Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

За В. І. Вернадським виділяють шість головних типів речовини у біосфері.

Конкурентоспроможність є одним з головних вимірювачів успішної діяльності підприємства. В умовах глобалізації світової економіки глобалізується і конкуренція підприємств. Практично, це завжди конкуренція з відомими світовими виробниками. Сьогодні не можна розраховувати на те, що знайдеться ринок, недоступний для світових виробників, тому проблема забезпечення конкурентоспроможності власної продукції потребує постійних рішучих дій для свого вирішення. Не є виключенням ринок морозива України.

Виходячи з досвіду європейських країн, у свідомості споживача все частіше з’являються розмежування понять «Традиційне морозиво» та «Морозиво на рослинних жирах». Тому, як правило, виробник продає морозиво на рослинних жирах за нижчою ціною, ніж морозиво на молочних жирах. Проте посередники часто збільшують ціну морозива на рослинних жирах до рівня ціни морозива на основі молочних жирів. Продавці отримують значний маржинальний дохід, проте шляхом обдурювання покупців, що знижує репутацію виробника.

В Україні, як і в світі, морозиво відноситься до одного з найбільш популярних видів десерту. Високі споживчі якості цього продукту визначають постійний попит на нього. Донедавна вітчизняні виробники не могли забезпечити населення України морозивом навіть наполовину, український ринок «льодяного десерту» був заповнений імпортною продукцією. Але на сьогоднішній день ситуація значно покращилася: виробництво морозива в Україні зростає щороку, місцеві виробники успішно збільшують свою частку ринку.

Як стверджують експерти, в найближчому майбутньому на ринку морозива відбудуться деякі зміни, пов’язані з перерозподілом частки ринку. Буде продовжуватися процес витіснення малих виробників більш великими. Спеціалістами також прогнозується зростання виробництва морозива в цілому по Україні на 10-15%. Однак зростання споживчого попиту на холодну радість обмежується низьким рівнем доходу населення.

У таблиці 1 наведено основні показники ринку морозива України за останні сім років, що підтверджують позитивні тенденції його розвитку в найближчому майбутньому.

Таблиця 3.1.

Місткість ринку морозива в Україні, тис.т

Морозиво є одним з найдешевших і найпопулярніших виробів в сезон активного споживання. Однак попит на нього носить сезонний характер: у зимовий час він складає близько 40% від літнього рівня. Частота покупок змінюється залежно від пори року: у літню пору морозиво купується споживачем практично щодня, причому найчастіше по кілька разів; у зимовий період покупки відбуваються, у середньому, в 2,5 рази рідше. У холодну пору року виробники скорочують виробництво в два-три рази, виробляють лише ті сорти морозива, на які існує найбільший попит.

Отримувати прибуток і взимку дозволяє диверсифікація бізнесу. Деякі компанії виробляють не лише морозиво, а й заморожені продуктів – овочі, фрукти та інші напівфабрикати. Так діє, наприклад, українська компанія «Геркулес».

Щодо гравців ринку морозива, то поточного року їх склад істотно не змінився. Серед лідерів галузі, як утім і торік, перше місце за обсягами виробництва посіла Житомирська область – компанія «Рудь». Також лідерами на ринку морозива є торгові марки «Геркулес» та «Ласунка».

Останні три-чотири роки ціни на морозиво зростали, як і на всі продовольчі товари. Однак темпи цього росту значно нижчі. Підвищення цін на морозиво обумовлено підвищенням цін на молоко, сухе молоко, масло, вершки, шоколад-сировину, а також значним подорожчанням електроенергії, газу, нафтопродуктів, транспортних, логістичних і маркетингових послуг.

Позитивні тенденції на ринку морозива та досліджені негативні фактори дозволяють стверджувати про необхідність оцінки рівня конкурентоспроможності провідних торгових марок вітчизняного морозива, що стане основою для розробки напрямів її підвищення.

Авторами статті проведено маркетингове дослідження, метою якого було виявлення факторів, що впливають на вибір морозива, оцінка їх вагомості (проводили експерти ринку), а також оцінка зазначених факторів якості та комунікаційних факторів (проводили споживачі). Опитування експертів показало, що серед факторів якості найбільш впливовими є смак морозива (0,23) та консистенція (0,21). Інші фактори також суттєво впливають на вибір, проте їх вагомість трохи нижча. Серед комунікаційних факторів найбільш впливовими факторами виявилися імідж виробника (0,29) та доступність в торговій мережі (0,27). Отримані дані узагальнено у таблиці 2 відповідно до кожної торгової марки, враховуючи вагомість кожного з факторів.

Таблиця 3.2.

Одиничні та зведені індекси факторів морозива

Вихідна інформація дозволяє розрахувати зведені індекси факторів якості та комунікаційних факторів за формулами:

(1)

…………………………………………………..(2)

Розрахуємо середнє значення зведеного індексу факторів якості та комунікаційних факторів відповідно:

;

Визначимо середньоквадратичні відхилення за формулами:

……………………………………………(3)

………………………………………(4)

Величину α розраховуємо об’єктивним способом залежно від варіації зведених індексів якості та комунікацій на досліджуваному ринку, розраховуємо коефіцієнт зважування за формулою:

………………………………………………….(5)

де α – відносна значимість факторів якості,

(1-α) – відносна значимість комунікаційних факторів.

