Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тема 7. Спеціальна функція у сфері цивільного захисту.

В налоговой сфере протекают различные информационные процессы. Так, на уровне федеральной налоговой службы к ним можно отнести следующие:

• подготовка типовых отчетных форм;

• контрольная деятельность;

• методическая, ревизионная и правовая деятельность;

• аналитическая деятельность ФНС;

• внутриведомственные задачи.

Для регионального уровня характерен свой состав информационных процессов:

• регистрация предприятий;

• камеральная проверка;

• ведение лицевых карточек предприятий;

• анализ состояния предприятия;

• документальная проверка;

• ведение нормативно-правовой документации;

• внутриведомственные задачи;

• обработка документов физических лиц.

В системе налогообложения функционирует унифи­цированная система документации, которая отвечает определен­ным требованиям к форме, содержанию, порядку заполнения до­кументов. Унифицированные документы используются на всех уровнях системы. К ним можно отнести большинство документов, циркулирующих в налоговых органах, начиная от бухгалтерской отчетности и налоговых расчетов, представляемых налогоплатель­щиками в налоговые инспекции, и кончая отчетностью, состав­ляемой налоговыми органами.

Информационные потоки представ­ляют собой направленное стабильное движение документов от ис­точников их возникновения к получателям. Информационные по­токи дают наиболее полную картину информационной системы налогообложения в связи с тем, что с их помощью выявляются пространственно-временные и объемные характеристики, отража­ется динамичность информационных процессов и их взаимодейст­вие. Информационные потоки отражают организационно-функциональную структуру налоговых органов. Единицами ин­формационных потоков могут быть документы, показатели, рекви­зиты, символы. Документы и содержащаяся в них информация классифицируются:

а) по отношению к входу и выходу:

• входные (поступающие в инспекции);

• выходные (исходящие из инспекции).

б) по срокам представления:

• регламентные – документы, для которых определен срок исполнения и представления (отчеты «Структура поступлений основных видов налогов», «Недоимка по пла­тежам в бюджет» и другие статистические отчеты, состав­ляемые в налоговых органах);

• нерегламентированные – документы, исполняемые по запросам.

в) по функциональным направлениям деятельности налоговой инспекции:

• правовые и нормативно-справочные документы (законы, указы, постановления органов государственной власти и управления) и организационно-методические документы (приказы, директивы, инструкции, методики, решения коллегий ФНС и т.д.);

• документы исчисления и учета поступления налогов, сбо­ров и других платежей (лицевые счета плательщиков на­логов, банковские документы, налоговые расчеты, декла­рации);

• документы по контрольной работе инспекции (бухгалтерские отчеты, балансы, акты проверок, журналы учета контрольной работы);

• другие виды документов.

Важной составляющей внемашинного информационного обес­печения является система классификации и кодирования. В усло­виях функционирования АИС методы, способы кодирования, ра­циональная классификация номенклатур позволяют снизить объем и время на поиск информации, необходимой для решения задач, облегчить обработку информации. АИС строится на основе применения:

а) общероссийских классификаторов (Общероссийский классификатор объектов административно-территориального деления (ОКАТО)...);

б) ведомственных классификаторов (банков (КБ)...);

в) системных классификаторов (идентификационных номеров налогоплательщиков (ИНН)...).

Тема 7. Спеціальна функція у сфері цивільного захисту.

План

7.1. Економіка катастроф

7.2. Структура бізнес-плану інвестиційного проекту

7.1. Економіка катастроф

Як свідчить історія, розвиток людського суспільства невід’ємно пов’язаний з різного роду катастрофами, конфліктами та кризами. При цьому останніми роками техногенні катастрофи відбуваються все частіше, а їх наслідки впливають на всі рівні господарської діяльності людства. За даними ООН, у багатьох країнах світу природні та антропогенні катастрофи завдають збитків у обсязі 2-4 % від ВВП.

Існує декілька визначень катастроф. Наведемо деякі з них. Поняття катастрофи в найбільш широкому змісті розглядає А.І. Пригожин. З його погляду катастрофа – це раптове лихо. Але це визначення не враховує ані причин виникнення катастрофи, ані її впливу на навколишнє середовище.

Одинець В.А. розуміє під катастрофою процес, в якому реалізується ризик негативної дії (прямої або опосередкованої) певного явища або сукупності явищ на конкретну економічну систему. Це - суто економічне визначення, яке не враховує жодну складову катастрофи, крім завданих економічних втрат.

