 році зменшилась майже на 200 млн грн, можна зробити висновок, що показник швидкої ліквідності має негативне значення через брак коштів та поточних інвестицій на підприємстві. Слід зазначити, що станом на 2013 рік дебіторська заборгованність все ще є вагомою сумою коштів і складає 284 млн грн.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена активами, що мають абсолютну ліквідність. Із розрахунків бачимо, що за розглянутий період, лише у 2011 році значення коефіцієнту абсолютної ліквідності відповідає нормативному (>0,2), а у 2012 - 2013 роках різко зменшується. Таке становище загалом є нормальним в умовах нестабільного високоінфляційного стану економіки в країні. В умовах інфляції доцільно частку грошових коштів в активах зменшувати практично до нуля, так як гроші знецінюються в першу чергу. Слід зазначити, що наявність виробничих запасів у підприємства характеризує його як підприємство з можливістю продовжувати господарську діяльність.

4. Частка виробничих запасів в оборотних активах і величина робочого капіталу у розглянутому періоді 2011-2013 рр мають різку негативну динаміку. Це свідчить про кризовий стан підприємства і його неспроможність платити за поточними зобов'язаннями, що дуже негативно впливає на зацікавленість в інвестуванні та кредитуванні підприємства банками, інвесторами та постачальниками. Від´ємне значення цього показника показує величину кредиторської заборгованності підприємства.

2.3 Аналіз фінансової стійкості підприємства.

Під фінансовою стійкістю підприємства розуміють його платоспроможність в часі з дотриманням умови фінансової рівноваги між власними та залученими засобами. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитися за рахунок грошових надходжень, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх джерел формування активів.

2.3.1 Загальна оцінка фінансової стійкості передбачає визначення:

стійкості капіталу;

ресурсної стійкості;

стійкості управління.

2.3.2 Визначення типу фінансової стійкості підприємства.

Наявність власних оборотних коштів визначається за формулою:

Нв = Ф1Р380+Ф1Р430+Ф1Р630-Ф1Р080

де Нв - наявність власних оборотних коштів.

Наявність довгострокових джерел формування запасів визначається шляхом збільшення наявних власних оборотних коштів на суму довгострокових зобов’язань:

Нд = Нв+Ф1Р480

де Нд - наявність довгострокових джерел формування

Показник загальної величини джерел формування запасів дорівнює сумі власних оборотних коштів, довгострокових джерел та короткострокових зобов’язань:

Нз = Нд+Ф1Р620

де Нз - загальна величина джерел формування.

Також визначають надлишки або недостачі: власних оборотних коштів; довгострокових джерел формування; загальної величини джерел формування запасів.

Розраховуємо основні показники, які характеризують тип фінансової стійкості підприємства

Наявність власних оборотних коштів у розглянутому періоді 2011 - 2013 рр:

Нв2011 = 399576,0 тис.грн.

Нв2012 = -75799,0 тис.грн.

Нв2013 = -44844,0 тис.грн.

Наявність довгострокових джерел формування запасів у розглянутому періоді 2011 - 2013 рр:

Нд2011 = 399576,0 тис.грн.

Нд2012 = 89464,0 тис.грн.

Нд2013 = 304196,0тис.грн.

Показник загальної величини джерел формування запасів у розглянутому періоді 2011 - 2013 рр:

Нз2011 = 461567,0 тис.грн.

Нз2012 = 757475,0 тис.грн.

Нз2013 = 993931,0 тис.грн.

Розраховуємо надлишки або недостачі: власних оборотних коштів; довгострокових джерел формування; загальної величини джерел формування запасів у розглянутому періоді 2011 - 2013 рр:

Зв - вартість запасів;

Надлишок (+) або недостача (-) власних оборотних коштів:

Нв2011 - Зв2011= 271858,0 тис.грн.

Нв2012 - Зв2012= - 223567,0 тис.грн.

Нв2013 - Зв2013= -196752,0 тис.грн.