Коефіцієнт α складає: α = 0,5 + 0,92 – 0,96 = 0,46

Визначаємо чисельник формули конкурентоспроможності для трьох торгових марок морозива. Для торгової марки «Рудь» він становить 7,22 (0,46*7,47+(1 – 0,46)*7,00), для торгової марки «Ласунка» – 5,93, а для торгової марки «Геркулес» – 6,92. Еталоном слід визначити торгову марку «Рудь», що має найвище значення даного показника. Значення чисельника марки «Геркулес» досить близьке до чисельника марки «Рудь», найнижче значення показника має марка «Ласунка».

Розрахуємо групові індекси економічних параметрів для трьох торгових марок за формулою:

…………………………………………………………….(6)

За наведеною формулою підставляємо отримані дані для трьох торгових марок відповідно:

Визначимо інтегральний показник конкурентоспроможності для кожної марки:

Як показали розрахунки, лідером на досліджуваному ринку за показником конкурентоспроможності є морозиво торгової марки «Рудь», наступне місце посіла торгова марка «Геркулес», а на останньому місці – торгова марка «Ласунка».

За бажанням можна нормувати значення конкурентоспроможності відносно лідера, поділивши їх на конкурентоспроможність лідера:

Розрахунки показали, що торгова марка «Геркулес» відстає від марки «Рудь» на 5 %, а марка «Ласунка» – на 18%. Зобразимо на рис. 1 профіль основних конкурентів на ринку морозива України.

Рис 1. Основні конкуренти на ринку морозива України

Як видно з рисунку, торгова марка «Рудь» є лідером за більшістю параметрів, проте поступається торговій марці «Геркулес» відносно доступності в торговій мережі. Фактор якості «запах морозива» та комунікаційний фактор «імідж виробника» торгової марки «Геркулес» оцінено на рівні торгової марки «Рудь». Резервами підвищення конкурентоспроможності для торгової марки «Геркулес» можуть стати перш за все фактори якості, а саме дизайн, колір, смак та консистенція морозива. Серед факторів комунікацій особливу увагу слід приділити інструментам комунікацій, що використовуються у рекламних кампаніях, адже їх споживачі оцінили найнижче. Заслуговує на покращення і упаковка товару.

Торгова марка «Ласунка» найнижчі оцінки має за факторами комунікацій, окрім упаковки, що високо оцінена респондентами. Інші ж фактори комунікацій вимагають суттєвого покращення. Досить високо оцінено такі фактори якості, як дизайн, колір та запах, проте консистенцію морозива слід покращити. Резервами підвищення конкурентоспроможності можуть стати підвищення представлення торгової марки в збутовій мережі, а також перегляд технології виробництва з метою покращення консистенції морозива.

Висновок

Конкурентоспроможність продукції – це реальна та потенційна спроможність підприємства проектувати та виготовляти продукцію, яка користується більш пріоритетним попитом у споживачів за умови ефективної господарської діяльності та її практичної прибуткової реалізації в умовах конкретного ринку. Увага до даного поняття диктується реаліями сучасного життя, коли неконкурентоспроможний товар не продається, а витісняється сильнішим. Тому пошук шляхів підвищення конкурентоспроможності стає основою успішної конкурентної боротьби на вітчизняному та світовому ринках.

В цілому для покращення конкурентних позицій кожної з трьох досліджуваних марок, необхідно постійно підвищувати якість продукції, розробляти та виводити на ринок новинки, інформувати суспільство про товарні та фірмові новації, підтримувати лояльність споживачів та отримати ідентифікацію бренду в свідомості споживача.

За В. І. Вернадським виділяють шість головних типів речовини у біосфері.

1. Жива речовина, що представлена організмами різних видів.

2. Біогенна речовина, що є продуктом життєдіяльності організмів (наприклад, кам’яне вугілля, торф).

3. Нежива речовина (кісна), в утворенні якої живі організми не брали участі.

4. Біокосна речовина, що сформована за рахунок взаємодії живої та кісної речовин. Основним видом біокосної речовини є ґрунт.

5. Радіоактивна речовина.

6. Космічна речовина (наприклад, метеорит).

Склад абіотичної частини нашої планети приблизно такий:

Fe ≈36%, O₂ ≈ 25%, Si ≈ 23%, Mg ≈ 10%, S ≈ 3%, Ni ≈ 2%, інші ≈ 15%;

склад біотичної частини нашої планети приблизно такий:

O₂ ≈ 70%, C ≈ 15%, H ≈ 11%, інші ≈ 4%;

У структурному плані, основними складовими компонентами біосфери Землі є живі організми й середовище їхнього існування – атмосфера, гідросфера, і літосфера.