Пістун І.П. під катастрофою розуміє подію з трагічними наслідками, не передбачувану і несподівану ситуацію, з якою постраждале населення не може впоратися самостійно. Інше визначення дає С.М. Козьменко. На його думку, під катастрофою розуміються швидкі зміни навколишнього середовища які призводять до масової загибелі живих організмів. Таке визначення дає суто екологічну інтерпретацію катастрофи, але не враховує економічні збитки, до яких призвела катастрофа.

Для оцінки еколого-економічного збитку катастрофи необхідно дати таке її визначення, яке б враховувало як економічну, так і екологічну складову. Отже, катастрофою, з цієї точки зору, на нашу думку, можна вважати подію антропогенного або природного походження, що призвела до негативної зміни природного середовища, економічних втрат, порушення життєдіяльності людини і людських жертв.

Внаслідок виникнення катастроф або аварій завжди настає надзвичайна ситуація. Надзвичайна ситуація ‑ це умови, що склалися на певній території в результаті аварії, катастрофи, природного явища, які можуть спричинити або спричинили людські жертви, збиток здоров'ю людей або основним виробничим засобам, призвели до значних матеріальних втрат, порушення умов життєдіяльності людей.

В останні роки з'явилася економічна теорія, відповідно до якої стихійні лиха де-факто позитивно впливають на стан економіки країни, що постраждала. Логіка економістів, що підтримують цю теорію, ґрунтується на простому припущенні: якщо якесь стихійне лихо привело до руйнувань, це неминуче стає причиною початку «будівельного буму» у постраждалому районі.

Нині ця теорія одержала продовження: нове дослідження показало, що катастрофи «отупляють» економіку постраждалої країни.

Перше серйозне дослідження, автори якого виявили сприятливий вплив катастроф на економіку, було опубліковано в 2005 році економістами з Університету Вісконсіна (США) і Міського Університету Нагої (Японія) – книга називається «економічний Розвиток і Вплив Природних Катастроф». Автори книги доводили, що найменші втрати від природних катаклізмів несуть держави, що мають більш освічене і заможне населення, відкриту економіку, складну фінансову систему та невеликі державні витрати.

Наявність цих якостей дозволяє мінімізувати збиток від катастроф і розподілити його по всіх жителях країни: наприклад, за рахунок страхових виплат потерпілим або отриманих ними пільгових кредитів і дотацій. При цьому, катастрофи приводять до кількох позитивних наслідків: вони збільшують продуктивність праці і підстьобують темпи зростання економіки, більше того, постраждалі країни і регіони більш охоче використовують передові технології.

Таким чином, катаклізми фактично виконують функції «творчого руйнівника» (економічна теорія «творчого руйнування» говорить, що іноді бізнес виступає в ролі руйнівника – наприклад, зносячи квартал старих будинків – що приводить до позитивних наслідків: пожвавлення ділової активності, появи більш сучасних будинків, поліпшення житлових умов для населення і т.п.).

Вивчення даних по декількох десятках держав, що страждали від посух, повеней, землетрусів, вивержень та ін. показало, що від катастроф виграють тільки високорозвинені країни – малорозвинені тільки програють. Малорозвинені держави, що стали жертвами катастроф, різко скорочують імпорт високих технологій та їхній технологічний розвиток сповільнюється.

За даними вчених, катастрофи відносно незначно впливають на темпи зростання ВВП – вони пояснюють це тим, що влада, бізнес і населення звичайно готові пережити подібне нещастя, оскільки їхня країна, наприклад, знаходиться в сейсмонебезпечній зоні. Однак реального зростання ВВП також не відбувається.

Справа в тому, що навіть якщо темпи економічного зростання прискорюються, рівень життя населення щонайменше не росте, а іноді й знижується. Подібне відбувалося з багатьма країнами світу. Наприклад, під час Другої Світової війни ВВП США ріс украй швидко, але американці не стали жити краще, у порівнянні з епохою Великої Депресії – випущені американськими заводами танки, літаки і патрони не впливали на їхній добробут.

7.2. Структура бізнес-плану інвестиційного проекту

Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України. Він спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування народного господарства України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

· кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

· рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

· майнові права інтелектуальної власності;

· сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");

· права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

· інші цінності.

Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень.