Надлишок (+) або недостача (-) довгострокових джерел формування:

Нд2011 - Зв2011= 271858,0 тис.грн.

Нд2012 - Зв2012== -58304,0 тис.грн.

Нд2013 - Зв2013== 152288,0 тис.грн.

Надлишок (+) або недостача (-) загальної величини джерел формування запасів:

Нз2011 - Зв2011= 333849,0 тис.грн.

Нз2012 - Зв2012= 609707,0 тис.грн.

Нз2013 - Зв2013= 842023,0 тис.грн.

Таблиця 2.8

Методика визначення типів фінансової стійкості підприємства

Складаємо аналітичну таблицю, згідно отриманих даних:

Таблиця 2.9

Визначення типу фінансової стійкості підприємства

Для більш детального аналізу фінансової стійкості підприємства розраховуються відносні показники.

2.3.3 Комплексна оцінка фінансової стійкості підприємства

Складаємо таблицю показників оцінки фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 2.10

Показники оцінки фінансової стійкості підприємства

Продовження таблиці 2.10

Продовження таблиці 2.10

Висновки

1. Коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу) характеризує питому вагу власного капіталу в загальній сумі балансу. З даних, розрахованих і наведених у таблиці, бачимо, що у 2011 році частка власного капіталу є доволі високою 91%, що свідчить про несуттєву залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, проте у 2012-2013 роках ця частка помітно знижується, до 63% і 56% відповідно, але все ще залишається в межах нормативного значення, і характерезує підприємство як надійне для кредитування, так як воно з більшою імовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів.

2. Коефіцієнт фінансової залежності. Обернений до попереднього коефіцієнт, показує яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн. власних коштів. В даному випадку має динаміку зростання за рахунок зниження частки власного капіталу в загальній сумі балансу. Свідчить про збільшення питомої ваги залучених коштів у фінансуванні підприємства, але ще не досягає оптимального значення (нормативного 2,0).

3. Маневреність робочого капіталу. Характеризує частку запасів (матеріальних оборотних активів) у загальній сумі робочого капіталу. З наведених даних робимо висновок, що у 2011 - 2012 роках даний коефіцієнт має практично однакове значення, а вже у 2013 році його величина різко знижується до негативного значення, що свідчить про перевищення частки поточних забов´язань над оборотними активами підприємства.

4. Коефіцієнт маневреності робочого капіталу. Показує частку власного капіталу, яка вкладена в поточну діяльність, а яка капіталізована. З наведених даних робимо висновок, що у 2011році даний коефіцієнт знаходиться практично у нормативному значенні: 51% власного капіталу вкладено у поточну діяльність. Однак вже у 2012 році цей показник знижується до 10%, а у 2013 році вже потребує кредитування у розмірі 5%.

5. Коефіцієнт фінансової стійкості. Показує співвідношення власного та залученого капіталу, в даному випадку можемо зробити висновок, що у 2011 році відбулося незначне залучення капіталу, а в період 2012-2013 років капітал залучався вже у розмірах, котрі наближаються до розміру власного капіталу, і суттєво збільшились, порівняно з 2011 роком, це може бути пов´язано з побудовою нових промислових об´єктів підприємства, котрі потребують фінансування у вигляді інвестицій.

6. Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу. Обернений до попереднього коефіцієнт. Його позитивна динаміка зростання у розглянутому періоді 2011-2013 роках свідчить про збільшення частки залученого капіталу, оскільки цей показник залежить від характеру господарської діяльності підприємства, то можна стверджувати, що такий стан речей склався через побудову нових промислових об´єктів підприємства, котрі потребують фінансування у вигляді інвестицій.

7. Коефіцієнт стійкості фінансування. Показує частину майна підприємства, яка фінансується за рахунок стійких джерел. В розглянутому періоді бачимо, що починаючи з 2012 року цей показник не досягає нормативного значення 0,75, і становить 0,72 та 0,71 у 2012 та 2013 роках відповідно, звідси можна зробити висновок, що на підприємстві недостатньо стійких джерел фінансування.

8. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу. Характеризує частку залученого капіталу в загальній сумі капіталу підприємства. В розглянутому періоді 2011-2013 роках спостерігаємо суттєве збільшення частки залученого капіталу в загальній сумі капіталу підприємства: від 7% у 2011 році до 44% у 2013році, таке зростання показника також можна пояснити інвестуванням капітального промислового будівництва нових об´єктів на підприємстві, через брак власних коштів.

9. Коефіцієнт структури фінансування необоротних активів. Показує частину необоротних активів, яка фінансується за рахунок довгострокових залучених коштів. В розглянутому періоді 2011-2013 роках спостерігаємо збільшення фінансованої частини необоротних активів за рахунок довгострокових залучених коштів. Від відсутності такого фінансування у 2011 році до 20% у 2013 році, більшим чином через наявність на підприємстві великого обсягу незавершеного будівництва.

10. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів. Характеризує частку довгострокових позик в загальному обсязі джерел формування, які можна спрямувати на реалізацію довготермінових програм. В розглянутому періоді 2011-2013 роках спостерігаємо збільшення даного показника. Від 0% у 2011 році до 21% у 2013 році. Це вказує на наявність на підприємстві нереалізованих довгострокових програм, як вказано вище - капітальне промислове будівництво.

11. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами. Відображає, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних оборотних коштів. З даних наведених у таблиці робимо висновок, що у 2011 році лише 8% оборотних активів фінансувалося за рахунок власних оборотних коштів, а вже у 2012 та 2013 роках через брак власних оборотних коштів фінансування потребує додаткового інвестування у розмірі 2% і 6% у 2012 та 2013 роках відповідно.

12. Коефіцієнт довгострокових зобов’язань. Визначає частину довгострокових зобов’язань в загальній сумі джерел формування. В розглянутому періоді 2011-2013 роках спостерігаємо збільшення даного показника. Від 0% у 2011 році до 34% у 2013 році. Такий стан склався через появу довгострокових податкових забов’язань та довгострокових кредитів банків на підприємстві, пов´язаних загалом з незавершеним будівництвом та оплатою послуг підрядних організацій і матеріалів.

13. Коефіцієнт поточних зобов’язань. Визначає частку (питому вагу) поточних зобов’язань в загальній сумі джерел формування. Даний показник за весь розглянутий період знаходиться у межах нормативного значення і збільшується у 2012-2013 роках, порівняно з 2011 роком більшою мірою через збільшення показника короткострокових кредитів банків, що теж можна пов´язати з фінансуванням незавершеного промислового будівництва.

14. Коефіцієнт страхування бізнесу. Показує суму капіталу, який зарезервовано підприємством на кожну гривню майна. Спостерігається зменшення даного показника у розглянутому періоді 2011-2013 роках та велике відхилення його від нормативного значення. Це свідчить про брак власних коштів для формування резервного капіталу на підприємстві, можна пояснити це капіталізацією коштів, пов´язану з вищезгаданим капітальним будівництвом.

15. Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом. Характеризує рівень покриття матеріальних оборотних активів. У 2011 та 2012 роках достатній рівень покриття оборотних активів коштами робочого капіталу, але вже у 2013 році показник знижується до негативного рівня і свідчить про брак коштів у робочому капіталі підприємства.

2.4 Аналіз ділової активності підприємства

Ділова активність проявляється в динамічності розвитку підприємства, швидкості обороту коштів підприємства. Критеріями ділової активності є рівень ефективності використання ресурсів підприємства, стійкість економічного зростання, ступінь виконання завдання за основними показниками господарської діяльності та ін.

Аналіз ділової активності полягає у дослідженні рівнів і динаміки різноманітних фінансових коефіцієнтів – показників оборотності.

2.4.1 І етап загальна оцінка ділової активності як за якісними критеріями, так і за допомогою кількісних показників.

До якісних показників включають: розміри ринку збуту продукції, наявність продукції. Що експортується, репутація підприємства.