Атмосфера – газова оболонка Землі, що простирається у космічний простір приблизно на 3000 км. Майже 50% усієї маси атмосфери зосереджено в нижньому 5 км прошарку, 75% - у 10 км, а 90% - у 16 км

Сучасна атмосфера Землі складається, в основному, (на рівні моря) із: азоту – 78,09%; кисню – 20,94%; аргону – 0,93%; СО₂- 0,03%; водню – 0,01%. З числа малих по кількості газів слід зазначити вуглекислий газ (СО₂) і озон, які роблять вирішальний вплив на життя.

Гідросфера – водяна сфера нашої планети: сукупність океанів, морів, річок, озер, підземні води, льодовики. Вода покриває 71% поверхні Землі. Основна маса води (» 96,5%) зосереджена у Світовому океані, причому - це солона вода.

Літосфера – верхня тверда оболонка Землі, що включає всю земну кору з частиною верхньої мантії Землі і складається з осадових, вивержених і метаморфозних порід. Товщина літосфери на континентах» 25-100 км, а під океанами» 5-50 км.Основна частина літосфери складається з відомих магматичних порід (95%), серед яких на континентах це граніти, а в океані – базальти.

Устойчивость и саморегуляция биосферы.

Стабільність біосфери - спроможність біосфери зберігати свій стан, протистояти внутрішнім збуренням, включаючи будь-які антропогенні впливи, шляхом вироблення в ній саморегулюючих механізмів.

Саморегуляція - спроможність природної системи до відновлення внутрішніх властивостей після короткочасного природного або антропогенного впливу. Саморегуляція заснована на принципі зворотних зв’язків окремих складових природних систем, підсистем і екологічних компонентів.

До саморегуляції належить і процес самоочищення навколишнього середовища.

Самоочищення - спроможність середовища руйнувати, переробляти або переводити в індиферентний стан забруднюючі компоненти природного техногенного й побутового походження, які до неї потрапляють.

Стабільність біосфери із самого початку була обумовлена її складністю. В. І. Вернадському належить відкриття основного закону біосфери - кількість живої речовини є планетарною константою з часу архейської ери, тобто за весь геологічний час. За цей час живі організми морфологічно змінилися, але кількість живої речовини залишалася незмінною. Як вважав В. І. Вернадський, у складній організації біосфери відбувалися, у межах живої речовини, тільки перегрупування хімічних елементів, а не корінна зміна складу і кількості.

Источники энергии в биосфере. Потоки энергии в биосфере. Трофические цепи.Кругообороты вещества.

Ряд організмів, у якому кожна попередня ланка використовується як харч для подальшої ланки має назву трофічного (харчового) ланцюга.

Экономический, эколого – экономический принципы природопользования. Переход к социо-эколого –экономиченскому т.е. рациональному природопользованию.

Домінуючим принципом природокористування донедавна залишався економічний принцип, згідно з якім критерієм ефективності господарської діяльності вважається одержання максимальної економічної вигоди при мінімальних витратах.

еколого-економічний принцип природокористування є одержання максимально можливої економічної вигоди при найменшому шкідливому впливі на природне середовище.

Природокористування повинно базуватися на новому соціоекологічному принципі,при якому критерієм ефективності господарської діяльності є одержання максимально можливої економічної вигоди при обов'язковому зберіганні динамічної рівноваги у геоекосистемах.

Соціоекологічний принцип природокористування потребує переходу від нераціонального екстенсивного природокористування, при якому природозахисні дії спрямовані на боротьбу з негативними наслідками нераціонального природокористування, до раціонального, рівноважного при якому суспільство повинно контролювати природокористування, охорону й зберігання природи й оптимізацію середовища існування людей так, щоб узагалі не виникало конфлікту між суспільством і природою.

Отже, раціональне природокористування можна визначити як збалансовану взаємодію суспільства й природи, що забезпечується досягненням компромісу між соціально-економічними потребами суспільства й спроможністю природи задовольнити їх без істотної шкоди для свого нормального функціонування.

Понятие рационального природопользования. Научные основы рационального природопользования.

Серед найбільш загальних завдань раціонального природокористування доцільно назвати комплексний підхід до вивчення та використання природного середовища, що передбачає:

а) науково обґрунтоване визначення потреб суспільства в природних ресурсах, нових джерелах ресурсів та їх економічну оцінку;

б) створення загальної теорії природокористування;

в) наукове прогнозування масштабів та наслідків зростаючого впливу багатогранної діяльності суспільства на природне середовище;

г) комплексне вивчення впливу господарської діяльності на природне середовище та оперативний моніторинг за напрямами, величиною та динамікою його зміни в результаті цього впливу;

д) розробку теорії та принципів практичного створення раціональних природно-технічних систем та створення оптимальних моделей таких систем як форм територіальної організації продуктивних сил суспільства.