Інвестиційне проектування – це розробка комплексу технічної документації, що містить техніко-економічне обґрунтування (проектне креслення, пояснювальні записки, бізнес-план інвестиційного проекту й інші матеріали), а також докладний кошторис, що визначає вартість всього інвестиційного проекту. Будь-який інвестиційний проект проходить три головні фази свого розвитку: передінвестиційна фаза, інвестиційна фаза та експлуатаційна або оперативна фаза. Планування проекту здійснюється у передінвестиційній фазі за наступною структурою:

· аналіз інвестиційних можливостей,

· аналіз альтернатив проекту та попереднє визначення,

· попереднє ТЕО,

· бізнес-план.

Бізнес-план – це документ, що описує всі основні аспекти майбутньої діяльності підприємства, в тому числі і інвестиційної, аналізує всі проблеми, які можуть виникнути, а також визначає способи розв’язання цих проблем. Бізнес-план вважається інструментом для отримання кредиту, але він виконує функції набагато глибші:

· виявлення завдань бізнесу,

· сприяння виробленню стратегії та оперативної тактики для досягнення цілей бізнесу,

· створення системи вимірювання результатів діяльності,

· надання інструментів для управління бізнесом,

· виявлення альтернативних напрямків розвитку.

У бізнес-плані повинні бути відображені наступні питання:

1) загальна характеристика підприємства: активи і основний капітал, форма власності, ступінь самостійності, наявність збутових підприємств, дочірніх підприємств та філій, рівень сертифікації продукції;

2) науково-технічний потенціал підприємства, характеристика основного технологічного обладнання та технологій;

3) характеристика допоміжних виробництв (складське, транспортне);

4) організація управління, праці, професіонально-кваліфікаційний склад;

5) фінансове забезпечення, основні результати фінансової діяльності попереднього року, оцінка сучасного стану, проектна модель фінансового забезпечення;

6) досвід зовнішньоекономічної діяльності, включаючи експортні поставки;

7) у висновках до проекту робляться основні висновки, вказуються його недоліки, оцінюється ймовірність здійснення та оцінюється ефективність проекту, що оцінюється.

Підходи до розробки та викладення бізнес-плану диференціюються залежно від характеру інвестиційного проекту.

В цілому бізнес-план має наступну структуру:

1. Резюме (коротка характеристика інвестиційного проекту). Із цього розділу інвестор повинен зробити висновок про відповідність проекту його інвестиційній діяльності та інвестиційній стратегії, а також потенціалу наявних інвестиційних ресурсів; чи влаштовує його проект за періодом реалізації та термінами повернення вкладеного капіталу.

Резюме повинно включати: викладення концепції інвестиційного проекту; ступінь розробки інвестиційного проекту; необхідну суму інвестиційних ресурсів у національній валюті на момент розробки бізнес-плану; період здійснення інвестицій до початку ефективної експлуатації об’єкта; період окупності об’єкта, що проектується; для іноземних інвесторів повинні викладатися основні положення державного та правового регулювання даного бізнесу в Україні.

2. Характеристика галузі, в якій реалізується інвестиційний проект: відповідність галузевої спрямованості інвестиційного проекту завданням структурної перебудови економіки України; тенденції розвитку попиту на продукцію галузі; рівень розвитку ринкових відносин у галузі; середній рівень прибутковості капіталу в галузі.

3. Характеристика продукту (послуг): особливості та привабливість для споживачів (клієнтів); достоїнства та переваги порівняно з іншими продуктами (послугами); оцінка конкурентоспроможності за основними якісними ознаками, рівнем цін, гарантіями та послугами після продажу; – прогнозований загальний період життєвого циклу продукту та можливість його подальшого удосконалення; – за окремими, принципово новими продуктами необхідно обумовити необхідну форму правового захисту (патент, авторське право, торговий знак).

4. Розміщення об’єкта: дозволить оцінити інвестиційну привабливість регіону; розглянути потенційні переваги його конкретного місцезнаходження з позицій наближення до факторів виробництва або ринків збуту; ринкова оцінка земельного наділу, на якій знаходиться об’єкт, і територій, що до нього прилягають.