Кількісними абсолютними показниками ділової активності є обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), прибуток, розмір активів, що тісно пов’язані між собою.

Оптимальним вважається наступне співвідношення, що у світовій практиці отримало назву «золоте правило економіки»:

Тп > Тр > Та > 100%

де Тп - темпи зростання (зменшення) прибутку; Тр - темпи зростання (зменшення) обсягу реалізації; Та - темпи зростання (зменшення) вартості активів (валюти балансу).

Дане співвідношення означає наступний причинно-наслідковий зв’язок:

- якщо темп зростання обсягу продаж (доходу) і прибутку більше темпів зростання активів, то ефективність використання активів збільшується;

- якщо темп зростання прибутку є більшим за темпи зростання обсягу продажу, це може бути результатом зниження собівартості;

- якщо темп зростання прибутку більше темпів зростання обсягу продаж – менші, то підвищення ефективності використання активів відбулося тільки за рахунок зростання цін на продукцію (роботи. Послуги);

- якщо темпи зростання прибутку і обсягу продаж більші темпів зростання активів, то відбувається підвищення ефективності діяльності підприємства.

2.4.2 ІІ етап розрахунок та оцінка показників ефективності господарської діяльності. Ці показники вимірюються одним із способів: витратним, ресурсним або доходним.

2.4.3 ІІІ етап комплексна оцінка ділової активності.

Для проведення цього етапу аналізу необхідно розрахувати відносні показники ділової активності, для цього складаємо аналітичну таблицю:

Таблиця 2.11

Показники ділової активності підприємства

Продовження таблиці 2.11

Узагальнюючим показником ефективності використання активів підприємства є тривалість обороту активів, що представляє собою кількість днів, яка необхідна для їх перетворення в грошову форму.

Таблиця 2.12

Розрахунок тривалості обороту активів

Висновки

Із розрахованих показників ділової активності підприємства та тривалості обороту його активів, наведених у таблицях 3.4 та 3.5, можна зробити наступні висновки:

1. Позитивною тенденцією в діяльності підприємства є зменшення терміну обороту дебіторської заборгованості у розглянутому періоді із показника 1767 днів у 2011 році до показника 701 день у 2013 році, слід зазначити, що різке зниження спостерігається за період 2012 - 2013 років і складає 1003 дні. Таке положення речей можна пояснити зниженням показника дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги підприємства.

2. Показник оборотності кредиторської заборгованості в свою чергу тримається на одому рівні, в середньому за розглянутий період 2011-2013 роки. Основними складниками при розрахунку оборотності кредиторськоі заборгованості в даному випадку являються: сума короткострокових кредитів банків та кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на підприємстві. Утримання показника періоду обороту кредиторської заборгованості на такому рівні можна пояснити зростанням показників короткострокових кредитів банків та кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги у 2012 році, порівняно з 2011 роком, та суттєвим зменшенням частки чистого прибутку у 2012 році, порівняно з 2011 роком. Схожа тенденція спостерігається і у період 2012 - 2013 рр. проте дещо в менших маштабах.

3. Зростання показника оборотності запасів з 2011 року до 2012 року майже у три рази є негативним фактором для підприємства, проте вже з 2013 року динаміка цього показника набуває позитивного значення і прямує до зниження періоду оборотності. Це свідчить про більш ефективну діяльність підприємства в плані реалізації готової продукції.

4. Тривалість фінансового циклу перевищує тривалість фінансового року, це може бути пояснено проведенням підприємством політики накопичення запасів, пов´язане з відсутністю можливості ефективної реалізації готової продукції на ринку.

5. Період обороту активів підприємства складає більше року за кожний звітний період у розглянутому періоді 2011-2013 роках. Це можна пояснити наявністю значної суми активів на підприємстві та тривалим терміном реалізації готової продукції. Також повільним оборотом дебіторської заборгованості (більше ніж 2,5 роки всередньому за 2011-2013 роки), і наявністю на складах підприємства значної частки запасів сировини.