Важливим завданням раціоналізації природокористування є розробка та впровадження технологічних схем комплексного використання природних ресурсів. Можна назвати основні загальні вимоги, що стосуються всіх користувачів природи - це:

1) максимальне використання всієї маси ресурсу, що вилучається з природного середовища (включається до господарського обігу); використання всіх корисних елементів (властивостей), що входять до складу ресурсу; повна утилізація як технологічних так і супутніх відходів, як сировини для подальшої переробки;

2)ефективне очищення різноманітних відходів виробничого та побутового характеру, що є основними агентами забруднення природного середовища, а також очищення вже забруднених природних компонентів;

3) застосування альтернативних видів енергії;

4) озеленення;

5) застосування схем водоспоживання замкнутого циклу з метою економії водних ресурсів та запобігання забруднення гідросфери;

6) переважне застосування агротехнічних та агробіотехнологічних методів ведення сільського господарства та скорочення до мінімально можливих рівнів агрохімічних заходів;

7) оптимізація меліораційних заходів, яких нараховується понад 35 видів. Меліорація - це корінна або суттєва зміна природного середовища з метою його покрашення для ведення господарства (сільського, лісового) або для життєдіяльності людини. Будь-яка меліорація - це зовнішнє вторгнення до усталеного механізму взаємодії компонентів природного середовища.

8) створення системи заповідних природних об'єктів;

9) важливим завданням є комплексний підхід до вибору методів (напрямів) вирішення проблем природокористування, які б передбачали оптимальне поєднання наукових досліджень та розробок, впровадження якісно нових виробничих технологій, адміністративно-примусових заходів, законодавче регулювання, застосування методів економічного примусу та стимулювання, природоохоронної освіти та виховання, популяризації та пропаганди природоохоронних ідей, використання можливостей міждержавного (міжнародного) природоохоронного співробітництва.

Государственно – правовые и экономические механизмы управления природопользованием и охраной окружающей среды.

Можливо виділити такі елементи економічного механізму природокористування:

- плата за користування природними ресурсами;

- система економічного стимулювання природоохоронної діяльності;

- плата за забруднення навколишнього середовища;

- створення ринку природних ресурсів;

- вдосконалення ціноутворення з урахуванням екологічного фактора, особливо на продукцію галузей, які експлуатують природу;

- екологічні фонди;

- екологічні програми;

- продаж прав на забруднення;

- екологічне страхування.

На основі економічних оцінок вводиться платність природокористування. Введення платного природокористування має сприяти більш адекватному врахуванню екологічного фактора в економіці, раціональному використанню природних ресурсів.

Серед платежів за природні ресурси можна виділити такі види:

- за право користуватися природними ресурсами;

- за відновлення та охорону природних ресурсів.

Суттєвого значення в системі платного природокористування набули різноманітні штрафні санкції за нераціональне використання природних ресурсів та забруднення довкілля.

Оплатне природокористування визначає характер системи економічного стимулювання природоохоронної діяльності і характер заходів із зниження забруднень навколишнього середовища.

До системи економічного стимулювання можна віднести: пільгове оподаткування, пільгове кредитування природоохоронної діяльності, субсидування, прискорену амортизацію фондів та інші заходи. Особливо широко застосовуються податки. У екологічних (зелених) податків дві мети:

- зробити вартість продукції більш адекватною щодо витрат (у тому числі на охорону природи та покриття збитків навколишнього середовища).

- сприяти політиці, при якій збитки компенсує забруднювач, а не суспільство в цілому (реалізація принципу “забруднювач платить ”).

Для реалізації важливих екологічних завдань велике значення має формування екологічних програм – комплексних заходів. Цільові екологічні програми в нашій країні необхідні для вирішення наступних питань:

- виконання міжнародних зобов’язань (охорона озонового шару, подолання проблеми парникового ефекту, збереження біорозмаїття);

- охорона та раціональне використання природних ресурсів;

- охорона особливо цінних природних об’єктів;

- реабілітація зон екологічного лиха.

Экологические нормативы и стандарты качества окружающей среды. ПДК, ПДВ, ПДС.

Одной из важных частей природоохранного законодательства является система экологических стандартов. Экологические стандарты и нормативы — это юридически значимые нормативно обоснованные показатели, характеризующие состояние природной среды и пределы допустимого воздействия на окружающую среду.

В систему экологических нормативов и стандартов входят: нормативы качества окружающей среды; нормативы предельно допустимого вредного воздействия на состояние окружающей среды; нормативы использования природных ресурсов; экологические стандарты; нормативы санитарных и защитных зон.