5. Аналіз ринку (найбільш складний розділ при розробці бізнес-плану). Охоплює не тільки поточний, але і прогнозований стан даного ринку: характеристика потенційних покупців (клієнтів) даного продукту (послуги), їх особливості та можлива чисельність у рамках даного регіону, оцінка нинішнього обсягу попиту (продажу) на продукт чи послугу на цьому ринку; з урахуванням чисельності оптових і роздрібних покупців та характеристики сучасного стану попиту прогнозується можливий обсяг продаж у межах інвестиційного проекту, що розглядається; оцінка рівня та динаміки цін на продукцію; оцінка сучасного та прогнозного рівня конкуренції на внутрішньому ринку.

6. Запланований обсяг та структура виробництва продукту (здійснення послуг): обґрунтовується загальний обсяг випуску продукції (надання послуг) у середньому за рік при виході об’єкта інвестування на проекту потужність; проводяться розрахунки за окремими асортиментними групами продукту (послуги); запланований обсяг та структура виробництва продукції (послуг) розраховується: у кількості одиниць (або інших одиницях виміру).

7. Забезпечення випуску продукції (послуг) основними факторами виробництва: забезпечення випуску продукції (послуг) основними видами сировини, матеріалів, енергетичних ресурсів; забезпечення випуску продукції (послуг) сучасною технологією; забезпечення випуску продукції (послуг) сучасним обладнанням; забезпечення випуску продукції (послуг) відповідними виробничими приміщеннями та об’єктами виробничої інфраструктури; аналіз забезпечення випуску продукції (послуг) кадрами відповідної кваліфікації.

8. Стратегія маркетингу. Розробляється як самостійний розділ бізнес-плану в наступних випадках: при виході на ринок з принципово новим видом продукції (послуг); при впровадженні на інших регіональних ринках; при високому рівні конкуренції на відповідному товарному ринку (ринку послуг) даного регіону.

9. Управління реалізацією інвестиційного проекту: визначається організаційно-правова форма реалізації проекту. Бажано представити схему організаційної структури управління об’єктом на стадії його експлуатації (у випадку, якщо проект пов’язаний із створенням нової компанії); можливість реалізації інвестиційного проекту самостійно чи необхідність залучення підрядника чи субпідрядника; у випадку залучення підрядника чи субпідрядника в бізнес-плані відображаються його характеристики: наявність досвіду роботи в даній галузі та з аналогічними інвестиційними проектами, рівень технологічного і кадрового забезпечення, ділова та фінансова репутація.

10. Оцінка ризиків та їх страхування. Розглядаються наступні ризики: затримки початку реалізації проекту; несвоєчасного закінчення будівельно-монтажних робіт за проектом; суттєвого збільшення кошторисної вартості проекту; невиходу на заплановані показники зовнішньоекономічної діяльності у зв’язку із зміною експортної політики держави; зниження запланованого рівня ефективності діяльності та збільшення періоду окупності капіталу у зв’язку з державним регулюванням рівня цін, посиленням податкового регулювання. Відповідно до оцінки рівня окремого ризику викладають найбільш доцільні форми їх страхування: розробка відповідних профілактичних заходів для їх запобігання; розподіл негативних фінансових наслідків ризиків серед інвесторів та учасників, що залучені до реалізації проекту; створення відповідних резервних фондів; зовнішнє страхування найбільш суттєвих ризиків; отримання документальних гарантій захисту від окремих видів ризиків від місцевих органів самоуправління.

11. Фінансовий план. Це найбільш важливий розділ бізнес-плану, головний критерій прийняття інвестиційного проекту до реалізації. Складається із декількох етапів. Для оцінки фінансової спроможності проекту необхідно спрогнозувати обсяг продаж, порівняти його з витратами за проектом та визначити джерела покриття можливих витрат. Під час прогнозування обсягів реалізації враховується: час на збут – середній час між закінченням виробництва продукту і відвантаженням у днях; затримка платежів – середній час між відвантаженням та оплатою товару в днях; частину продажів за фактом – показує, який процент від суми реалізації продається з оплатою за фактом відвантаження; частину продажу у кредит – показує, який процент від суми реалізації продається з оплатою в кредит; – частину продажів з авансом – показує, який процент від суми реалізації продається з передоплатою. Фінансовий план включає наступні відносно самостійні розділи (модулі): план прибутку; податковий план; баланс грошових потоків; прогноз бухгалтерського балансу; розрахунок показників ліквідності і рентабельності; розрахунок показників ефективності проекту.

Питання та завдання для самоперевірки

1. Розкрийте поняття Економіка катастроф.

2. Охарактеризуйте структуру бізнес-плану інвестиційного проекту.