6. До позитивних показників також можна віднести негативне значення показника тривалості погашення кредиторської заборгованості (-34 дні), досягнуте підприємством у 2013 році за рахунок зниження терміну оборотності дебіторської заборгованості та терміну оборотності запасів, при порівняно постійному значенні терміну оборотності кредиторської заборгованості.

Тема № 17 Нарезание внутренней резьбы метчиком

Резьбу в отверстиях нарезают специальными режущими инструментами — метчиками. Для нарезания резьбы вручную применяют комплекты ручных метчиков. Комплект ручных метчиков, как правило, состоит из двух или трех метчиков, реже одного. В комплект из трех метчиков входят черновой, получистовой (средний) и чистовой, а из двух метчиков — черновой и чистовой метчики.

Метчики подбирают комплектно согласно данным чертежа или измерений.

Учебное задание 1. Прогонка неполной резьбы в гайке.

Задание выполняют в такой последователь ности.

1. Штангенциркулем и резьбомером определяют основные параметры резьбы гайки. На ос новании этих параметров подбирают необходимый комплект метчиков, вороток и СОЖ. Гайку закрепляют в тиски таким образом, чтобы ось отверстия была строго вертикальна.

2. Смазывают второй метчик маслом (при прогонке резьбы черновой метчик, как правило, не используется) и вставляют его в резьбовое отверстие гайки. На квадрат хвостовой части метчика надевают вороток, затем, обхватив ручки воротка руками, начинают его медленно вращать, делая пол-оборота по направлению резьбы и четверть оборота в обратную сторону.

3. После того как калибрующая часть метчика пройдет всю длину гайки, его вывертывают из гайки или пропускают насквозь (если позволяет конструкция).

4. В отверстие гайки вставляют третий (калибровочный) метчик, предварительно смазанный маслом, надевают на его хвостовик вороток и начинают вращать. Закончив нарезание резьбы, метчик вывертывают из отверстия или пропускают насквозь.

5. Гайку с нарезанной резьбой очищают от СОЖ и стружки, протирают и осматривают. Затем нарезанную резьбу контролируют резьбовым калибром-пробкой.

Учебное задание 2. Нарезание резьбы в сквозном отверстии.

Задание выполняется в такой последовательности.

1. По чертежу определяют основные параметры нарезаемой резьбы. Измеряют диаметр отверстия в заготовке. Если отверстие не просверлено, его сверлят ранее изученным способом.

Полученные в результате измерений данные сравнивают с табличными или с данными в справочнике. Подбирают комплект метчиков и вороток. При отсутствии на входной части отверстия фаски его зенкуют на глубину 1... 2 мм.

2. Зажимают заготовку в тиски, при этом ось отверстия должна располагаться строго вертикально. Смазывают черновой метчик СОЖ, надевают на его хвостовик вороток, вводят заборную часть метчика в отверстие заготовки. Правой рукой нажимают на вороток (вдоль оси метчика), одновременно левой рукой начинают его вращать по направлению резьбы до тех пор, пока заборная часть метчика не врежется в тело заготовки и не прорежет одну— три нитки. После того как метчик врежется в тело отверстия, нажим на метчик прекращают, вороток берут двумя руками и продолжают нарезать резьбу, совершая только попеременное вращение воротка по направлению резьбы, Нарезав резьбу на всей длине отверстия, метчик выворачивают или пропускают насквозь.

В процессе резания, как и при установке метчика, угольником постоянно контролируют положение оси метчика по отношению к поверхности заготовки.

3. В той же последовательности нарезают резьбу вторым и третьим метчиками.

4. Протерев резьбу чистой ветошью, контролируют ее состояние внешним осмотром и резьбовым калибром-пробкой.

Учебное задание 3. Нарезание резьбы в глухом отверстии.

Технология нарезания резьбы в глухом отверстии в основном та же, что и технология нарезания резьбы в сквозном отверстии, за исключением того, что метчик периодически необходимо вывертывать из отверстия и очищать его и отверстие от образовавшейся стружки.