Более важными экологическими стандартами являются нормативы качества окружающей среды, устанавливаемые для оценки состояния окружающей среды в целях сохранения естественных экологических систем, генетического фонда растений, животных и других организмов

Для определения состояния окружающей среды и влияния того или иного загрязнителя на живые организмы и здоровье человека определена система социоекологических нормативов предельно допустимые концентрации загрязняющих веществ (ПДК), предельно допустимые выбросы (ПДВ) в атмосферу, предельно допустимый сброс (ПДС) вредных веществ в водоемы; предельно допустимая экологическая нагрузка (ГДЕН) на природные объект и др. Предельно допустимая концентрация (ПДК) - это максимальная концентрация вещества в окружающей среде, при которой не наблюдается прямое или косвенное вредное воздействие этого вещества на организм человека. ПДК подразделяют на максимально разовые и среднесуточные. Предельно допустимые выбросы (ПДВ) - это количество вредных веществ, которая не должна превышаться во время выброса в воздух за единицу времени, чтобы концентрация загрязнителей воздуха на границе санитарной зоны и не была выше ГД. ПДВ или ПДС — это предельное количество загрязняющего вредного вещества разрешающего к выбросу в атмосферу или сбросу в водоем от данного источника, которое не создает приземную концентрацию опасную для людей и живых организмов (не превышая ПДК).

Разработкой экологических нормативов занимаются Министерство здравоохранения и Министерством охраны окружающей природной среды, затем они юридически закрепляются.

Экономическая эффективность природопользования. Эколого-экономический ущерб и его расчет.

Экономическая эффективность – это получение максимума возможных благ от имеющихся ресурсов. Для этого нужно постоянно соотносить выгоды (блага) и затраты, или вести себя рационально. Рациональное поведение заключается в том, что производитель и потребитель благ стремятся к наивысшей эффективности и для этого максимизируют выгоды и минимизируют затраты.

Проблема эффективности - основная проблема экономической теории, которая исследует пути наилучшего использования или применения ограниченных ресурсов с тем, чтобы достичь наибольшего или максимально возмож-ного удовлетворения безграничных потребностей общества (цель производства). Экономическая эффективность характеризует связь между количеством единиц ограниченных ресурсов, которые применяются в процессе производствами получаемым в результате этого процесса количеством какого-либо продукта, т.е. охватывает проблему «затраты-выпуск». Большее количество продуктов, получаемых от данного объема затрат, означает повышение эффективности. Меньший объем продукта от данного количества затрат указывает на снижение эффективности.

Эффективность экономической системы зависит от эффективности производства, социальной сферы (систем образования, здравоохранения, культуры), эффективности государственного управления. Эффективность каждой из этих сфер определяется отношением полученных результатов к затратам и измеряется совокупностью количественных показателей. Обратимся теперь к оценке эколого-экономического ущерба. Под экономическим ущербом от деградации окружающей среды понимается денежная оценка негативных изменений в окружающей среде в результате ее загрязнения, в качестве и количестве природных ресурсов, а также последствий таких изменений.

Экологический ущерб и его последствия могут проявляться в самых разных видах и областях: ухудшения здоровья человека из-за потребления загрязненной воды и загрязнения воздуха; снижения урожайности в сельском хозяйстве на загрязненных выбросами промышленности землях; уменьшения сроков службы оборудования из-за коррозии металлов и так далее. Обычно при измерении ущерба природе сначала выявляются изменения в натуральных показателях, а затем дается их экономическая оценка. Экономический ущерб вместе с затратами на предотвращение загрязнения составляет экологические издержки производства.

Определение эффекта природоохранных мероприятий как предотвращенного ущерба основывается на методике определения ущерба. Ущерб, наносимый вследствие загрязнения природной среды – это фактические или возможные потери: экологические, социальные и экономические. Различают прямой ущерб из-за ухудшения здоровья людей, материальных разрушений и деградации природной среды и косвенный – рост инвалидности и т. д. Исчисляемыми являются экономические и социально-экономические ущербы. К первой группе относятся:–недополученная продукция;–снижение продуктивности биогеоценозов;–сокращение сроков службы зданий и сооружений;–выбросы (отходы), представляющие сырье;–затраты на ликвидацию последствий загрязнения;–затраты на восстановление;–снижение производительности труда из-за болезней от загрязнения и т. д. Социально-экономический ущерб имеет следующую структуру:–затраты на здравоохранение и социальное обеспечение с ростом заболеваемости;–затраты на сохранение рекреационных ресурсов;–миграция населения из-за экологических причин;–дополнительные затраты на отдых. Косвенные ущербы (социальные и экологические) не поддаются прямой количественной оценке и их еще называют условно исчисляемыми.Социальные ущербы представлены:–эстетическим ущербом от деградации ландшафтов;–увеличением смертности, патологией;–психологическим ущербом. Экологические ущербы связаны с необратимыми разрушениями уникальных экосистем, исчезновением видов, генетическими потерями и т. д.

Экономический ущерб – это изменение полезности окружающей среды вследствие ее загрязнения. Он складывается из следующих затрат:–дополнительные затраты общества в связи с изменениями в окружающей среде;–затраты на возврат окружающей среды в прежнее состояние (затраты ликвидации);–дополнительные затраты будущего общества в связи с безвозвратным изъятием части дефицитных природных ресурсов.

Кроме того, экономический ущерб делят на потенциальный и расчетный. Потенциальный ущерб – это экономический ущерб, на ликвидацию которого в настоящее время дополнительные затраты не требуются. Расчетный ущерб – это та часть ущерба, которая проявляется в определенный период и может быть выражена в денежной форме при данном уровне развития экономической науки.

Важное значение имеет представление о структуре общего экономического ущерба. Материальный ущерб (У1i) выражается в преждевременном износе оборудования, зданий и сооружений в результате воздействия загрязненной природной среды, а также в соответствующей потере рыночной ценности объектов жилой, производственной недвижимости и другого имущества. Ущерб здоровью и жизни людей (У2i) приводит к повышенным затратам в здравоохранении, недопроизводству чистой продукции, оплату больничных листов и т. д. Ущерб природным ресурсам и экосистемам, а также отраслям, использующим данные ресурсы (У3i) обусловлен падением продуктивности и дохода в сельском, рыбном, лесном хозяйстве и т. д.

Экономическая эффективность природоохранных мероприятий. Предотвращенный эколого-экономический ущерб.

Экономическая эффективность означает результативность, т.е. соотношение между результатами и обеспечившими их затратами на природоохранные мероприятия. Оценка экономической эффективности затрат на охрану окружающей среды необходима для наиболее рационального использования ограниченных материальных и финансовых ресурсов. Она служит: для оценки уже полученных выгод (или невыгод); выбора наиболее целесообразного варианта природоохранного проекта; определения объема затрат, необходимых для достижения оптимальных эколого-экономических результатов.

Экономический эффект, или результат природоохранных затрат, проявляется в предотвращении экономического ущерба от тех-ногенного воздействия предприятия на окружающую среду и полу-чении дополнительного дохода в результате улучшения производственной деятельности предприятий в условиях более благоприятной экологической обстановки.

Эффективность природоохранной деятельности общества следует рассматривать как составную часть эффективности всей экономики. Практика показывает, что высокая экономическая эффек-тивность производства с позиций предприятия не всегда является таковой с позиций общества, если она достигается ценой расточительного использования природных ресурсов и загрязнения природы. К сожалению, действовавший в нашем государстве хозяйственный механизм не создал заинтересованности предприятий в природоохранной деятельности. Как свидетельствует отечественный и зарубежный опыт, современные инвестиции в охрану природы и рациональное природопользование оказываются в несколько раз меньше тех затрат которые несет общество при возмещении нанесенного ущерба (если он вообще может быть восполнен). Капитальные вложения на эти цели, по некоторым оценкам, окупаются в 1,3 раза быстрее, чем в целом по народному хозяйству. И наиболее кардинальным путем решения экологических проблем является использование ресурсосберегающих малоотходных и безотходных тех-нологий.

В экономически развитых странах внедрение таких технологий имеет тенденцию к постоянному росту, поскольку срок окупаемости затрат на них составляет всего от одного до пяти лет и они обеспечивают наибольший выход конечного продукта на единицу сырья. Следовательно, эти расходы не только социально оправданны, но и экономически эффективны. У нас же предприятия экономически недостаточно заинтересованы в их применении. Существующая система планирования и финансирования пока способствует тому, что предприятиям выгоднее строить дорогостоящие очистные сооружения за счет государственных капитальных вложений, а не заботиться об экологически чистых технологиях, требующих значительных собственных средств. Применение же современных технологий создает предпосылки для снижения природоохранных затрат в 3—4 раза, так как установка очистного оборудования обходится дороже.

При определении эффективности осуществляемых приро-доохранных мероприятий важна также экономическая оценка предот-вращаемого ущерба от реализации природоохранных мероприятий.

Платежи за выбросы загрязняющих веществ в атмосферу от стационарных и передвижных источников.

Наиболее слабым звеном действующего механизма управления природопользованием является недостаточная экономиче-ская заинтересованность предприятий в эффективном использовании природных ресурсов и охране окружающей среды. Практика функцио-нирования предприятий показывает, что в настоящее время экономический ущерб от нерационального использования природных ресурсов непосредственно на конечных показателях их хозяйственной деятельности сказывается незначительно. Это же можно сказать и о поощрении трудовых коллективов тех предприятий, которые имеют достижения в рациональном использовании природных ресурсов и соблюдении экологических нормативов.

Платежи за загрязнение представляют собой форму воз-мещения экономического ущерба от выбросов и сбросов загрязняющих веществ в окружающую природную среду, а также за размещение отходов на территории страны. Эти платежи возмещают затраты на компенсацию воздействия выбросов и сбросов загрязняющих веществ и стимулирование снижения и поддержание выбросов и сбросов в пределах нормативов, утилизацию отходов, а также затраты на проектирование и строительство природоохранных объектов.

В настоящее время базовые нормативы платы за выбросы в атмосферу загрязняющих веществ от стационарных и передвижных источников охватывает 217 ингредиентов загрязнения, за сброс загрязняющих веществ в поверхностные и водные объекты – 198 ингредиентов загрязнения. Однако, как показывает мировой опыт и отечественная практика установление платы по такому чрезмерно детальному охвату ингредиентов не вполне оправдано. Тем более, что отсутствуют достаточно эффективные методы и надежные средства контроля отдельных ингредиентов выбросов. Поэтому, целесообразно ограничить количество ингредиентов выбросов загрязняющих веществ, по которым устанавливается плата, до 20-30. Среди ингредиентов, которые являются наиболее существенными по объему выбросов в атмосферу, можно рассматривать твердые частицы пыли, NOx, SO2, CO(CO2) и некоторые другие. С другой стороны, имеются такие ингредиенты загрязнения, например, ртуть, тяжелые металлы и др., разрешение на выброс которых из-за их высокой токсичности не должно выдаваться, как это практикуется за рубежом.

Для определения величины платежей за вредные выбросы и сбросы в окружающую среду в 1993 г. были установлены «Базовые нормативы платы за выбросы, сбросы загрязняющих веществ в окружающую природную среду и размещение отходов». В связи с инфляцией и ростом цен эти нормативы были пересмотрены в сторону многократного увеличения.

Базовые нормативы включают: нормативы платы за вы-брос в атмосферу загрязняющих веществ от стационарных и передвижных источников; нормативы платы за сброс загрязняющих веществ в поверхностные и подземные водные объекты; нормативы платы за размещение отходов.

Устанавливаются два вида базовых нормативов платы: за выбросы, сбросы загрязняющих веществ, другие виды вредного воздействия в пределах допустимых нормативов; за выбросы, сбросы загрязняющих веществ, размещение отходов, другие виды вредного воздействия в пределах установленных лимитов (временно согласованных

Расчет платежей за выбросы загрязняющих веществ в атмосферу от стационарных и передвижных источников.

Стационарный источник выброса вредных (загрязняющих) веществ в атмосферный воздух – любой (точечный, площадной и т.д.) источник с организованным или неорганизованным выбросом вредных (загряз-няющих) веществ в атмосферный воздух, дислоцируемый или функцио-нирующий постоянно или временно в границах участка территории (местности) объекта, предприятия, юридического или физического лица, принадлежащего ему или закрепленного за ним в соответствии с действующим законодательством.

Стационарные источники выброса вредных (загрязняю-щих) веществ в атмосферный воздух подразделяются на два типа:- источники с организованным выбросом;- источники с неорганизо-ванным выбросом.

Плата за забруднення атмосфери стаціонарними джерелами забруднення (від технологічних процесів виробництва) розраховується за формулою:

де: Н_БІ – базовий норматив плати за викид в атмосферу 1 тони і-тої забруднюючої речовини у межах ліміту;

М_ЛІ – маса викидів і-го компонента в межах ліміту;

К_n– коефіцієнт кратності плати за наднормативний викид;

М_НЛІ – маса наднормативних викидів і-го забруднювача;

К_Т - коефіцієнт, що враховує територіальні, соціально-економічні особливості; К_ІНД – коефіцієнт індексації.

де: К_НАС - коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів населеного пункту; К_Ф - коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту. Розмір плати за забруднення атмосфери пересувними джерелами визначається за формулою:

де: Н_БІ– базовий норматив плати за викиди забруднюючих речовин у результаті спалювання 1 тони палива,(гр./тон.); М_І – річний обсяг використання палива;

К _Т, К_ІНД – мають ті ж значення, що й у формулі

Расчет платежей за выбросы загрязняющих веществ в гідросферу, складирование твердых отходов.

Розмір плати за скидання забруднюючої речовини в поверхневі води, територіальні й внутрішні морські води, підземні горизонти розраховується за аналогічною формулою:

де усі складові формули, окрім К _Т мають ті ж значення, що й у формулі (5.8) тільки для води. К _Т – регіональний басейновий коефіцієнт, який враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного господарства.

Платежі за розміщення твердих відходів у природному середовищі визначаються за формулою:

де: М_ЛІ – маса і-го виду відходу за 1 рік у межах ліміту;

Н_БІ- базовий норматив плати за розміщення 1 тонни і - того відходу;

М_ПЛІ - річна маса понадлімітного відходу і - того виду;

К_n - коефіцієнт кратності платежів за розміщення понадлімітних відходів;

К_Т - коефіцієнт, що враховує місце розташування полігона для розміщення відходів; К_У - коефіцієнт, що враховує характер устаткування полігона.

Международное сотрудничество в области охраны окружающей среды.

Международное сотрудничество в области соблюдения норм международного экологического права выражено в координации действий государств в общем процессе право-вого регулирования защиты окружающей среды. Субъекты международного права определяют ситуации всеобщей экологической опасности, оценивают масштабы ущерба, наносимого окружающей среде, анализируют тенденции нарушения всей планетарной системы окружающей среды, прогнозируют изменения во всей общественной и экономической жизни человечества.

Государства используют различные подходы для оценки действенности международного сотрудничества в области соблюдения норм экологического права. В частно-сти, проводится мониторинг вредных воздействий на окру-жающую среду на региональном и межгосударственном уровнях; определяется степень вреда, нанесенного окружающей среде; рассматривается возможность восстановления нарушенного равновесия в экологической среде; устанавливаются адекватность и дифференцированность ответственности для нарушителя и т. д.

Для целей установления единообразного при-менения норм международного экологического права меж-дународным сообществом разрабатываются и принимаются универсальные императивные нормы поведения государств. Государства принимают на себя обязанность осуществлять свою деятельность таким образом, чтобы исключить усили-вающееся воздействие экологических стрессов на местном, национальном, региональном и всемирном уровнях.

Международное сотрудничество в области со-блюдения норм международного экологического права осу-ществляется на различных уровнях: на общепланетарном уровне такое сотрудничество осуществляется в рамках Программы ООН по окружающей среде 1972 г., а на партикулярном уровне решаются вопросы регионального (субрегионального) и двустороннего сотрудничества в рамках региональных соглашений.

При реализации норм международного эколо-гического права государства принимают на себя обязательства не только развивать положения международного права, но и приводить свое национальное законодательство в соответствие с его нормами.

В международном сотрудничестве по охране окружающей среды Украина заявила о себе как активный участник. Она является членом ООН и соответственно при-соединилась к работе всех природоохранных организаций, которые действуют под эгидой последней. Украина является суверенной стороной более двадцати международных соглашений по вопросам экологии, участвует в международных конвенциях, выполняет международные обязательства по охране окружающей сре-ды.

Современный мир в поисках концепции устойчивого развития. Основные положения, принятые из конференции в Рио-де-Жанейро по окружающей среде.

Никогда раньше биосфера не была так уязвима со сторо-ны человека, как в последнее время. За те 50 лет, на протяжении которых развертывается НТР как глобальный феномен, заметно изменились все жизненно важные параметры биосферы: химический состав, температурный режим, состояние всех ее оболочек и даже самые верхние слои атмосферы, через которые прежде всего осуществляется взаимодействие земной поверхности с космическими факторами.

Растет понимание того, что главными ценностями для нормального развития людей являются такие естественные блага, как чистая вода, неотравленный воздух, почва, способная давать полезные для здоровья продукты питания. Эти непреходящие природные блага мы начинаем ценить тем больше, чем в большей степени лишаемся их, принося в жертву мнимому техническому прогрессу. Настала пора пе-ресмотреть, пока может быть не поздно, те опасные для здоровья и жизни людей тенденции технического развития, которые в значитель-ной степени сложились стихийно в прежнюю пору человеческой исто-рии, когда еще не было столь тесной взаимозависимости между обще-ством и биосферой, как это сложилось в последнее время.

Учеными сейчас разрабатывается концепция устойчивого развития, которая означает гармоничное соразвитие общества с его природной средой, биосферой.

В этом плане принципиальное значение имеют документы конференции ООН по окружающей среде и развитию (июнь 1992 г.), состоявшейся в Рио-де-Жанейро (Бразилия). Центральными докумен-тами этой встречи явились:Повестка дня на XXI век;Программа действий ООН;Декларация по окружающей среде и развитию;Заявление о принципах в отношении лесов;Рамочная конвенция об изменении климата под влиянием газов, вызвавших парниковый эффект;Конвенция о сохранении биологического разнообразия. Эти исторические документы охватывают все аспекты устойчивого развития.

В 1997 году состоялась специальная сессия ООН для подведения итогов сделанного в мире за пять лет по реализации целей встречи на высшем уровне в г. Рио-де-Жанейро. Кроме подобных гло-бальных встреч, проводятся сотни региональных конференций, семинаров, симпозиумов и других мероприятий по охране природы и экологическому воспитанию людей.

Координатором этих действий и многообразных между-народных правительственных и неправительственных организаций вы-ступает Международная комиссия по окружающей среде и развитию (МКОСР), созданная по решению Генеральной ассамблеи ООН в 1983 году.

К настоящему времени в документах МКОСР названы ряд аспектов и составляющих их элементов устойчивого развития. Это, во-первых, политико-правовой аспект, который включает множество элементов современного правового государства, подлинно гражданского общества. Во-вторых, экономический аспект, включающий разумное сочетание разных форм собственности, развитых товарно-денежных отношений, государственного регулирования экономики. В-третьих, экологический аспект, в обобщенном виде представленный элементами, нацеленными на формирование ноосферы. В-четвертых, социальный аспект, заключающий в себе борьбу с голодом, нищетой, безработицей, получение достойного воспитания, образования и другого. В-пятых, международный аспект, включающий борьбу за мирное сосуществование всех стран и народов, экономическое сотрудничество, оказание помощи слаборазвитым странам, активное содействие ООН в природоохранной деятельности. В-шестых, информативный аспект, в состав которого входят кибернетизация и информатизация всего народного хозяйства и культуры, пропаганда успехов стратегии устойчивого развития, выдвижение на приоритетное место информационных ресурсов перед вещественно-энергетическими и другие составляющие.

Благодаря активной деятельности МКОСР во многих го-сударствах созданы комиссии, комитеты и институты по устойчивому развитию.

Итак, на рубеже второго и третьего тысячелетий начался поиск единой для всего мирового сообщества концепции развития.